LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4857300/2264/19

від 26.06.2020 ·

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/2264/19 пров. № А/857/3423/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді Большакової О.О., суддів Курильця Р.А., Кушнерика М.П., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року (суддя першої інстанції Микитин Н.М., м. Івано-Франківськ), В С Т А Н О В И В : Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (далі - позивач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області) звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 23324,97 грн. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача заборгованості по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2017, 2018 роки, яка виникла внаслідок несплати узгодженої суми податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 23324,97 грн, визначених податковими повідомленнями рішеннями «Ф» №0011709-13-0912 від 10.05.2018 на суму 1041,92 грн; №0011710-13- 0912 від 10.05.2018 на суму 9739,52 грн; №0109101-5213-0912 від 15.05.2019 на суму 1212,21 грн; №0109102-5213-0912 від 15.05.2019 на суму 11331,32 грн. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року позовні вимоги задоволено. Стягнута з ОСОБА_1 в дохід бюджету заборгованість в розмірі 23324 гривні 97 копійок. Відстрочено виконання цього судового рішення про сплату податкового боргу по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, в сумі 23324 гривні 97 копійок терміном на один рік з моменту його ухвалення. Із таким судовим рішенням не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному прядку. Вважає, що суд порушив норми матеріального і процесуального права, а висновки викладені у рішення не відповідають фактичним обставинам справи. Обґрунтовуючи незгоду, вказав, що є власником нежитлових будівель (столярного цеху та пташника №13) і ці об`єкти підлягають використанню в сільськогосподарській діяльності, а тому відповідно до п. «е» , «ж» ст. 266.2.2 Податкового кодексу України не є базою оподаткування. Також, податкові зобов`язання не є узгодженими. Податкову вимогу йому за його офіційною адресою надіслано не було. Зазначив, що з урахуванням норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення місцевих рад стосовно податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, прийняті у 2017 році та опубліковані у 2017 році, не можуть бути застосовані в 2017 році, аналогічно і по 2018 році. Вважає, що підстав для задоволення позову немає. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав про законність і обґрунтованість судового рішення. Судом було призначено розгляд справи в порядку письмового провадження. Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з таких мотивів. Згідно п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядок та у строки, визначені податковим законодавством. Відповідно до підпункту 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, що, у відповідності до статті 36 Кодексу, є податковим обов`язком. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком, збором та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Підстави припинення податкового обов`язку, крім його виконання, визначені пунктом 37.3. статті 37 Податкового кодексу України. Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України визначено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку. Згідно пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю. Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 даного Кодексу об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Відповідно до пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1). База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2). Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 даного Кодексу органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Рішенням Снятинської міської ради від 26.01.2017 № 156-8/2017 «Про запровадження положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» встановлено ставки податку нам нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та пільги зі сплати податку, у розмірі для інших будівель 0,2 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового року) (а.с.15-18). Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 даної статті цього ж Кодексу обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості. Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Згідно з підпунктом 266.9.1 пункту 266.9 статті 266 Податкового кодексу України податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України. Відповідно до підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 даного Кодексу податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується: фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Як визначено підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності. Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (підпункт 54.3.3. пункту 54.3 статті 54 ПК України). Відповідно до пункту 54.5 статті 54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно з пунктом 54.12 статті 54 ПК України якщо відповідно до цього Кодексу контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов`язання платника податків за причинами, не пов`язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків (підпункт 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України). При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (підпункт 56.18 пункту 56.17 статті 56 ПК України). Відповідно до пункту 57.2 статті 57 ПК України у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування. Згідно із пунктом 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу(крім декларування товарів, передбаченого для громадян). Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг (пункт 58.3 статті 58 ПК України). Судом встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області сформовано та направлено позивачу податкові повідомлення-рішення форми «Ф» №0011709-13-0912 від 10.05.2018 на суму 1041,92 грн; №0011710-13- 0912 від 10.05.2018 на суму 9739,52 грн; №0109101-5213-0912 від 15.05.2019 на суму 1212,21 грн; №0109102-5213-0912 від 15.05.2019 на суму 11331,32 грн, якими позивачу визначено податкове зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 та 2018 роки в загальні сумі 23324,97 грн, однак сума податкового зобов`язань не сплачена. Вказані податкові повідомлення-рішення надсилались позивачем відповідачу за адресою: місто Снятин , вул. В.Костятина, 1-1/6, але поштові відправлення повернулись відправнику із зазначенням причин «за закінченням встановленого строку зберігання» (а.с.11, 13). Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (п.59.5 ст.59 ПК України). Як видно з матеріалів справи, що позивачем надіслано відповідачу податкову вимогу форми «Ф» від 15.10.2014 за №988-25 на суму 1587,43 грн, яка отримана (а.с.10) та залишена без реагування, а податковий борг не погашено. Згідно з п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Відповідно до п.42.3 ст.42 Податкового кодексу України якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата. Абзац перший пункту 45.1 ст.45 Податкового кодексу України містить вимогу про те, що платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі (абз.2 п. 45.1 ст.45 ПК). Згідно довідки Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління ДМС в Івано-Франківській області, місце проживання ОСОБА_1 значиться: АДРЕСА_1 (а.с.29). При цьому, відповідно до п.70.7 ст.70 Податкового кодексу України фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Отже, позивач надіслав відповідачу податкові повідомлення-рішення за невірною адресою, що стало причиною неотримання позивачем вказаних повідомлень-рішень і позбавило його можливості оскаржити такі у встановленому порядку. При цьому, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач як фізична особа (не підприємець) повідомив позивача про його податкову адресу: м. Снятин, вул. В. Костянтина, 1-1/6, а тому посилання суду першої інстанції про те, що саме ця адреса вказана в обліковій картці відповідача є безпідставним. Враховуючи викладене висновок суду першої інстанції про те, що повідомлення-рішення форми «Ф» №0011709-13-0912 від 10.05.2018 на суму 1041,92 грн; №0011710-13-0912 від 10.05.2018 на суму 9739,52 грн; №0109101-5213-0912 від 15.05.2019 на суму 1212,21 грн; №0109102-5213-0912 від 15.05.2019 на суму 11331,32 грн були надіслані за податковою адресою відповідача є непідтвердженим. Також, апеляційний суд зазначає, що позивач як фіскальний орган мав можливість з`ясувати реальну адресу відповідача, за якою він проживає і офіційно зареєстрований, і надіслати податкові повідомлення-рішення у встановленому порядку. За таких обставин, оскільки позивачем не надано доказів направлення податкових повідомлень-рішень на адресу місця проживання відповідача або доказів його вручення останньому, то ці податкові повідомлення-рішення вважаються такими, що не вручені платнику податків, а визначені у них суми - неузгодженими. Суд зазначає, що у зв`язку з неналежним направленням податкових повідомлень-рішень, відповідач був позбавлений можливості оскаржити такі рішення в адміністративному порядку чи до суду. Тому, підстав для стягнення податкового боргу немає. Поряд з цим, вирішуючи справу, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо протиправності визначення йому податкових зобов`язань, оскільки питання правомірності наведених податкових повідомлень-рішень не є предметом розгляду даної справи. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29). Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції при ухваленні рішення неповно з`ясовані обставини справи, порушено норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд. П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. О. Большакова судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»