Рішення КАС ВС № 990/603/25

РІШЕННЯ Іменем України 02 липня 2026 року м. Київ справа №990/603/25 адміністративне провадження № П/990/603/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В., Стеценка С.Г., Шарапи В.М., розглянув у порядку письмового провадження справу №990/603/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ 1. 26.12.2025 ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Верховного Суду з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач ВККС України, Комісія), в якій просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №543/ас-25 від 11.11.2025 «Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 №94/зп-23 (зі змінами)» в частині пункту 2, відповідно до якого за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 набрала 674,2 бала; - зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України повторно оцінити відповідність кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності і професійної етики з урахуванням висновків, викладених судом. ІІ. РУХ СПРАВИ

2. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2025 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О, Коваленко Н.В., Стеценка С.Г., Шарапи В.М.

3. Верховний Суд ухвалою від 30.12.2025 відкрив провадження у справі. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах. 5. 31.12.2023 ОСОБА_1 звернулася до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою про допуск до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді в апеляційному загальному суді, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14.09.2023, як особа, яка відповідає вимогам п. 1 ч. 1 ст. 28 Закону, а також просила провести стосовно неї кваліфікаційне оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

6. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04.09.2024 №48/ас-24 ОСОБА_1 допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів.

7. ОСОБА_1 у 2007 році закінчила Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого, отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юриста. Науковий ступінь, вчене звання відсутні. 8.Указом Президента України від 18.05.2012 №336/2012 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Вільнянського районного суду Запорізької області строком на п`ять років.

9. Указом Президента України від 17.09.2019 №698/2019 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Вільнянського районного суду Запорізької області безстроково. Стаж роботи на посаді судді становив понад 13 років.

10. ОСОБА_1 проходила кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 08.05.2019 № 193/ко-19 ОСОБА_1 було визнано такою, що відповідає займаній посаді.

11. На першому етапі кваліфікаційного оцінювання («Іспит») позивачка отримала такі результати: - знання у сфері права та спеціалізації суду: 127 балів зі 150 можливих. - когнітивні здібності: 47,2 бала з 60 можливих. - знання історії української державності: 40 балів. - здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації: 128 балів зі 150 можливих. - загальний бал за іспит: 342,2 бала із 400 можливих.

12. Рішенням Комісії від 17.04.2025 №89/зп-25 допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема ОСОБА_1 , до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу.

13. Рішенням Комісії від 28.04.2025 № 92/зп-25 визначено, що другий етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів Запорізького апеляційного суду проводить постійна колегія № 5 Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. 14. 26.05.2025 Комісія звернулася до кандидатів на посади суддів в апеляційних загальних судах (лист № 21-4281/25) та запропонувала надати для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують її відповідність зазначеним критеріям особистої та соціальної компетентності, за відповідною формою. 15. 09.06.2025 кандидат ОСОБА_1 надіслала до Комісії відповідні пояснення та докази на їх підтвердження. У поясненнях кандидат навела інформацію, яка, на її думку, підтверджує її відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток», та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість». 16. 17.10.2025 до Комісії надійшло рішення Громадської ради доброчесності (далі - ГРД) про надання Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформації стосовно кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 .

17. Листом від 21.10.2025 №32 дпс-1409/24 член Комісії-доповідач запропонував ОСОБА_1 надати пояснення та документи чи інші відомості, які доповнюють, спростовують або уточнюють інформацію, викладену в рішенні ГРД. З метою сприяння своєчасному ознайомленню із рішенням ГРД Комісією надіслано електронну копію цього рішення.

18. Кандидат 10.11.2025 надіслала на адресу Комісії пояснення. 19. 11.11.2025 відбулася співбесіда, під час якої обговорювалися показники компетентності, доброчесності та професійної етики. Того ж дня Комісія ухвалила рішення № 543/ас-25, згідно з яким позивачка набрала сумарно 674,2 бала: - професійна компетентність - 342,2 бали. - особиста компетентність - 38 балів. - соціальна компетентність - 39 балів. - доброчесність та професійна етика - 255 балів.

20. Рішенням № 543/ас-25 від 11.11.2025 Вища кваліфікаційна комісія суддів України одноголосно вирішила: - встановити, що під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність ОСОБА_1 вимогам до кандидата на посаду судді; - визначити, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 набрала 674,2 бала; - визнати ОСОБА_1 такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді. 21. 10.12.2025 ВККС України затвердила рейтинг кандидатів на посади суддів Запорізького апеляційного суду. ОСОБА_1 посіла 17 місце у рейтингу. Оскільки кількість вакантних посад у цьому суді становила 16, позивачка не стала переможцем конкурсу. ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН Позиція позивачки

22. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що конкретні дії Комісії під час ухвалення оскаржуваного рішення, які, через недотримання визначених у Положенні та Єдиних показниках для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) від 17.12.2024 № 3659/0/15-24 (далі - Єдині показники) дискреційних обмежень призвели до очевидного суб`єктивізму (що виявилося у визначенні як порушення таких дій позивачки, які не є порушенням в розумінні законодавства; застосуванні до позивачки інших стандартів оцінювання доброчесності, ніж до деяких кандидатів). (а) щодо несвоєчасного надсилання рішень до ЄДРСР

23. Вільнянський районний суд Запорізької області працював з неповною чисельністю суддів (штат розраховано на 9 суддів) (у 2020 році - 3, 2021 - 4, 2022 - перша половина 2024 - 5, з серпня 2024 - 6).

24. Протягом 2016- 2025 років навантаження судді значно перевищувало середні показники по регіону та суду

25. Територіальна близькість до зони бойових дій, 5742 повітряні тривоги за період, відсутність обладнаних укриттів та регулярні відключення електроенергії через атаки на енергосистему унеможливлювали вчасне внесення рішень. Суду було передано справи ще 6 окупованих судів Запорізької та Донецької областей.

26. У зв`язку з передачею територіальної підсудності справ судів, які розташовані на тимчасово окупованій території України, на розгляд Вільнянського районного суду Запорізької області надходить велика кількість справ, розгляд яких становить підвищений інтерес не лише в українському суспільстві, а й у міжнародних партнерів України. Зокрема, це кримінальні справи щодо кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Також значну частину справ, які надходять у провадження суду, складають військові кримінальні та адміністративні правопорушення.

27. Також позивачка стверджує, що відсоток несвоєчасних рішень становить 24%, а не 28%, як зазначено в рішенні Комісії. (б) щодо порушень правил декларування майна

28. Стосовно відомостей у декларації 2012 року позивачка зазначила, що квартиру матері не було вказано в розділі «нерухомість» через відсутність чітких роз`яснень щодо «іншого права користування» у паперових деклараціях. Факт проживання був вказаний у розділі «Загальні відомості», що виключає умисел на приховування.

29. Щодо корпоративних прав (гаражні кооперативи), то згідно з Рішенням НАЗК № 3 від 11.08.2016 позивачка вважала, що членство в кооперативі не є корпоративним правом, а роз`яснення НАЗК про те, що члени кооперативу є носіями корпоративних прав для цілей декларування з`явилися лише у 2021 році (п. 125 роз`яснень, затверджених рішенням НАЗК №11 від 29.12.21).

30. Щодо договору дарування (2020 рік) позивачка пояснила, що інформація про квартиру, подаровану 26.06.2020 ОСОБА_3 (м. Запоріжжя) була вказана у розділах 3 та 11, а також у повідомленні про суттєві зміни. Невключення її до розділу 14 («Правочини») було добросовісною помилкою. (в) щодо декларацій доброчесності 31. 21.04.2017 з позивачкою сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох транспортних засобів з дійсними полісами обов`язкового страхування, внаслідок якої заподіяно шкоди виключно у вигляді незначних пошкоджень автомобілів, без травмованих, без заподіяння матеріальної шкоди третім особам, обидва водії перебували у тверезому стані. У зв`язку з досягненням згоди щодо всіх обставин дорожньо-транспортної пригоди між учасниками, відповідно до ст. 33.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, тобто європротокол, з яким учасники до страховика, за результатами розгляду якого потерпілій стороні було сплачено страхове відшкодування.

