Ухвала КЦС ВС № 490/2319/20

Ухвала 20 липня 2020 року м. Київ справа № 490/2319/20 провадження № 61-9740ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 квітня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними, ВСТАНОВИВ: У квітні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними. Одночасно з позовом ОСОБА_2 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на будинок АДРЕСА_1 та заборони іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цього майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 квітня 2020 року, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 15 червня 2020 року, заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено обтяження у вигляді арешту на будинок АДРЕСА_1 до набрання судовим рішенням у справі законної сили. У липні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 квітня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 червня 2020 року. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Абзацом 4 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу. Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує порушення норм процесуального права, зокрема, частини четвертої статті 263 ЦПК України - неврахування судом правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 263/4484/18. Також судами не було враховано, що будинок на який накладено арешт, не є предметом спору у даній справі, а обраний спосіб забезпечення позову є неспівмірним із заявленими позовними вимогами. Зазначає, що предметом позову у справі є визнання недійсними договорів позики та іпотеки від 08 жовтня 2018 року без застосування встановлених статтею 216 ЦК України наслідків недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції. Звертає увагу на те, що у випадку задоволення позову, судове рішення не підлягатиме виконанню, а позивачу достатньо буде звернутися до державного реєстратора із заявою про скасування державної реєстрації обтяження у вигляді іпотеки, тому у суду першої інстанції були відсутні передбачені частиною другою статті 149 ЦПК України підстави для застосування заходів забезпечення позову. Касаційна скарга ОСОБА_1 подана у передбачений статтею 390 ЦПК України строк та з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, зокрема, касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 6 частини другої статті 389 ЦПК України. Ураховуючи наведене, касаційне провадження у цій справі слід відкрити. Керуючись статтями 389, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відкрити касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 квітня 2020 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 червня 2020 року. Витребувати з Центрального районного суду м. Миколаєва цивільну справу № 490/2319/20. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк до 07 серпня 2020 року. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Р. А. Лідовець І. А. Воробйова Ю. В. Черняк