Постанова 4851 № 520/11968/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 травня 2024 р.Справа № 520/11968/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Русанової В.Б. , Перцової Т.С. , за участю: секретаря судового засідання Щурової К.А. представника позивача Кобилінської О.К., представника відповідачів Ринденко М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової служби України, Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 по справі № 520/11968/23 за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків , Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Харківобленерго" (далі по тесту позивач, АТ "Харківобленерго") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі по тексту - ПМУ ДПС по роботі з великими платниками податків, відповідач-1), Державної податкової служби України (далі по тексту - ДПС України, відповідач-2), в якому просить суд: - визнати протиправними дії Офісу великих платників Державної податкової служби (процесуальним правонаступником якого є Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків) (61052, м. Харків, вул. Благовіщенська, 30, код ЄДРПОУ 44131658) щодо зазначення у інкасових дорученнях, виписаних на підставі рішень від 30.06.2020 № 3 та від 09.12.2020 № 4, складених на підставі п. 95.5 Кодексу, бюджетних рахунків ГУ ДКСУ у м. Києві №№ UA468999980313090029099026001 та UA888999980313050029099020649; - зобов`язати Державну податкову службу України (43005393, адреса: Львівська площа, 8, м. Київ, 04053) збільшити реєстраційний ліміт (показник формули ? Накл, встановлений п. 200-1.3 Податкового кодексу України) в системі електронного адміністрування ПДВ Акціонерного товариства "Харківобленерго" (вул. Плеханівська, буд. 149, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 00131954) на суму 10776735,63 грн. та відобразити відповідне збільшення в системі електронного адміністрування ПДВ; - зобов`язати Державну податкову службу України (43005393, адреса: Львівська площа, 8, м. Київ, 04053) направити до Державної казначейської служби України (37567646, вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601) коригуючі реєстри для зменшення залишку податкових зобов`язань АТ "Харківобленерго" (вул. Плеханівська, буд. 149, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 00131954), що обліковується Державною казначейською службою України (37567646, вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601), до виконання в повному обсязі на суму 10776735,63 грн.; - встановити судовий контроль за виконанням рішення суду. В обґрунтування позову зазначено, що, згідно з виписками, отриманими АТ "Харківобленерго" від банків, у періоді з 10.08.2020 по 17.03.2021 Офісом великих платників Державної податкової служби (процесуальним правонаступником якого є Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків) з розрахункових рахунків АТ "Харківобленерго" у банках у примусовому порядку стягнуті кошти у рахунок погашення податкового боргу з ПДВ у загальній сумі 10776735,63 грн.. Вказана сума стягнута на підставі рішень відповідача-1 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу від 30.06.2020 № 3 у сумі 8729996,44 грн. та № 4 від 09.12.2020 у сумі 2 046 739,19 грн., в яких зазначено, що податковий борг стягується на підставі п. 95.5 Податкового кодексу України. Однак, в інкасових дорученнях на стягнення коштів до бюджету замість електронного рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ відповідачем-1 зазначено безпосередній розрахунковий рахунок для зарахування ПДВ до бюджету (у 2020 році - рахунок ГУ ДКСУ у м. Києві №UA468999980313090029099026001, у 2021 році - рахунок ГУ ДКСУ у м. Києві UA888999980313050029099020649), що суперечить нормам Кодексу та є порушенням прав позивача. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 по справі № 520/11968/23 позовну заяву Акціонерного товариства "Харківобленерго" (вул. Плеханівська, буд. 149, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 00131954) до Північно міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 44131658), Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними дії Офісу великих платників Державної податкової служби щодо зазначення у інкасових дорученнях, виписаних на підставі рішення від 30.06.2020 № 3 та від 09.12.2020 № 4, складених на підставі п. 95.5 Податкового кодексу України, бюджетного рахунку ГУ ДКС України у м. Києві № UA468999980313090029099026001 та № UA888999980313050029099020649. Зобов`язано Державну податкову службу України (43005393, адреса: Львівська площа, 8, м. Київ, 04053) збільшити реєстраційний ліміт в системі електронного адміністрування ПДВ Акціонерного товариства "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" (вул. Плеханівська, буд. 149, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 00131954) на суму 10776735,63 грн. та відобразити відповідне збільшення в системі електронного адміністрування ПДВ. Зобов`язано Державну податкову службу України (43005393, адреса: Львівська площа, 8, м. Київ, 04053) направити до Державної казначейської служби України (37567646, вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601) коригуючі