32. Позивачка вважала, що оскільки її не притягували до адміністративної відповідальності, вона мала право підтвердити пункт 22 декларації доброчесності.

33. Також позивачка покликається на те, що пункт 22 Декларації доброчесності був сформульований неоднозначно до появи роз`яснень ВККС України (рішення №1/зп-24 від 11.01.2024).

34. Щодо декларації доброчесності за 2021 рік позивачка зазначає, що дійсно припустилася помилки, не зазначивши про її притягнення до відповідальності за ст. 122 КУпАП. Про помилку в декларації вона дізналася сама, але технічної можливості виправити її вже не було. Про факт штрафу вона повідомила в анкеті та мотиваційному листі. (г) щодо вмотивованості рішення

35. Позивачка вважає, що Рішення Комісії № 543/ас-25 не містить посилань на визначені законом підстави та мотиви, з яких Комісія дійшла висновку про необхідність зменшення балів за критеріями доброчесності та професійної етики з 300 до 255.

36. Згідно з п. 5.13 Положення №185/зп-24 кожне зниження балів повинно бути мотивовано в рішенні Комісії, чого в цьому випадку не було зроблено належним чином. Комісія не навела жодних мотивів на підтвердження того, що виявлені випадки затримки судових рішень або помилки в деклараціях є «істотними» порушеннями, як того вимагають Єдині показники.

37. Дискреційні повноваження не повинні здійснюватися у свавільний спосіб, оскільки це призводить до несправедливих та необґрунтованих рішень, що є несумісним із верховенством права.

38. Невмотивоване зниження балів безпосередньо вплинуло на позицію позивачки в рейтингу (17 місце замість прохідного 16-го), що фактично порушило її право на доступ до публічної служби Позиція відповідача

39. У відзиві на позовну заяву Вища кваліфікаційна комісія суддів України наводить такі заперечення. (а) щодо несвоєчасного надсилання рішень до ЄДРСР

40. Комісія під час проведення співбесіди із позивачкою не встановила істотних обставин, які б могли свідчити про невідповідність ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності.

41. Однак Комісія проаналізувала показники ефективності здійснення судочинства суддею Вільнянського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 , які містяться в її суддівському досьє. Під час дослідження такої інформації Комісією виявлено факт наявності порушення кандидатом встановлених законодавством строків надсилання електронних копій судових рішень до ЄДРСР. Так, за інформацією, наданою Державним підприємством «Інформаційні судові системи», про випадки перевищення строків надсилання (оприлюднення) до ЄДРСР електронних копій судових рішень суддею ОСОБА_1 у період з грудня 2016 року до квітня 2025 року несвоєчасно внесено до ЄДРСР (оприлюднено) 3366 електронних копій судових рішень (у грудні 2016 року - 252 судові рішення; у 2017 році - 260 судових рішень; у 2018- 2019 роках - 0 (суддя не здійснювала правосуддя); у 2020 році - 363 судові рішення; у 2021 році - 1 043 судові рішення; у 2022 році - 427 судових рішень; у 2023 році - 342 судові рішення; у 2024 році - 557 судових рішень; січень-квітень 2025 року - 122 судові рішення), що становить 28 % від загальної кількості розглянутих справ.

42. Комісія виснувала, що значна кількість випадків порушення ОСОБА_1 установлених законодавством строків надсилання електронних копій судових рішень до ЄДРСР свідчить про недостатньо ефективну організацію її роботи, оскільки кандидат не вжила необхідних заходів для забезпечення своєчасного виконання цих вимог. Поряд з викладеним Комісія зауважила, що нею взято до уваги обставини, пов`язані із військовою агресією росії, проте вважає, що вони не впливають на висновок Комісії (стосуються попереднього періоду). (б) щодо порушень правил декларування майна

43. Під час дослідження досьє Комісією встановлено, що кандидат допустив певні порушення правил декларування, зокрема у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру (далі - паперова декларація) за 2012 рік ОСОБА_1 у розділі ІІІ «Відомості про нерухоме майно» не задекларувала жодного об`єкта нерухомого майна, що перебував у її користуванні, де вона фактично проживала.

