Постанова 4857 № 460/2996/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/2996/19 пров. № А/857/3040/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Запотічний І.І., суддя Матковська З.М. секретар судового засідання Гнатик А.З. за участю: представники позивача Бобровська Н.В., Феофанов В.К, представник відповідача Шеремета В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року (головуючий суддя Друзенко Н.В, м.Рівне , проголошено 16:31:41, повне судове рішення складено 27 грудня 2019 року) у справі № 460/2996/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Радема» до Державної податкової служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій - В С Т А Н О В И В: 28 жовтня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Радема» (далі - позивач, товариство, ТзОВ «Радема») звернулось в суд першої інстанції з позовом до Державної податкової служби України (далі - відповідач, ДПС), в якому просило визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо збільшення реєстраційної суми в розмірі 1087514 грн., на яку ТзОВ «Радема» має право зареєструвати податкові накладні в Єдиному державному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) та про зобов`язати збільшити у системі електронного адміністрування ПДВ значення суми податку ТзОВ «Радема», на яку може бути зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від`ємного значення податку на додану вартість у розмірі 1087514 грн. В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач покликався на те, що звертався до ДПС України з заявою про вжиття заходів щодо збільшення реєстраційної суми на суму від`ємного значення ПДВ у розмірі 1087514 грн, однак, на момент звернення до суду відповідач так і не вчинив будь-яких дій. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року позов задоволено повністю: - визнано протиправною бездіяльність Державної податкової служби України щодо збільшення реєстраційної суми у розмірі 1087514 грн., на яку Товариство з обмеженою відповідальністю «Радема» має право зареєструвати податкові накладні в Єдиному державному реєстрі податкових накладних; - зобов`язано Державну податкову службу України збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість значення суми податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Радема», на яку може бути зареєстровано податкові накладні та/або розрахунки коригувань в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, на величину від`ємного значення податку на додану вартість у розмірі 1087514 грн. Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції, Державна податкова служба України подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить апеляційний суд скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПС України зазначає, що з 01.07.2015 на рахунки в системі електронного адміністрування ПДВ платники податків зараховують також кошти у сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України та надає право для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних/розрахунків коригування. Відповідно до підпункту 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України визначальним фактором для автоматичного збільшення реєстраційної суми у системі електронного адміністрування ПДВ на суму від`ємного значення, що зараховується до суми податкового кредиту наступного звітного періоду, є значення такої суми в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року. Позивач 20.07.2015 подав податкову декларацію з ПДВ за червень 2015 року і відобразив показник від`ємного значення поточного звітного (податкового) періоду та від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду в розмірі 94274 грн. В серпні 2015 року саме ця сума відображена в СЕА ПДВ. В подальшому позивачем були подані уточнюючі розрахунки, однак, відповідач вказує, що відображення в СЕА ПДВ показників уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням ТзОВ «Радема» самостійно виявлених помилок за червень 2015 року, а саме, збільшення реєстраційного ліміту, не передбачено нормами Податкового кодексу України. За наведеного сторона відповідача просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю. Представник апелянта в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити. Представники позивача проти вимог скарги заперечують, вважають їх необґрунтованими, просять у задоволенні скарги відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на наступне. Товариство з обмеженою відповідальністю «Радема» 18.12.2014 подало декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року, в рядку 23.1 якої відобразило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 1243059 грн. Контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Радема» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларованого на розрахунковий рахунок платника податку у банку по декларації з ПДВ за листопад 2014 року, за результатами якої складено довідку від 19.01.2015 №72/17-16-15-01/31470797. Зауважень та порушень не виявлено. 14 липня 2015 року ТзОВ «Радема» подано уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за листопад 2014 року, зокрема відображено: Рядок 23.2 (підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок у банку) - зменшено на 1087514 грн.; Рядок 23.3 (зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду) - збільшено на 1087514 грн.; Рядок 24 (сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду) - збільшено на 1087514 грн. Вказаний розрахунок прийняти відповідачем, що підтверджено квитанцією №2 від 14.07.2015, реєстраційний номер 9145965008 . ТзОВ «Радема» 20.07.2015 подало податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року, де сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду склала 94274 грн. 29 жовтня 2015 року товариство подало Уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за червень 2015 року, в якому рядок 24 (сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду) - збільшено на суму податку на додану вартість 2951 грн., загальна сума склала 97225 грн. 23 листопада 2017 року позивач до контролюючого органу надіслав Уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за червень 2015 року, де в рядку 21 гр. 5 відображено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, 1184739 грн. (97225 грн.