Постанова 4856 № 560/3971/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/3971/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Польовий О.Л. Суддя-доповідач - Курко О. П. 18 травня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року (м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Хмельницької області про стягнення коштів, В С Т А Н О В И В : в грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Прокуратури Хмельницької області, в якому просить стягнути з відповідача вихідну допомогу при звільненні у розмірі середньомісячного заробітку в сумі 21446,25 грн, стягнути з відповідача середній заробіток в сумі 997,50 грн за кожен день затримки розрахунку, починаючи з 15.11.2019 по день ухвалення рішення. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Так, позивач вважає, що має право на отримання вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку згідно вимог статті 43 Кодексу законів про працю України. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив наведені доводи апеляційної скарги, зазначивши про їх необґрунтованість та повне спростування в ході розгляду даної справи судом першої інстанції. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 з 28.02.2005 по 15.11.2019 працювала у прокуратурі Хмельницької області. Наказом в.о. прокурора Хмельницької області від 13.11.2019 №1003к позивачка звільнена з посади прокурора відділу організації представництва в суді та при виконанні судових рішень управління представництва інтересів держави в суді прокуратури області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону №1697-VII. 15.11.2019 позивачка звернулась до прокуратури Хмельницької області із заявою про виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середньомісячного заробітку відповідно до вимог статті 44 Кодексу законів про працю України. Листом від 15.11.2019 №18-2356-19 прокуратура Хмельницької області повідомила позивачку, що остання звільнена з посади відповідно до пункту 9 частини 1 статті 51 Закону №1697-VII, а не на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо виплати вихідної допомоги при звільненні та повного розрахунку при звільненні, позивачка звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Законом №1697-VII не передбачена виплата вихідної допомоги при звільненні, тому підстави для стягнення з відповідача середнього заробітку за кожен день затримки розрахунку відсутні. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Згідно зі статтею 123 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом. На виконання вимог ст.123 Конституції України прийнято Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон України №1697-VII), який містить спеціальні норми щодо організації та порядку діяльності органів прокуратури України, особливостей розгляду трудових спорів (зокрема, питання проходження служби в органах прокуратури, звільнення з неї, права і обов`язки прокурорів, їх соціальні гарантії та ін.) Норми даного Закону являються пріоритетними перед нормами Кодексу законів про працю України і, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального закону не врегульовані спірні правовідносини або коли про застосування приписів трудового законодавства прямо йдеться у спеціальному законі. Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закон України №1697-VII, прокурор може бути звільнений лише з підстав та в порядку, передбачених цим Законом. Згідно з п.9 ч.1 ст.51 цього Закону прокурор звільняється з посади зокрема у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду , або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Виплата вихідної допомоги при звільненні з підстав, передбачених ст.ст.36, 38-41 КЗпП визначено статтею 44 КЗпП України. Закон України "Про прокуратуру" в редакції від 05.11.1991 року, у тому числі ч.1 ст. 46-2, якою передбачалось звільнення прокурорів за КЗпП України, втратив чинність 15.07.2015 року на підставі п.1 пп.1 п.3 Прикінцевих положень Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року, а тому на час звільнення позивача правові підстави для застосування до правовідносин, які виникли між сторонами Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року були відсутні. Крім того, на момент звільнення позивача набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №187-ІХ від 19.09.2019 р. з наступними змінами, п.2 ч.1 якого доповнено ст.40 КЗпП України частиною п`ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус". Дана правова норма вказує на пріоритетність спеціального закону перед нормами КЗпП України у випадку звільнення окремих категорій працівників з підстав, визначених ч.1 ст.40 КЗпП. Колегія суддів зазначає, що в рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999р. №1-рп/99 зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Враховуючи, що позивача звільнено з підстав та в порядку, передбачених Законом України №1697-VII, яким не передбачено виплати вихідної допомоги при звільненні, позивач не набув права на її отримання. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Прокуратури Хмельницької області на користь позивача суми вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 року по справі №820/1119/16. За змістом частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Разом з тим, суд відхиляє посилання позивачки на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 08.10.2019 у справі №823/263/16, від 17.10.2018 №823/276/16, оскільки у правовідносинах, які досліджував Верховний Суд у зазначених справах, вимоги про виплату вихідної допомоги при звільненні заявлені позивачами (прокурорами), звільненими з органів прокуратури на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України до набрання чинності Законом України "Про прокуратуру" №1697-VII та Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №187-ІХ від 19.09.2019 р. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 березня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 18 травня 2020 року. Головуючий Курко О. П. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.