44. Проаналізувавши надані кандидатом пояснення щодо відсутності в розділі «Відомості про нерухоме майно» паперової декларації за 2012 рік відомостей про квартиру, яка перебувала в її користуванні протягом цього періоду, Комісія вважала їх достатніми для спростування сумніву щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики з огляду на те, що відомості про фактичне місце проживання кандидатом було вказано в пункті 2 «Місце проживання» розділу І «Загальні відомості» паперової декларації за 2012 рік та в деклараціях за наступні роки кандидат вказувала про цю квартиру як таку, що перебуває в її користуванні. Досліджені обставини враховано Комісією при визначенні кількості балів за показником «сумлінність».

45. У декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за 2015- 2024 роки кандидат не відобразила відомостей про належні їй корпоративні права в обслуговуючому гаражному кооперативі «Армійський» (далі - ОГК «Армійський»), хоча є членом цього кооперативу.

46. Крім того, у деклараціях за 2023- 2024 роки кандидат не зазначила інформацію про корпоративні права її чоловіка в обслуговуючому кооперативі «Надія Сергіївська» (далі - ОК «Надія-Сергіївська»), членом якого він став у 2023 році після придбання земельної ділянки площею 0,06 га та садового будинку загальною площею 49,2 кв.м.

47. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» у декларації зазначаються відомості про інші корпоративні права, що належать суб`єкту декларування або членам його сім`ї, із зазначенням найменування кожного суб`єкта господарювання, його організаційно-правової форми, коду Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, частки у статутному (складеному) капіталі товариства, підприємства, організації у грошовому та відсотковому вираженні.

48. Кандидат не дотрималася вказаних вимог повною мірою.

49. Комісія вважає, що виявлені Комісією помилки не свідчать про умисне приховування кандидатом інформації стосовно себе чи члена своєї сім`ї або намагання ввести в оману, а її пояснення дають підстави вважати ці помилки ненавмисними. На це вказують не лише пояснення кандидата, а й те, що в деклараціях за 2015- 2024 роки ОСОБА_1 у розділі 4 «Об`єкти незавершеного будівництва» задекларовано користування гаражем загальною площею 24 кв.м як членом кооперативу, власником якого є ОГК «Армійський», та в деклараціях за 2023- 2024 роки в розділі 3 «Об`єкти нерухомості» вказано відомості про те, що її чоловік є власником земельної ділянки площею 0,06 га та садового будинку загальною площею 49,2 кв.м.

50. Крім того, Комісією встановлено, що в 2020 році ОСОБА_1 набула у власність квартиру загальною площею 69,85 кв.м, яка була подарована її матір`ю, проте в декларації за 2020 рік у розділі 14 «Видатки та правочини суб`єкта декларування» цей правочин не відображено. Під час співбесіди ОСОБА_1 пояснила, що на підставі договору дарування від 26.06.2020, укладеного між нею та її матір`ю, вона набула право власності на квартиру загальною площею 69,85 кв.м, вартістю 737474 грн, що підтверджується копіями договору дарування від 26.06.2020 та звітом про оцінку майна від 01.06.2020. 04.07.2020 ОСОБА_1 подано повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, в якому зазначено, що 26.06.2020 нею отримано подарунок в негрошовій формі - квартиру загальною площею 69,85 кв.м вартістю 737474 грн. Відомості про цю квартиру були також зазначені нею в декларації за 2020 рік у розділі 3 «Об`єкти нерухомості» як об`єкт, що належить їй на праві приватної власності. Разом із тим, після подання декларації за 2020 рік вона усвідомила, що допустила помилку, не відобразивши інформацію про відповідний правочин у розділі 14 «Видатки та правочини суб`єкта декларування». З огляду на це, у встановлений законодавством строк вона подала виправлену декларацію, додавши відсутні відомості. Кандидат наголосила, що помилка була ненавмисною і була виправлена своєчасно.

