Постанова 4857 № 300/4263/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/4263/21 пров. № А/857/880/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Гінди О.М., Качмара В.Я., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2022 року (суддя Тимощук О.Л., м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,- ВСТАНОВИВ: Головне управління ДПС в Івано-Франківській області у серпні 2021 року звернулося до суду з адміністративним позовом ОСОБА_2 , в якому просило стягнути заборгованості в розмірі 162 374 гривень 46 копійок. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що підставою звернення до суду слугувала реалізація позивачем приписів пункту 87.11 статті 87 Податкового кодексу України, зумовлена бездіяльністю відповідачки щодо сплати зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2019, 2018, 2017 роки, нарахованих податковими повідомленнями-рішеннями від 16.10.2020 № 0010083-0415-0915, №0010085-0415-0915, №0010086-0415-0915, №0010087-0415-0915, №0010088-0415-0915, №0010089-0415-0915, №0010083-0415-0915/2017, №0010089-0415-0915/2018, №0010086-0415-0915/2018, №0010089-0415-0915/2017, №0010088-0415-0915/2018, №0010088-0415-0915/2017, №0010083-0415-0915/2018, №0010086-0415-0915/2017, №0010085-0415-0915/2018, №0010085-0415-0915/2017, №0010087-0415-0915/2018, №0010087-0415-0915/2017. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід бюджету заборгованість в розмірі 754 (сімсот п`ятдесят чотири) гривні 53 копійки. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з ухваленим судовим рішенням, фактично в частині відмовлених позовних вимог, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення, та прийняти нове, яким задовольнити позов повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що при постановленні ухвали про поновлення провадження у справі не враховане те, що ухвалою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області у справі №300/6402/21, отже обставини, які були підставою для зупинення провадження не усунені, а отже перешкоджають подальшому розгляду справи. Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що Головне управління ДПС в Івано-Франківській області здійснило нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2017, 2018, 2019 роки на загальну суму 162 374 гривень 46 копійок. Так, контролюючим органом сформовано наступні податкові повідомлення-рішення: - податкові повідомлення-рішення за 2017 рік №0010083-0415-0915/2017 від 16.10.2020 на суму 1 233,92 грн (а.с. 14), №0010089-0415-0915/2017 від 16.10.2020 на суму 33 244,80 грн (а.с. 17), №0010088-0415-0915/2017 від 16.10.2020 на суму 4 001,60 грн (а.с. 19), №0010086-0415-0915/2017 від 16.10.2020 на суму 67,20 грн (а.с. 21), №0010085-0415-0915/2017 від 16.10.2020 на суму 70,40 грн (а.с. 23), №0010087-0415-0915/2017 від 16.10.2020 на суму 80,00 грн (а.с. 25); - податкові повідомлення-рішення за 2018 рік №0010089-0415-0915/2018 від 16.10.2020 на суму 38 678,25 грн (а.с. 15), №0010086-0415-0915/2018 від 16.10.2020 на суму 78,18 грн (а.с. 16), №0010088-0415-0915/2018 від 16.10.2020 на суму 5586,36 грн (а.с. 18), №0010083-0415-0915/2018 від 16.10.2020 на суму 1 435,59 грн (а.с. 20); №0010085-0415-0915/2018 від 16.10.2020 на суму 81,91 грн (а.с. 22), №0010087-0415-0915/2018 від 16.10.2020 на суму 93,07 грн (а.с. 24); - податкові повідомлення-рішення за 2019 рік №0010083-0415-0915 від 16.10.2020 на суму 3 017,08 грн (а.с. 8), №0010085-0415-0915 від 16.10.2020 на суму 91,81 грн (а.с. 9), №0010086-0415-0915 від 16.10.2020 на суму 87,63 грн (а.с. 10), №0010087-0415-0915 від 16.10.2020 на суму 104,33 грн (а.с. 11), №0010088-0415-0915 від 16.10.2020 на суму 9 392,38 грн (а.с. 12), №0010089-0415-0915 від 16.10.2020 на суму 65 029,95 грн (а.с. 13); Вказані податкові повідомлення-рішення надсилалися відповідачці на її податкову адресу, однак не отримані з незалежних від контролюючого органу причин, про що свідчить копія поштового конверта та рекомендованого повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 26, 27). Також позивачем складено податкову вимогу форми "Ф" №3518-13 від 27.01.2021, якою визначено податковий борг відповідачки в розмірі 162 374,46 грн (а.с. 7). Дану вимогу направлено відповідачці на її податкову адресу, проте поштове відправлення не вручене з незалежних від позивача причин, що підтверджується копіями довідки Укрпошти із відмітками: «повертається», «за закінченням терміну зберігання» та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (зворотна сторона а.с. 7). Відповідно до довідки про борг, який підлягає стягненню по ФО ОСОБА_1 (а.с.6) та витягу з інтегрованої картки платника по платежах (а.