Постанова 4856 № 560/1889/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/1889/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Печений Є.В. Суддя-доповідач - Шидловський В.Б. 12 січня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України Житомирській області, у якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 15.01.2025 року № 222030031608 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1978 року по 15.07.1981 року, періоди роботи з 20.07.1981 року по 09.08.1982 року, з 03.02.1995 року по 01.04.2000 року та призначити пенсію за віком з 07.01.2025 року". Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 222030031608 від 15.01.2025 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період трудової діяльності з 03.02.1995 по 01.04.2000 та період навчання з 01.09.1978 по 15.07.1981 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.01.2025 про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду у цьому рішенні суду. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповноти з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції у відповідній частині та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Так, в апеляційній скарзі позивачем зазначено, що для повного захисту порушених прав необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 20.07.1981 року по 09.08.1982 року та призначити пенсію за віком з 07.01.2025 року. Зазначений спосіб, на переконання позивача, є належним та ефективним заходом захисту порушених прав, який забезпечить ефективне поновлення порушених його прав. Із таким рішенням суду також не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог. Так, апелянт наполягає на тому, що страховий стаж позивача становить 21 рік 06 місяців 14 днів, а відтак останній матиме право на пенсійну виплату з 04.09.2028 або при набутті необхідного страхового стажу. Отже, рішення Управління є правомірним та вмотивованим, а позов є необґрунтованим, тому підлягає залишенню без задоволення. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу позивача - задовольнити частково, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 24.01.2023 №6828-7501518427. Позивач 07.01.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон 1058). Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення позивачу пенсії за віком здійснено структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та 15.01.2025 винесено рішення №222030031608 про відмову у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. За доданими документами до страхового стажу не зараховано: - відповідно до диплома НОМЕР_1 від 20.07.1981 р. період навчання з 01.09.1978 р. по 15.07.1981 р., оскільки згідно диплома по батькові " ОСОБА_2 " не відповідає по батькові заявника згідно паспорта № НОМЕР_2 від 10.08.2021р.- " ОСОБА_3 "; - період роботи з лютого 1995 р. по березень 2000 р. відповідно до архівної довідки № 18-У/584 від 06.09.2021р., оскільки відсутні номери та дати наказів на прийняття та звільнення з роботи. Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб, зараховані всі періоди трудової діяльності. Страховий стаж становить 21 рік 06 місяців 14 днів. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області вказано, що позивач матиме право на пенсійну виплату з 04.09.2028 або при набутті необхідного страхового стажу. Вважаючи, що відповідачі протиправно не зарахували йому страховий стаж, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з часткової обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Відповідно до ч.3 ст.4 Закону № 1058, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Статтею 5 Закону № 1058-IV визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Відповідно до ст.26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року. Так, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому, має право на призначення пенсії за віком, враховуючи 31 рік страхового стажу. Позивач 07.01.2025 звернувся до ГУ ПФУ в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за віком, враховуючи ст.26 Закону № 1058-IV. Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №222030031608 від 15.01.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. Необхідний страховий стаж, визначений ч.2 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить не менше 31 рік. Згідно з наданими документами страховий стаж позивача становить - 21 рік 06 місяців 14 днів. Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача про наявність підстав для зарахування періоду навчання з 01.09.1978 по 15.07.1981 року, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення", до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Пунктом 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу установлено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. Відповідно до пункту 2 Порядку №637, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Апелянт не зарахував вказаний період до страхового стажу, оскільки у дипломі НОМЕР_1 від 20.07.1981 р. по батькові " ОСОБА_2 " не відповідає по батькові заявника згідно паспорта № НОМЕР_2 від 10.08.2021 р.