51. Комісія критично оцінила пояснення ОСОБА_1 щодо внесення відомостей про вчинений правочин у виправлену декларацію за 2020 рік, оскільки фактично у виправленій декларації вона додала інформацію до розділу 11 «Доходи, в тому числі подарунки» відобразивши відомості про отримання доходу в негрошовій формі в розмірі 737 474 грн, а не до розділу 14 «Видатки та правочини суб`єкта декларування».

52. Водночас Комісія взяла до уваги, що в кандидата не було умислу приховати факт укладення договору дарування, на що вказують не лише пояснення кандидата, а й те, що інформація про отримання у власність квартири вартістю 737 474 грн була відображена в поданому 04.07.2020 повідомленні про суттєві зміни в майновому стані, а також внесена до розділу 11 «Доходи, у тому числі подарунки». Підсумовуючи викладене, Комісія робить висновок, що кандидатом допущено добросовісну помилку при заповненні декларації за 2020 рік, що, без сумніву, не може вважатись обставинами, які свідчать про «істотну невідповідність» показнику «сумлінність».

53. Комісією при оцінюванні цих обставин в сукупності враховано кількість допущених помилок при декларуванні. Комісія вважає, що ОСОБА_1 під час заповнення паперової декларації за 2012 рік та декларацій за 2015- 2024 роки продемонструвала недостатню сумлінність, оскільки вона мала можливість і повинна була перед заповненням декларацій детально ознайомитись з вимогами антикорупційного законодавства та роз`ясненнями Національного агентства щодо порядку декларування.

54. Хоча зазначені недоліки й не свідчать про умисне приховування інформації або намагання ввести в оману, однак демонструють певну неуважність та недостатню відповідальність з боку ОСОБА_1 у виконанні вимог антикорупційного законодавства. Така поведінка, навіть за умови її добросовісного характеру, може розцінюватися як прояв нестачі внутрішньої дисципліни, точності та схильності знецінювати вимоги до формальної сторони відповідальності. (в) щодо декларацій доброчесності

55. Комісія встановила, що згідно з інформацією, отриманою від Моторного (транспортного) страхового бюро України, у відповідь на запит Комісії, 21.04.2017 ОСОБА_1 була учасницею дорожньо-транспортної пригоди. Внаслідок цієї події за договором страхування АІ/9644753, яким був застрахований належний кандидату автомобіль марки «HYUNDAI Accent» 2013 року випуску, потерпіла сторона зверталася із вимогою про виплату страхового відшкодування.

56. Водночас у п. 22 «Мною не здійснювалися вчинки, що можуть мати наслідком притягнення мене до відповідальності» декларації доброчесності судді за 2017 рік ОСОБА_1 зазначила «Підтверджую».

57. Також Комісією встановлено, що відповідно до Єдиного державного реєстру транспортних засобів 29.09.2021 постанова 1АВ2707141 ОСОБА_1 притягувалася до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на неї накладено штраф у відповідному розмірі.

58. Однак у п. № 22 декларації доброчесності судді за 2021 рік ОСОБА_1 у графі напроти твердження «Мною не здійснювалися вчинки, що можуть мати наслідком притягнення мене до відповідальності» проставила відмітку в графі «Підтверджую».

