Постанова 4857 № 300/2262/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/2262/19 пров. № А/857/4518/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Глушко І.В., суддя Запотічний І.І. секретар судового засідання Гнатик А.З. за участю: представник позивача Лаврук В.В. відповідач ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року (головуючий суддя Главач І.А., м.Івано-Франківськ, проголошено 11:40:36) у справі № 300/2262/19 за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на суму 110 815,10 грн., - В С Т А Н О В И В: 19.11.2019 року позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на суму 110 815,10 грн. Позов обґрунтовує тим, що у відповідача наявна заборгованость по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яка виникла внаслідок несплати узгодженої суми податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 110 815,10 грн. визначених податковими повідомленнями рішеннями №0111840-5113-0903 від 29.05.2019 за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на суму 55 267,94 грн. та №0111841-5113-0903 від 29.05.2019 за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на суму 55 574,16 грн. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року позов задоволено повністю. Стягнуто з рахунків у банках, що обслуговують ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та за рахунок готівки, що йому належить в дохід місцевого бюджету податковий борг в розмірі 110 815 (сто десять тисяч вісімсот п`ятнадцять) гривень 10 копійок. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, зазначив, що будівлі, які є у його власності не підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, а дані податкові повідомлення-рішення №0111840-5113-0903 від 29.05.2019 та №0111841-5113-0903 від 29.05.2019 є незаконними, у зв`язку з чим просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечує, просить відмовити у їх задоволенні. Відповідач в судовому засіданні вимоги скарги підтримує, просить їх задовольнити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Калуському управлінні Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за об`єкти нежитлової нерухомості та у відповідності до вимог пункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України несе обов`язок по сплаті податків та зборів у строки та розмірах встановлених цим Кодексом. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.01.2020 №196613549, ОСОБА_1 на праві приватної власності належать такі об`єкти нерухомого майна: нежитлова будівля по АДРЕСА_2 , загальна площа 1484,5 кв.м. та згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.01.2020 №196613458 нежитлова будівля по АДРЕСА_2 , загальна площа 1492 кв.м. Контролюючим органом, обчислено суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік щодо зазначених вище об`єктів нерухомості з урахуванням ставок податку, від мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року та визначило позивачу суму податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в загальному розмірі 110 815,10 грн. згідно з податковими повідомленнями рішеннями №0111840-5113-0903 від 29.05.2019 за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на суму 55 267,94 грн. та №0111841-5113-0903 від 29.05.2019 за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на суму 55 574,16 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення були надіслані відповідачу рекомендованим повідомленням про вручення. В судовому порядку дані податкові повідомлення-рішення відповідачем не були оскаржені. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, як суб`єкт владних повноважень довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Пп.21.1.2-21.1.4 ст.21 ПК України передбачає, що посадові особи контролюючих органів зобов`язані забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Згідно з п.265.1 ст.265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю. Пп. 266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України передбачає, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Згідно з пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Відповідно до пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за один квадратний метр бази оподаткування. Згідно з пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп.266.7.1 п.266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Відповідно до пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення - рішення. Відповідно до пункту 54.5 статті 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно з пунктом 54.12 статті 54 ПК України якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов`язання платника податків за причинами, не пов`язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків (підпункт 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України). При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (підпункт 56.18 пункту 56.17 статті 56 ПК України ). Суд апеляційної інстанції зазначає, що податкові-повідомлення рішення №0111840-5113-0903 від 29.05.2019 та №0111841-5113-0903 від 29.05.2019 контролюючим органом не скасовані, у судовому порядку відповідачем не оскаржувалися, а тому грошові зобов`язання, визначені такими податковими повідомленнями-рішеннями є узгодженими. Відповідно до пункту 57.2 статті 57 ПК України у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування. Згідно із пунктом 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу(крім декларування товарів, передбаченого для громадян). Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг (пункт 58.3 статті 58 ПК України). Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п.59.5 ст.59 ПК України). Колегія суддів, оглядаючи матеріали справи, зазначає, що позивачем надіслано відповідачу податкову вимогу форми Ф від 22.01.2019 за №777-51 на суму податкового боргу 4762,40 грн., яка отримана ОСОБА_1 та залишена без реагування, а податковий борг за ним, на момент виникнення вищевказаних податкових зобов`язань, не був сплачений. Податковий борг відповідача підтверджується податковими повідомленнями рішеннями №0111840-5113-0903 від 29.05.2019 на суму 55 267,94 грн. та №0111841-5113-0903 від 29.05.2019 на суму 55 574,16 грн., податковою вимогою форми "Ф" від 22.01.2019 за №777-51, а також довідкою про наявність боргу. Аналіз вищезазначеного вказує на те, що визначені позивачем у податкових повідомленнях-рішеннях грошові зобов`язання відповідача з податку на майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік є узгодженими, в судовому порядку не оскаржувалися, а тому є чинними і набули статусу податкового боргу, а тому колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 110 815,10 грн. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст.242, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року у справі № 300/2262/19 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 21 липня 2020 року