реєстри для зменшення залишку податкових зобов`язань АТ "Харківобленерго" (вул. Плеханівська, буд. 149, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 00131954), що обліковується Державною казначейською службою України (37567646, вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601) до виконання в повному обсязі на суму 10776735,63 грн.. Клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення - залишено без задоволення. Стягнуто на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" (вул. Плеханівська, буд. 149, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 00131954) за рахунок бюджетних асигнувань Північно міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 44131658) сплачений судовий збір у розмірі 1342,00 (одна тисяча триста сорок дві) грн. 00 копійок. Стягнуто на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" (вул. Плеханівська, буд. 149, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 00131954) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) сплачений судовий збір у розмірі 1342,00 (одна тисяча триста сорок дві) грн. 00 копійок. Відповідач-1, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 по справі № 520/11968/23 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що, відповідно до п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України, на електронний рахунок платника в СЕА ПДВ вносяться тільки готівкові кошти, вилучені посадовою особою контролюючого органу, а не стягнуті з рахунків підприємства в установі банку. У той же, час кошти в розмірі 10779735,63 грн. не були вилучені з каси АТ «Харківобленерго», а стягнуті посадовою особою з рахунку платника, відкритого в установі банку. З огляду на викладене, кошти в розмірі 10779735,63 грн. стягнуті відповідно до рішення №3 від 30.06.2020 та рішення №4 від 09.12.2020, які прийняті, відповідно до п. 95.5 ст. 95 ПК України, саме про стягнення з рахунків платника, відкритого в установах банку, а тому підп. ґ) п.200-1.4 ст. 200-1 Податкового кодексу України не підлягає застосуванню під час прийняття такого рішення. Вказує, що судом не надано оцінки тому, що у 2020 році між АТ «Харківобленерго» та Північним МУ та ДПС України був спір за аналогічним змістом, де постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2022 у справі № 520/10589/2020 розглянуто питання правомірності стягнення на підставі інкасових доручень суми 75541417,09 грн. в рахунок погашення боргу за податковими деклараціями, що були предметом дослідження у справах №520/11487/19 та № 520/19205/2020. Відповідач-2, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 по справі № 520/11968/23, прийнявши у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що податковим органом правомірно зараховані стягнуті кошти у сумі 10766735,63 грн. в рахунок погашення податкового боргу за деклараціями з ПДВ за період з березня 2020 року по листопад 2020 року, несплата якого підтверджена рішенням суду у справі № 520/19205/2020. Вказує, що АТ «Харківобленерго» не надано до суду доказів того, що за рахунок стягнутих коштів 10766735,63 грн. безпосередньо на рахунок Державного бюджету України відбулось викривлення даних (показників) в СЕА ПДВ або такі дії призвели до непогашення (зменшення) податкового боргу у товариства. Крім того, зазначає, що пункт 9 Порядку № 569 не встановлює можливості надіслання ДПС коригуючих реєстрів до органів казначейської служби у разі стягнення інкасовими дорученнями коштів з відкритих рахунків у банках платника податків із зазначенням напрямку бюджетного рахунку. Вказує, що оскаржуване рішення суду від 26.10.2023 взагалі не містить аналізу неврахування до спірних правовідносин постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2022 у справі № 520/10589/2020, де розглядались відносини аналогічного змісту. Вважає, що вимога про збільшення реєстраційного ліміту в СЕА ПДВ не може бути задоволена, з огляду на те, що правові основи функціонування СЕА ПДВ регулюються статтею 200-1 ПК України та регламентуються Порядком № 569, відповідно до яких СЕА ПДВ працює виключно в автоматичному режимі і не допускає ручного втручання в її роботу. Позивач, у надісланому відзиві на апеляційні скарги, з викладених підстав, просив суд апеляційної інстанції останні залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Судовим розглядом встановлено, що АТ "Харківобленерго" перебуває на обліку у Північному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків як платник податків. Згідно з виписками, отриманими AT "Харківобленерго" від банків, у періоді з 10.08.2020 по 17.03.2021 Офісом великих платників Державної податкової служби (процесуальним правонаступником якого є Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків) з розрахункових рахунків АТ "Харківобленерго" у банках у примусовому порядку стягнуті кошти у рахунок погашення податкового боргу з ПДВ у загальній сумі 10776735,63 грн.. Вказана сума стягнута на підставі рішень відповідача-1 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу від 30.06.2020 № 3 у сумі 8729996,44 грн. та № 4 від 09.12.2020 у сумі 2046739,19 грн., в яких зазначено, що податковий борг стягується на підставі