Ухвала КАС ВС № 460/2196/19

УХВАЛА 21 липня 2020 року Київ справа №460/2196/19 адміністративне провадження №К/9901/17665/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Уханенка С.А., суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Городищенська виправна колонія (№ 96)» про визнання дій протиправними та зобов`язання повернути кошти на особистий рахунок засудженого, В С Т А Н О В И В: 15 липня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень суди першої та апеляційної інстанції розглянули справу за правилами загального позовного провадження. З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Відсутність у касаційній скарзі підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України та їхнього обґрунтування, є підставою для залишення такої скарги без руху. Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, оскільки у порушення вимог пункту 4 частини другої зазначеної статті, у ній не зазначено, передбачені статтею 328 цього Кодексу підстави, а аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів з посиланням на неповне з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій. Крім того, подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 330 КАС України, оскільки у порушення вимог частини четвертої статті 330 КАС України заявником не додано документ про сплату судового збору. До касаційної скарги додано клопотання про звільнення від сплати судового збору, у якому представник ОСОБА_1 , посилаючись на положення пункту 17 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», зазначила про відсутність коштів для сплати судового збору, на підтвердження чого надала довідку Державної установи «Городищенська виправна колонія (№ 96)» від 14 липня 2020 року № 10/2910 про доходи позивача за період з 01 січня по 01 липня 2020 року. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов`язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору. Разом з тим, предметом спору є повернення 1100,54 грн, утриманих у рахунок відшкодування вартості витрат на утримання засудженого і цей спір не пов`язаний із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку. Водночас надана до касаційної скарги довідка від 14 липня 2020 року № 10/2910 свідчить про отримання засудженим доходу у сумі 280,00 грн і не містить інформації про те, що це єдиний особовий рахунок ОСОБА_1 . Частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Частиною другою статті 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Враховуючи те, що інших доказів про відсутність у позивача інших джерел доходу представник ОСОБА_1 не надав, клопотання про звільнення від сплати судового збору належними та допустимими доказами не підтверджено. Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до підпункту 7 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а майнового - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено, що з 01 січня 2019 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1 921,00 грн. З позовом про визнання неправомірними дій та зобов`зання повернути утримані суми, позивач звернувся у вересні 2019 року. Ціна позову за одну немайнову вимогу складає 768,40 грн, тому розмір судового збору за подання та розгляд касаційної скарги становить 1536,80 грн (768,40 х 200%). Отже, заявнику необхідно надіслати касаційну скаргу у новій редакції, в якій навести мотиви та обґрунтування, що свідчать про наявність передбачених статтею 328 КАС України, виключних підстав касаційного оскарження судових рішень, за яких суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження у цій справі, додати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи, сплатити судовий збір або надати належні та допустимі докази, що підтверджують скрутний стан заявника. Реквізити для сплати судового збору: УК у Печерському районі/Печерський район/22030102; рахунок отримувача: UA UA288999980313151207000026007; код ЄДРПОУ: 38004897; код банку отримувача: 899998; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; призначення платежу: "*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)"; символ звітності банку:

207. Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Керуючись статтями 169, 248, 332 КАС України, Суд У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Городищенська виправна колонія (№ 96)» про визнання дій протиправними та зобов`язання повернути кошти на особистий рахунок засудженого залишити без руху.

2. Надати заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

3. Роз`яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: С.А. Уханенко Судді: О.В. Кашпур О.Р. Радишевська