Постанова 4850 № 200/19115/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 березня 2023 року справа №200/19115/21 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєв Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року у справі № 200/19115/21 (головуючий суддя І інстанції Дмитрієв В.С.), складеного в повному обсязі 22 вересня 2022 року в м. Слов`янськ Донецької області, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: 24 грудня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з вимогами: - визнати необґрунтованими та незаконними дії відповідача в частині відмови в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи в (рос. мов.) Клайпедской ордена Трудового Красного Знамени Базе тралового флота Лит.ПУРП Запрыба з 18 квітня 1986 року по 1 січня 1989 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до загального страхового стажу період роботи в (рос. мов.) Клайпедской ордена Трудового Красного Знамени Базе тралового флота Лит.ПУРП Запрыба з 18 квітня 1986 року по 1 січня 1989 року, з часу звернення до відповідача, тобто з 10 серпня 2021 року. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи у Клайпедській Базі тралового флоту Лит.ПУРП «Заприба» з 18 квітня 1986 року по 1 січня 1989 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу період роботи у Клайпедській Базі тралового флоту Лит.ПУРП «Заприба» з 18 квітня 1986 року по 1 січня 1989 року, з дня призначення пенсії, з 10 серпня 2021 року. Не погодившись з судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року у справі № 200/19115/21, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відмовити у задоволені позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що звільнення позивача з роботи в Клайпедській базі тралового флоту «Заприба» не завірено в установленому порядку, а саме відсутня печатка та підпис уповноваженої особи, що є порушенням вимог Розділу 2 Інструкції, такий період роботи не було зараховано до страхового стажу позивача. Сторони в судове зсідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, з огляду на наступне. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13 серпня 2021 року звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком. З 10 серпня 2021 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, страховий стаж склав 28 років 10 місяців 29 днів, що вбачається з розрахунку стажу, форми РС-право. За зверненням позивача, відповідач листом від 12 листопада 2021 року повідомив, зокрема про те, що при призначені пенсії до страхового стажу не враховано період роботи з 18 квітня 1986 року по 1 січня 1989 року, оскільки звільнення не завірено в установленому порядку, а саме відсутня печатка та підпис уповноваженої особи, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року. Не погодившись із не зарахуванням спірного періоду роботи до страхового стажу, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав. Приймаючи спірне рішення суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на зарахування стажу за спірних періодів має бути відновленим із здійсненням перерахунку пенсії з дня призначення Суд апеляційної інстанції погоджує висновки суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Відповідно до положень частини першої статті 1 № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу. Згідно з абзацом 1 частини другої цієї статті страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Законом № 1058-IV визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). Приписами ст. 24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. При цьому, суд зазначає що положеннями статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зазначене узгоджується з положеннями статті 48 Кодексу законів про працю України. Також, згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 , що видана на ім`я ОСОБА_1 , позивач у спірний період: -18 квітня 1986 року прийнятий в Клайпедську Базу тралового флоту Лит.ПУРП «Заприба» токарем слюсарем на всі види суден (Наказ №605 від 18 квітня 1986 року, запис №11); - 1 січня 1989 року у зв`язку з ліквідацією Клайпедської Бази тралового флоту Лит.ПУРП «Заприба» звільнений в порядку переведення у ВО «Литрибпром» (Наказ №3045 від 30 грудня 1988 року). Так, дослідивши вказані записи, суд зазначає, що запис про звільнення не містить печатку та підпис відповідальної особи. Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку). Тобто, надання додаткових документів на підтвердження трудового стажу передбачено у разі відсутності трудової книжки або якщо записи про періоди роботи містять неправильні чи неточні записи саме про періоди роботи. При цьому слід зазначити, що у період оформлення трудової книжки позивача порядок ведення трудових книжок визначали постанова Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 6 вересня 1973 № 656 Про трудові книжки робочих і службовців (далі Постанова № 656) та Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162 (далі Інструкція № 162). Абзацом 1 пункту 13 Постанови № 656 було передбачено, що при звільненні робочого чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботу на цьому підприємстві, в установі, організації, засвідчуються підписом керівника підприємства, установи, організації або спеціально уповноваженою ним особою і печаткою. Аналогічні вимоги були установлені абзацом 1 пункту 4.1. Інструкції №

162. При цьому абзаци 1-2 пункту 18 постанови № 656 визначали, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. Таким чином, відповідальність за правильність заповнення трудових книжок покладалася на керівника або відповідальну особу підприємства, установи чи організації, а не на працівника. Тобто, відсутність підпису відповідальної особи не можуть спричиняти для позивача негативні наслідки у вигляді недійсності відповідних записів у трудовій книжці, тому, вказаний вище період роботи, протиправно не зарахований до страхового стажу позивача. Суд вважає, що відомостей зазначених в трудовій книжці позивача достатньо для встановлення факту роботи в Клайпедській Базі тралового флоту «Заприба» у період з 18 квітня 1986 року по 1 січня 1989 року. Слід зазначити, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Суд вважає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі № 638/18467/15-а. Відтак, посилання апелянта на наявність недоліків у трудовій книжці є незмістовним. Також, в матеріалах справи міститься посвідчення 1/86 Литовського виробничого управління рибної виробництва Клайпедська база тралового флоту, що видано на ім`я ОСОБА_1 , відповідно до якого позивач отримав допуск до роботи 7 травня 1986 року, 19 червня 1987 року, 27 квітня 1988 року. Таким чином, посилання відповідача відсутність підпису відповідальної особи у записі про звільнення позивача, судом до уваги не приймаються, оскільки заповнення трудової книжки з порушенням Інструкції не є провиною позивача та не може позбавляти останнього права на зарахування зазначеного періоду до страхового стажу при призначенні пенсії. Відтак, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправними дії відповідача в частині не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи у Клайпедській Базі тралового флоту «Заприба» з 18 квітня 1986 року по 1 січня 1989 року та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 18 квітня 1986 року по 1 січня 1989 року з дня призначення пенсії, з 10 серпня 2021 року. Інші доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та повністю спростовуються висновками суду першої інстанції Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та ухвалу суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року у справі № 200/19115/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 20 березня 2023 року. Судді А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв І.Д. Компанієць