59. Стосовно вказаних обставин кандидат під час співбесіди пояснила, що не мала умислу приховувати будь-які відомості в деклараціях доброчесності судді за 2017 та 2021 роки. Вона підтвердила, що в 2017 році дійсно була учасницею дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася внаслідок порушення нею правил дорожнього руху. Однак, оскільки між учасниками був оформлений європротокол і її не притягували до адміністративної відповідальності, вона вважала, що така інформація не підлягає відображенню в декларації доброчесності. Кандидат зазначила, що п. 22 декларації доброчесності судді був сформульований інакше, ніж нині, і вона неправильно його трактувала. Саме через це в декларації доброчесності судді за 2021 рік нею не були відображені відомості про її притягнення до адміністративної відповідальності. Кандидат наголосила, що відсутність цих даних у деклараціях доброчесності судді за 2017 та 2021 роки є наслідком неправильного тлумачення вимог, а не спробою приховати інформацію.

60. Комісія дійшла висновку, що кандидат припустилася певних добросовісних помилок при заповненні декларацій доброчесності судді за 2017 та 2021 роки, які, без сумніву, не можуть вважатись обставинами, які свідчать про «істотну невідповідність» показнику «сумлінність». Це не обмежує Комісію в можливості оцінити сукупність таких несуттєвих обставин, як одну «суттєву невідповідність» зазначеному вище показнику, яка має наслідком зниження на 15 балів за показником «сумлінність».

61. Таким чином, Комісія у складі колегії одноголосно вирішила зменшити бали за критерієм професійної етики та доброчесності на 15 балів.

62. З приводу цих обставин ОСОБА_1 як під час співбесіди, так і в позовній заяві зазначає, що оскільки зміст твердження у п. 22 декларації доброчесності був сформований недостатньо чітко, що не давало можливості чітко дати відповідь «Підтверджую» чи «Не підтверджую», позивачка вважала, що мала право самостійно оцінювати відповідність своїх дій зазначеному пункту. Щодо декларації доброчесності за 2021 рік зазначає, що дійсно припустилася помилки, не зазначивши про випадок притягнення до адміністративної відповідальності та не мала умислу приховувати вказану інформацію.

63. Водночас Комісія дійшла висновку, що вказані вище факти як кожен окремо, так і в сукупності не є достатніми для визнання ОСОБА_1 такою, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Досліджену інформацію належним чином враховано Комісією при дослідженні досьє та проведенні співбесіди, що знайшло своє відображення при зниженні балів за виявлені порушення правил та/або норм (г) щодо вмотивованості рішення

64. Відповідач вважає, що посилання позивачки на окремі рішення Комісії щодо інших кандидатів не можуть бути підставою для висновку про дискримінаційний чи непослідовний підхід, оскільки кваліфікаційне оцінювання здійснюється з урахуванням індивідуальної сукупності встановлених обставин у кожному конкретному випадку, а не шляхом порівняння окремих епізодів з іншими кандидатами. ОСОБА_1 брала участь у конкурсній процедурі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду.

65. Конкурс на зайняття посади судді апеляційного суду це не формальна процедура, а відбір, у межах якого оцінюється не лише професійний рівень кандидата, але й інші важливі критерії, зокрема доброчесність та професійна етика.

66. Із запису співбесіди Комісії із ОСОБА_1 , вбачається, що засідання Комісії побудовані за принципом «питання - відповідь», тобто члени Комісії ставлять запитання, на які кандидат на посаду судді надає відповіді. Під час проведення співбесіди із ОСОБА_1 , Комісія ставила позивачці питання, на які отримувала відповіді, яким надана оцінка з урахуванням внутрішнього переконання кожного члена Комісії. Позивачка не спростовує жодними належними, достатніми та допустимими доказами порушення Комісією процедур проведення співбесіди, а також того, що оскаржуване рішення містить висновки, доводи, інформацію не визначені та/або зазначені всупереч приписам Положення № 185/зп-24.

67. Доводи позивачки щодо наявності правових підстав для скасування оскаржуваного рішення Комісії від 11.11.2025 № 543/ас-25 зводяться до її особистої незгоди з оцінкою виставленою членами Комісії щодо відповідних критеріїв (показників) доброчесності та професійної етики та намагання здійснити їх переоцінку.

