Постанова 4855 № 320/6569/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6569/19 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача: Аліменка В.О. суддів: Бєлової Л.В., Кучми А.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, - В С Т А Н О В И Л А: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київської області, які полягають у не зарахуванні до страхового стажу періоду роботи у зоні відчуження ЧАЕС в полуторному розмірі з 01.01.2004 року, як роботу по Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 року, відповідно до частини 1 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та невірному зарахуванню розміру загального страхового стажу; - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київської області, які полягають у невірному визначенню понаднормативного стажу з урахуванням норм частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київської області зарахувати до страхового стажу усі періоди роботи у зоні відчуження ЧАЕС починаючи з 01.01.2004 року в полуторному розмірі, як роботу по Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 року на підставі Довідок встановленої форми, затвердженими постановою Держкомітету СРСР з праці та соціальних питань від 09.03.1988р. №122 та постановою КМУ від 05.07.2006р. за №920; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київської області здійснити перерахунок та виплачувати пенсію з 28.02.2018 року виходячи із загального страхового стажу не менш ніж 82 роки 10 місяців 12 днів набутого станом по час останнього перерахунку пенсії у березні 2018 року, в тому числі з яких страховий стаж у полуторному розмірі з 01.01.2004 по 28.02.2018 року за Списком №1-7 років 23 дні, збільшивши доплату за понаднормативний стаж за кожний повний рік страхового стажу понад 20 років. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення - скасувати, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач з 13.03.2013 перебуває на обліку в УПФУ у м. Славутич Київської області, як одержувач пенсії за віком на пільгових умовах, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Згідно відомостей Управління обслуговування громадян Славутицького відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України отриманого на запит позивача щодо розміру складових пенсії та страховового стажу, відповідачем було надано розрахунок по наявним у пенсі ній справі документам, станом на 01.07.2019 року , основний розмір призхначеної пенсії за віком становив 20903,59 грн. (0,75750*6,2551*3764,4*1,7. Де 075750 - індивідуальний коефіціент стажу; 6,26551 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати; 3764,40 - середня заробітна плата по Україні за 2014, 2015 та 2016 роки, а з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, встановлених законодавчтвом, загальний розмір пенсії склав 21 333, 19 грн.) При цьому, пенсійним органом зазначено, що: - загальний трудовий стаж позивачки становив 45 рік 9 місяців 19 днів, з них 30 років роботи за Списком №1 (без урахуванням кратності розрахунку) стаж зараховано по 28.02.2018 року; - індивідуальний коефіцієнт стажу відповідачем вираховувався згідно наступної формули: (в перерахунку на місці) (75 років х 12 + 9 місяців = 908 місяців, 908 : 12 :100 = 0,75750. - доплата за понаднормативний стаж (40 років) - 429,60 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказав, що з часу призначення пенсії, пенсійним органом було розраховано з порушенням норм діючого законодавства: - стаж її роботи за Списком № 1; - загальний трудовий стаж; - індивідуальний коефіцієнт стажу; - понаднормативний стаж та відповідну доплату за нього. Зазначені обставини призвели до звернення позивача до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач праовмірно здійнив перерахунок пенсії Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, а саме: з відомостей наявних у пенсійній справі довідок, копії яких є у матеріалах пенсійної справи, загальний (календарний) страховий стаж позивача, станом по 28.02.2018 року становить: 1) 13.04.1987 р. по 31.12.1987 року, що дорівнює 8 місцям 19 днів; 2) 01.01.1988р. по 14.03.2013 року, що дорівнює 25 років 1 місяців 12 днів; 3) 01.02.2013 р. по 31.05.2015 року, що дорівнює 2 роки 1 місяць 7 днів; 4) 01.03.2015 р. по 02.08.2016 р., що довінює 1 року 4 місяці 2 дні; 5) 03.08.2016 р. по 28.02.2018 р., що дорівнює 1 рік 6 місяців 26 днів. Всього (календарного) страхового стажу: 30 років 10 місяців 4 днів., з них більше 14 років 1 місяць 4 дні роботи за Списком №1 починаючи з 01.01.2004 року. З 01.03.2018 року, що підтверджується Довідкою № 6483 від 16.10.2019 року позивач продовжує працювати за Списком №1. Також, пенсійним органом не надано пояснення, з яких саме підстав останнім не зараховано до стажу роботи при призначенні пенсії, у полуторному розмірі весь стаж робот из 01.01.2004 по 28.02.2018 р., оскільки позивач є особою, яка постійно працює у зоні відчуження, час роботи якої зараховується до стажу роботи у полуторному розмірі (в тому числі за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 рокц № 36, на підставі постанвои КМУ від 10 вересня 2008 року № 831). Тобто, зазначені 14 років 1 місяць 16 днів, що відпрацьовані за Списком №1 станом на 28.02.2018 року починаючи з 01.01.2004 року, відповідачем протиправно зараховані до стажу роботи при обчисленні пенсії лише в однократному розмірі. Вказане підтверджується розрахунком відповідача страхового стажу позивача. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Законом України "Про пенсійне забезпечення" (усі нормативно-правові акти в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Так, статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відповідно ч.1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. За весь час знаходження позивача у трудових відносинах з роботодавцем (з 01.08.1989 року по теперішній час) позивачем не припинено участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Таким чином, у відповідача відсутні законні підстави не включати до страхового стажу позивача період роботи з 01.01.2004 по 28.02.2018 року. Також, відповідно до п.1.7 Постанови Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Порядок), у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Правовими положеннями п. 4.2. Порядку, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Згідно п. 4.7. Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Щодо невірного зарахування періодів роботи у зоні відчуження ЧАЕС до стажу, який дає право на державну пенсію на пільгових умовах згідно за Списком №1, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне. Як вбачається з пенсійної справи, у ній містяться довідки про підтвердження періодів роботи позивача за Списком № 1:, в яких зазначено наступні періоди роботи з: 1) 13.04.1987 р. по 31.12.1987 року, що дорівнює 8 місцям 19 днів; 2) 01.01.1988р. по 14.03.2013 року, що дорівнює 25 років 1 місяців 12 днів; 3) 01.02.2013 р. по 31.05.2015 року, що дорівнює 2 роки 1 місяць 7 днів; 4) 01.03.2015 р. по 02.08.2016 р., що довінює 1 року 4 місяці 2 дні; 5) 03.08.2016 р. по 28.02.2018 р., що дорівнює 1 рік 6 місяців 26 днів. Загалом період роботи ОСОБА_1 за Списком № 1 становить - 30 років 10 міс. 4 днів. Таким чином, 30 років 10 місяць і 4 дні (без урахування кратності 1.5), у який позивачка безпосередньо була зайнята на роботах, передбачених постановою ЦК КПРС, ради міністрів СРСР і ВЦРПС від 05.06.1986 року № 665-195, що дають право на державну пенсію на пільгових умовах згідно зі Списком №1, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173, мають бути зараховані пенсійним органом ОСОБА_1 . Усі відповідні довідки на підтвердження роботи по Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 року на підставі Довідок встановленої форми, затвердженими постановою Держкомітету СРСР з праці та соціальних питань від 09.03.1988р. №122 та постановою КМУ від 05.07.2006р. за №920, позивачем надані відповідачу на час призначення пенсії в повному обсязі. Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача у зоні відчуження ЧАЕС в полуторному розмірі, починаючи з 01.01.2004 року, як роботу по Списку №1, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Право встановлення певних пільг з обчислення стажу роботи у зоні відчуження, що законодавцем надано Кабінету Міністрів України, починаючи з 1 січня 1993 року та в наступні роки. Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є спеціальним законом для застосування у питанні обчислення стажу роботи для осіб, віднесених до цієї категорії. Як слідує зі змісту зазначених норм постанов Кабінету Міністрів України, їх дія поширюється на всіх осіб, які постійно працюють або виконують службові обов`язки у зоні відчуження, в тому числі, але не виключно, на осіб, зайнятість яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Списку №

1. Отже, відповідачем не надано законного обґрунтування, всупереч Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зарахування до стажу роботи позивачки, у півторакратному розмірі, періоду роботи у зоні відчуження лише до 31.12.2003 року. Внаслідок вказаних дій відповідача, стаж, що враховано для обчислення пенсії позивача, склав 14 років - за Списком № 1, що призвели до зниження розміру пенсії. Відмовляючи у зарахуванні в півторакратному розмірі періоду роботи позивача, починаючи з 01.01.2004 року до 28.02.2018 року і в подальшому, пенсійний орган посилався на ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Проте, вказані твердження є помилковими та ґрунтуються на неправильному тлумаченні чинного законодавства, адже в даному випадку, позивач має право на вищенаведені пільги насамперед за статусом "особи, яка постійно працює або виконує службові обов`язки у зоні відчуження" - зоні з особливо шкідливими умовами праці, про що безпосередньо зазначено у відповідних довідках за встановленою формою №122 та №920, що за своєю суттю є компенсацією за такі умови праці і гарантією дотримання трудових прав позивача. Вищенаведені положення законодавства застосовуються до правовідносин із призначення пенсії позивачу як робітнику і дають можливість (на рівні з іншими громадянами) користуватися загальним правом на пенсію за віком на пільгових умовах та зараховувати час роботи у зоні відчуження до стажу роботи у полуторному розмірі. Так, Положеннями ч.1 ст.13 закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи. Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" від 16 січня 2003 року № 36 затверджено Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2010 року №173 було доповнено вищезазначений Список № 1 такою позицією: " 22.1-Іг працівники, зайняті повний робочий день у зоні відчуження на підприємствах, в установах і організаціях, перелік яких затверджується МНС за погодженням з Мінпраці та МОЗ". Вищевказаною постановою встановлено, що визначеним цією постановою працівникам призначається пенсія за віком на пільгових умовах починаючи з 01.01.2010 року. Також, відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним особам, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". Наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України № 576 від 13.02.2012 року "Про затвердження Переліку підприємств, установ, організацій зони відчуження, працівники яких зайняті повний робочий день, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1" затверджено Перелік підприємств, установ, організацій зони відчуження, працівники яких зайняті повний робочий день, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, куди включено ДСП "Чорнобильська АЕС". Тобто, вказані нормативно-правові акти, разом зі ст. 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", підтверджують право позивача на зарахування періоду роботи у зоні відчуження ЧАЕС з 01.01.2004 року по 28.02.2018 року і в подальшому, до трудового (страхового) стажу, який враховується під час обчислення пенсії, у полуторному розмірі, в тому числі за Списком №1. Також, враховуючи те, що норми Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є спеціальними, які встановлюють особливості регулювання статусу і соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і тому підлягають пріоритетному застосуванню, перед тими нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", які містять відповідне загальне регулювання вказаних правовідносин. Отже, оскільки з 01.01.2004 по 28.02.2018 р. позивачем відпрацьовано за Списком №1 - 14 років 1місяць 16 днів, додатково до загального страхового стажу повинно бути зараховане 7 років 23 дні. Вимоги ч. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачають, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж. Зазначена спеціальна норма надає право ОСОБА_1 на пенсію в повному обсязі за умови наявності лише 20 років страхового стажу. Весь стаж понад цієї граничної норми є понаднормативним і підлягає збільшенню за кожний рік роботи. Однак, відповідач протиправно не врахував вимоги такої норми, яка є гарантією пільгового пенсійного забезпечення позивача, під час здійснення перерахунку пенсії. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України"(№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98). У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме: в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02). Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з. ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Доводи апеляційної скарги, на переконання колегії суддів, спростовують висновків суду. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За наведених обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, апеляційна скарга позивача - задоволенню. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 березня 2020 року- скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київської області, які полягають у не зарахуванні до страхового стажу періоду роботи у зоні відчуження ЧАЕС в полуторному розмірі з 01.01.2004 року, як роботу по Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 року, відповідно до частини 1 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та невірному зарахуванню розміру загального страхового стажу; Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київської області, які полягають у невірному визначенню понаднормативного стажу з урахуванням норм частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київської області зарахувати до страхового стажу усі періоди роботи у зоні відчуження ЧАЕС починаючи з 01.01.2004 року в полуторному розмірі, як роботу по Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 року на підставі Довідок встановленої форми, затвердженими постановою Держкомітету СРСР з праці та соціальних питань від 09.03.1988р. №122 та постановою КМУ від 05.07.2006р. за №920; Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київської області здійснити перерахунок та виплачувати пенсію з 28.02.2018 року виходячи із загального страхового стажу не менш ніж 82 роки 10 місяців 12 днів набутого станом по час останнього перерахунку пенсії у березні 2018 року, в тому числі з яких страховий стаж у полуторному розмірі з 01.01.2004 по 28.02.2018 року за Списком №1-7 років 23 дні, збільшивши доплату за понаднормативний стаж за кожний повний рік страхового стажу понад 20 років. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді Л.В. Бєлова А.Ю. Кучма Повний текст постанови складено 21 липня 2020 року.