Постанова 4821 № 712/13507/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2026 року м.Черкаси Справа № 712/13507/24 Провадження № 22-ц/821/1270/26 Категорія: 305010900 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої Карпенко О.В. суддів Василенко Л.І., Сіренка Ю.В. за участю секретаря Руденко А.О. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 представник позивача: адвокат Гафич Іван Іванович відповідач: ОСОБА_2 представник відповідача: Блізнєцов Євгеній Анатолійович розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 березня 2026 року (ухваленого під головуванням судді Марцішевської О.М. в приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси, повний текст рішення складений 23 березня 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,- в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 25 жовтня 2023 о 20 год. 35 хв. у м. Черкаси по вул.Смілянській 144/1, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Mercedes-Benz w210 з номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу Dodge Caliber з номерним знаком НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 . Вказує, що йому як власнику транспортного засобу Dodge Caliber з номерним знаком НОМЕР_3 , завдано матеріальної та моральної шкоди внаслідок пошкодження належного на праві власності автомобіля. Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.11.2023 у справі №712/11991/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП. Постанова набрала законної сили. У зв?язку з тим, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Mercedes-Benz w210 з номерним знаком НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» за Договором обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 213520458, згідно ст. 33 та ст. 35 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вказує позивач, він письмово повідомив ПрАТ УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» та надав всі необхідні документи, в тому числі - Заяву на виплату страхового відшкодування від дня початку розгляду справи. Вказує, що ним був укладений Договір на проведення оцінки з СОД ФОП ОСОБА_4 , з метою визначення розміру матеріального збитку, отриманого у зв?язку з пошкодженням належного йому транспортного засобу. Згідно з Висновками щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №733/11-23 від 10.11.2023 : Вартість матеріального збитку, завданого власнику КТ3, що оцінюється, марки DODGE CALIBER, реєстраційний номер НОМЕР_4 на дату події 25 жовтня 2023 року становить: 336 081,98 грн. Вартість відновлювального ремонту КТ DODGE CALIBER, реєстраційний номер НОМЕР_3 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на момент проведення дослідження, становить: 672 443,23 грн. Ринкова вартість КТ марки DODGE CALIBER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , без урахування аварійних пошкоджень на дату події 25 жовтня 2023 року, становить 336 081,98 грн. Вартість з урахуванням пошкоджень після ДТП КТ марки DODGE CALIBER, реєстраційний номер НОМЕР_2 становить: 88 166,60 грн. 21 грудня 2023 року на його рахунок від ПрАТ УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» було зараховано страхове відшкодування у розмірі 159 950,00 грн. Зазначає, що звертався до Відповідача з досудовою вимогою про відшкодування шкоди внаслідок ДТП, однак відповіді так і не отримав. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди: 336 081,98 грн (Ринкова вартість авто без урахування аварійних пошкоджень на дату події) - 88 166,60 грн (Вартість з урахуванням пошкоджень після ДТП) = 247 915,38 грн. Виходячи з наведеного, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (розрахованим згідно методики) і сумою страхового відшкодування, 247, 915,38 грн (розмір шкоди, заподіяної Позивачеві) - 159 950,00 грн (розмір страхового відшкодування) = 87 965,38 грн. Вказує, що належний йому автомобіль був основним засобом пересування для нього та його родини. Пошкодження належного йому автомобіля відповідачем в ДТП завдало йому сильних душевних страждань та негативно вплинуло на його моральний стан у зв`язку з перенесеним стресом щодо пошкодження майна, тому з урахуванням принципів розумності і справедливості визначив моральну шкоду у розмірі 15 000,00 грн. Враховуючи вищенаведене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь матеріальну шкоду у розмірі 87 965,38 грн. та моральну шкоду у розмірі 15 000,00 грн, а також вирішити питання про розподіл судових витрат. 30 січня 2026 року від представника позивача адвоката Гафич І.