68. В оскаржуваному рішенні Комісія зазначила отримані позивачкою бали з оцінювання встановлених законом критеріїв із урахуванням того, що усі показники оцінені за результатами дослідження інформації, яка міститься у досьє, та співбесіди, а також вказані законодавчі підстави прийняття рішення, а саме норми ст.ст. 79, 83, 86, 88, 93, 101 Закону «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі- Закон №1402-VIII), Положення №185/зп-24.

69. Вмотивованість кожного критерію під час ухвалення рішення ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні членами Комісії всіх показників кваліфікаційного оцінювання з точки зору достатності та взаємозв`язку і оцінюється за їх внутрішнім переконанням. Зазначений спосіб реалізації владних управлінських функцій відповідає меті кваліфікаційного оцінювання і повноваженням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

70. Оцінюючи пояснення сторін та надані докази, Суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

71. Згідно з ч. 1 ст.92 Закону №1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. 72. 09.12.2023 прийнято Закон України № 3511-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» (далі - Закон № 3511-ІХ), який набрав чинності 30.12.2023. 73. 20.11.2024 прийнято Закон України №4072-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо особливостей складання кваліфікаційного іспиту» (далі - Закон № 4072-ІХ), який набрав чинності 11.12.2024.

74. Законом № 4072-ІХ пункт 57-1 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII викладено в такій редакції: «ВККС завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 3511-IX. ВККС проводить кваліфікаційний іспит в межах конкурсу, визначеного цим пунктом, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 4072-ІХ».

75. Відповідно до ч. 3 ст.127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.

76. Згідно з ч. 2 ст. 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

77. Частиною 1 ст. 69 Закону №1402-VIII визначено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.

78. Статтею 28 Закону №1402-VIII окреслено, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог: - має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років; - має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років; - має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, щонайменше сім років; - має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1- 3 цієї частини, щонайменше сім років.

79. Відповідно до ст. 79-3 Закону №1402-VIII у конкурсі на зайняття вакантної посади судді Верховного Суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 38 цього Закону. У конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду), частиною першою чи другою статті 33 (для вищого спеціалізованого суду) цього Закону. З метою допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду кандидат на посаду судді подає до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України: 1) письмову заяву про участь у конкурсі та про проведення кваліфікаційного оцінювання; 2) документи, визначені пунктами 2-13 частини першої статті 72 цього Закону; 3) документи, що підтверджують дотримання однієї з вимог, визначених частиною першою статті 28, частиною першою чи другою статті 33, частиною першою статті 38 цього Закону відповідно. Вища кваліфікаційна комісія суддів України: 1) на підставі поданих документів встановлює відповідність особи вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду та формує його досьє. Відповідність особи критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики встановлюється Комісією під час проведення її кваліфікаційного оцінювання як кандидата на посаду судді; 2) проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду; 3) проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 цього Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання; 4) за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності таких кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному суді, визначає рейтинг для участі у конкурсі кандидатів, які підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, визначає переможця конкурсу на зайняття вакантної посади судді у відповідному суді та ухвалює рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді. Особа, яка успішно пройшла кваліфікаційне оцінювання та підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному апеляційному суді, але за результатами конкурсу не стала переможцем, може використати результати кваліфікаційного іспиту, складеного в межах такого оцінювання, під час наступного конкурсу на вакантну посаду судді апеляційного суду відповідної спеціалізації, оголошеного протягом двох років з дня складення іспиту.

