Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 489/484/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 489/484/20 Головуючий в 1 інстанції: Рум`янцева Н.О. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів - Кравченка К.В., Ступакової І.Г., при секретарі судового засідання - Болтушенка А.О., за участю відповідача - ОСОБА_1 , його представника - Паламарчук Н.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 травня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора відділу безпеки дорожнього руху управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Черненка Валентина Вікторовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про притягнення до адміністративної відповідальності,- В С Т А Н О В И Л А : 03 лютого 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Ленінського районного суду м. Миколаєва з позовною заявою, в якій просив скасувати постанову від 10.01.2019 серія ДП18 №329001 про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а провадження у справі закрити за відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, визначеного ч.1 ст. 140 КУпАП. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 , зазначив, що факт перебування його на посаді начальника Служби автомобільних доріг у Миколаївській області (далі Служба) не може слугувати єдиною та безумовною підставою накладення на нього стягнення, так як це прямо суперечить приписам ст.ст.7,9,140 КУпАП. Оскаржувана постанова не містить посилань на належні та допустимі докази, що саме позивач є суб`єктом адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.140 КУпАП. Відповідно до договору №1-Б від 04.03.2019 та додаткової угоди №8 від 28.12.2019 в період до 30.03.2020 автомобільні дороги загального користування державного значення в Миколаївській області передано в експлуатаційне утримання ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», що свідчить про несення саме цим підприємством відповідальності за неналежне утримання доріг. Службою вживалися відповідні дії щодо забезпечення організації експлуатаційного утримання автомобільної дороги М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ (на м. Таганрог), що підтверджується відповідними листами. Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи про безпідставність вимог ОСОБА_2 . Оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою. При здійсненні комісійного обстеження ділянки автодороги М-14 «Одеса-Новоазовськ» (О151125 під`їзд до м. Миколаїв) км. 162+651 виявлено та належним чином задокументовано (відповідним актом обстеження) пошкодження дорожнього покриття, що перевищували допустимі норми встановлені п.п. 3.1.1, 3.1.2, 3.2, 3.4.2, 3.4.6, 4.1.2, 4.1.3, 4.2.2, 4.5.1, 4.5.2, 4.5.3 ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди». Позивач, як в.о. начальника Служби автомобільних доріг Миколаївської області, є суб`єктом відповідальності за ч.1 ст. 140 КУпАП з огляду на положення ст. 7,10 Закону України «Про автомобільні дороги» та Положення про Службу автомобільних доріг Миколаївської області, затвердженого наказом Голови державної служби автодоріг України №370 від 10.06.2004. Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 травня 2020 року у задоволені позовної заяви ОСОБА_2 відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про задоволення його позовних вимог у повному обсязі. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції помилково віднесено його посаду до державної служби. Оскаржувана постанова не містить зазначення суті правопорушення, а також посилань на належні та допустимі докази, які підтверджують, що позивач в даному випадку є суб`єктом адміністративного правопорушення відповідно до ч. 1 ст. 140 КУпАП. З урахуванням зазначеного відповідач не приклав жодних зусиль для забезпечення законності адміністративного провадження. Управлінню поліції достеменно відомо, що експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного значення, у тому числі автомобільної дороги М-14, здійснюється ДП «Миколаївський облавтодор» на підставі укладеного договору. Крім того, відповідачем при направлені оскаржуваної постанови та відзиву позивачу не надано додатки до нього. З урахуванням зазначеного акти обстеження ділянок вулично-шляхової мережі від 09.01.2020 та фотознімки з місць проведення обстежень чи їх копії не можуть братися до уваги судом при прийнятті рішення по суті даної справи. Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін в зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне. Відповідно до наказу Державного агентства автомобільних доріг України №490-К від 06.12.2019, на підставі заяви ОСОБА_2 останнього призначено на посаду в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Миколаївській області 09.12.2019 до призначення в установленому порядку начальника зазначеної служби (а.