Постанова Велика Палата ВС № 9901/764/18

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 червня 2020 року м. Київ Справа № 9901/764/18 Провадження № 11-224заі19 Велика Палата Верховного Суду у складі: головуючого судді-доповідача Князєва В. С., суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г., за участю: секретаря судового засідання Орєшко Ю. О., позивача ОСОБА_1 , розглянула у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 лютого 2019 року (судді Берназюк Я. О., Анцупова Т. О., Гриців М. І., Коваленко Н. В., Кравчук В. М.), У С Т А Н О В И Л А : Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) від 01 серпня 2018 року № 356/дс-18 про припинення участі ОСОБА_1 у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеному ВККС 03 квітня 2017 року; зобов`язати ВККС відновити участь ОСОБА_1 у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеному ВККС 03 квітня 2017 року зі стадії прийняття рішення за результатами проведення спеціальної перевірки відносно кандидата на посаду судді місцевого суду ОСОБА_1

2. На обґрунтування наведених у позові вимог ОСОБА_1 зазначив, що спірне рішення ВККС не містить посилань на те, якій саме наведеній в законі вимозі не відповідає кандидат на посаду судді ОСОБА_1., є немотивованим та підлягає скасуванню.

3. ОСОБА_1 не погодився з висновками відповідача про припинення його участі в доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду, в основу яких покладено інформацію щодо встановлених Національним агентством з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) розбіжностей та невжиття кандидатом належних заходів для відображення достовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік.

4. На думку позивача, висновки НАЗК не відповідають фактичним обставинам декларування та не ґрунтуються на законі.

5. Так, з приводу встановлених НАЗК розбіжностей, у частині незазначення кандидатом на посаду судді відомостей про право користування об`єктами нерухомості, вказаними як зареєстроване місце проживання та місце фактичного проживання у розділі 2.1. декларації, позивач зазначив, що ці об`єкти йому на праві користування не належали, тому він не мав права зазначати відомості про право користування цими об`єктами у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» декларації.

6. Стосовно установлених НАЗК розбіжностей щодо незазначення кандидатом на посаду судді в розділі 8 «Корпоративні права» декларації інформації про перебування у переліку засновників Кредитної спілки «Економічний інтерес» позивач наголосив на тому, що його членство в цій спілці не свідчить про виникнення в позивача корпоративних прав, адже розмір внеску всіх членів цієї спілки, в тому числі і внеску позивача, до статутного капіталу (фонду) становить 0,00 грн, а розмір складеного капіталу спілки складає 0,00 грн. У зв`язку із цим, на переконання позивача, він не повинен був зазначати інформацію щодо його членства в Кредитній спілці «Економічний інтерес» у розділі 8 «Корпоративні права».

7. Щодо встановлених НАЗК розбіжностей у частині зазначених у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації сум доходів ОСОБА_1 та нарахованих доходів, різниця яких становить 9 184,02 грн, позивач зазначив, що у зв`язку з відсутністю у нього на момент заповнення декларації довідок про розмір заробітної плати від підприємства ПП «КОМПАНІЯ ЕЛАМ», ПП «МЕБЕЛЬНИЙ ДІМ «АРКА» він самостійно підрахував розмір своєї заробітної плати, виходячи із сум фактично отриманих грошових коштів. У свою чергу НАЗК подала інформацію про нараховані, а не фактично отримані доходи. Позивач звернув увагу на те, що згідно з роз`ясненнями НАЗК суб`єкт декларування може зазначити у декларації або отриманий, або нарахований упродовж звітного періоду дохід. Тому позивач вважає, що діяв добросовісно і жодних порушень у цій частині не допустив, а ВККС у своєму рішенні не врахувала принципу легітимних очікувань. Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

8. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 07 лютого 2019 року в задоволенні позову відмовив.

9. У своєму рішенні суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи позивача про те, що він належним чином зазначив відомості в розділі 3 «Об`єкти нерухомості» декларації. Проте інші розбіжності, виявлені НАЗК у відомостях, зазначених ОСОБА_1 у цій же декларації, які стосувалися незазначення у 8-му розділі інформації про його перебування серед засновників Кредитної спілки «Економічний інтерес», а також невідповідності зазначених декларантом в 11-му розділі відомостей даним НАЗК, на переконання суду, відповідач обґрунтовано прийняв до уваги, і це надавало йому підстави для припинення участі цього кандидата в доборі на посаду судді місцевого суду як такого, що не відповідає критерію доброчесності.

10. При цьому суд зазначив, що відсутність в оскаржуваному рішенні ВККС прямої вказівки на невідповідність позивача конкретному критерію, встановленому статтею 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не може свідчити про необґрунтованість цього рішення, оскільки сам зміст останнього дає можливість установити, якому саме критерію не відповідає позивач як кандидат на посаду судді, та мотиви, з яких Комісія дійшла такого висновку.

11. Також суд підкреслив, що за своєю правовою природою повноваження Комісії в частині підтвердження здатності особи здійснювати правосуддя у відповідному суді є дискреційними та виключною компетенцією її, як уповноваженого органу, постійно діючого у системі судоустрою України. При цьому оцінювання кандидатів за визначеними законом критеріями відбувається за внутрішнім переконанням членів Комісії. Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

12. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 лютого 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

13. Крім того, посилаючись на положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), частини другої статті 5, пункту 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), з метою ефективного захисту порушених прав, позивач просить суд апеляційної інстанції зобов`язати ВККС прийняти рішення про визнання ОСОБА_1 таким, що за результатами спеціальної перевірки кандидатів на посаду судді відповідає вимогам, установленим Законом України «Про судоустрій і статус суддів» і про направлення позивача для проходження спеціальної підготовки в Національній школі суддів України. Також просить звернути рішення до негайного виконання.

14. Стосовно висновків суду першої інстанції про обґрунтованість мотивів ВККС щодо наявності розбіжностей у 8-му та 11-му розділах декларації як основної суттєвої підстави припинення участі ОСОБА_1 у доборі на посаду судді місцевого суду, скаржник зазначив, що суд не застосував норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, зокрема, які визначають зміст корпоративних прав, підстави набуття членом кредитної спілки відповідних прав, вимоги до змісту інформації, що має відображатися в конкретних розділах відповідної декларації. Скаржник стверджує, що суд не навів конкретної правової підстави, за якої сам лише факт членства у кредитній спілці обумовлював обов`язок суб`єкта декларування вказувати про це в розділі «Корпоративні права» декларації. Також суд не з`ясував, чи мав право позивач за власним вибором указувати в декларації отриманий або нарахований упродовж звітного періоду дохід, та не перевірив правильність зазначення цієї інформації з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів.

15. Крім того, позивач звернув увагу на те, що дискреційні повноваження ВККС не є абсолютними. Зазначив, що суд першої інстанції вийшов за межі своєї компетенції, фактично підмінивши ВККС, оскільки в її рішенні немає посилань на невідповідність ОСОБА_1 критерію доброчесності.

16. Решта наведених в апеляційній скарзі доводів зводяться до того, що суд першої інстанції надав оцінку не всім аргументам, наведеним у позові та письмових поясненнях, зокрема тим, які стосувалися невмотивованості спірного рішення, порушення ВККС процедури його прийняття, залишення поза увагою принципу легітимних очікувань, неврахування Комісією усіх пояснень позивача та упередженого ставлення до нього. Крім того, суд не дослідив усіх наданих позивачем доказів, не повно з`ясував обставини у справі, не зазначив у рішенні всіх доводів позивача та не навів мотивів їх неврахування. Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги

17. Комісія подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Відповідач вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , водночас доводи апелянта, на переконання ВККС, є необґрунтованими, спростовуються наявними у справі матеріалами.

18. Позивач подав відповідь на відзив ВККС, у якому, посилаючись на відсутність у ньому конкретних обґрунтувань на спростування кожного із наведених в апеляційній скарзі аргументів та суперечливість зазначених відповідачем мотивів, просив задовольнити його апеляційну скаргу в повному обсязі.

19. У судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з наведених у ній мотивів.

20. Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишити рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 лютого 2019 року без змін. Рух апеляційної скарги

21. Велика Палата Верховного Суду ухвалами від 18 та 26 березня 2019 року відкрила провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 лютого 2019 року та призначила її до розгляду в судовому засіданні, про що повідомлено учасників справи.

22. У зв`язку з достроковим вибуттям визначеної доповідачем судді Саприкіної І. В. зі складу суддів Великої Палати Верховного Суду та проведенням повторного автоматизованого розподілу цієї справи між суддями, її розгляд було відкладено до 01 жовтня 2019 року. Установлені обставини справи

23. Рішенням ВККС від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17 було оголошено добір кандидатів на посаду судді місцевого суду та затверджено Умови подання документів та допуску до добору і відбіркового іспиту кандидатів на посаду судді місцевого суду.

