Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/9744/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9744/20 Головуючий у І інстанції - Каракашьян С.К. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., при секретарі: Черніченко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 травня 2020 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" про заміну сторони виконавчого провадження, з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, заінтересовані особи: приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Недоступ Дмитро Миколайович, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , - В С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з заявою про заміну боржника за виконавчим провадженням № 61610272 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 1095, виданого 08.12.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. В обґрунтування своєї заяви, Заявник посилався на зміст положення статті 379 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій зазначено про можливість заміни сторони виконавчого провадження. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 травня 2020 року повернуто без розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про заміну сторони виконавчого провадження. Приймаючи дане судове рішення, суд першої інстанції виходив з підстав неналежності розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження адміністративним судом та необхідності вирішення даного питання у порядку ст. 442 ЦПК України. Окремо суд зауважив на безпідставності посилання Заявника на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 16.01.2019 року у справі №8 26/7941/17, оскільки правовідносини не є подібними, адже згадане рішення судом касаційної інстанції ухвалювалося щодо застосування положень КАС України у редакції, чинній до 15.12.2017 року. Не погоджуючись з даною ухвалою, Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про повернення без розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження та направити справу для розгляду до суду першої інстанції. В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом першої інстанції було безпідставно не враховано при визначенні підсудності даної заяви висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.01.2019 року у справі № 826/7941/17, оскільки питання правомірності заміни сторони виконавчого провадження є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, таким чином вказане питання повинно вирішуватися у порядку адміністративного судочинства. Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті", дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне. Як було зазначено раніше, повертаючи без розгляд подану ТОВ "Порше Мобіліті" заяву, суд першої інстанції виходив з того, що остання повинна розглядатися у порядку, визначеному ст. 442 ЦПК України, позаяк чинними нормами ст. 379 КАС України не передбачена можливість розгляду адміністративним судом заяви про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого напису нотаріуса, а постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 826/7941/17 прийнята щодо правовідносин, які мали місце під час дії попередньої редакції Кодексу адміністративного судочинства України. Разом з тим, з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитися з огляду на таке. Матеріали справи свідчать, що 19.03.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Недоступом Д.М. відкрито виконавче провадження № 61610272 з примусового виконання виконавчого напису від 08.12.2015 року № 1095, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маринець О.С. (а.с. 9-10). При цьому, на момент звернення до суду із вказаною заявою згадане виконавче провадження не закінчено. Колегією суддів враховується, що положеннями п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих написів нотаріусів. Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Отже, законодавцем закріплено право заінтересованих осіб, а також виконавця за заявою сторони на звернення до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Разом з тим, передбачивши можливість звернення до суду із вказаною заявою, Закон України «Про виконавче провадження» не у повній мірі регламентував процедуру реалізації такого права, зокрема, в частині визначення суду, до якого така заява подається у випадку ініціювання зміни сторони виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса. Колегією суддів враховується, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 11.04.2013 року у справі «Вєренцов проти України» зазначив, що саме законодавство має бути сформульованим з достатньою чіткістю. Передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування. У рішенні від 09.01.2013 року у справі «Олександр Волков проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив, що вимоги до «якості» закону визначають принцип законності, який частково співпадає з принципом верховенства права, одним з визначальних проявів якого є принципи «доброго врядування» і «належної адміністрації». У контексті наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що за загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Водночас, положення ч. 2 ст. 74 даного Закону передбачають, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Отже, у порядку цивільного або господарського судочинства вирішують питання, пов`язані з виконанням саме рішень судів відповідної юрисдикції. Натомість, питання, пов`язані з виконанням як рішень адміністративних судів, так і рішень інших органів (посадових осіб), підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно зазначив про те, що у ч. 1 ст. 379 КАС України у чинній редакції передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Натомість формулювання «суд, який розглядав справу як суд першої інстанції», у ч. 1 ст. 264 КАС України, яка була чинною до 15.12.2017 року та яку застосовувала Велика Палата Верховного Суду при прийнятті постанови від 16.01.2019 року у справі № 826/7941/17, не було зазначено. Водночас, правова природа правовідносин, пов`язаних із розглядом даної заяви, у розрізі їх правової регламентації Законом України «Про виконавче провадження» свідчить, що саме до компетенції адміністративного суду належить вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження у виконавчому провадженні, відкритому з метою виконання виконавчого напису нотаріуса. Передача такої заяви на розгляд іншого суду зумовила б порушення положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Таким судом, у розумінні положень КАС України та Закону України «Про виконавче провадження» є саме адміністративний суд. Розгляд такої заяви за правилами цивільного чи господарського судочинства матиме своїм наслідком порушення права особи на розгляд його заяви належним судом, адже, як вже було підкреслено вище, до компетенції відповідних судів віднесено виключно розгляд питань, пов`язаних з виконанням саме їх рішень. Поряд з іншим, судом першої інстанції не було також враховано, що у постанові 16.01.2019 року у справі № 826/7941/17 Велика Палата Верховного Суду формулювала висновок щодо належності розгляду відповідного питання адміністративним судом не лише виходячи з положень КАС України, а й з огляду на приписи ст. ст. 15, 74 Закону України «Про виконавче провадження», які протягом 2017-2020 років змін не зазнавали. А відтак, в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України відповідні правові висновки Верховного Суду повинні застосовуватися до спірних правовідносин. Крім того, у постановах від 22.07.2019 року у справі № 822/1659/18 та від 09.04.2020 року у справі № 641/5987/18 Верховний Суд також застосовував відповідну правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 826/7941/17 в аналогічних за змістом правовідносинах. З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що повертаючи без розгляду заяву ТОВ "Порше Мобіліті" з підстав неналежності її вирішення у порядку адміністративного судочинства, суд першої інстанції не врахував наведені вище положення норм матеріального та процесуального права, що мало своїм наслідком неправильне вирішення питання щодо підвідомчості даної заяви. Відповідно до положень ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. За змістом частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Згідно із частиною 3 статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Розглянувши доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті", викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що допущені порушення норм процесуального та матеріального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, та є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції з постановленням нового судового рішення про направлення справи до суду першої інстанції для розгляду справи. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 250, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329, 331, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" - задовольнити. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 травня 2020 року скасувати, а справу направити для розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко Повний текст складено 23.07.2020 року.