І. до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 70 881,76 грн. та моральну шкоду у розмірі 15 000,00 грн, а також вирішити питання про розподіл судових витрат. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 березня 2026 року позов - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 70 831,76 грн, моральну шкоду в сумі 15 000,00 грн, судові витрати на проведення експертизи в сумі 6 418,08 грн, а всього стягнуто 92 249,84 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 1211,20 грн. Рішення суду мотивовано тим, що оцінивши зібрані у справі докази, суд вважав доведеним розмір матеріальної шкоди відповідача на момент ДТП в сумі 370 465,56 грн, особа, якій завдано збитки внаслідок порушення її цивільного права, має законне право на повне їх відшкодування і реалізація цього права не може вважатись наміром до незаконного збагачення потерпілої особи. Оскільки позивачем залишено у власності автомобіль в ушкодженому стані вартістю 139 633,80 грн та особою, яка застрахувала цивільну правову відповідальність відповідача було сплачено 160 000,00 грн у межах ліміту страхової виплати, суд вважав, що позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди підлягають до задоволення в частині стягнення з відповідача суми матеріальної шкоди, не покритої страховим відшкодуванням в розмірі 370465,56 - 139633,80 - 160 000 = 70 831,76 грн. Задовольняючи вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції врахував характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, їх тривалість, істотність негативних вимушених змін у звичному способі життя, а також поведінку відповідача, який тривалий час (більш ніж два роки) не вживав заходів для навіть часткового відшкодування завданих збитків, та виходив із засад розумності, виваженості та справедливості. Задовольняючи вимогу про стягнення витрат за проведення експертизи у розмірі 6 418,08 грн, суд першої інстанції виходив із урахуванням вимог ст.141 ЦПК України. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій через систему «Електронний суд» 24 квітня 2026 року, представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 , вважаючи рішення суду першої інстанції прийнятим із порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, просив скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 березня 2026 року та ухвалити нове, яким вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 4 000,00 грн. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що відповідач визнає факт завдання позивачеві матеріальних збитків внаслідок ДТП, як і не заперечує абсолютне право позивача на відновлення порушеного права, проте, категорично не погоджується із розміром такої шкоди та порядком її розрахунку, враховуючи приховування з боку відповідача дійсних обставин справи. Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що позивач власний автомобіль Dodge Caliber, н.з. НОМЕР_2 продав у пошкодженому стані відповідно до договору купівлі-продажу за 260 000,00 грн. Суд першої інстанції при визначенні різниці між вартістю автомобіля до та після ДТП виходив з висновків судового експерта, що зазначені в судовій експертизі №СЕ-19/124-25/13501-АВ від 28.11.2025, за яких ринкова вартість транспортного засобу (до ДТП) 370 465,56 грн, ринкова вартість в пошкодженому стані (після ДТП) 139 633,80 грн, розмір збитку становить 70 831,76 грн. Вважає правильним розрахунком є 370 465,56 грн 260 060, 00грн -160 000,00 грн = - 45 594,44 грн. Тобто потерпілий вже отримав на 49 594,44 грн. більше ніж ринкова вартість автомобіля до ДТП. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача 70 831,76 грн. Щодо моральної шкоди, то на думку скаржника , порушене право в частині матеріальних збитків, яке підлягає відшкодуваннюза рахунок відповідача відсутнє, але сам факт ДТП безумовно свідчить про нанесення душевних страждань; моральну шкоду визнає у розмірі 4 000,00 грн, що в повному обсязі відповідає правовим висновкам, викладеним Верховним Судом при розгляді аналогічних справ. Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив Фактичні обставини справи Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25 жовтня 2023 року о 20 год. 35 хв. у м. Черкаси на вул. Смілянській 144/1 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Mercedes-Benz w210 з номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу Dodge Caliber з номерним знаком НОМЕР_2 , належного ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортний засіб Dodge Caliber з номерним знаком НОМЕР_3 отримав механічні пошкодження, чим його власнику ОСОБА_1 завдано матеріальних збитків. Постановою Соснівського районного суду м.