24. ВККС рішенням від 26 вересня 2017 року № 175/дс-17 допустила ОСОБА_1 до участі в доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду та складенні відбіркового іспиту як особу, яка не має трирічного стажу роботи на посаді помічника судді, а рішенням від 03 листопада 2017 року № 117 продовжила його участь у цьому доборі. 25. 08 грудня 2017 року ВККС у межах проведення спеціальної перевірки направила до НАЗК запит № 32дпс-1648/17 про перевірку відомостей стосовно особи, яка претендує на заняття посади, що передбачає зайняття відповідального та особливо відповідального становища, у якому просила надати відомості про кандидата на посаду судді ОСОБА_1., а саме: інформацію щодо результатів повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої кандидатом на посаду судді за 2016 рік; інші відомості, які можуть вказувати на відповідність кандидата критеріям компетентності та доброчесності.

26. НАЗК листом від 29 грудня 2017 року № 54-14/48159/17 направила до ВККС результати спеціальної перевірки стосовно ОСОБА_1 , згідно з якими під час її проведення були встановлені наступні розбіжності: 1) у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» декларації кандидатом на посаду не зазначено відомостей про право користування об`єктом нерухомості, що вказаний як зареєстроване місце проживання та місце фактичного проживання у розділі 2.1 декларації; 2) у розділі 8 «Корпоративні права» декларації кандидатом зазначено інформацію про володіння корпоративними правами на праві власності у Приватному підприємстві «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ПРАЙС ЮРІС» з часткою 33,3 %. Проте кандидатом не зазначено інформацію стосовно перебування у переліку засновників Кредитної спілки «Економічний інтерес»; 3) у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації кандидатом на посаду зазначено доходи від ПП «КОМПАНІЯ «ЕЛАМ» у вигляді заробітної плати в сумі - 42 718 грн та від ПП «МЕБЕЛЬНИЙ ДІМ «АРКА» у вигляді заробітної плати, отриманої за сумісництвом у сумі - 5 510 грн. Відповідно до наявної у НАЗК інформації про доходи, отримані від податкових агентів протягом 2016 року, кандидату на посаду виплачено (нараховано) доходи від ПП «КОМПАНІЯ «ЕЛАМ» у вигляді заробітної плати у сумі 48 818,39 грн та від ПП «МЕБЕЛЬНИЙ ДІМ «АРКА» у вигляді заробітної плати, отриманої за сумісництвом у сумі 8 593,63 грн.

27. Член ВККС листом від 22 червня 2018 року № 32дпс-1648/17 запропонував позивачеві у строк до 27 червня 2018 року надіслати на зазначені в листі поштову та електронну адреси пояснення та підтверджуючі документи на спростування наявної інформації. 28. 05, 09 та 31 липня 2018 року позивач надсилав до ВККС письмові пояснення з додатками до них щодо відомостей зазначених у листі НАЗК від 03 січня 2018 року.

29. На засіданні Комісії 01 серпня 2018 року ОСОБА_1 підтримав свої попередні письмові пояснення стосовно того, що у 2016 році був зареєстрований за юридичною адресою Комунальної установи «Одеський міський центр обліку бездомних громадян»: м. Одеса, вул. Л. Толстого,

7. За цією адресою розташовані адміністративні нежитлові приміщення, які не надавалися позивачу в користування, тому він не мав права зазначати у декларації відомості щодо права користування цим нерухомим майном. Також повідомив Комісію про те, що жодних внесків у Кредитну спілку «Економічний інтерес» ніколи не сплачував, тому корпоративних прав у нього у відносинах із цією спілкою не виникло; водночас у декларації зазначається не участь у спілці, а корпоративні права. Крім того, позивач зазначив, що вийшов із цієї спілки, на підтвердження чого надав колегії ВККС відповідні документи. Стосовно розбіжностей в 11-му розділі декларації ОСОБА_1 указав на те, що зазначив у декларації фактично отриманий, а не нарахований дохід, та наддав Комісії документи, отримані від ПП «МЕБЕЛЬНИЙ ДІМ «АРКА», ПП «КОМПАНІЯ ЕЛАМ» із роз`ясненнями причин розбіжностей.

30. Розглянувши на цьому засіданні питання про визначення результатів спеціальної перевірки ОСОБА_1 , ВККС ухвалила рішення від 01 серпня 2018 року № 356/дс-18, яким припинила його участі у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного Комісією 03 квітня 2017 року, зазначивши на його обґрунтування, що бере до уваги інформацію щодо встановлених НАЗК розбіжностей та невжиття кандидатом належних заходів для відображення достовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ Релевантні джерела права й акти їх застосування

31. Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

32. Згідно із частиною першою статті 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу.

