Постанова 4856 № 120/4326/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/4326/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції -Крапівницька Н.Л. Суддя-доповідач - Франовська К.С. 22 липня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Франовської К.С. суддів: Кузьменко Л.В. Курка О. П. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, треті особи - Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : В грудні 2019 року суддя у відставці ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної казначейської служби України, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій Державної казначейської служби України і Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо оподаткування його довічного грошового утримання за період з серпня 2015 року по лютий 2018 року та стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 82118,01 грн. майнової шкоди у вигляді недоотриманого довічного утримання, що завдана законом, який визнано неконституційним. Ухвалою суду від 02.01.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2020 року у позові ОСОБА_1 відмовлено. Позивач подав апеляційну скаргу, з підстав порушення норм матеріального права. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що частиною першою статті 152 Конституції України визначено, що закони та інші акти та їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Зазначає, що частиною третьої цієї статті встановлено, що фізичним або юридичним особам гарантоване право на відшкодування державою у встановленому законом порядку матеріальної та моральної шкоди, завданої актами і діями, що визнані неконституційними. Саме на цю норму права суд при вирішенні справи не звернув уваги та не надав оцінки чому саме її не застосував. Просить скасувати рішення суду і прийняти нове, яким позов задовольнити. Пенсійний орган подав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу визнано неконституційним, на підставі Рішення Конституційного Суду № 1-р/2018 від 27.02.2018. Дані положення Податкового кодексу України на момент виникнення спірних правовідносин в частині оподаткування пенсії були чинними, а тому ГУ ПФУ у Вінницькій області правомірно здійснювалися відповідні відрахування, згідно норм чинного законодавства. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 працював на посаді судді Могилів - Подільського міськрайонного суду з липня 1986 року. У березні 2004 року обраний суддею Апеляційного суду Вінницької області, і працював на даній посаді до 3 серпня 2015 року. Постановою Верховної Ради України від 16 липня 2015 року №636-VIІІ ОСОБА_1 звільнено з посади судді у відставку та згідно до наказу від 3 серпня 2015 року за № 76/2-07к по Апеляційному суду Вінницької області з 3 серпня 2015 року виведено зі штату суддів Апеляційного суду Вінницької області. з 4 серпня 2015 року ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі - 90 відсотків заробітку працюючого судді, без обмеження граничного розміру, без утримання податку. З 01.01.2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким внесено ряд змін до Податкового кодексу України та до Бюджетного кодексу України. Зокрема, підпунктами 162.1.1, 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що починаючи з 01 січня 2015 року платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема фізична особа - резидент, яка отримує доходи як із джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, податковий агент. Згідно з підпунктом 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати. Відповідно до підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи як сума пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримувана платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, крім випадку, визначеного підпунктом 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 цього Кодексу, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії не підлягають оподаткуванню чи оподатковуються в країні їх виплати. Отже, починаючи з серпня 2015 року по лютий 2018 року із суми призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання, що перевищувала десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого на 1 січня звітного податкового року, відповідач справляв податок на доходи з фізичних осіб в розмірі 18% і загальна сума сплаченого податку за вказаний період склала 82118,01 гривень. 27.02.2018 року Конституційним судом України прийнято рішення №1-р/2018 у справі №1-6/2018 за конституційними поданнями 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців тринадцятого, чотирнадцятого пункту 32 розділу І Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» та Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. Рішенням Конституційного суду України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати. З резолютивної частини Рішення №1-р/2018 вбачається, що положення абзацу 1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визнано неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. З огляду на визнання Рішенням Конституційного Суду положень абзацу 1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України неконституційними, позивач вважає, що стягнення, здійсненні на підставі вказаної норми відрахування з належних йому сум щомісячного довічного утримання є незаконними , а відтак, загальна сума стягнення 82118,01 гривень є матеріальною шкодою, яка підлягає відшкодуванню на підставі ч.3 ст.152 Конституції України. Саме з такими позовними вимогами позивач звернувся до суду. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що довічне грошове утримання позивача оподатковувалося податком на доходи фізичних осіб та військовим збором до прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.2018 № 1-р/2018. Тобто, станом на час виникнення спірних відносин, положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України підлягали застосуванню у відповідності до чинного на той момент законодавства. Таким чином, у період з 01.01.2017 по 28.02.2018 щомісячне довічне грошове утримання позивача було об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Відповідно до підпункту 164.1.