- " ОСОБА_3 "; З цього приводу суд зазначає, що по батькові " ОСОБА_4 " (російською мовою) відповідає по батькові позивача -" ОСОБА_3 " українською мовою. У суду немає сумніву, що диплом серії НОМЕР_1 від 20.07.1981р. належить ОСОБА_1 , а не іншій особі. За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що до страхового стажу позивача необхідно зарахувати період навчання з 01.09.1978 по 15.07.1981 року. Щодо доводів апеляційних скарг про наявність підстав для зарахування періодів роботи: з 20.07.1981 року по 09.08.1982 року та з лютого 1995 року по березень 2000 року, то колегія суддів виходить із наступного. Порядок ведення трудових книжок визначено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58). Згідно із пунктом 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Із положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є підпис керівника та печатка. За пунктом 2.14 Інструкції №58, у графі розділу 3 Відомості про роботу як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийняття. Відповідно до п.4.1 Інструкції №58, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. У свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини роботодавця не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці чи інших офіційних документах, про що зроблений відповідний висновок Верховного Суду у постанові від 21.02.2018 по справі № 687/975/17. Судом першої інстанції встановлено, що у трудовій книжці позивача № НОМЕР_3 від 14.11.1987 року міститься відомості про те, що у період з 03.02.1995 по 01.04.2000 працював КСП імені Октяберської революції село Співака Новоайдарського району Луганською області. Також на підтвердження зазначених обставин в матеріалах справи наявні довідки трудового архіву Новоайдарської селищної ради від 06.09.2021 №18-У/584, проте взяті до уваги пенсійним органом не були, оскільки відсутні номери та дати наказів на прийняття та звільнення з роботи. Колегія суддів також вважає протиправними дії пенсійного органу щодо не зарахування спірного періоду до страхового стажу, оскільки у трудовій книжці позивача № НОМЕР_3 від 14.11.1987 року міститься відомості про те, що у період з 03.02.1995 по 01.04.2000 працював КСП імені Октяберської революції село Співака Новоайдарського району Луганською області. Cистемний аналіз наведених правових норм вказує на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої, або ж необхідних записів у ній. Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі №242/2536/16-а. Також Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними. Крім того, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах. Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, висновки якого мають враховувати суди відповідно до положень частини п`ятої статті 242 КАС України. Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області неправомірно не зарахувало до страхового стажу позивача період його роботи з 03.02.1995 по 01.04.2000 року. Натомість, аналізуючи доводи апеляційної скарги позивача колегія суддів враховує, що у сторін відсутній спір щодо зарахування до страхового стажу позивача щодо періоду роботи з 20.07.1981 року по 09.08.1982 року, оскільки позивач не надав до суду доказів відмови відповідачів у зарахуванні вказаного періоду роботи до стажу для призначення пенсії. Більше того, у рішенні від 15.01.2025 № 222030031608 вказано про те, що трудова книжка у позивача відсутня, а у відзиві на позовну заяву Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомлено, що трудова книжка серії НОМЕР_4 від 23.07.1981 до заяви про призначення пенсії не долучалася, а тому права оцінка щодо зарахуванню стажу теж не надавалася. З аналізу положень статей 2, 5 КАС України вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому. Судом у конкретній справі вирішується спір, предмет якого існує на час розгляду справи. Суд не може розглядати вимоги на майбутнє у зв`язку із вірогідним настанням певних наслідків. Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов`язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє. За вказаних обставин колегія суддів вважає, що вимоги позивача про зарахування до страхового стажу позивача щодо періоду роботи з 20.07.1981 року по 09.08.1982 року є передчасною, оскільки останній не надав документів на підтвердження вказаного періоду і орган пенсійного фонду не приймав рішення щодо наявності підстав для його зарахування, а тому судом першої інстанції правильно відмовлено у задоволенні позову в цій частині. Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №222030031608 від 15.01.2025 є протиправним та необхідно скасувати. Стосовно ж доводів апеляційної скарги позивача про обрання способу захисту його порушеного права шляхом зобов`язання відповідача призначити йому пенсію за віком з 07.01.2025 року, то суд апеляційної інстанції зазначає, що, обираючи спосіб захисту порушеного права, необхідно зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За таких обставин і правових підстав, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що необхідно забезпечити ефективний захист прав позивача, шляхом: - визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 222030031608 від 15.01.2025 року; - зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період трудової діяльності з 03.02.1995 по 01.04.2000 та період навчання з 01.09.1978 по 15.07.1981; - зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.01.2025 про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду у цьому рішенні суду. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для часткового їх задоволення. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.