п. 95.5 Податкового кодексу України. При цьому, в інкасових дорученнях на стягнення коштів до бюджету відповідачем-1 зазначено безпосередній розрахунковий рахунок АТ «Харківобленерго» для зарахування ПДВ до бюджету: у 2020 році - рахунок ГУ ДКСУ у м. Києві № UA468999980313090029099026001, у 2021 році - рахунок ГУ ДКСУ у м. Києві UA888999980313050029099020649. Також, як встановлено судом, АТ "Харківобленерго" у Державній казначейській службі України відкритий рахунок № НОМЕР_1 у системі електронного адміністрування ПДВ, з якого відбувається сплата податку на додану вартість до бюджету. Не погоджуючись з діями відповідача-1 щодо зазначення у інкасових дорученнях, виписаних на підставі рішень від 30.06.2020 № 3 та від 09.12.2020 № 4, бюджетних рахунків ГУ ДКСУ у м. Києві №№ UA468999980313090029099026001 та UA888999980313050029099020649, замість електронного рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення в частині задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки дії Офісу великих платників Державної податкової служби щодо зазначення у інкасових дорученнях, виписаних на підставі рішень від 30.06.2020 № 3 та від 09.12.2020 № 4, складених на підставі п. 95.5 ПК України, бюджетних рахунків ГУ ДКС України у м. Києві № UA468999980313090029099026001 та № UA888999980313050029099020649 були здійснені відповідачем на виконання зазначених рішень, то останні, враховуючи визнання таких рішень протиправними та скасованими, підлягають також визнанню протиправними. Судом також зазначено, що ДПС України, як адміністратором системи електронного адміністрування ПДВ, допущено відображення в СЕА ПДВ неточної інформації, що призвело до безпідставного непроведення збільшення у позивача показника суми ліміту, на який він може реєструвати податкові накладні, а тому такі дії відповідача є протиправними та позовні вимоги підлягають задоволенню. Крім того, суд прийшов до висновку, що права позивача мають бути відновлені шляхом забезпечення достовірного відображення в системі електронного адміністрування ПДВ відомостей щодо сум податку, на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в частині задоволення адміністративного позову), колегія суддів зазначає таке. За змістом частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі по тексту ПК України), контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Крім того, приписами ст. 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Статтею 95 Кодексу «Продаж майна, що перебуває у податковій заставі» передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п. 95.1 Кодексу). В межах проведення таких заходів контролюючі органи здійснюють: - стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунку у СЕА ПДВ за рішенням суду (п. 95.3 Кодексу); - стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків за рішенням суду (п. 95.4 Кодексу); - стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду (п. 95.5 Кодексу); - продаж майна, яке перебуває у податковій заставі; - стягнення з дебіторів платника податку, що мають податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків (п. 95.22 Кодексу) Згідно з п. 95.5 ПК України (у редакції, що діяла на момент стягнення коштів), стягненню підлягає податковий борг, що виник у результаті несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань. Відповідно до п. 200-1.1 ст. 200-1 ПК України, система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу. Згідно з п. 4 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 (далі по тексту - Порядок № 569), електронний рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ це рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі за текстом - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку. Відповідно до п. 200-1.2 ст. 200-1 ПК України, платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для цього центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника. Так, судовим розглядом встановлено, що на виконання вказаних норм АТ "Харківобленерго" у Державній казначейській службі України був відкритий рахунок № НОМЕР_1 у системі електронного адміністрування ПДВ, з якого відбувається сплата податку на додану вартість до бюджету. Абзацом другим п. 200-1.2 ПК України встановлено, що розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків, крім випадку, передбаченого абзацом другим пункту 87.1 ст. 87 цього Кодексу, який стосується лише податкового боргу, що виник до 01.07.2015. Колегія суддів зауважує, що такий борг у АТ "Харківобленерго" відсутній. Отже, перерахування податку на додану вартість напряму до бюджету, поза електронним рахунком у СЕА ПДВ, дозволяється лише п. 25 Порядку 569, згідно з яким розрахунок з бюджетом, сплата податкових зобов`язань, визначених контролюючим органом відповідно до п.п. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПК України та сплата передбачених Кодексом штрафних санкцій і пені здійснюються платником податку з поточного рахунка до відповідного бюджету. Таким чином, абз.2 п. 87.1 ст. 87 ПК України та п. 25 Порядку 569 встановлений вичерпний перелік обставин, за якими розрахунок з бюджетом за податковими деклараціями з ПДВ здійснюється через поточні рахунки платників податків. Натомість, зазначених обставин у даній справі судовим розглядом не встановлено. Для зарахування коштів до бюджету встановлений механізм, передбачений ст. ст. 200, 200-1 ПК України, відповідно до якого розрахунки з бюджетом за податковими деклараціями з ПДВ повинні здійснюватися лише з рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (крім податкових зобов`язань, що виникли до 01.07.2015 та випадків, що визначені п. 25 Порядку 569). Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України, для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету. Згідно з п. 200-1.5 ст. 200-1 ПК України, з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду. Крім того, п. 200-1.7 ст. 200-1 ПК України передбачено, що кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 ст. 200-1 цього Кодексу та погашення податкового боргу з податку на додану вартість. Разом з цим, Порядком № 569 передбачено, що за підсумками звітного (податкового) періоду відповідно до задекларованих у податкових деклараціях з податку результатів діяльності, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації з податку, платником податку проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу (п. 19 Порядку № 569). Казначейство перераховує кошти в межах їх залишку на такому рахунку. При цьому залишок узгоджених податкових зобов`язань платника податку, не сплачений до бюджету, обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі шляхом перерахування до бюджету коштів, що перераховуються на електронний рахунок. (п. 22 Порядку № 569). Відповідно до п.п.. ґ) п. 200-1.4 ст. 2001 ПК України, на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти, вилучені контролюючим органом відповідно до статті 95 цього Кодексу в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість по задекларованих до сплати податкових зобов`язаннях за періоди починаючи з 1 липня 2015 року, визначених платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість або уточнюючому розрахунку. Резюмуючи наведене, нормами Кодексу передбачено, що погашення податкового боргу, який виник за самостійно узгодженими податковими зобов`язаннями платника, нарахованими у декларації з ПДВ, повинно здійснюватись лише з електронного рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ, звідки кошти за встановленим алгоритмом будуть перераховані до бюджету. Згідно з механізмом, встановленим Кодексом та Порядком № 569, платник податку не може самостійно розпоряджатися коштами на рахунку у СЕА ПДВ та впливати на їх спрямування та використання, адже саме ДПС разом із казначейською службою контролює та здійснює операції на рахунку у СЕА ПДВ. Платник податку може лише здійснювати його поповнення. Пунктом 200-1.3 статті 200-1 ПК України визначено формулу, за якою обчислюється сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі за текстом - ЄРПН) податкові накладні та/або розрахунки коригування. Однією складовою зазначеної формули є, зокрема, ПопРах - загальна сума поповнення з поточного рахунку платника податку рахунка в системі електронного адміністрування податку. Згідно з п. 200-1.3 статті 200-1 ПК України, під час розрахунку показника ПопРах враховується, зокрема, сума коштів, вилучених та зарахованих контролюючим органом на рахунок платника податку в СЕА ПДВ відповідно до ст. 95 ПК України в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість по задекларованих до сплати податкових зобов`язаннях за періоди починаючи з 1 липня 2015 року, визначених платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість або уточнюючому розрахунку. Разом з цим, п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК України містить перелік випадків, коли в обрахунку показника ПопРах не враховуються суми, серед яких відсутні вилучені та зараховані (стягнуті) контролюючим органом на рахунок платника податку в СЕА ПДВ відповідно до ст. 95.5 ПК України. Тобто, зарахування на рахунок платника податку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість стягнутих податковим органом коштів на підставі ст. 95 ПК України прямо впливає на суму податку в межах якої такий платник податку мав би право на реєстрацію податкових накладних та/або розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відтак, з аналізу вказаних норм вбачається, що на рахунок у СЕА ПДВ зараховуються всі кошти, спрямовані податковим органом у рахунок погашення податкового боргу з ПДВ на підставі ст. 95 ПК України без будь-яких виключень. Відповідно до п. 14.1.137 ПК України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Як зазначено вище, статтею 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Отже, одним із заходів, які вживаються контролюючим органом у відповідності до ст. 95 ПК України податковим органом, є саме стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому, згідно зі ст. 95 ПК України, стягнення коштів може відбуватися, як за рахунок готівки, так і стягуватися з рахунків такого платника податків у банках. Згідно з п. 95.5 ст. 95 ПК України, вилучені відповідно до цієї статті готівкові кошти вносяться посадовою особою контролюючого органу до банку в день їх стягнення для перерахування до відповідного бюджету або до державного цільового фонду в рахунок погашення податкового боргу платника податків, а в разі використання платником податків єдиного рахунку - на такий рахунок, а у разі погашення податкового боргу з податку на додану вартість за задекларованими до сплати податковими зобов`язаннями за періоди, починаючи з 1 липня 2015 року, визначеними платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість або уточнюючому розрахунку, такі кошти вносяться на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі неможливості внесення зазначених коштів протягом того самого дня їх необхідно внести в банк наступного робочого дня. Забезпечення збереження зазначених коштів до моменту їх внесення в банк здійснюється відповідним контролюючим органом. Якщо податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Таким чином, з аналізу п. 95.5 ст. 95 ПК України вбачається, що у випадку погашення податкового боргу, як за рахунок готівки, так і з рахунків у банку платника податків, мова йде саме про стягнення коштів. Механізм стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу визначений Порядком стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1244, який в свою чергу регулює, в тому числі, процедуру вилучення готівки, оскільки є одним із шляхів стягнення коштів. Також, слід зазначити, що Додатком 3 вказаного Порядку передбачена форма із назвою «Рішення про стягнення готівки у рахунок погашення податкового боргу платника», а не про вилучення готівки у рахунок погашення податкового боргу. Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що контролюючим органом на виконання п. 95.5 ст. 95 ПК України приймається рішення саме про стягнення коштів за рахунок готівки, а не про їх вилучення, що, в свою чергу, спростовує доводи відповідачів про те, що вилучається лише готівка, а стягнення відбувається з рахунків у банках. Також, твердження відповідачів про те, що лише готівкові кошти зараховуються на рахунок у СЕА ПДВ, а підстави для спрямування стягнутих за інкасовими дорученнями коштів на рахунок такого платника в СЕА ПДВ відсутні суперечить наведеним вище нормам та визначеним у п. 4.1 Кодексу принципам. Таким чином, стягнуті податковим органом кошти платника, відповідно до ст. 95 ПК України, незалежно від того стягнуті вони з розрахункових рахунків Товариства у банку чи готівковими коштами, повинні бути зараховані на рахунок платника у СЕА ПДВ на підставі положень п. 200-1.3 ст. 200-1 ПК України. Також, колегія суддів приймає до уваги посилання позивача на рішення суду по справі №520/24920/21, яке набрало законної сили 19.01.2023, є чинним та підтверджує позицію АТ «Харківобленерго» стосовно того, що вилучені, згідно з п. 95.5 ПК України, кошти повинні зараховуватись на рахунок у СЕА ПДВ. Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2022 по справі № 520/24920/21 за позовом АТ "Харківобленерго" до Державної податкової служби України про скасування індивідуальної податкової консультації скасовано індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України № 4157/ІПК/-00-21-03-02-06 від 02.11.2021. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19.01.2023 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2022 по справі № 520/24920/21 залишено без змін, апеляційну скаргу податкового органу - без задоволення. Колегія суддів Другого апеляційного адміністративного суду, відхиливши наведені доводи відповідачів щодо зарахування на рахунок у СЕА ПДВ виключно вилучених готівкових коштів, наводить наступне: «В інкасових дорученнях на стягнення коштів, складених згідно до оскаржених рішень, замість електронного рахунку товариства у системі електронного адміністрування ПДВ, податковим органом було зазначено розрахунковий рахунок для зарахування ПДВ безпосередньо до бюджету, що суперечить нормам Податкового кодексу України, Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою КМ України від 16.10.2014 № 569, та є порушенням прав позивача. Правова підстава зарахування вилучених контролюючим органом відповідно до статті 95 цього Кодексу грошових коштів на електронний рахунок в СЕА ПДВ визначена у підп. г) п. 2001.4 ст. 200 ПК України. Зокрема, п.п.. г) п. 200-1.4 ст. 200 ПК України визначає: «На рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються кошти, вилучені контролюючим органом відповідно до статті 95 цього Кодексу в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість по задекларованих до сплати податкових зобов`язаннях за періоди починаючи з 1 липня 2015 року, визначених платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість або уточнюючому розрахунку. Колегія суддів вважає, що кошти повинні спрямовуватися на електронний рахунок у СЕА ПДВ AT "Харківобленерго", а вже звідти до бюджету, як це передбачено Кодексом та Порядком електронного адміністрування від 16.10.2014 №

