Постанова Київський апеляційний суд № 362/6584/17

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 липня 2020року м. Київ Справа № 362/6584/17 Провадження: № 22-ц/824/8644/2020 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О., суддів Гаращенка Д.Р., Пікуль А.А. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ревунова Романа Олеговича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 квітня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Марчука О.Л., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в: В грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 24 липня 2013 року між ПАТ «Альфа-банк» і відповідачем було укладено кредитний договір № 500395526, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит в сумі 25 900 грн. За наслідками укладення договорів факторингу до ТОВ «ФК «ЄАПБ»перейшло право вимоги закредитним договором від 24 липня 2013 року № 500395526. Оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання по погашенню кредиту та сплаті відсотків за договором кредиту не виконав належним чином, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь існуючу заборгованість за кредитним договором від 24 липня 2013 року у розмірі 31 634,59 грн. Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2018 року позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором в сумі 31634,59 грнта судові витрати в сумі 1600 грн, а всього 33 234,59 грн. Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Васильківського міськрайонного суду від 13 квітня 2018 року у справі за позовом ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості скасовано, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження. Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 квітня 2020 року в задоволенні позову ТОВ "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" відмовлено. Не погодившись із таким судовим рішенням, Ревунов Р.О. в інтересах ТОВ «ФК «ЄАПБ» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що чинним законодавством України не передбачено обов`язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги. Навіть, якщо допустити, що відповідач не був обізнаний про відступлення права вимоги до ТОВ «ФК «ЄАПБ», має місце той факт, за яким боржник не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які зазначені в кредитному договорі, або ж, за умови неможливості такої сплати, на передбачений законодавством (п. 2 ст. 537 ЦК України) депозитний рахунок нотаріуса. У разі сплати відповідачем коштів на рахунки первісного кредитора, такі кошти згідно умов договорів факторингу, перераховуються на рахунки нових кредиторів, однак відповідачем таких дій вчинено не було. Ухвалами Київського апеляційного суду від 21 травня 2020 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Красильникова К.О. в інтересах ОСОБА_1 зазначила, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду із вказаним позовом, оскільки відповідачем останній платіж за кредитним договором було здійснено 17.02.2014 року, а позивач звернувся до суду 17.10.2017 року, тобто, з пропуском 3-річного строку, встановленого ст. 257 ЦПК України. Жодних повідомлень про заміну кредиторів відповідач не отримував. З наданих позивачем документів неможливо встановити в якому саме обсязі зобов`язань відповідача та на яких умовах банк відступив право вимоги за вказаним кредитним договором. Вважала, що договір факторингу від 30.09.2014 є недійсним, оскільки ТОВ «Дата майнінг груп» не є фінансовою установою. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Вирішуючи спір по суті районний суд встановив наступні обставини. 24 липня 2013 року між ПАТ «Альфа-банк» і відповідачем укладено кредитний договір № 500395526, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит в сумі 25 900 гривень 00 копійок зі сплатою 14,99 % річних з терміном користування до 25 липня 2014 року (а.с. 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13). За Договором факторингу б/н від 30.09.2014 року, укладеного між ПАТ «Альфа-банк» і ТОВ «Дата майнінг груп», до останнього перейшло право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (а.с. 19 - 21). За умовами Договору факторингу № 2016-1ДМГ/ЄАПБ від 10.10.2016 року, укладеного між ТОВ «Дата майнінг груп» і ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», до останнього перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за його кредитним договором (а.с. 22 - 24, 25, 26). З наданого позивачем на підтвердження своїх вимог розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 10.10.2016 року відповідач має заборгованість по кредитному договору на загальну суму 31 634 гривні 59 копійок (а.с. 16). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно вимог статей 12, 13 і 76 - 84 ЦПК України позивач до позовної заяви не додав та в судове засідання під час розгляду справи не долучив будь-які належні, прями, допустимі, беззаперечні та фактичні докази того, що відповідач дійсно отримав повідомлення ТОВ «Дата майнінг груп» № 001475187-1 від 19 жовтня 2016 року і повідомлення ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» № 001475187-1 від 24 жовтня 2016 року про зміну кредиторів. Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Відповідно до частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. За змістом частин 1 та 3 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування позикодавцеві грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів. Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 514 ЦК України). Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. У відповідності до частини першої статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним. Окрім того, якщо боржник не був повідомлений про заміну кредитора, то це не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора (статті 516, 613 ЦК України). Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання у повному обсязі не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань взагалі та не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 23 вересня 2015 року у справа № 6-979цс15 та Верховний Суд в постановах від 12 серпня 2019 року у справі № 643/16175/15-ц, від 10 січня 2019 року у справі № 522/23309/14-ц, від 18 червня 2020 року у справі № 681/44/15-ц. Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства (пункт 3 частина перша статті 129 Конституції України). За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 , звертаючись до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення від 13 квітня 2018 року, з поміж іншого, посилався на недійсність договорів факторингів, проте в судовому порядку такі договори не оспорював. Отже, укладені між ПАТ «Альфа-банк» і ТОВ «Дата майнінг груп» та між ТОВ «Дата майнінг груп» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» договори факторингу є чинними. Відповідно, позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув право вимоги до відповідача за кредитним договором в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі, право вимоги на виконання зобов`язання, яке виникає після відступлення клієнтом права вимоги. Згідно витягу з додатку № 1-1 до договору факторингу №2016-1 ДМГ/ЄАПБ від 10.10.2016 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 24 липня 2013 року на загальну суму заборгованості у розмірі 31 634,59 грн, яка складається з 12 844,52 грн - основної заборгованості, 4060,07 грн - заборгованості за процентами та комісією та 14 700 грн - пені, штрафу та неустойки (а.с. 26). Ураховуючи викладене, суд першої інстанції помилково вважав, що доводи позивача щодо обов`язку відповідача щодо погашення кредиту саме на користь нового кредитора, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не підтверджені у встановленому цивільним процесуальним законом жодними доказами. Колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції об`єктивно встановлено, що відповідач не сплачував заборгованість за кредитним договором ні первісному кредитору, ні новим кредиторам, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 10.10.2016 року становила 31 634, 59 грн. У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростований. Також слід відмітити, що згідно ч. 2 ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`зку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Однак, матеріали справи не містять доказів про те, що боржник звертався до нових кредиторів з вимогою надати докази переходу прав у зобов`язанні, а останні відмовили боржнику у наданні таких документів. Матеріали справи свідчать, що під час розгляду справи відповідач не звертався ні до первісного кредитора, ні до позивача щодо проведення взаємозвірки виконання умов кредитного договору та не скористався своїм правом на призначення експертизи щодо розрахунку заборгованості. Отже, встановивши, що відповідач не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новим, ні первісним кредиторам, унаслідок чого у нього утворилась заборгованість, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за кредитним договором від 24.07.2013 у розмірі 31 634,59 грн, оскільки не повідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. Доводи адвоката Красильникова К.О. в інтересах ОСОБА_1 щодо пропуску позивачем строку позовної давності не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на те, що ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності в суді першої інстанції не заявлено та, відповідно, така заява не була предметом розгляду в суді першої інстанції. Так, в заяві про перегляд заочного рішення питання щодо пропуску строків позовної давності ОСОБА_2 не порушувалось, а заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 квітня 2020 року з цих підстав ним не оскаржувалось. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів, судом неправильно застосовано норми матеріального права, а тому ухвалене ним рішення не може вважатись законним та обґрунтованим. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких підстав апеляційна скарга Ревунова Р.О. в інтересах ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягає задоволенню, а заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2018 року скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Як убачається із матеріалів справи, ТОВ «ФК «ЄАПБ» при зверненні до суду із позовною заявою судовий збір сплачено у розмірі 1 600 грн, при поданні апеляційної скарги - 2 400 грн. Отже, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 грн за подання позовної заяви та 2 400 грн за подання апеляційної скарги, а всього 4 000 грн. Керуючись ст.ст. 369, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Ревунова Романа Олеговича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Європейська агенція з повернення боргів" задовольнити. Заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 квітня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) заборгованість за кредитним договором у розмірі 31 634,59 (тридцять одна тисяча шістсот тридцять чотири) грн 59 коп та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн, а всього 35 634,59 (тридцять п`ять тисяч шістсот тридцять чотири) грн 59 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т.О. Невідома Судді А.А. Пікуль Д.Р. Гаращенко