33. На посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою (частина друга статті 127 Конституції України, частина перша статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

34. Згідно зі статтею 72 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» добір кандидатів на посаду судді полягає у проходженні особами, допущеними до добору, відбіркового іспиту, організації проведення ВККС щодо осіб спеціальної перевірки в порядку, встановленому законодавством у сфері запобігання корупції, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, а також у проходженні спеціальної підготовки та складенні кваліфікаційного іспиту. ВККС зобов`язана забезпечити прозорість відбіркового та кваліфікаційного іспитів. На кожному із цих етапів та під час перевірки робіт можуть бути присутніми представники засобів масової інформації, громадських об`єднань, судді, адвокати, представники органів суддівського самоврядування, а також кожний кандидат на посаду судді, який брав участь у складенні відповідного іспиту.

35. За правилами частин першої, п`ятої, шостої статті 74 цього ж Закону для проведення спеціальної перевірки ВККС не пізніше трьох робочих днів після ухвалення попереднього рішення про допуск осіб, які успішно склали відбірковий іспит, до наступного етапу добору надсилає до уповноважених органів запити про перевірку відповідних відомостей щодо вказаних осіб. Зазначені запити підписує голова або заступник голови Комісії.

36. У разі одержання інформації, що може свідчити про невідповідність кандидата на посаду судді установленим цим Законом вимогам, ВККС розглядає її на своєму засіданні із запрошенням такого кандидата. Кандидат на посаду судді має право ознайомитися із цією інформацією, надати відповідні пояснення, спростувати та заперечити її.

37. За результатами розгляду інформації Комісія ухвалює вмотивоване рішення про припинення подальшої участі у доборі кандидата на посаду судді.

38. Рішенням Комісії від 14 листопада 2017 року № 122/зп-17 затверджено Порядок проведення спеціальної перевірки у межах процедури добору на посаду судді місцевого суду.

39. Згідно з пунктами 3, 4 цього Порядку спеціальна перевірка полягає в установлені відповідності особи визначеним Законом вимогам до кандидата на посаду судді місцевого суду на підставі отриманої від уповноважених органів інформації.

40. Перевірка відомостей стосовно кандидата під час проведення спеціальної перевірки проводиться шляхом направлення письмових запитів до визначених органів державної влади, а також до інших органів, підприємств, установ та організацій для цілей перевірки відповідності наявного у особи стажу професійної діяльності у сфері права, поширення на особу заборон обіймати посаду судді або іншої інформації (за наявності потреби). Потребу у направленні запитів на перевірку таких відомостей визначає член Комісії, який здійснював перевірку відповідності особи вимогам до кандидата на посаду судді місцевого суду, на основі поданих нею документів.

41. Відповідно до статті 75 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» повна перевірка декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданої кандидатом на посаду судді, здійснюється відповідно до закону центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, та полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення.

42. Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про запобігання корупції» стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а також посад з підвищеним корупційним ризиком, перелік яких затверджується НАЗК, проводиться спеціальна перевірка, у тому числі щодо відомостей, поданих особисто.

43. Особливості організації проведення спеціальної перевірки щодо кандидатів на посаду судді визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (абзац другий частини другої статті 56 Закону України «Про запобігання корупції»).

44. Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 57 цього Закону спеціальна перевірка щодо достовірності відомостей, зазначених особою у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік проводиться НАЗК. Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду, рішення якого переглядається

45. Спірні правовідносини в цій справі обумовлені незгодою ОСОБА_1 з рішенням ВККС припинити його участь у доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду.

46. Як видно із цього рішення, мотивами його прийняття слугувала інформація щодо встановлених НАЗК розбіжностей, яку Комісія взяла до уваги, а також невжиття, на її думку, кандидатом належних заходів для відображення достовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік.

47. Розбіжності, на які послався відповідач у своєму рішенні, стосувалися: незазначення кандидатом у 3-му розділі декларації відомостей про право користування об`єктом нерухомості, що вказаний як зареєстроване місце проживання та місце фактичного проживання у розділі 2.1 декларації; незазначення у 8-му розділі декларації інформації стосовно перебування у переліку засновників Кредитної спілки «Економічний інтерес»; невідповідності сум доходів, зазначених позивачем в 11-му розділі декларації (від ПП «КОМПАНІЯ «ЕЛАМ» у вигляді заробітної плати в сумі 42 718 грн та від ПП «МЕБЕЛЬНИЙ ДІМ «АРКА» у вигляді заробітної плати, отриманої за сумісництвом у сумі 5 510 грн), наявній у НАЗК інформації, за якою позивачеві протягом 2016 року виплачено (нараховано) доходи від ПП «КОМПАНІЯ «ЕЛАМ» у вигляді заробітної плати у сумі 48 818,39 грн та від ПП «МЕБЕЛЬНИЙ ДІМ «АРКА» у вигляді заробітної плати, отриманої за сумісництвом у сумі 8 593,63 грн.

48. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.

49. Стосовно розбіжностей, які стосувалися незазначення ОСОБА_1 у 3-му розділі декларації відомостей про право користування об`єктом нерухомості, що вказаний як зареєстроване місце проживання та місце фактичного проживання у розділі 2.1 декларації, суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи сторін та керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», дійшов висновку про те, що позивач належним чином зазначив відомості у цьому розділі декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

50. Позивач в апеляційній скарзі підтримав таку позицію суду першої інстанції (т. 2, а. с. 9); водночас відповідач у своєму відзиві не навів доводів на її спростування та не висловив жодної незгоди із цього приводу (т. 2, а. с. 95-102).

51. Оскільки сторони не заперечують правильності висновків суду в цій частині, Велика Палата Верховного Суду, керуючись положеннями статті 308 КАС, вважає, що вони не потребують перевірки судом апеляційної інстанції. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду здійснює перегляд висновків суду першої інстанції про умотивованість оскаржуваного рішення ВККС у межах апеляційної скарги.

52. Щодо обставин, пов`язаних із незазначенням ОСОБА_1 у 8-му розділі «Корпоративні права» декларації інформації стосовно перебування у переліку засновників Кредитної спілки «Економічний інтерес», Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

53. За правилами пункту 5 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації відображаються відомості про інші корпоративні права, що належать суб`єкту декларування або членам його сім`ї, із зазначенням найменування кожного суб`єкта господарювання, його організаційно-правової форми, коду Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, частки у статутному (складеному) капіталі товариства, підприємства, організації у грошовому та відсотковому вираженні.

54. НАЗК рішенням від 11 серпня 2016 року № 3 затвердила Роз`яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (далі - Роз`яснення).

55. За пунктом 41 цих Роз`яснень у розділі «Корпоративні права» зазначаються всі корпоративні права, що належать суб`єкту декларування або члену його сім`ї на праві власності, крім тих, що вже були зазначені в розділі «Цінні папери» (наприклад, акції). Такими правами можуть бути частки (паї) у статутному (складеному) капіталі чи в будь-якому іншому еквіваленті статутного капіталу товариства, підприємства, організації, що зареєстровані в Україні або за кордоном, у тому числі пайові внески в кредитній спілці. Вартість корпоративних прав відображається у декларації у відсотковому та грошовому вираженні. У грошовому вираженні вартість зазначається станом на дату набуття прав або - якщо проводилася грошова оцінка таких прав і результати оцінки відомі суб`єкту декларування - відповідно до результатів такої оцінки.

56. Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об`єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об`єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

57. За правилами частини п`ятої статті 10 цього Закону членство у кредитній спілці настає з дня сплати особою вступного та обов`язкового пайового внесків у порядку, передбаченому статутом кредитної спілки. В першу чергу сплачується вступний внесок.

58. Суд першої інстанції встановив, що позивач у розділі 8 «Корпоративні права» декларації зазначив інформацію про володіння корпоративними правами на праві власності у ПП «ЮРИДИЧНА ФІРМА «ПРАЙС ЮРІС» із часткою 33,3 %, однак не вказав інформацію стосовно перебування у переліку засновників Кредитної спілки «Економічний інтерес».

59. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що сам факт членства в зазначеній організації, яка зареєстрована в порядку встановленому законодавством, свідчить про наявність обов`язку суб`єкта декларування вказати відомості про таке членство у розділі 8 «Корпоративні права» декларації.

60. Як убачається із наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр), ОСОБА_1 на час заповнення декларації перебував у переліку засновників (учасників) Кредитної спілки «Економічний інтерес». У цьому ж витягу зазначено, що розмір складеного капіталу спілки становив 0,00 грн, розмір внеску позивача - 0,00 грн.

61. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що суттєвим щодо вказаних обставин є не стільки тлумачення наявності чи відсутності у позивача обов`язку зазначити відповідні відомості у декларації, скільки невжиття кандидатом належних заходів для відображення достовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік.

62. Як видно із письмових пояснень позивача, адресованих ВККС, які надійшли 05 липня 2018 року (т. 1 - копія особової справи), першопричиною незазначення в декларації цих відомостей було те, що він забув про свою участь у згаданій спілці і не знав, що інформація про це міститься у Реєстрі.