+1087514 грн.). Вказаний Уточнюючий розрахунок прийнятий фіскальним органом, що підтверджено Квитанцією №2 від 23.11.2017, реєстраційний номер 9247696150 . Позивач звернувся з листом-заявою від 23.08.2019 №68 щодо збільшення реєстраційної суми у системі електронного адміністрування ПДВ, на яку ТзОВ «Радема» може зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, на 1087514 грн. Державна податкова служба України листом №387/6/99-00-04-02-04-15 від 03.09.2019 повідомила, що аналогічне звернення товариства від 10.07.2017 №091 вже було розглянуте та надана відповідь. Позивач вважає, що по суті звернення відповіді не надано, тому звернувся до відповідача з листом від 12.09.2019 №71 повторно. 11 жовтня 2019 року ДПА України надала відповідь №5405/6/99-90-04-02-04-15, де вказала, що збільшення реєстраційного ліміту по поданих товариством уточнюючих розрахунках податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2015 року не передбачено законодавством. У зв`язку з відсутністю будь-яких дій з боку відповідача щодо вжиття заходів щодо збільшення реєстраційної суми на суму від`ємного значення ПДВ у розмірі 1087514 грн., позивач звернувся до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції врахував правові висновки Верховного Суду в постановах від 11.10.2018 у справі №808/1915/17 та від 03.04.2018 у справі №813/4006/16, від 17.12.2019 справа №826/7035/16 та дійшов висновку, що система електронного адміністрування податку на додану вартість організована на централізованому рівні ДПС України, на цьому ж рівні відбувається і автоматичне обчислення реєстраційної суми щоразу при зміні значення будь-якого з показників формули. Тому, уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість за звітний період, подані позивачем 14.07.2015, 29.10.2015, 23.11.2017 до контролюючого органу, є однією з форм податкової звітності з ПДВ, а отже сформовані у них позивачем показники (зокрема рядок 24, та рядок 21 у новій формі звітності) мали бути враховані ДПС України при визначенні сум, на які позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування. Колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступні міркування. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України). Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» було запроваджено систему електронного адміністрування податку на додану вартість (пункт 35 підрозділу 2 розділу XX Кодексу): з 1 січня до 1 липня 2015 року (або до дати, визначеної в окремому рішенні Верховної Ради України про скорочення терміну перехідного періоду відповідно до пункту 7 Прикінцевих положень Закону №71) - у тестовому режимі; з 1 липня 2015 року - на постійній основі. Спірні правовідносини регулюються приписами ст.200-1 ПК України. Згідно з пунктами 200-1.1, 200-1.2 статті 200-1Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3статті 200-1цьогоКодексу. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України. Платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Відповідно до пункту 2 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість», рахунок у системі електронного адміністрування податку - це рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку. 29 липня 2015 року набрав чинності Закон України від 16 липня 2015 року №643-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість», яким підрозділ 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України доповнено пунктом 34, відповідно до якого станом на третій робочий день після дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» зареєстрованим платникам податку значення суми податку (позитивне або від`ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначене пунктом 200-1.3статті 200-1цьогоКодексу, та значення усіх її складових, визначених цим Кодексом, дорівнюють нулю, крім значень її складових SНаклОтр, SНаклВид та SМитн, що були сформовані, починаючи з 01 липня 2015 року. Зареєстрованим платникам податку таке значення автоматично збільшується контролюючим органом до 31 липня 2015 року для платників податків, що застосовують звітний (податковий) період місяць, без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, на суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, за червень 2015 року. На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року) (підпункт 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України). Аналогічний алгоритм дій ДФС України визначений підпунктом 3 пункту 10 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569. Відповідно до статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (стаття 203.1Податкового кодексу України). Пунктом 50.1статті50 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Отже, платник податків у разі самостійного виявлення помилок у податковій декларації має право надіслати уточнюючий розрахунок до цієї декларації не пізніше закінчення 1095 дня що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Разом з тим, положення пункту 34 підрозділу 2Розділу XX Податкового кодексу України жодних обмежень щодо зарахування реєстраційної суми від`ємного значення попередніх звітних періодів (до 01 липня 2015 року ) не містять, та, у тому числі, заборон щодо її коригування у відповідності до приписів пункту50.1статті50 Податкового кодексу України шляхом подачі уточнюючого розрахунку до податкової декларації внаслідок самостійно виявлених помилок, що складає обов`язок платника податку. Згідно з пунктом 8 розділу 1 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року № 966, до податкової звітності з податку на додану вартість належать: податкова декларація з податку на додану вартість з додатками; уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками; розрахунок податкових зобов`язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України. 01 лютого 2016 року Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року № 966, втратив чинність у зв`язку з прийняттям наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», відповідно до пункту 6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість. До податкової звітності з податку на додану вартість (далі - податкова звітність) належать: податкова декларація з податку на додану вартість з додатками; уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок з додатками; розрахунок податкових зобов`язань, нарахованих отримувачем послуг, не зареєстрованим як платник податку на додану вартість, які постачаються нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими платниками податків, на митній території України. Отже, уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість, подані платником податків до контролюючого органу у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з ПДВ за листопад 2014року (поданий 14.07.2015), за червень 2015 року (поданий 29.10.2015), за червень 2015 року (поданий 23.11.2017) є однією з форм податкової звітності