Постанова Дніпровський апеляційний суд № 194/1358/16-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2031/20 Справа № 194/1358/16-ц Суддя у 1-й інстанції - Соколова Ю. І. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Лаченкової О.В. суддів - Варенко О.П., Городничої В.С., при секретарі - Василенко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на ухвалу Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2019 року по справі за заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", заінтересована особа: Тернівський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, - ВСТАНОВИЛА: В листопаді 2018 року до Тернівського міського суду Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", заінтересована особа: Тернівський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк", заінтересована особа: Тернівський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2019 року у справі №194/1358/16-ц та прийняти нову, якою задовольнити заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає задоволенню. Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2019 року від інших учасників справи до суду не надходило. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 16 березня 2017 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнута заборгованість за договором № б/н від 28 жовтня 2010 року в розмірі 13494, 43 грн. та судові витрати в розмірі 1378 грн. Відповідно до виконавчого листа № 194/1358/16-ц, виданого Тернівським міським судом Дніпропетровської області від 09 липня 2018 року на підставі рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 16 березня 2017 року за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за договором б/н від 28 жовтня 2010 року грошові кошти в сумі: 13494 грн. 43 коп. (а.с. 76 т.1). Тернівським МВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області було направлено лист заявнику за вих. № 6788 від 27 вересня 2018 року про відкриття виконавчого провадження від 27 вересня 2018 року, винесену при примусовому виконанні виконавчого листа №194/1358/16-ц від 09 липня 2018 року, що видав Тернівський міський суд Дніпропетровської області (а.с. 78 т.1). Відповідно до постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника серії ВП № 57315472 від 13 жовтня 2018 року за виконавчим листом № 194/1358/16-ц, виданого 09 липня 2018 року, було постановлено стягувати з заробітної плати боржника ОСОБА_1 борг в сумі 13494,43 коп. на користь АТ КБ «Приватбанк», а також витрати на проведення виконавчих дій в розмірі 211,23 грн. та виконавчий збір в розмірі 1349,44 грн. (а.с. 77 т.1). З відповіді Тернівського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області № 12806 від 17 вересня 2019 року встановлено, що виконавче провадження №57315472 зупинено відповідно до ухвали Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2018 року (а.с. 227 т.1). З довідки АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір № б/н, за яким було надано кредитні картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 (а.с. 106 т.1). Відповідно до дублікатів квитанцій №Р24А238617357А02675 та №Р24А23921373А46502 від 07 червня 2017 року на картковий рахунок боржника ОСОБА_1 № НОМЕР_3 від ОСОБА_2 перераховані грошові кошти в сумі 14055,00 грн. та 850,00 грн. та у графі «призначення платежу» зазначено: погашення заборгованості та заборгованість за рішенням суду від 16 березня 2017 року, справа №194/1358/16-ц (а.с. 71, 72 т.1). Проте, вказані квитанції не доводять факту сплати грошових коштів на користь АТ КБ «ПриватБанк» в порядку добровільного виконання рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 16 березня 2017 року, оскільки одержувачем за вказаними операціями є ОСОБА_1 (а.с. 120 т.1). А тому, ОСОБА_1 не надано належних доказів, щодо погашення ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 28 жовтня 2010 року у сумі 13494,43 грн., оскільки вказані дублікати квитанцій № Р24А238617357А02675 та №Р24А23921373А46502 від 07 червня 2017 року не свідчать про факт повного виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань. Частиною другою статті 432 ЦПК України встановлено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення. Отже, за змістом ст. 432 ЦПК України суд постановляє ухвалу про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню лише у випадку: 1) якщо його було видано помилково або; 2) якщо у боржника повністю або частково відсутній обов`язок у зв`язку з його припиненням. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, заявником не надано доказів з приводу того, що вона зверталася до АТ КБ «ПриватБанк» з заявою щодо неправомірності продовження дії кредитного договору №б/н від 28 жовтня 2010 року після ухвалення судового рішення. Аналізуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Згідно ч. 5 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження», після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову. Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що відсутні належні докази того, що боржником в повному обсязі було виконано рішення суду, а тому й відсутні правові підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Також, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що підстави для зупинення виконавчого провадження №57315472 відпали, а тому необхідно продовжити примусове виконання рішення, яке було зупинене на підставі ухвали Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2018 року у виконавчому провадженні № 57315472. Доводи апелянта, що наданих Банком суду виписок з особових рахунків ОСОБА_1 вбачається, що 07 червня 2017 року було зарахування 14055,00 грн. та 850 грн. на її картковий рахунок № НОМЕР_4 , проте суд першої інстанції не перевірив за яким договором ОСОБА_1 відкрито даний картковий рахунок та на погашення якого саме виду нарахувань й за який період здійснено зарахування коштів, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки грошові кошти були перераховані саме на рахунок ОСОБА_1 , а не на рахунок АТ КБ «ПриватБанк» і надані суду докази не спростовують висновків суду першої інстанції . Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Між тим, з матеріалів справи вбачається, що будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, ОСОБА_1 не надано. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору. Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді О.П.Варенко В.С.Городнича