Черкаси від 15.11.2023 у справі №712/11991/23 провадження № 3/712/3602/23 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП. Постанова набрала законної сили. У вказаній постанові судом встановлено, що 25.10.2023 о 20 год. 40 хв. в м. Черкаси, по вул. Смілянській, 114/1, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Mercedes Benz E280, д.н.з. НОМЕР_5 (власник ОСОБА_5 ), не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції, у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Dodge Caliber, д.н.з. НОМЕР_2 (власник ОСОБА_1 ), який будучи попереду, зупинився для надання переваги іншим транспортним засобам, щоб виконати розворот. Вказаними діями водій порушив п.12.1, п.13.1. Правил дорожнього руху. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. ( а.с.17-18 т.1). Належність позивачу автомобіля Dodge Caliber, д.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 від 06.06.2022р. ( а.с.14 т.1) На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Mercedes-Benz w210 з номерним знаком НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» за Договором обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 213520458 терміном дії з 26.02.2023 по 25.02.2024, страхова сума за шкоду, заподіяну майну 160 000,00 грн, розмір франшизи - 0 грн. (а.с.19, 148 т.1). 27 жовтня 2023 року позивач надав письмове повідомлення ПрАТ УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» про дорожньо-транспортну пригоду та надав всі необхідні документи і заяву про виплату страхового відшкодування (а.с.149-150 т.1) Відповідно до довідки про ДТП, складеної Управлінням патрульної поліції в Черкаській області автомобіль Dodge Caliber, д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок ДТП 25.10.2023 отримав пошкодження: задня центральна частина, задня права частина, задня ліва частина, бокова права частина ( а.с.161 т.1). 21 грудня 2023 р. на рахунок ОСОБА_1 від ПрАТ УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» було зараховано страхове відшкодування у розмірі 160 000,00 грн., що підтверджено банківською випискою АТ КБ «ПриватБанк» ( а.с.15 т.1). 22 грудня 2023 року ОСОБА_1 була надіслана досудова вимога про стягнення шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відповідачеві. Загальна сума вимоги складала 87 965, 38 грн (а.с.78-83 т.1). Згідно з висновком щодо вартості матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу №733/11-23 від 10.11.2023, виконаного СОД ФОП ОСОБА_4 (сертифікат оціночної діяльності № 38/21 від 22.01.2021 дійсний до 22.01.2024 ), вартість матеріального збитку, завданого власнику КТ3, що оцінюється, марки DODGE CALIBER, реєстраційний номер НОМЕР_4 на дату події 25 жовтня 2023 року становить: 336 081,98 грн. Вартість відновлювального ремонту ТЗ: 672 443,23грн, значення фізичного зносу: 0,7, вартість КТЗ з урахуванням пошкоджень після ДТП: 88 166,60 грн. (а.с.20-45 т.1) Відповідно до договору купівлі-продажу від 08.12.2023, укладеного в інтересах позивача суб`єктом господарювання на підставі договору комісії транспортний засіб DODGE CALIBER АМ8207HС позивачем відчужений іншій особі за ціною по домовленості сторін 200 060,00 грн. Відповідно до п.2 договору продавець виконав передпродажну підготовку транспортного засобу DODGE CALIBER АМ8207HС (а.с.129 т.1) 22 січня 2024 року відповідачем була направлена відповідь на досудову вимогу, у якій визнав вимогу позивача неналежною. (а.с.84-85 т.1). Відповідно до висновку експерта Черкаського НДЕКЦ МВС України Науменка В.С. №СЕ-19/124-25/13501-АВ від 28.11.2025 вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ марки «Dodge», моделі «Caliber» з реєстраційним номером НОМЕР_7 на дату події 25 жовтня 2023 року складала: 370 465,56 грн. Ринкова вартість КТЗ марки «Dodge», моделі «Caliber» з реєстраційним номером НОМЕР_8 без урахування аварійних пошкоджень на дату події 25 жовтня 2023 року, складала: 370 465,56 грн. Ринкова вартість КТЗ марки «Dodge», моделі «Caliber» з реєстраційним номером НОМЕР_9 з урахуванням аварійних пошкоджень внаслідок ДТП на дату події 25 жовтня 2023 року складала: 139 633,80 грн. (а.с.30-37 т.2). В судовому засіданні судовий експерт Науменко В.С. вказав, що експертиза проводилась на підставі матеріалів справи, при проведенні експертизи експерт керувався затвердженою у встановленому законом порядку Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Позиція Апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню. Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України). Відповідно до статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України). Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди. При цьому, у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановлено, що 23.10.2023 ДТП сталася за вини ОСОБА_2 , що підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем. На момент ДТП транспортний засіб, яким керував ОСОБА_2 , був застрахований в ПрАТ УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП». Встановивши, що страхова компанія відповідача ПрАТ УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» виплатила позивачу страхове відшкодування в межах ліміту у сумі 160 000,00 грн, транспортний засіб у пошкодженому стані залишено у власності позивача вартістю 139 633,80 грн та згідно висновку автотоварознавчої експертизи № СЕ-19/124-25/13501-АВ від 28.11.2025 вартість матеріального збитку становить 370 465,56 грн, а також здійснивши розрахунок, суд дійшов обгрунтованого висновку, що з відповідача як особи, з вини якої сталась дорожньо-транспортна пригода, підлягає відшкодуванню на користь позивача матеріальна шкода у розмірі 70 831,76 грн. Стороною відповідача в апеляційній скарзі визнається факт завдання позивачеві матеріальних збитків внаслідок ДТП, однак відповідач не погоджується із розміром такої шкоди та порядком її розрахунку, не погоджується із висновком експертизи № СЕ-19/124-25/13501-АВ від 28.11.2025, проте, не зазначає мотивів щодо необґрунтованості чи неповноти даного висновку експертизи, не заявляв клопотання про призначення повторної автотоварознавчої експертизи. Крім того, прохальна частина апеляційної скарги взагалі не містить вимог щодо рішення суду в частині вирішення матеріальної шкоди, тому в цій частині рішення суду судом апеляційної інстанції не переглядається. Водночас, в апеляційній скарзі сторона відповідача не погоджується із рішенням суду в частині вирішення моральної шкоди, відповідач визнає, що внаслідок ДТП, позивач отримав душевні страждання, однак, вважає, що слід стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 4 000,00 грн, що відповідатиме правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у аналогічних справах. Перевіривши доводи апеляційної скарги в цій частині та матеріали справи, колегія суддів дійшла до наступних висновків. Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Частиною першою статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (частина четверта статті 23 ЦК України). Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга статті 23 ЦК України). Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У постанові Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 686/12403/21 зроблено висновок, що: «розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат. Моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді. Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності». Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV (Станков) v. BULGARIA (Болгарії) § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що: «виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства». Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві. Вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач, зокрема, обґрунтовував тим, що належний йому автомобіль був основним засобом пересування для позивача та його родини. Пошкодження належного автомобіля відповідачем завдало сильних душевних страждань та негативно вплинуло на його моральний стан у зв`язку з перенесеним стресом щодо пошкодження майна. Вирішуючи спір в цій частині,суд першої інстанції, врахувавши характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, їх тривалість, істотність вимушених негативних змін у звичному способі життя, а також поведінку відповідача, який тривалий час (більш ніж два роки) не вживав заходів для навіть часткового відшкодування завданих збитків, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 15 000,00 грн. Колегія суддів вважає висновок суду у цій частині вірним та вважає, що зазначений розмір компенсації моральної шкоди цілком відповідає засадам розумності та справедливості. Колегія суддів вважає, що при вирішенні даної справи, суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам і дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- у х в а л и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді Л.І. Василенко Ю.В. Сіренко