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсій" від 02.06.2016 №1411-VІІІ, який набрав чинності з 01.07.2016, підпункт 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України викладено в наступній редакції: "суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати". Статтею 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку. Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статті 163 Кодексу (підпункт 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX ПК України). Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 ПК України. 27 лютого 2018 року Конституційним Судом України ухвалено рішення у справі № 1-6/2018 про визнання неконституційним положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати. Положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким запроваджено оподаткування пенсій певних категорій (груп) пенсіонерів, суперечить статті 46 Конституції України. Наведені обставини визнання неконституційним абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким запроваджено оподаткування пенсій певних категорій (груп) пенсіонерів, позивач вважає підставами для відшкодування шкоди в розмірі утриманого (сплаченого) податку та військового збору за період з січня 2017 року по лютий 2018 року, в порядку статті 1175 Цивільного кодексу України. Під шкодою у цій справі позивач розуміє недоотримані ним доходи в розмірі утриманих податків через прийняття неконституційного закону Верховною Радою України. Щодо доводів позивача про спричинення йому шкоди апеляційний суд зазначає, що для встановлення факту заподіяння шкоди в розумінні статті 1175 Цивільного кодексу України необхідне встановлення складу деліктних правовідносин, який включає в себе прийняття органом державної влади нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, що знаходиться у причинному зв`язку зі шкодою, заподіяною фізичній чи юридичній особі. У спірних відносинах в цій справі до 27 лютого 2018 року положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України регулювали спірні відносини щодо оподаткування сум щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму. Утримання відповідних сум податку відповідач здійснював відповідно до законодавства, яке діяло у той період, отже протиправність самого утримання грошових коштів, як елемент юридичного складу заподіяння шкоди, у спірних правовідносинах відсутня. Апеляційний суд зазначає, що відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, цивільне законодавство, на яке посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, не застосовується до відносин, пов`язаних зі сплатою чи утриманням податків та інших обов`язкових платежів. Згідно з частиною 1 статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Тому при вирішенні справи суд враховує також зміст статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де зазначено: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів». Відповідно до статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. За положеннями статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. З резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2018 від 27 лютого 2018 року випливає, що положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визнане неконституційним і втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто, з 27 лютого 2018 року. Підстави для застосування рішення Конституційного Суду України № 1-р/2018 від 27 лютого 2018 року не передбачені як змістом самого цього рішення, так і нормами Закону України «Про Конституційний Суд України». Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що у період з 01.01.2017 по 28.02.2018 щомісячне довічне грошове утримання позивача було об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, а за загальним правилом норма права діє стосовно відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до певних юридичних фактів застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали. Щодо вимог позивача про відшкодування шкоди, суд зазначає наступне. На думку позивача, шкоду їй завдано у зв`язку з прийняттям закону, який визнано неконституційним. Як вважає позивач, вказана обставина є підставою для стягнення коштів з Державного бюджету України відповідно до ст. 1175 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Відповідно до ст. 1175 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів. Однак, положення даної статті підлягають застосуванню тільки у випадках, коли нормативно-правовий акт органу державної влади визнається незаконним і скасовується. При цьому у випадках, коли закони чи інші нормативно-правові акти або їх окремі положення визнаються Конституційним судом України неконституційними та у зв`язку з цим втрачають чинність, вказана норма не підлягає застосуванню. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно ч. 3 ст. 152 Конституції України матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку. Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які б особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Отже, поняття "збитки" передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено. Разом з тим, позивач просить відшкодувати завдану йому шкоду у вигляді недоотриманого щомісячного довічного грошового утримання. Беручи до уваги викладене, недоотриманий позивачем розмір довічного грошового утримання не може вважатися збитками у розумінні ст. 22 ЦК України. Що стосується доводів скаржника щодо заінтересованості судді суду першої інстанції у результатах розгляду справи, то дане питання виходить за межі повноважень суду апеляційної інстанції. Ухвалення різних за змістом судових рішень у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, коли суд дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог, за приписами ст.317 КАС України не є підставою для скасування судового рішення. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 березня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Постанова суду складена в повному обсязі 22 липня 2020 року. Головуючий Франовська К.С. Судді Кузьменко Л.В. Курко О. П.