с. 60). Відповідно до наказу Служби автомобільних доріг у Миколаївській області від 09.12.2019 №110-К ОСОБА_2 приступив з 09.12.2019 до виконання обов`язків начальника Служби (а.с. 61). 09 січня 2020 року відповідачем складено акт обстеження транспортної розв`язки в двох рівнях а/д М-14 «Одеса-Новоазовськ» (О151125 під`їзд до м. Миколаєва) км 162+651. Відповідно до зазначеного акту встановлено, що забезпечення експлуатаційного стану ділянки дороги (вулиці) покладено на: ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» т.в.о. директора ОСОБА_3 ; Балансоутримувач - Служба автомобільних доріг Миколаївської області, в.о. начальника Невеселий А. В . Експлуатаційний стан обстеженої ділянки не відповідає вимогам п.п. п.п. 3.1.1, 3.1.2, 3.2, 3.4.2, 3.4.6, 4.1.2, 4.1.3, 4.2.2, 4.5.1, 4.5.2, 4.5.3 ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди» (а.с. 154). 14 січня 2020 року за вих. №785/41/16/02-2020 відповідачем на адресу, зокрема, Служби автомобільних доріг в Миколаївській області надіслано повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції в.о. начальника Служби Невеселого В. для розгляду справи про адміністративне правопорушення за фактом неналежного утримання транспортної розв`язки на ділянці автомобільної дороги М-14 «Одеса-Новоазовськ» км. 162+651 на території Миколаївської області, на 17 січня 2020 року о 11:00 год. Вказане повідомлення на адресу Служби надійшло 14.01.2020, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (а.с. 162). 17 січня 2020 року за вих. №1162/41/16/02-2020 відповідачем на адресу, зокрема, Служби автомобільних доріг в Миколаївській області надіслано повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції в.о. начальника Служби Невеселого В. для розгляду справи про адміністративне правопорушення за фактом неналежного утримання транспортної розв`язки на ділянці автомобільної дороги М-14 «Одеса-Новоазовськ» км. 162+651 на території Миколаївської області, на 21 січня 2020 року о 11:00 год. Вказане повідомлення на адресу Служби надійшло 17.01.2020, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції (а.с. 161). 21 січня 2020 року о 11 год. 20 хв. інспектором відділу безпеки дорожнього руху УПП в Миколаївській області старшим лейтенантом поліції Черненком В.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ДП18 № 603924 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності за порушення вимог ч.1 ст. 140 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020,00 грн. Зазначеною постановою встановлено, що позивач, займаючи посаду в.о. начальника Служби автомобільних доріг в Миколаївській області, 09 січня 2020 року у Миколаївській області, транспортна розв`язка а/д М-14 "Одеса-Новоазовськ" км. 162+651 не виконав вимоги норм та стандартів ДСТУ 3587-97, Закону України "Про дорожній рух" та не забезпечив безпечних умов експлуатації, що виразилося в численних вибоїнах та руйнування дорожнього покриття розв`язки, відсутності бар`єрного огородження та відсутності попереджувальних ТЗРДР в місцях вибоїн, чим порушив п. 1.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КУпАП (а.с. 152). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що суб`єктами відповідальності за ст. 140 КУпАП є посадові особи, службові обов`язки яких по забезпеченню безпеки дорожнього руху при утриманні автодоріг встановлено законодавством, а не господарським договором. Факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами справи, а інспектор поліції при складенні оскаржуваної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993р. № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306. Відповідно до п.1.5 ПДР, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган. Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Предметом оскарження в даній справі є постанова про вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене частиною першою статті 140 КУпАП - порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху. Положеннями п.1 ч.3 ст.12 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII визначено, що обов`язок забезпечувати утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, покладено на посадових осіб, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування таких. У відповідності до положень ст.24 Закону України № 3353-XII власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні. При виконанні робіт по ремонту і утриманню автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів дорожньо-експлуатаційні організації у першочерговому порядку повинні здійснювати заходи щодо безпеки дорожнього руху на основі обліку і аналізу дорожньо-транспортних пригод, результатів обстежень і огляду автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, і