569. Проте, податковий орган зараховує на рахунок в системі електронного адміністрування ПДВ лише готівкові кошти, стягнуті в рахунок погашення податкового боргу відповідно до ст. 95 ПК України. Натомість, стягнення коштів з розрахункових рахунків товариства здійснюється, оминаючи електронний рахунок в СЕА ПДВ. Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, що згідно з п.п. «г» п. 201.4 ст. 201 ПК України на рахунок у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника зараховуються всі кошти, вилучені контролюючим органом відповідно до статті 95 цього Кодексу в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість по задекларованих до сплати податкових зобов`язаннях за періоди починаючи з 1 липня 2015 року, визначених платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість або уточнюючому розрахунку, у тому числі готівкові кошти та кошти, стягнуті податковим органом з рахунків такого платника податків у банках з подальшим зарахуванням коштів до державного бюджету відповідно до ст. 200, 200-1 ПК України. Такі стягнуті кошти враховуються також у формулі відповідно до п.200-1.3 статті ПКУ.» З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в цій частині. Стосовно позовних вимог про зобов`язання Державної податкової служби України збільшити реєстраційний ліміт в системі електронного адміністрування ПДВ АТ "Харківобенерго" на суму 10776735,63 грн. та відобразити відповідне збільшення в системі електронного адміністрування ПДВ та зобов`язання Державної податкової служби України направити до Державної казначейської служби України коригуючі реєстри для зменшення залишку податкових зобов`язань АТ "Харківобленерго", що обліковується Державною казначейською службою України до виконання в повному обсязі на суму 10776735,63 грн., колегія суддів зазначає наступне. Так, система електронного адміністрування ПДВ організована на централізованому рівні ДПС України, яка є її адміністратором, а, відтак, на цьому ж рівні відбувається і автоматичне обчислення реєстраційної суми при зміні значення будь-якого з показників формули, тобто на ДПС України покладається обов`язок щодо забезпечення автоматичного збільшення у системі електронного адміністрування ПДВ суми, на яку платник податків має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН, на суму непогашеного від`ємного значення ПДВ. Згідно з п. 200-1.6 ст. 200-1 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову та митну політику, має право надсилати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість: реєстри - для перерахування податку до бюджету в разі подання платником податку уточнюючих розрахунків до податкових декларацій; коригуючи реєстри - для уточнення інформації, зазначеної у раніше надісланих реєстрах. Пунктом 9 Порядку № 569 передбачено, що у день отримання коригуючих реєстрів Казначейство на підставі таких реєстрів зменшує суму наявного залишку узгоджених податкових зобов`язань, не сплачених до бюджету, строк сплати яких настав, що обліковуються Казначейством до виконання в повному обсязі, про що повідомляє ДПС. Таким чином, після стягнення за інкасовими дорученнями з розрахункових рахунків позивача, поза рахунком у системі електронного адміністрування ПДВ, відповідач-2 повинен направити до Державної казначейської служби України коригуючі реєстри для подальшого зменшення залишку узгоджених податкових зобов`язань у СЕА ПДВ та приведення у відповідність даних. Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що ДПС України, як адміністратор системи електронного адміністрування ПДВ, допущено відображення в СЕА ПДВ неточної інформації, що призвело до безпідставного непроведення збільшення у позивача показника суми ліміту, на який він може реєструвати податкові накладні, а тому такі дії відповідача є протиправними та позовні вимоги підлягають задоволенню. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна юридична особа має право на мирне володіння своїм майном. Конвенція, залишаючи за державною владою велику свободу відносно рішень в сфері економічної та соціальної політики, підтверджує, що таке вручання в гарантовані права не буде повільним. Мирне володіння означає, що порушення принципу, встановленого у першому реченні, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використати власність, ненадання дозволів, або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади /рішення Європейського суду у справі Wiggins v. Unated Kingdom Appl. 7456/76 (1976)/. Також, суд звертає увагу, що Державною податковою службою України порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов`язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід`ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Black Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть. Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача мають бути відновлені шляхом забезпечення достовірного відображення в системі електронного адміністрування ПДВ відомостей щодо сум податку, на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Харківобленерго" в повному обсязі. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ч. 1ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Державної податкової служби України, Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 по справі № 520/11968/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді В.Б. Русанова Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 05.06.2024 року