63. У подальшому позивач мотивував незазначення цих відомостей у декларації вже тим, що він фактично не набув членства у згаданій кредитній спілці у визначеному законом порядку (пояснення від 09 липня 2018 року -т. 1, а. с. 16; пояснення від 31 липня 2018 року - том 1, а. с. 18). Про це він указав також у позовній заяві (т. 1, а. с. 5-6) та апеляційній скарзі (т. 2, а. с. 9-12). Однак зазначені доводи Велика Палата Верховного Суду відхиляє, оскільки вони зумовлені намаганням виправдати свої дії, які не могла залишити поза увагою ВККС, адже, з`ясовуючи в межах конкурсних процедур наявність у кандидата всіх потрібних якостей для зайняття посади судді, ВККС перевіряє не лише його відповідність формальним критеріям, а й оцінює всі обставини, що характеризують особу кандидата, зокрема й те, наскільки відповідально він ставиться до своїх обов`язків, своєю поведінкою не викликає обґрунтованих сумнівів щодо компетентності та доброчесності.

64. Аналізуючи обставини щодо зазначення позивачем відомостей у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

65. Положеннями пункту 3 частини восьмої статті 5 Закону України «Про запобігання корупції» визначено обов`язок особи, яка претендує на участь у конкурсі подати у зазначений в оголошенні строк декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за рік, що передує року, у якому було оприлюднено оголошення про конкурс.

66. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості про отримані (нараховані) доходи, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки та інші доходи.

67. У пункті 45 Роз`яснень у редакції, чинній на час подання позивачем декларації, було вказано, що у декларації зазначаються доходи суб`єкта декларування та членів його сім`ї, які були отримані або нараховані упродовж звітного періоду. Доходи, які зазначаються у декларації, включають зокрема заробітну плату (грошове забезпечення), отриману як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом. Під заробітною платою розуміється як основна заробітна плата, так і будь-які заохочувальні та компенсаційні виплати (премії, надбавки тощо), які виплачуються (надаються) суб`єкту декларування або члену його сім`ї у зв`язку з відносинами трудового найму, крім коштів для покриття витрат на відрядження, які у цілях декларування доходом не вважаються.

68. У справі встановлено, що у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації ОСОБА_1 зазначив доходи від ПП «КОМПАНІЯ «ЕЛАМ» у вигляді заробітної плати в сумі 42 718 грн та від ПП «МЕБЕЛЬНИЙ ДІМ «АРКА» у вигляді заробітної плати, отриманої за сумісництвом у сумі 5 510 грн. Водночас за наявною у НАЗК інформацією позивачеві протягом 2016 року виплачено (нараховано) доходи від ПП «КОМПАНІЯ «ЕЛАМ» у вигляді заробітної плати у сумі 48 818,39 грн та від ПП «МЕБЕЛЬНИЙ ДІМ «АРКА» у вигляді заробітної плати, отриманої за сумісництвом у сумі 8 593,63 грн.

69. Як видно з матеріалів справи, розбіжності виникли у зв`язку із тим, що позивач указав у декларації розмір фактично отриманого від ПП «КОМПАНІЯ «ЕЛАМ» доходу за період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2016 року, за винятком утриманих податків та зборів, що склав 42 718 грн. Інформація ж НАЗК стосувалася нарахованої заробітної плати з урахуванням утриманих податків і зборів і за інший період - з 01 січня по 31 грудня 2016 року, що склала 48 818,39 грн.

70. Аналогічним чином виникли розбіжності щодо суми доходу від ПП «МЕБЕЛЬНИЙ ДІМ «АРКА» у вигляді заробітної плати, отриманої позивачем за сумісництвом. Зокрема, позивач зазначив суму 5 510 грн отриману за період з 01 січня по 30 листопада 2016 року, за винятком утриманих податків та зборів. Інформація НАЗК про отриманий позивачем дохід у цій компанії стосувалася нарахованої заробітної плати за роботу за сумісництвом з урахуванням утриманих податків і зборів і за інший період - з 01 січня по 31 грудня 2016 року.

71. Суд першої інстанції критично поставився до доводів позивача по те, що суб`єкт декларування може зазначити у декларації або отриманий, або нарахований упродовж звітного періоду дохід.

72. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що за встановлених обставин має значення, насамперед, наявність розбіжностей як в отриманому, так і в нарахованому його доході, а також те, як він спростовував такі розбіжності.

73. Суд першої інстанції встановив, що розбіжності в 11-му розділі декларації, на які вказала НАЗК і які прийняла до уваги ВККС, дійсно мали місце, при цьому суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що навіть за умови оцінки доходів, зазначених позивачем в цьому розділі як фактично отриманих, вони все одно різняться від сум дійсно отриманих у звітному 2016 році доходів. Так, щодо фактично отриманого від ПП «КОМПАНІЯ «ЕЛАМ» доходу ОСОБА_1 у декларації вказав 42 718 грн, хоча з документів, наданих позивачем у ВККС після подання декларації, вбачається, що сума фактично отриманого у 2016 році доходу становила 39 539,57 грн (т. 1, а. с. 28, 31). Щодо суми фактично отриманого доходу від ПП «МЕБЕЛЬНИЙ ДІМ «АРКА», то ОСОБА_1 у декларації вказав 5 510 грн, хоча з документів, наданих ОСОБА_1 у ВККС після подання декларації, вбачається, що сума фактично отриманого у 2016 році доходу становила 5 009,13 грн (т. 1, а. с. 29, 32).

74. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що у поясненнях, поданих у ВККС 05 та 09 липня 2018 року ОСОБА_1 стверджував, що розбіжність виникла виключно через технічну помилку під час підрахунку або під час заповнення декларації (том 1, а. с. 17; том 1 - копія особової справи).

75. У поданих 31 липня 2018 року до ВККС поясненнях позивач уже вказав, що при заповненні декларації він вважав, що повинен зазначити у ній фактично отриманий на банківську картку в 2016 році дохід (т. 1, а. с. 19). Таку ж позицію позивач висловив і у позовній заяві (т. 1, а. с. 6-7).

76. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що з огляду на вимогу доброчесності від особи, яка реалізує право на заняття посади судді, очікується уважність стосовно розкриття даних під участі у відповідному конкурсі, а також чітка, логічна та послідовна позиція.

77. Доводи скаржника про те, що суд не з`ясував, чи мав право позивач за власним вибором указувати в декларації отриманий або нарахований упродовж звітного періоду дохід та не перевірив правильність зазначення цієї інформації, не заслуговують на увагу, передусім, через непослідовність позиції ОСОБА_1 і допущені помилки навіть у декларуванні фактично отриманого доходу за 2016 рік.

78. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що в цьому випадку ВККС мала підстави для висновку про невжиття кандидатом на посаду судді місцевого суду належних заходів для відображення достовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік. Водночас Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність у матеріалах справи двох різних довідок про доходи ОСОБА_1 як від ПП «МЕБЕЛЬНИЙ ДІМ «АРКА», так і від ПП «КОМПАНІЯ «ЕЛАМ», свідчить про безвідповідальне ставлення позивача до оформлення офіційних документів та контролю своїх доходів. По-перше, вказані довідки видані саме роботодавцем позивача. По-друге, як уже було зазначено вище, про обґрунтований сумнів у доброчесності позивача свідчить саме виявлена ВККС непослідовність його позиції.

79. Суд першої інстанції правильно зазначив, що за своєю правовою природою повноваження Комісії в частині підтвердження здатності особи здійснювати правосуддя у відповідному суді є дискреційними та виключною компетенцією її, як уповноваженого органу, постійно діючого у системі судоустрою України. При цьому оцінювання кандидатів за визначеними законом критеріями відбувається за внутрішнім переконанням членів Комісії.

80. Ураховуючи наведені відповідачем мотиви прийняття спірного рішення, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав стверджувати, що висновки відповідача є свавільними, нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів.

81. Суд першої інстанції звернув увагу на те, що ні Законом України «Про судоустрій і статус суддів», ані Регламентом ВККС, затвердженим її рішенням від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (далі - Регламент), не встановлено вимог до мотивувальної частини рішення про припинення участі у доборі кандидата на посаду судді місцевого суду.

82. Водночас, аналізуючи спірне рішення, слід констатувати, що воно приймалось Комісією колегіально за внутрішнім переконанням її членів з дотриманням конкурсної процедури відповідно до вимог Конституції та законів України. Висновки Комісії зроблені за результатами дослідження матеріалів досьє кандидата на посаду судді, пояснень позивача, який безпосередньо брав участь у співбесіді і дослідженні зібраних матеріалів. Оскаржене рішення містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

83. Доводи скаржника про недостатню, на його думку, вмотивованість рішення Комісії, відсутність викладу позиції позивача, незазначення обґрунтування потреби припинення участі кандидата в доборі, відсутність посилань на надані документи, окрім результатів спеціальної перевірки, обумовлені незгодою скаржника із наведеними відповідачем у рішенні мотивами, однак, за установлених у справі обставин ці доводи не можуть бути визнані обґрунтованими і жодним чином висновків Комісії не спростовують.

84. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника про необґрунтованість Рішення Комісії та неналежне дослідження судом доказів, відображених у рішенні фактів і погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що це рішення прийнято Комісією у спосіб, на підставі та в межах повноважень, щo визначені Кoнституцією та закoнами України, а також з дотриманням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

85. В апеляційній скарзі позивач стверджує про те, що суд першої інстанції вийшов за межі своєї компетенції, фактично підмінивши ВККС, оскільки в її рішенні немає посилань на невідповідність ОСОБА_1 критерію доброчесності, про що зазначив суд.

86. Так, за висновком суду першої інстанції, аналіз оскаржуваного рішення Комісії дає підстави стверджувати, що участь позивача в доборі кандидатів на посаду судді місцевого суду було припинено з огляду на його невідповідність критерію доброчесності. Тобто зміст цього рішення дає можливість установити, якому саме критерію не відповідає позивач як кандидат на посаду судді, та мотиви, з яких Комісія дійшла такого висновку.

87. ОСОБА_1 стверджує про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що результат розгляду цієї справи має значення виключно для окремого конкурсу і в жодному разі не може впливати на професійну кар`єру позивача в майбутньому, зокрема, на його участі в інших конкурсах на посаду судді. Велика Палата Верховного Суду відхиляє зазначений аргумент скаржника та вважає висновок суду першої інстанції правильним. Оскаржене рішення ВККС, підставою для якого стали не тільки встановлені НАЗК розбіжності у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, але й непослідовна поведінка позивача щодо пояснення таких розбіжностей, не матиме наслідків для майбутніх таких конкурсів, в яких може брати участь позивач.

88. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначає про помилковість доводів скаржника про те, що предметом розгляду цієї справи є достовірність чи недостовірність наведених ним відомостей у декларації. Висновки ВККС стосувалися винятково обставин, які засвідчили невідповідність скаржника критерію доброчесності для цілей обрання на посаду судді у межах відповідного конкурсу.

89. На думку Великої Палати Верховного Суду, надана судом першої інстанції оцінка спірному рішенню не дає жодних підстав вважати, що суд якимось чином підмінив Комісію або вирішив питання, розгляд якого віднесений до її виключної компетенції.

90. Також скаржник наполягає на тому, що Комісія всупереч вимогам Регламенту порушила його право надавати усні пояснення, оскільки на засіданні 01 серпня 2018 року головуючий відразу перейшов до стадії запитань.

91. Велика Палата Верховного Суду оцінює такі доводи скаржника критично, оскільки технічним записом засідання Комісії від 01 серпня 2018 року підтверджується, що головуючий поставив на обговорення питання про те, чи можна з`ясовувати питання виявлених у декларації розбіжностей у такий спосіб - шляхом запитань і відповідей. Жодних заперечень, у тому числі зі сторони позивача, щодо цього висловлено не було. Водночас щодо кожного із епізодів установлених НАЗК розбіжностей позивачеві було надано можливість висловитися та долучено до матеріалів надані ним документи.

92. Твердження скаржника про недотримання, на його думку, Комісією принципу передбачуваності при ухваленні спірного рішення, не заслуговують на увагу, оскільки правові норми, якими врегульовано вимоги до заповнення декларації, є зрозумілими та не допускають неоднозначного їх розуміння, при цьому позивачем не обґрунтовано, що Комісія, розглядаючи питання щодо нього, якимось чином відступила від своєї звичайної практики, застосувавши відповідні правові норми якось інакше.

93. У решті наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи ґрунтуються на його суб`єктивній оцінці обставин справи, мають суто формальний характер і обумовлені виключно незгодою з оскаржуваним рішенням ВККС, водночас не спростовують правильного по суті висновку суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для скасування рішення ВККС. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

94. Згідно з частиною першою статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

95. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта цієї ж статті).

96. З огляду на надану оцінку аргументам учасників справи та висновків суду першої інстанції Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, однак з огляду на обставини справи його мотиви потребують викладу у редакції цієї постанови. Висновки щодо розподілу судових витрат

97. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

98. Оскільки Велика Палата Верховного Суду змінює судове рішення лише у частині мотивів та не ухвалює нове про задоволення позову, розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 266, 308, 310, 317, 322 КАС, Велика Палата Верховного Суду, ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 лютого 2019 рокузмінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови.

3. В іншій частині рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 лютого 2019 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя-доповідач В. С. Князєв Судді: Н. О. Антонюк О. Р. Кібенко С. В. Бакуліна Н. П. Лященко В. В. Британчук О. Б. Прокопенко Ю. Л. Власов Л. І. Рогач Д. А. Гудима О. М. Ситнік Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич О. С. Золотніков О. Г. Яновська