Постанова 4855 № 640/1910/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1910/20 Суддя першої інстанції: Клименчук Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Пилипенко О.Є. суддів - Глущенко Я.Б. та Собківа Я.М., при секретарі - Кузик О.С., за участю: позивача: - ОСОБА_1 , представника позивача: - Акулова-Муратова В.В., представника відповідача: - Андреєвої Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністра закордонних справ України Клімкіна Павла Анатолійовича про визнання протиправними дій та бездіяльності, стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди, В С Т А Н О В И В : У січні 2020 року позивач - ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міністра закордонних справ України Клімкіна Павла Анатолійовича про визнання протиправними дій та бездіяльності, стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди, в якому просила: - визнати протиправними та дискримінаційними дії та бездіяльність відповідача (а саме: систематичне порушення вимог Закону України «Про звернення громадян» та порядку розгляду звернень Закону України «Про запобігання корупції» та «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»), які порушили охоронювані законом права, свободи та інтереси ОСОБА_1 і спричинили їй моральну шкоду та матеріальні збитки в розмірі 177 970,40 грн. та 82017,11 дол. США; - стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 181 540,31 грн. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі. Не погоджуюсь із вказаним судовим рішенням, позивач звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було не правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. 12 червня 2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 19796, Міністерством закордонних справ України подано клопотання про залучення до розгляду справи третьої особи, а саме - Державного казначейства України. Клопотання обґрунтовано тим, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, тобто шкода, заподіяна незаконною бездіяльністю органу державної влади та їх посадових осіб відшкодовується саме державою незалежно від вини цих органів (відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року). 12 червня 2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 19794, Міністерством закордонних справ України подано клопотання про зупинення провадження у справі до моменту проголошення Верховним Судом рішення у справі № 826/9871/17 (рішення № 826/9871/17 на переконання заявника, має безпосередній вплив на рішення у даній справі, оскільки є неприпустимим стягнення в кратному розмірі одних і тих самих же грошових виплат з Державного бюджету України). 12 червня 2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 19680, Міністерством закордонних справ України подано клопотання про закриття провадження у справі з підстав того, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, з огляду на характер спірних правовідносин, а саме - спричинення позивачу шкоди. 12 червня 2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 19659, Міністерством закордонних справ України подано клопотання про закриття провадження у справі з підстави, визначеної п.5 ч.1 ст. 238 КАС України, а саме - якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Так, заявником наголошено, що позовні вимоги ОСОБА_1 заявлені саме до ОСОБА_2 , як до фізичної особи, а не Міністра закордонних справ України, в той час як станом на дату звернення позивачки до суду, ОСОБА_2 був звільнений з посади Міністра закордонних справ України. 12 червня 2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 19658, Міністерством закордонних справ України подано клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду в повному обсязі, на підставі ст.. 123 КАС України, тобто у зв`язку із пропуском позивачем строків давності як в один місяць, так і шість місяців (позивач, станом на 2016 рік, була обізнана про те, що її вимоги в рамках різних позовних проваджень задоволені частково, адже ОСОБА_1 заявлялись вимоги про стягнення як коштів, так і моральної шкоди, яка частково була сплачена МЗС). 26 червня 2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 21643, Міністерством закордонних справ подано до суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого, відповідачем наголошено, що ОСОБА_1 вже зверталась з аналогічними вимогами про визнання протиправними дій та бездіяльності Міністра закордонних справ України Клімкіна П.А. в рамках справ №№ 826/5863/16, 826/14366/16, 826/11676/17, 826/9871/17, 826/9588/17, що унеможливлює повторний розгляд заявлених вимог, у зв`язку з чим у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до п.4, ч.1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій та бездіяльність відповідача наявні судові рішення, які набрали законної сили (адміністративні справи №826/5863/16, №826/5097/16, №826/14366/16, №826/9871/17, №826/11676/17, №826/8472/18, №826/12705/18), щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача коштів на відшкодування моральної шкоди у розмірі 181 540,31 грн., то, зважаючи на те, що стосовно позовної вимоги про визнання дій та бездіяльності відповідача протиправними вже наявні судові рішення, які набрали законної сили, то позовна вимога про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, а має бути розглянута у порядку цивільного судочинства. Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено колегією суддів, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовними вимогами до Міністра закордонних справ України ОСОБА_2 , а саме: визнати протиправними та дискримінаційними дії та бездіяльність відповідача (систематичне порушення вимог Закону України «Про звернення громадян» та порядку розгляду звернень Закону України «Про запобігання корупції» та «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»), які порушили охоронювані законом права, свободи та інтереси ОСОБА_1 і спричинили їй моральну шкоду та матеріальні збитки в розмірі 177 970,40 грн. та 82017,11 дол. США; стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача кошти на відшкодування моральної шкоди у розмірі 181 540,31 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що остання, протягом тривалого проміжку часу - з 2016 року через суд намагається відновити свої порушені права, підтвердженням чого є низка судових рішень, що набрали законної сили (у спорах ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ про визнання необґрунтованого та передчасного відкликання її з посади другого секретаря по посаді першого секретаря Посольства України в Сполучених Штатах Америки, поновлення ОСОБА_1 на вказаній посаді, виплату коштів за час вимушеного прогулу, виплату коштів у зв`язку із вагітністю та пологами, моральної шкоди, визнання протиправними дій відповідача з неприпинення зловживань посадових осіб відповідача, які брали участь у розгляді звернень позивачки тощо), втім, саме після ухвалення постанови у справі № 826/11676/17, було встановлено, що ОСОБА_2 (як Міністр закордонних справ України та очільник Міністерства закордонних справ України на час виникнення спірних правовідносин), порушуючи численні вилоги Законодавства України, створюючи перешкоди для здійснення законних інтересів ОСОБА_1 і обмежуючи та порушуючи практичну реалізацію і використання наданих позивачу прав Конституцією України та іншими нормативно - правовими актами, незаконно тиснув на позивача, дискримінував її і переслідував, зокрема і під час вагітності. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі. Так, судом першої інстанції зроблено висновок, що в позовній заяві позивачем в обґрунтування протиправності дій та бездіяльності відповідача наведено судові рішення, якими такі факти було встановлено (адміністративні справи №826/5863/16, №826/5097/16, №826/14366/16, №826/9871/17, №826/11676/17, №826/8472/18, №826/12705/18), отже, в силу приписів п.2 ч.1 ст. 170 КАС України відсутні підстави для відкриття провадження у справі. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на правову позицію, викладену, зокрема в постанові Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі № 813/4138/17, відповідно до якої, «умовами застосування цієї підстави є: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); остаточне вирішення тотожного спору постановою чи ухвалою, яка перешкоджає повторному зверненню до суду (про відмову у відкритті провадження чи закриття провадження); набрання судовим рішенням в іншій справи законної сили. Зазначена підстава спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав. Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі. Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.» Проаналізувавши зміст судових рішень у справах №826/5863/16, №826/5097/16, №826/14366/16, №826/9871/17, №826/11676/17, №826/8472/18, №826/12705/18, колегія суддів дійшла висновку, що такі позови не були тотожними, в розумінні норм КАС України, адже в справах не співпадають або суб`єктний склад або підстави позову, що виключає можливість відмови у відкритті провадження у справі. Вирішуючи клопотання відповідача, колегія суддів зазначає, що вони є безпідставними та не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Так, заявляючи клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача - Державне казначейство України, відповідач посилається на п.5 ст. 48 КАС України, втім останнім не враховано приписи частини 1 даної статті, відповідно до вимог якої допустити заміну первинного позивача належним позивачем або залучити співвідповідача може лише суд першої інстанції. З аналогічних підстав колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні інших клопотань відповідача, з огляду на відсутність повноважень у суду апеляційної інстанції на стадії перегляду ухвали суду про відмову у відкритті провадження у справі, вирішувати питання щодо закриття, зупинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо. Приписами ст.. 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Норми даної статті встановлюють наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду (в межах спірних правовідносин, оскільки судом першої інстанції відмовлено у відкритті провадження у справі, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості застосувати, навіть у випадку наявності пропуску строку звернення до суду наслідки пропущення строків звернення). Згідно з п.3 ч.1 ст. 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Отже, з аналізу приписів ст.. 236 КАС України вбачається, що провадження у справі можна зупинити у випадку, якщо таке провадження відкрито, втім, у межах спірних правовідносин, зупинити провадження на даній стадії є неможливим. Відповідно до п. 1 та 5 ст.. 238 КАС України, на які посилається відповідач у клопотанні про закриття провадження у справі, суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства; у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Отже, відповідно до вищевказаної норми КАС України закрити, можна лише провадження, яке відкрите, втім, у межах спірних правовідносин судом першої інстанції у відкритті провадження відмовлено, що виключає можливість застосувати положення статті 238 КАС України в межах спірних правовідносин. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Керуючись ст.ст. 160, 161, 241, 242, 310, 312, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О.Є.Пилипенко Судді Я.Б.Глущенко Я.М.Собків Повний текст рішення виготовлено 21 липня 2020 року.