передусім на аварійних і небезпечних ділянках та у місцях концентрації дорожньо-транспортних пригод. Правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг визначені Законом України «Про автомобільні дороги» від 08 вересня 2005 року № 2862-IV з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон України № 2862-IV). Частиною другою статті 7 Закону України № 2862-IV передбачено, що автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності і не підлягають приватизації. Відповідно до статті 10 Закону N 2862-IV державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення. Відповідно до п. 1 Положення про Державне агентство автомобільних доріг України, затвердженого постановою Кабміну України від 10.09.2014 №439 Державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення. Відповідно до п. 1.1, 2.1, 2.2, 6.2.1 Положення про Службу автомобільних доріг у Миколаївській області, затвердженого наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 29.07.2019 №250 Служба автомобільних доріг у Миколаївській області (далі - Служба), заснована на державній власності і належить до сфери управління Державного агентства автомобільних доріг України. Метою діяльності Служби є забезпечення розвитку та функціонування автомобільних доріг загального користування державного значення Миколаївської області шляхом їх будівництва, реконструкції, ремонтів та утримання (дорожні роботи) в інтересах держави і користувачів автомобільних доріг. Основним предметом діяльності Служби є виконання функцій замовника робіт та послуг з будівництва, реконструкції, ремонтів та утримання автомобільних доріг та іншого державного майна, та одержувача бюджетних коштів (а.с. 82, на звороті). Служба зобов`язана організовувати будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення у Миколаївській області відповідно до державних норм і стандартів. Сторонами не заперечується, що автомобільна дорога загального користування державного значення М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» (на м. Таганрог) від км 139+716 до км 177+303 знаходиться на балансі Служби автомобільних доріг у Миколаївській області. Крім того, дана обставина підтверджується переліком автомобільних доріг загального користування державного значення в межах Миколаївської області (а.с. 109). Частиною першою статті 140 КУпАП передбачено, що порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Об`єктом правопорушень, передбачених даною статтею, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об`єктивна сторона цих правопорушень полягає у недодержанні правил, норм і стандартів при утриманні шляхів та невжитті заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт. Суб`єктивна сторона правопорушень, передбачених названою правовою нормою, характеризується наявністю як умислу, так і необережності. Суб`єктами правопорушень, передбачених, зокрема частиною 1, можуть бути лише посадові особи, до компетенції яких належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів, вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт. Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 14 КУпАП передбачено, що посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що основоположними доводами щодо відсутності вини ОСОБА_2 є невизнання ним факту несення відповідальності як посадової особи за ч. 1 ст. 140 КУпАП, оскільки згідно договору №1-Б від 04.03.2019 експлуатаційне утримання, в тому числі щодо спірної ділянки дороги, покладено на ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України». Судова колегія зазначає, що факт укладання даного господарського договору жодним чином не знімає з Служби автомобільних доріг в Миколаївській області обов`язків по належному утриманню вказаної дороги та не звільняє керівника Служби від відповідальності за невиконання цих обов`язків. В рамках договору підряду ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобльні дороги України» несе господарсько-правову відповідальність перед замовником за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору шляхом застосування до нього господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та цим договором. Факт укладання договору не робить посадових осіб ДП «Миколаївський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобльні дороги України» суб`єктами адміністративної відповідальності за ч.1 ст.140 КУпАП, оскільки згідно ст.14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків. Положенням про Службу автомобільних доріг в Миколаївській області визначено юридичний статус служби, а саме що вона є державною неприбутковою організацією - юридичною особою публічного права, утвореною в установленому законом порядку. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що суб`єктами відповідальності за ст.140 КУпАП є ті посадові особи, службові обов`язки яких по забезпеченню безпеки дорожнього руху при утриманні автодоріг встановлені законодавством, а не господарським договором. Відповідно до п. 7.1, 7.2 розділу 7 Положення про Службу автомобільних доріг у Миколаївській області, службу очолює начальник, який призначається на посаду і звільняється з посади головою Державного агентства автомобільних доріг України. Начальник служби персональну відповідальність за виконання покладених на службу завдань. Наявні в матеріалах справи копії наказів №490-К, №110-К належним чином підтверджують, що ОСОБА_2 є в.о. начальника Служби автомобільних доріг у Миколаївській області з 09.12.2019, а тому саме він є відповідальною посадовою особою за невиконання завдань покладених на Службу автомобільних доріг у Миколаївській області (а.с. 124,125). Доводи апелянта про те, що його посаду не правомірно віднесено до державної служби, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки як вірно зазначено в оскаржуваному рішенні, суб`єктом відповідальності за статтею 140 ч.1 КУпАП є керівник Служби автомобільних доріг у Миколаївській області, в свою чергу позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, як посадову особу, а саме як в.о. начальника Служби автомобільних доріг в Миколаївський області. Доводи апелянта про те, що оскаржувана постанова не містить зазначення суті правопорушення є помилковими, оскільки у п. 5 даної постанови визначено, що позивач не виконав вимоги норм та стандартів ДСТУ 3587-97, Закону України "Про дорожній рух" та не забезпечив безпечних умов експлуатації, що виразилося в численних вибоїнах та руйнування дорожнього покриття розв`язки, відсутності бар`єрного огородження та відсутності попереджувальних ТЗРДР в місцях вибоїн, чим порушив п. 1.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КУпАП (а.с. 152). При цьому у п.7 постанови зазначені докази на підтвердження зазначених обставин, а саме акт огляду, фото таблицю, запрошення та наказ, яким інспектором поліції надавалася оцінка під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Доводи апелянта, що дані докази не є належними та допустимими, а тому не підтверджують, що саме він є суб`єктом допущеного правопорушення, що Служба автомобільних доріг у Миколаївській області здійснює експлуатаційне утримання автомобільної дороги М-14, що саме через бездіяльність позивача допущено невиконання завдань Служби тощо, є помилковими. Експлуатаційне утримання Службою автомобільних доріг у Миколаївській області автомобільної дороги загального користування державного значення М-14 «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» (на м. Таганрог) від км 139+716 до км 177+303, яка розташована на території Миколаївської області є загальновідомим фактом, що не потребує додаткового доказування. Доданий до оскаржуваної постанови наказ підтверджує факт виконання обов`язків начальника Служби ОСОБА_2 , а отже і межі його відповідальності, як відповідної посадової особи. Враховуючи об`єктивну сторону ст.140 КУпАП, допущені порушення правил, норм і стандартів, які стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг, підтверджуються відповідним актом огляду від 09.01.2020. Відповідальність позивача презюмується, оскільки за встановленого факту допущених порушень, до відповідальності притягується відповідна посадова особа, яка очолює орган, що відповідає за утримання автомобільних доріг відповідного регіону. Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Посилання позивача на неможливість надання судом оцінки акту обстеження від 09.01.2020 та фотознімкам з місця обстеження, не спростовує належність та достатність даних доказів на момент їх оцінки інспектором поліції за своїм внутрішнім переконанням перед винесенням оскаржуваної постанови. При цьому апелянт жодним чином не спростовує обставини, що встановлені даними доказами. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність спірної постанови серії ДП18 № 603924 від 21.01.2020 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Враховуючи вищевикладене в сукупності, судова колегія приходить до висновку, що відповідач, приймаючи постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, мав для цього достатні підстави, діяв у межах наданих повноважень та на підставі закону. Суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права. Підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують. Статтею 286 КАС України встановленні особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст.ст.286,308,311,315,316,321,322,325,272 КАС України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 травня 2020 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: К.В. Кравченко Суддя: І.Г. Ступакова