Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 822/2043/16

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 822/2043/16 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстер П.М. Суддя-доповідач - Курко О. П. 22 липня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року (м.Хмельницький) у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хмельницького апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльність, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.11.2016 року в адміністративній справі №822/2043/16 за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького апеляційного суду, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльність. У вказаній заяві позивач просив скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2016 року, залишену без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2017 року та постановою Верховного Суду від 19 вересня 2018 року про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відповідачів про стягнення вихідної допомоги у зв`язку із виходом у відставку за виключними обставинам та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити та стягнути з Хмельницького апеляційного суду за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" 255200 грн передбаченої ст.136 Закону України №2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" вихідної допомоги. В обґрунтування вимог заяви заявник зазначив, що рішенням Конституційного суду України від 15.04.2020 року № 2-р(ІІ)/2020 у справі № 3- 311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 року № 1166-VII, яким із Закону №2453-VI виключено статтю 136, частиною першою якої передбачалось право судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Оскільки при розгляді адміністративної справи №822/2043/16 та відмовляючи в задоволенні позову, суд застосував положення Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 року №1166-VII, які вказаним рішенням Конституційного суду України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), а тому постанова суду від 18.11.2016 підлягає скасуванню. Заявник вважає, що викладені обставини є виключними, мають істотне значення для перегляду постанови суду та задоволення позову в повному обсязі. Крім того, заявник подав до суду першої інстанції заяву про збільшення позовних вимог у цій справі, в якій просив стягнути з Хмельницького апеляційного суду за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" 255200 грн передбаченої ст.136 Закону України №2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" вихідної допомоги. Однак, судом першої інстанції зазначено, що подана заявником заява про збільшення розміру позовних вимог розцінюється судом як заява, у якій позивач просить збільшити як підставу так і предмет позову у справі, що у свою чергу при перегляді судового рішення за виключними обставинами є недопустимим, оскільки суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.11.2016 року №822/2043/16 відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити заяву про перегляд за виключними обставинами постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.11.2016 року. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач - Хмельницький апеляційний суд заперечив наведені доводи апеляційної скарги, зазначивши про їх необґрунтованість та повне спростування в ході розгляду даної справи судом першої інстанції, також відповідач просив проводити судове засідання без участі представника Хмельницького апеляційного суду. Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Як слідує з постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.11.2016 у справі №822/2043/16 позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність Апеляційного суду Хмельницької області щодо не нарахування та не виплати вихідної допомоги в розмірі 61630,80грн, визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неперерахування Апеляційному суду Хмельницької області коштів на виплату вихідної допомоги ОСОБА_1 . Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 18 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив повністю. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідачів не було правових підстав для нарахування та виплати позивачу вихідної допомоги в зв`язку з виходом у відставку, а тому їх відмова у такій виплаті є правомірною. Судове рішення набрало законної сили 19.01.2017 року. Постановою Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у цій справі касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2017 року - без змін. Рішенням Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року у справі № 2-р(11)2020 положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII визнано неконституційними. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року № 2-р(11) 2020 на спірні правовідносини не впливає, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення і Конституційний суд у зазначеному рішенні не розглядав положення статті 143 Закону України №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів". Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Підстави перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами встановлені статтею 361 КАС України, відповідно до частини 1, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. За приписами пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року № 2 р(11) 2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ. Положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року №1166- VІІ, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. У спірному випадку постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.11.2016, яку просить переглянути заявник у зв`язку з виключними обставинами, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 , відповідно, це судове рішення не підлягало виконанню. Відтак, зважаючи на приписи пункту 1 частини 5 статті 361 КАС України, за якими підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, враховуючи, що судове рішення, яке просить переглянути заявник, не підлягало виконанню, суд доходить висновку про відсутність підстав, визначених п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України, для перегляду у зв`язку з виключними обставинами постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.11.2016 року у справі №822/2043/16. Як свідчать матеріали справи, позивача звільнено з посади судді 3 жовтня 2016 року, а з 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України 1402-V111 "Про судоустрій та статус суддів" і саме відповідно до вимог цього закону позивач звертався в суд про стягнення з Апеляційного суду Хмельницької області на його користь вихідної допомоги у розмірі 61630,80грн, що становить три місячні суддівські винагороди за останньою посадою. Конституційний суд 15 квітня 2020 року за № 2-р(11) 2020 прийняв рішення про визнання таким, що не відповідає Конституції України положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ, яким виключено статтю 136 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI, а не Закон України 1402-V111 "Про судоустрій та статус суддів" відповідно до вимог якого позивач звертався в суд про виплату вихідної допомоги. Статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Конституційним Судом України в рішенні від 15 квітня 2020 року № 2-р(11) 2020 вказано про втрату чинності положеннями Закону саме з дня ухвалення цього Рішення. Отже, саме з 15 квітня 2020 року втратили чинність положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ, яким виключено статтю 136 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI . Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Верховний Суд у постанові від 23.12.2019 року у справі № 814/1274/17 зазначив, що за загальним правилом рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, якщо інше не встановлено самим рішенням. Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішень судом першої інстанції положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VІІ були чинними та підлягали застосуванню, а тому сама наявність Рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року № 2-р(11) 2020 не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при розв`язанні спору. Відтак, Рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року № 2-р(11) 2020 на спірні правовідносини не впливає, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення і Конституційний суд у зазначеному рішенні не розглядав положення статті 143 Закону України №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів". Окрім того, судом не встановлено в даній справі рішення, яке підлягало виконанню та не було виконано. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами слід відмовити, постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.11.2016 року в адміністративній справі №822/2043/16 - залишити в силі. При виборі і застосуванні до спірних правовідносин норм права суд врахував висновки, викладені в ухвалі Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 820/2462/17, постановах Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі №333/5015/15-а, від 16 жовтня 2018 року у справі №161/3466/16-а. Колегія суддів не приймає до уваги посилання заявника на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах Касаційного адміністративного суду від 24.07.2019 справа №812/1266/17 від 30.09.2019 справа №575/208/17, оскільки в даних справах Верховний Суд констатував лише наявність процесуальної можливості переглядати судові рішення за виключними обставинами на підставі статті 361 КАС України. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 22 липня 2020 року. Головуючий Курко О. П. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.