Постанова 4857 № 448/359/16-а

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 448/359/16-а пров. № А/857/5335/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Запотічний І.І. суддя Матковська З.М. секретар судового засідання Гнатик А.З. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 25 лютого 2020 року (головуючий суддя Білоус Ю.Б., м.Мостиська) у справі № 448/359/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, третя особа - заступник начальника Львівської митниці ДФС Мірошніченко Михайло Іванович про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил, - В С Т А Н О В И В: 29.03.2016 року позивач звернувся в суд першої інстанції із зазначеним адміністративним позовом до Львівської митниці (правонаступник - Галицька митниця Держмитслужби), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Львівської митниці ДФС Мірошніченко М.І. від 11.03.2016 року в справі про порушення митних правил №0541/20909/16 про притягнення до відповідальності за ч.3 ст.470 МК України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500 гривень. Позов обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржуваної постанови не було з`ясовано і не доведено обставини, які б свідчили що в діях позивача є ознаки правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, оскільки жодного транспортного засобу ОСОБА_1 не ввозила в режимі «транзит» і вважає це все є наслідком протиправних дій інших осіб. Стверджує, що 30.07.2014 року до неї звернувся її приятель ОСОБА_3 , та прохав допомогти йому у перевезенні з Республіки Польща через кордон України товару - продуктів та напоїв в межах неоподаткованої норми за грошову винагороду. Також, останній повідомив їй, що з нею в с.Медика Республіки Польща біля магазину «Бедронка» зустрінеться його товариш ОСОБА_4 , якого вона знала раніше, з яким мала перетнути кордон з товаром і який з нею розрахується. Цього ж дня 30.07.2014 року близько 19 год. через піший перехід вона перетнула кордон України в п/п «Шегині» м/п «Мостиська» Львівської митниці ДФС. Після цього, в с.Медика Республіки Польща біля магазину « Бедронка » вона зустрілась з ОСОБА_4 і вони сіли в автомобіль «AUDI А4» р.н. НОМЕР_1 , під його керуванням, та стали в чергу в напрямку кордону України. Під час перетину кордону всі документи пред`являв водій - ОСОБА_4 . Зазначає, що під час розгляду справи заступником начальника Львівської митниці ДФС Мірошніченко М.І. вона повідомила про обставини події щодо не ввезення нею жодного транспортного засобу в режимі «транзит», проте їх не було взято до уваги та винесено оскаржувану постанову. Рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 25 лютого 2020 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову заступника начальника Львівської митниці ДФС Мірошніченко Михайла Івановича від 11.03.2016 року в справі про порушення митних правил №0541/20909/16 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.3 ст.470 МК України та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 8500 гривень. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права зазначив, що згідно інформації, яка міститься в єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) ДФС України вищевказаний транспортний засіб ввезла на митну територію України саме позивачка. Зазначає, що згідно п. 7 «Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України», затверджених Наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 року № 1118, власник транспортного засобу або вповноважена особа, який переміщує транспортний засіб через митний кордон України, пред`являє його митному органу для проведення митного огляду її подає оригінали та ксерокопії таких документів, що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним (у чому числі з правом розпорядження). Стверджує, що оскільки на момент ввезення позивачкою вище зазначеного транспортного засобу митні органи не перевіряли документи у пасажирів транспортного засобу, а лише у водія, за умови не подання позивачкою документів у якості водія транспортного засобу, у посадової особи митниці була б відсутня фізична можливість внести таку інформацію, яка є достовірною. Вказує, що позивачка не надала митниці жодних документів на підтвердження того, що нею не ввозився вищевказаний транспортний засіб на митну територію України. З огляду на наведене, вважає, що Львівською митницею ДФС правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились. Водночас, відсутність сторін у справі, належних чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до норми ст.313 цього Кодексу. Згідно ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних обставин. Судом встановлені наступні обставини. 22.02.2016 року старшим державним інспектором відділу митного оформлення №3 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС Горином А.В. складено протокол про порушення митних правил №0541/20909/16, відповідно до якого встановлено, що в ході перевірки баз даних ЄАІС Держмитслужби України було виявлено, що 30.07.2014 року близько 21 год. 11 хв. через митний пост «Мостиська» Львівської митниці ДФС (зелений коридор) громадянка України ОСОБА_1 ввезла на митну територію України транспортний засіб марки «AUDI A4», VIN НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , в митному режимі «транзит». Згідно з даними АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України зазначений транспортний засіб з митної території України станом на 22.02.2016 року не вивозився та у інший митний режим, згідно законодавства, не поміщений. Даним протоколом констатовано, що гр. ОСОБА_1 перевищила встановлений статтею 95 МК України строк доставки товарів, транспортних засобів, що перебувають під митним контролем до митного органу призначення більше ніж на 10 діб і її дії кваліфіковано за ч.3 ст.470 МК України. На підставі вищевказаного протоколу, 11.03.2016 року заступником начальника Львівської митниці ДФС Мірошніченко М.І. винесено оскаржувану постанову у справі про порушення митних правил №0541/20909/16, якою позивача ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 Митного кодексу України та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на суму 8500 гривень. Приймаючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції зазначив, що оскаржувана постанова винесена без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а відтак прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є передчасним та необґрунтованим. Колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з приписами ч.2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Приписами частини другої статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до частини першої статті 90 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. В розумінні пунктів 57, 59 частини першої статті 4 Митного кодексу України товари - будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі; транспортні засоби комерційного призначення - це, зокрема, автотранспортний засіб (моторні транспортні засоби, причепи, напівпричепи), що використовуються в міжнародних перевезеннях для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів разом з їхніми звичайними запасними частинами, приладдям та устаткуванням, а також мастилами та паливом, що містяться в їхніх звичайних баках упродовж їхнього транспортування разом із транспортними засобами комерційного призначення. Згідно зі статтею 95 Митного кодексу України для автомобільного транспорту встановлено строк транзитного перевезення в десять діб, а у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - п`ять діб. Відповідно до частини третьої статті 470 Митного кодексу України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу митного органу - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно ч.1 ст.495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Оглядаючи матеріали справи, суд апеляційної інстанції вказує, що спірна постанова про порушення митних правил була винесена лише на підставі відомостей взятих з баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України, а саме щодо ввезення 30.07.2014 року ОСОБА_1 автомобіля марки «AUDI A4» VIN НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на митну територію України в режимі «транзит» та відсутності інформації про вивезення нею за межі митної території України вищевказаного автомобіля станом на 22.02.2016 року. Інші докази, передбачені ст.495 МК України, на основі яких встановлено вину позивачки у вчиненні інкримінованого їй порушення митних правил, передбачених ч.3 ст.470 МК України, відсутні. Правилами митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби від 17.11.2005 № 1118 (Правила № 1118) встановлено порядок митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України. Згідно з пунктом 3 розділу 1 Правил № 1118 транспортний засіб для здійснення митного контролю та митного оформлення може бути пред`явлений митному органу як власником, так і вповноваженою особою. Відповідно до п. 7 розділу І Правил № 1118, власник ТЗ (транспортного засобу) або вповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред`являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії, зокрема, таких документів: що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо. У абзаці 4 п. 9 цих Правил зазначено, що не підлягає пропуску через митний кордон України ТЗ, увезення якого в Україну заборонено згідно із законодавством або на який відсутні документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження). Згідно з пунктом 1.1. частини 1 розділу ІІІ Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17 листопада 2015 року №1118, встановлено, що в разі ввезення транспортних засобів на митну територію України з метою транзиту власник або уповноважена особа представляють уповноваженій особі митного органу, у зоні діяльності, якого розташований пункт пропуску через державний кордон України, транспортний засіб для здійснення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії документів, що підтверджують право власності на транспортний засіб або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про знаття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; що підтверджують право на надання пільг в оподаткуванні (у разі митного оформлення транспортного засобу з наданням пільг в оподаткуванні) перелік яких визначено в підпункті 4.2 пункту 4 цього розділу. Суд апеляційної інстанції зауважує, що при оформленні зобов`язання про транзит визначальним є не факт знаходження особи за кермом автомобіля та наявності прав на керування транспортним засобом, а факт зазначення такої особи у поданих документах власником транспортного засобу або уповноваженою особою. За умови неподання позивачем документів у якості водія транспортного засобу у посадової особи митного органу була б відсутня фізична можливість внести таку інформацію, яка є достовірною. Аналогічна правова позиція викладена і в постанову Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №308/6260/17. Підпунктом 3.1. п. 3 розділу IV Правил № 1118 передбачено, що у разі ввезення громадянином-нерезидентом з метою транзиту на митну територію України ТЗ, зареєстрованого у відповідному реєстраційному органі іноземної держави, або ввезення з цією самою метою громадянином-резидентом ТЗ, зареєстрованого постійно в цьому органі та який йому належить, що підтверджується відповідним документом про право власності на такий транспортний засіб та реєстраційним документом, декларування такого ТЗ здійснюється в усній формі. Колегія суддів зазначає, що усне декларування ТЗ здійснюється лише у разі ввезення громадянином-нерезидентом з метою транзиту на митну територію України ТЗ, зареєстрованого у відповідному реєстраційному органі іноземної держави, або ввезення з цією самою метою громадянином-резидентом належного йому ТЗ, зареєстрованого постійно в цьому органі. В усіх інших випадках митне декларування ТЗ здійснюється у письмовій формі з поданням митному органу оригіналів згаданих вище документів для огляду та їх копій, які після митного оформлення залишаються в справах митного органу. Крім цього, п. 7 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 451 визначено, що митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску здійснюється, зокрема, шляхом перевірки документів та відомостей, які відповідно до законодавства надаються митним органам під час переміщення автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон України. Отже, виходячи з аналізу вищенаведених норм законодавства слід зробити висновок, що при ввезенні громадянами на митну територію України транспортних засобів в режимі транзит, такий громадянин зобов`язаний надати, а працівник митного органу зобов`язаний вимагати надання оригіналів та ксерокопії документів, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних документів на транспортний засіб. Проте, зазначені норми Правил № 1118 залишились поза увагою митного органу, та позивач жодних документів щодо наявності у нього права власності або користування (у тому числі з правом розпорядження) на спірний транспортний засіб та уповноваження інших осіб на пред`явлення нею автомобіля для здійснення митного контролю і митного оформлення не надав. Разом з тим, відповідно до частини 4 статті 318 Митного кодексу України, митний контроль товарів, транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється відповідно до типових технологічних схем митного контролю, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінет Міністрів України від 21.05.2012 №451 затверджено, зокрема, Типову технологічну схему пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними та Типову технологічну схему здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон. Станом на 30.07.2014 у пункті пропуску «Шегині» діяла Технологічна схема пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, товарів та інших предметів у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Шегині», затверджена наказом Мостиського прикордонного загону від 12.08.2011 № 916 та зареєстрована в Головному управлінні юстиції у Львівській області 18.08.2011 року за №46/1552, копія якої знаходиться в матеріалах справи. Пунктом 3.1.2 зазначеної Технологічної схеми передбачено особливості здійснення прикордонного та митного контролю на «зеленому коридорі» при в`їзді в Україну. Так, згідно п.3.1.2.5 вищевказаної Технологічної схеми, митний контроль здійснюється посадовою особою ПМО шляхом візуального транспортного засобу, перевірки документів, що підтверджують право власності на транспортний засіб (або користування ним), реєстраційних (технічних) документів, що підтверджують постійне місце проживання особи. Після завершення контролю до функціонального модуля «Електронний журнал пасажирського пункту пропуску» (ФМ «Електронний журнал ППП») відповідальною посадовою особою ПМО в режимі реального часу вносяться такі відомості: марка, модель; П.І.Б та місце проживання водія; реєстраційний номер транспортного засобу (у разі наявності відповідних технічних контролю заноситься автоматично за результатами сканування або коригування); VIN - код транспортного засобу. Згідно витягу із АСМО «Інспектор» (Електронний журнал пасажирського пункту пропуску) у зазначену базу даних митниці посадовою особою було внесено відомості щодо ввезення в Україну через «зелений коридор» позивачем ОСОБА_1 автомобіля марки «AUDI A4» VIN НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в режимі «транзит» для особистого користування. Кількість осіб у транспортному засобі -

2. В той же час, позивач заперечує факт ввезення нею вказаного вище транспортного засобу на митну територію України у якості водія. У своїх поясненнях позивач стверджує, що вищевказаний автомобіль не ввозився нею на територію України і вона не має до вказаного транспортного засобу жодного відношення, у даному автомобілі вона перебувала виключно як пасажир, всі документи при митному оформленні подавав водій даного автомобіля, з яким жодних домовленостей про те, що автомобіль буде оформлено на неї не було. За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку про протиправність накладення на позивача адміністративного стягнення за порушення митних правил, оскільки матеріали справи не містять достатніх належних і допустимих доказів того, що саме позивач здійснив ввезення на митну територію України вказаного вище транспортного засобу. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст.243, ч.3 ст. 268, 272,286,310, 313, 315, 316, 321, 322,325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Мостиського районного суду Львівської області від 25 лютого 2020 року у справі № 448/359/16-а - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний З. М. Матковська