з податку на додану вартість, а тому сформовані у ньому показники повинні бути враховані податковим органом при автоматичному збільшенні суми, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, на величину від`ємного значення. Також в уточнюючих розрахунках податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період заявлено про надміру сплачену суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1087514 грн. Вказані уточнюючі розрахунки та декларації отримано фіскальним органом у відповідності до вимог законодавства, що підтверджено відповідними квитанціями, та не заперечується відповідачем. Однак, станом на час розгляду справи ДПС України не забезпечено своєчасне відображення у системі електронного адміністрування ПДВ заявлених позивачем в декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року та уточнюючих розрахунках сум від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду. Відповідно до пункту 13 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569, ДФС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі. Платник податку має право отримувати у ДФС інформацію про стан свого електронного рахунка (в тому числі додаткових електронних рахунків), а також суму податку, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі. Наведене свідчить про те, що система електронного адміністрування податку на додану вартість організована на централізованому рівні ДПС України, на цьому ж рівні відбувається і автоматичне обчислення реєстраційної суми щоразу при зміні значення будь-якого з показників формули. Таким чином, уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість за звітний період, подані позивачем 14.07.2015, 29.10.2015, 23.11.2017 до контролюючого органу, є однією з форм податкової звітності з ПДВ, а отже сформовані у них позивачем показники (зокрема рядок 24, та рядок 21 у новій формі звітності) мали бути враховані ДПС України при визначенні сум, на які позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм податкового законодавства наведена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду в постановах від 11.10.2018 у справі №808/1915/17 та від 03.04.2018 у справі №813/4006/16, від 17.12.2019 справа №826/7035/16 (адміністративне провадження №К/9901/25452/18). Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про бездіяльність відповідача щодо збільшення реєстраційної суми в розмірі 1087514 грн., на яку платник має право зареєструвати податкові накладні в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Частиною другою ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Poland № 30210/96). Обираючи правильний спосіб захисту порушених прав позивача колегія суддів виходить з того, що у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов`язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право. Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє. Суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. При цьому, застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для збільшення у системі електронного адміністрування ПДВ значення суми ПДВ, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних в ЄРПН, на величину суми 139315 грн. 36 коп. Наведені обставини встановлені під час судового розгляду; судом перевірені вичерпні мотиви відповідачів та проаналізовано дотримання позивачем усіх інших умов для отримання ним спірного збільшення у системі електронного адміністрування ПДВ значення наведеної суми ПДВ. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідача ДПС України збільшити у системі електронного адміністрування ПДВ значення суми ПДВ, на яку позивач має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних в ЄРПН, на величину суми 139315 грн. 36 коп. За усталеною судовою практикою дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980р. на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційним є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96). Стосовно доводів, наведених в апеляційних скаргах, колегія суддів зазначає, що Правила функціонування системи електронного адміністрування ПДВ регулюються ст.200-1 розділуПК України та регламентуються Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, зат. постановою КМ України № 569 від 16.10.2014р. Пунктом 200-1.1 ст.200-1 розділуПК України визначено, що системи електронного адміністрування ПДВ забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в ЄРПН; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках у СЕА ПДВ; реєстраційної суми; інших показників, які згідно з вимогами п.34 підрозділу 2 розділу XX ПК України враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною п.200-1.3 ст.200-1 розділуПК України. Детальний порядок обрахунку реєстраційної суми та її складових наведено у п.9 вказаного Порядку. Згідно з п.п.13 і 14 цього Порядку ДПС України автоматично обчислює реєстраційну суму. При обрахунку реєстраційної суми враховуються дані із зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних та розрахунків коригування до них, митних декларацій, аркушів коригування і додаткових декларацій, а також податкової звітності з ПДВ. Враховуючи викладене, величина кожного показника повинна формуватися автоматично (тобто, негайно) та змінюватися у міру надходження до системи електронного адміністрування ПДВ інформації, зокрема, щодо зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних, розрахунків коригування до них, митних декларацій та аркушів коригування до них, додаткових декларацій, зарахованих на рахунок у системи електронного адміністрування ПДВ коштів, поданої податкової звітності та іншої інформації, визначеної п.200-1.3 ст.200-1 розділуПК України, яка впливає на показники складової формули. Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з. ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Доводи апеляційної скарги, на переконання колегії суддів, не спростовують висновків суду першої інстанції, та в повній мірі відповідають позиції відповідача, викладеній у відзиві до адміністративного позову, яка в цілому суперечить чинному законодавству та спростовується наявними у матеріалах справи доказами, а також рішеннями Конституційного суду України. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв оскаржене рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України перерозподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись ст. ст. 243, 246, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року у справі № 460/2996/19 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний З. М. Матковська Повне судове рішення складено 21 липня 2020 року.