Постанова 4813 № 947/7739/20

Номер провадження: 33/813/657/20 Номер справи місцевого суду: 947/7739/20 Головуючий у першій інстанції Чванкін С. А. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.07.2020 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д. за участю секретаря судового засідання Дубрянської Н.О. за участі правопорушника: ОСОБА_1 , розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2020 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, В С Т А Н О В И В: З протоколу протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №073896 вбачається, що 25 січня 2020 року о 20 годині 50 хвилин ОСОБА_1 керував автомобілем «Хюндай», н/з НОМЕР_1 , по вул. Інглезі в м. Одеса, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з ротової порожнини, різка зміна забарвлення шкіри. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 «Правил дорожнього руху України». Постановою судді Київського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено штраф у розмірі 10 200 гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік, стягнено судовий збір у розмірі 420,40 гривень. Не погоджуючись з вказаною постановою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій він зазначає, що постанова є незаконною, прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, тому просить її скасувати, а провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як він не керував транспортним засобом, двигун автомобіля був вимкнений, він знаходився на парковці АЗС, де чекав свого товариша, який повинен був відігнати його машину на стоянку. На парковку АЗС заїхала його дружина, яка після сварки залишила автомобіль та пішла додому пішки. Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, покази свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , перевіривши матеріали справи вважаю, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за наступних підстав. У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі. Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Однак, визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції всупереч вимогам ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином не встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає він адміністративній відповідальності, тобто однобічно розглянув справу, без з`ясування фактичних обставин, що мають істотне значення для її розгляду, не звернув уваги на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, поваги до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо. Статтею 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Таким чином, об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП полягає в тому, що порушник має перебувати в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або відмовитись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння та обов`язково має керувати транспортним засобом. Відсутність будь якої складової об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності. Відповідно до п. 27 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Крім того, Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19р. зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте, зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані. Таким чином, знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна. З матеріалів справи вбачається, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №073896 від 25 січня 2020 року, ОСОБА_1 25.01.2020р. о 20:50 год. в м. Одеса, по вул. Інгелізі, 9а, к.1, керував т/з «Hyundai Tucson» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, незв`язна мова, почервоніння очей, різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя (а.с. 3). Однак, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Судом апеляційної інстанції було витребовано від Управління патрульної поліції в Одеській області матеріали відеофіксації за протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №073896 від 25.01.2020р., складеним командиром взводу №2 роти №3 батальйону №2 полку УПП в Одеській області ДПП старшим лейтенантом поліції Таросян А.І. Крім того апеляційний суд скерував запит до Приморського районного суду м. Одеси щодо направлення журналів судових засідань та відповідних дисків судових засідань у справі, згідно яких у суді першої інстанції було допитано в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Згідно відповіді Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Одеській області встановлено, що надати відеозаписи немає можливості, оскільки вони були знищені за неможливості зберігання більше ніж 90 діб. У зв`язку із неможливістю дослідження матеріалів відеофіксації за протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №073896 від 25.01.2020р., судом апеляційної інстанції було допитано свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Так, у судовому засідання у суді апеляційної інстанції 21 липня 2020 року, свідок ОСОБА_3 пояснила, що ОСОБА_1 на парковці АЗС відмовився проходити тест на алкоголь. Машина просто стояла і в ній спала людина. Машина була припаркована, нікуди не їхала. Машину ОСОБА_1 патрульна поліція не переслідувала, вони вже стояли недалеко від автозаправної станції. Також ОСОБА_3 звертала увагу на камеру працівника поліції, що людина спить в машині, двигун був вимкнений, просила працівників поліції перевірити чи гарячий двигун, що працівники поліції не зробили та не занесли її зауваження до її письмових пояснень. Свідок ОСОБА_2 пояснив, що 25 січня їхали із Таїрова, заїхали на автозаправну станцію. Він звернув увагу, що два поліцейських підійшли до вже припаркованого автомобіля та стали розмовляти з особою, яка знаходилась в автомобілі. Апеляційний суд звертає увагу, що у Приморському районному суді м. Одеси під час судового засідання, яке відбувалось 25.02.2020р., були надані такі самі показання свідків. Таким чином, показанням свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спростовується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобам, що є обов`язковою складовою об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Транспортний засіб мав бути зупинений, тобто до самої зупинки мав знаходитись в русі, оскільки керування транспортним засобом можливе лише тоді, коли він рухається, коли ж особа перебуває за кермом транспортного засобу, навіть із ввімкненим двигуном склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відсутній, оскільки така особа не керувала транспортним засобом. Таких доказів працівниками поліції надано не було. Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи. Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України. Згідно ст.ст.9, 245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі. Однак, суд першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 даним порушенням закону та фактичним обставинам не надав належної оцінки, через що прийшов до помилкового висновку про доведеність вини останнього та наявність складу адміністративного правопорушення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП). Європейський суд з прав людини в рішенні по справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року вказує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення повинно випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Рішенням Конституційного суду України від 20.10.2011 року №12-рп/2011 у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, яке є обов`язковим до виконання на території України, встановлено, що обвинувачення у вчиненні злочину (правопорушення) не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконній спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо. Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Таким чином наявні у справі докази, які безпосередньо дослідженні апеляційним судом у судовому засіданні, не підтверджують факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. За вказаних підстав, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду як необґрунтована підлягає скасуванню, а провадження в справі, через відсутність переконливих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підлагає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2020 року скасувати. Провадження по справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік