Постанова 4851 № 520/31021/24

Головуючий І інстанції: Пасечнік О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 квітня 2025 р. Справа № 520/31021/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Ральченка І.М., Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2025, по справі № 520/31021/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 14.10.2024 № 204450019194 про відмову в призначенні пенсії, згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, із врахування періодів роботи згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 від 15.10.1981; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з 16.02.2024 зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.04.1991 по 23.03.1993, з 09.11.1994 по 25.07.1996 згідно записів трудової книжки серія НОМЕР_1 від 15.10.1981; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити з 16.02.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду 27.01.2025 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 14.10.2024 № 204450019194 про відмову в призначенні пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.04.1991 по 23.03.1993, з 09.11.1994 по 25.07.1996 згідно записів трудової книжки серія НОМЕР_2 від 15.10.1981. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.10.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV та подані документи, з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про відсутність підстав для зарахування до стажу позивача спірних періодів його роботи, оскільки трудові книжки містять виправлення та недоліки, які не дають можливості на підставі вказаного документа підтвердити наявний у позивача страховий стаж. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Як встановлено судовим розглядом, 07.10.2024 позивач звернувся до через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 204450019194 від 14.10.2024 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Обґрунтовуючи відсутність необхідного страхового стажу пенсійний орган у оскаржуваному рішенні зазначив, що страховий стаж заявника становить 27 років 5 місяців. До пільгового стажу не зараховано періоди роботи: - з 01.04.1991 по 23.03.1993, оскільки в трудовій книжці наявне виправлення в даті про звільнення з роботи; - з 09.11.1994 по 25.07.1996, оскільки в записі про звільнення з роботи дата наказу 25.07.1990 не відповідає даті звільнення. Для зарахування до страхового стажу періодів з 01.04.1991 по 23.03.1993, з 09.11.1994 по 25.07.1996, необхідно надати уточнюючі довідки про роботу, видані на підставі первинних документів та довідки про реорганізацію підприємств. Позивач, не погодившись із відмовою відповідача, звернувся до суду із даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення пенсійного органу про відмову у призначенні позивачу пенсії та необхідності зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди до страхового стажу. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років. Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років. До набрання чинності Законом № 1058-IV стаж роботи для призначення пенсії регламентувався Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991. Види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначені ст. 56 Закону № 1788-XII. Так, ч. 1 ст. 56 Закону № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. До стажу роботи зараховується також, зокрема будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків. Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. п. 1, 2, 27 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 18 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Відповідно до п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Так, висновки пенсійного органу щодо відсутності у позивача необхідного страхового стажу для призначенні пенсії за віком ґрунтуються, у тому числі, на твердженні про відсутність підстав для зарахування періоду з 01.04.1991 по 23.03.1993 та з 09.11.1994 по 25.07.1996 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 15.10.1981, оскільки в трудовій книжці наявне виправлення в даті про звільнення з роботи та невідповідність зазначеної дати наказу 25.07.1990 даті звільнення. З цього приводу колегія судів зазначає наступне Відповідно до п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи в трудовій книжці виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. У той же час, відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". За наведених обставин колегія суддів зазначає, що вказані недоліки ведення трудової книжки не спростовують факт зайнятості на відповідних роботах, а відтак наявність трудового стажу позивача у зазначений період, з огляду на що доводи пенсійного органу про неврахування вказаного періоду не знайшли свого підтвердження. Дослідивши зміст трудової книжки позивача слід зазначити, що записи щодо спірних періодів роботи містять всі необхідні дані, а саме: запис про прийняття за переведенням з Автобази у зв`язку з реорганізацією орендних підрозділів в орендне підприємство в якості водія 2 класу. В графі підстава запису зазначено: Пр № 19-к від 29.03.1991. Під записом № 8 зазначено про звільнення заявника за ст.38 КЗпП України (за власним бажанням). В графі підстава запису зазначено: Пр № 15-к від 23.03.1993. Запис про прийняття в Кооператив «Монолит» на посаду сторожа. В графі підстава запису зазначено: Пр № 139-к від 11.09.1994. Кооператив «Монолит» з 16.02.1996 змінив назву на «Монолит-Інком». В графі підстава запису зазначено: Пр № 03-01 від 13.03.1996. Під записом № 12 трудової книжки наявний запис від 25.07.1996 про звільнення позивача за ст.38 КЗпП України. В графі підстава запису зазначено: Пр № 94-к від 25.07.90. При цьому, оскаржуване рішення пенсійного органу не містить роз`яснень стосовно того, які саме виправлення у записах трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 15.10.1981 стали підставою для висновків щодо не підтвердження реальності періодів роботи та можливості їх зарахування до трудового стажу позивача. Апеляційна скарга відповідача також не містить відомостей стосовного того, які саме виправлення містить трудова книжка позивача НОМЕР_1 від 15.10.1981, про які зазначено у оскаржуваному рішенні. Стосовно посилань відповідача щодо не надання уточнюючих довідок про роботу колегія судів зазначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, та лише у разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Таким чином, за умови наявності у трудовій книжці позивача відповідних записів про спірні періоди роботи надання уточнюючих довідок з метою їх підтвердження не вимагається. Отже, з аналізу записів трудової книжки НОМЕР_1 від 15.10.1981 вбачається, що записи щодо прийняття та звільнення виконані чітко, з зазначенням документів, на підставі яких їх здійснено. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 14.10.2024 № 204450019194 про відмову в призначенні пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та наявність підстав для його скасування. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно, з урахуванням висновків суду у цій справі, розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди його роботи з 01.04.1991 по 23.03.1993, з 09.11.1994 по 25.07.1996 згідно записів трудової книжки серія НОМЕР_2 від 15.10.1981. Таким чином, враховуючи межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, беручи до уваги обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути його заяву про призначення пенсії, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням висновків суду. Враховуючи, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено належним чином правомірності своїх дій у спірних відносинах, колегія суддів зазначає про обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду не спростовують. Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 по справі № 520/31021/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло