Постанова 4856 № 718/426/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 718/426/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мінів О.І. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 21 липня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Курка О. П. Білої Л.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції Нацональної поліції України на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 07 квітня 2020 року (ухвалене в м. Кіцмань) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу № 1 роти № 2 БУПП в Чернівецькій області Маленького Ігора Вікторовича, Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В : в березні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до інспектора взводу № 1 роти № 2 БУПП в Чернівецькій області Маленького Ігора Вікторовича, Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення. Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 07 квітня 2020 року адміністративний позов задоволено. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідачем в даному випадку не було дотримано вимог ч. 2 ст. 77 КАС України щодо обов`язку доказування правомірності прийнятого рішення, та відповідно не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Зокрема, подана апеляційна скарга обґрунтована тим, що інспектора взводу № 1 роти № 2 БУПП в Чернівецькій області Маленький Ігор Вікторович , вбачаючи в діях ОСОБА_1 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, правомірно притягнув водія до адміністративної відповідальності та застосував до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. в межах санкції відповідної статті. Позивач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу. Сторони в судове засідання не з`явились, про час, день та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі. Колегія суддів зазначає, що норми ст. 286 КАС України визначають особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Так, згідно з ч. 5 ст. 286 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи. Враховуючи, що розгляд справи призначено у межах десятиденного терміну з моменту надходження справи до суду апеляційної інстанції, а також те, що сторони були належним чином повідомлені про день, час та місце апеляційного розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається. Статтею 243 КАС України передбачено порядок ухвалення судових рішень. Так, відповідно до ч. 4 вказаної статті судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання. Тому, з урахуванням ст.ст. 243 та 286 КАС України, постанова суду буде складена в межах 10 денного строку розгляду даної справи, який вираховується з 15 липня 2020 року - час винесення ухвали про відкриття провадження у справі. Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи неоспорені факти про те, що 25.02.2020 інспектором взводу №1, роти №2 БУПП в Чернівецькій області Маленьким І.В. було винесено постанову серії ДПО18 №741566 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої позивача - ОСОБА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, за те, що 25.02.2020 о 08 год. 20 хв. на трасі Н-10 смт Лужани, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Touareg, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив обгін на пішохідному переході, чим порушив п.14.6.в. ПДР України (а.с.4). Вказаною постановою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. 00 коп. Не погодившись із даною постановою позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами колегія суддів зазначає наступне. Так, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Частиною 1 ст. 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Підпунктом (в) пункту 14.6 Правил дорожнього руху встановлено, що водієві забороняється обгін ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м - поза населеним пунктом. Відповідно до ч. 2 статті 122 КпАП України порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. В силу приписів ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення можуть бути будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються під час нагляду за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до приписів ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі показань свідків, письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів. Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі. Колегія суддів звертає увагу, що вищезазначена правова норма визначає ряд фактичних даних на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII, поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, автоматичну фото- і відеотехніку. Аналізуючи доводи апелянта стосовно правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції враховує наступне. В апеляційній скарзі відповідач, як на доказ посилається на відеозаписи з нагрудної камери поліцейського, який на його думку підтверджує вчинення позивачем правопорушення. Під час дослідження судом апеляційної інстанції DVD-диску із записом з нагрудної камери поліцейського було встановлено, що на останньому не зафіксовано сам факт вчинення правопорушення - здійснення обгону транспортного засобу, на пішохідному переході , наявний відеозапис фіксує лише факт переслідування працівниками поліції автомобілю під керуванням позивачем та спілкування ОСОБА_1 з відповідачем. Більше того, із наданого відеозапису взагалі не вбачається наявності пішохідного переходу на проїжджій частині, позначеного розміткою 34.1.14.1 «Зебра» чи дорожнім знаком 33.1.32 «Пішохідний перехід», який попереджає про наближення до нерегульованого пішохідного переходу. Таким чином, відеоінформація, яка відображена на вказаному відеозапису жодним чином не доводить факту вчинення позивачем порушення п. 14.6 (в) ПДР України. Як на протиправність винесення оскаржуваної постанови позивач вказує на те, що під час зупинки його транспортного засобу, поліцейський не мотивував підстави притягнення його до адміністративної відповідальності, проте притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17 від 26.04.2018 року, вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП і у ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Беручи до уваги те, що позивачу ставиться у провину невиконання вимог п.14.6.в. ПДР, які передбачають відповідальність за порушення обгону, який здійснюється за певну кількість метрів, належним доказом порушення в такому випадку мали б бути відповідні заміри відстані на місці вчинення правопорушення, які б підтверджували зокрема факт обгону транспортного засобу ближче ніж за 50 метрів перед пішохідним переходом. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 08.02.2018 року по справі №760/3696/16-а та постанові від 18.07.2019 року по справі №216/5226/16-а. Колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта, що обгін було здійснено на самому пішохідному переході, через що заміри не проводилися, оскільки наданими доказами вказана обставина не була підтверджена. Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано доказів на підтвердження правомірності складання оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість та протиправність постанови про адміністративне правопорушення серії ДПО№741566 від 25.02.2020 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Департаменту патрульної поліції Нацональної поліції України залишити без задоволення, а рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 07 квітня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили у порядку ст.ст. 272, 325 КАС України та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України не може бути оскаржена. Головуючий Гонтарук В. М. Судді Курко О. П. Біла Л.М.