с. 33-34) за відповідачкою обліковується податкова заборгованість в сумі 162 374,46 грн. Разом з цим, не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями №0010083-0415-0915/2017 від 16.10.2020 на суму 1 233,92 грн, №0010089-0415-0915/2017 від 16.10.2020 на суму 33 244,80 грн, №0010088-0415-0915/2017 від 16.10.2020 на суму 4 001,60 грн, №0010089-0415-0915/2018 від 16.10.2020 на суму 38 678,25 грн, №0010088-0415-0915/2018 від 16.10.2020 на суму 5586,36 грн, №0010083-0415-0915/2018 від 16.10.2020 на суму 1 435,59 грн, №0010083-0415-0915 від 16.10.2020 на суму 3 017,08 гривень, №0010088-0415-0915 від 16.10.2020 на суму 9 392,38 грн, №0010089-0415-0915 від 16.10.2020 на суму 65 029,95 грн, відповідачка оскаржила їх до суду. В подальшому, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.11.2021 зупинено провадження в адміністративній справі №300/4263/21 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №300/6402/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0010089-0415-0915/2017, №0010088-0415-0915/2017, №0010083-0415-0915/2017, №0010089-0415-0915/2018, №0010088-0415-0915/2018, №0010083-0415-0915/2018, №0010089-0415-0915, №0010088-0415-0915, №0010083-0415-09, №0298952-2405-0915, №0301444-2405-0915, №0298954-2405-0915, якими нараховано податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами власниками нерухомого майна за 2017, 2018, 2019 і 2020 роки (а.с. 77-79). Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року у справі № 300/6402/21 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року у справі №300/6402/21 вказане рішення скасовано, позов задоволено та серед іншого, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області: №0010083-0415-0915/2017 від 16.10.2020, № 0010088-0415-0915/2017 від 16.10.2020, 0010089-0415-0915/2017 від 16.10.2020; №0010083-0415-0915/2018 від 16.10.2020; №0010088-0415-0915/2018 від 16.10.2020, №0010089-0415-0915/2018 від 16.10.2020; №0010083-0415-0915 від 16.10.2020, №0010088-0415-0915 від 16.10.2020, №0010089-0415-0915 від 16.10.2020 (https://reestr.court.gov.ua/Review/106190502). Відповідно до положень частини 1 статті 325 КАС України постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2022 у справі №300/6402/21 набрала законної сили 12.09.2022. Пізніше, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року поновлено провадження в адміністративній справі №300/4263/21 за позовною заявою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 162 374 гривень 46 копійок. У зв`язку із несплатою заборгованості ОСОБА_1 , позивач, реалізовуючи свої повноваження, звернувся до суду з метою стягнення податкового боргу. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2020, яка набрала законної сили 12.09.2022, встановлено протиправність та скасовано податкові повідомлення-рішення: №0010083-0415-0915/2017 від 16.10.2020 на суму 1 233,92 грн, №0010089-0415-0915/2017 від 16.10.2020 на суму 33 244,80 грн, №0010088-0415-0915/2017 від 16.10.2020 на суму 4 001,60 грн, №0010089-0415-0915/2018 від 16.10.2020 на суму 38 678,25 грн, №0010088-0415-0915/2018 від 16.10.2020 на суму 5586,36 грн, №0010083-0415-0915/2018 від 16.10.2020 на суму 1 435,59 грн, №0010083-0415-0915 від 16.10.2020 на суму 3 017,08 гривень, №0010088-0415-0915 від 16.10.2020 на суму 9 392,38 грн, №0010089-0415-0915 від 16.10.2020 на суму 65 029,95 грн, у позивачки відсутній обов`язок щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2019, 2018, 2017 роки в розмірі 161 619,93 грн, нарахованого згідно з цими податковими повідомленнями-рішеннями. Згідно з частинною 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апелянтом фактично оскаржується рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, відтак апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції лише у вказані частині. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне. Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України). Відповідно до статті 16 ПК України, платники податків зобов`язані сплачувати належні суми податків у встановлені законом терміни. Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статтею 20 ПК України передбачене право контролюючого органу звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Відповідно до пункту 15.1. статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Стаття 8 ПК України визначає види податків та зборів. В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (пункт 8.1). До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 8.2). До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (пункт 8.3). Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно. Статтею 36 ПК України визначено суть податкового обов`язку, згідно з положеннями якої податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1). Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором (пункт 36.2). Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (пункт 36.3). Відповідно до пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю. Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України). Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. У відповідності до підпункту 266.5.1. пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (абзац 7 підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України). Відповідно до підпункту 266.9.1. пункту 266.9 статті 266 ПК України податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України. Податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (підпункт 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України). У зв`язку із добровільною несплатою податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за відповідачкою обліковується заборгованість. Визначаючи суму податкового зобов`язання ОСОБА_1 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2019, 2018, 2017 роки, яка підлягає сплаті відповідачкою, суд зазначає таке. Положеннями пункту 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Так, предметом цього позову є стягнення податкового боргу, зумовленого несплатою відповідачкою грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2019, 2018, 2017 роки, нарахованих, серед іншого, податковими повідомленнями-рішеннями №0010083-0415-0915/2017 від 16.10.2020 на суму 1 233,92 грн, №0010089-0415-0915/2017 від 16.10.2020 на суму 33 244,80 грн, №0010088-0415-0915/2017 від 16.10.2020 на суму 4 001,60 грн, №0010089-0415-0915/2018 від 16.10.2020 на суму 38 678,25 грн, №0010088-0415-0915/2018 від 16.10.2020 на суму 5586,36 грн, №0010083-0415-0915/2018 від 16.10.2020 на суму 1 435,59 грн, №0010083-0415-0915 від 16.10.2020 на суму 3 017,08 гривень, №0010088-0415-0915 від 16.10.2020 на суму 9 392,38 грн, №0010089-0415-0915 від 16.10.2020 на суму 65 029,95 грн, загальний розмір яких становить 161 619,93 грн. Разом з цим, правомірність нарахування зазначеними рішеннями податкових зобов`язань відповідачки була предметом судового розгляду у справі №300/6402/21, у результаті якого, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2022, серед іншого, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області: №0010083-0415-0915/2017 від 16.10.2020, № 0010088-0415-0915/2017 від 16.10.2020, 0010089-0415-0915/2017 від 16.10.2020; №0010083-0415-0915/2018 від 16.10.2020; №0010088-0415-0915/2018 від 16.10.2020, №0010089-0415-0915/2018 від 16.10.2020; №0010083-0415-0915 від 16.10.2020, №0010088-0415-0915 від 16.10.2020, №0010089-0415-0915 від 16.10.2020. Згідно зі статтею 325 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. Відтак, вказана постанова набрала законної сили 12.09.2022. Апелянт покликається на той факт, що ухвалою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області у справі №300/6402/21, отже обставини, які були підставою для зупинення провадження в даній справі не усунені, а отже перешкоджають подальшому розгляду справи. Однак, згідно статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Разом з тим, стаття 375 КАС України передбачає, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала. Як вбачається з ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Івано-Франківській області у справі №300/6402/21, питання про зупинення дії постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2022 року у справі №300/6402/21 не вирішувалося. Отже на час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції податкові зобов`язання відповідача узгоджені за наслідками оскарження рішень органу контролю про нарахування грошових зобов`язань в судовому порядку, дію судового рішення у справі № 300/6402/21 судом касаційної інстанції не зупинено. Отже, колегія суддів вважає, щоухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року правомірно поновлено провадження в адміністративній справі №300/4263/21, оскільки обставини що слугували підставою для зупинення провадження у справі усунуті. З огляду на це, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2020, яка набрала законної сили 12.09.2022, встановлено протиправність та скасовано податкові повідомлення-рішення: №0010083-0415-0915/2017 від 16.10.2020 на суму 1 233,92 грн, №0010089-0415-0915/2017 від 16.10.2020 на суму 33 244,80 грн, №0010088-0415-0915/2017 від 16.10.2020 на суму 4 001,60 грн, №0010089-0415-0915/2018 від 16.10.2020 на суму 38 678,25 грн, №0010088-0415-0915/2018 від 16.10.2020 на суму 5586,36 грн, №0010083-0415-0915/2018 від 16.10.2020 на суму 1 435,59 грн, №0010083-0415-0915 від 16.10.2020 на суму 3 017,08 гривень, №0010088-0415-0915 від 16.10.2020 на суму 9 392,38 грн, №0010089-0415-0915 від 16.10.2020 на суму 65 029,95 грн, у позивачки відсутній обов`язок щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2019, 2018, 2017 роки в розмірі 161 619,93 грн, нарахованого згідно з цими податковими повідомленнями-рішеннями. З огляду на встановленні обставини щодо відсутності у відповідача податкового боргу у сумі 161 619,93 грн, що апелянтом не спростовано, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій оскаржуваній частині є правильним. Таким чином, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення адміністративного позову. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження позивача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2022 року в справі №300/4263/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда В. Я. Качмар