80. Статтею 75 Закону №1402-VIII передбачено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення про допуск до спеціальної перевірки стосовно всіх кандидатів на посаду судді, які отримали прохідний бал кваліфікаційного іспиту. У разі якщо двоє і більше кандидатів отримали однакову кількість балів, до спеціальної перевірки допускаються всі такі кандидати. Після ухвалення рішення про допуск кандидатів на посаду судді до спеціальної перевірки Вища кваліфікаційна комісія суддів України надсилає до уповноважених державних органів запити про перевірку відомостей стосовно кандидатів щодо їх відповідності вимогам, визначеним цим Законом, та достовірності поданих документів. Перелік уповноважених державних органів, строки та вимоги до інформації, що повинна бути надана або отримана, визначаються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з урахуванням інформації, що міститься в досьє кандидатів на посаду судді. У разі проведення Комісією перевірки відомостей шляхом електронної взаємодії з автоматизованими інформаційними і довідковими системами, реєстрами та банками даних, держателями (адміністраторами) яких є органи державної влади, інші державні органи або органи місцевого самоврядування, запити до відповідних органів не надсилаються. Для формування досьє кандидата на посаду судді та проведення спеціальної перевірки Вища кваліфікаційна комісія суддів України також має право безоплатно отримувати інформацію стосовно кандидата та членів його сім`ї або близьких осіб у порядку, передбаченому статтею 86 цього Закону. Вища кваліфікаційна комісія суддів України встановлює результати спеціальної перевірки на засіданнях колегій. Будь-які особи з дня оприлюднення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України рішення про допуск кандидатів на посаду судді до спеціальної перевірки мають право надавати до Комісії інформацію та матеріали щодо невідповідності певного кандидата вимогам, встановленим цим Законом. Вища кваліфікаційна комісія суддів України може врахувати таку інформацію та матеріали під час проведення добору на посаду судді. Інформація та матеріали, отримані від анонімних джерел, а також інформація та матеріали, джерела походження яких встановити неможливо, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України не розглядаються. Якщо Вища кваліфікаційна комісія суддів України отримала інформацію, що може свідчити про невідповідність кандидата на посаду судді вимогам, встановленим цим Законом, колегія Комісії проводить перевірку зазначеної інформації та розглядає її на засіданні із запрошенням такого кандидата. Кандидат має право ознайомитися з цією інформацією, надавати пояснення, докази на її спростування. У разі встановлення за результатами перевірки, що така інформація є обґрунтованою, колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ухвалює вмотивоване рішення про невідповідність кандидата на посаду судді встановленим цим Законом вимогам та припинення його подальшої участі у доборі на посаду судді.

81. Відповідно до ст. 79-4 Закону №1402-VIII конкурс на зайняття вакантної посади судді полягає у визначенні переможця - учасника конкурсу, який має найвищу позицію за рейтингом. У разі однакової позиції за рейтингом серед кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, перевага надається учаснику, який набрав більшу кількість балів із виконаного під час кваліфікаційного іспиту та практичного завдання із спеціалізації суду, до якого проводиться конкурс, а за однакової кількості балів - учаснику, який є суддею. За однакових результатів у конкурсі учасників, які є суддями, перевага надається учаснику, який має більший стаж роботи на посаді судді. У разі якщо учасники не мають стажу роботи на посаді судді або мають однаковий стаж роботи на посаді судді, перевага надається учаснику, який має більший стаж професійної діяльності у сфері права. У разі однакової позиції за рейтингом серед кандидатів на посаду судді апеляційного суду чи судді Верховного Суду перевага надається учаснику, який набрав більшу кількість балів із виконаного під час кваліфікаційного іспиту, проведеного в межах процедури кваліфікаційного оцінювання, тестування та практичного завдання із спеціалізації суду, до якого проводиться конкурс, а за однакової кількості балів - учаснику, який має більший стаж роботи на посаді судді. У разі якщо учасники не мають стажу роботи на посаді судді або мають однаковий стаж роботи на посаді судді, перевага надається учаснику, який має більший стаж професійної діяльності у сфері права. У разі однакової позиції за рейтингом серед кандидатів на посаду судді Вищого суду з питань інтелектуальної власності перевага надається учаснику, який набрав більшу кількість балів із виконаного під час кваліфікаційного іспиту, проведеного в межах процедури кваліфікаційного оцінювання, тестування та практичного завдання із спеціалізації, а за однакової кількості балів - учаснику, який є суддею. Критерії визначення переможця конкурсу у разі однакової позиції за рейтингом серед кандидатів на посаду судді Вищого антикорупційного суду визначаються Законом України «Про Вищий антикорупційний суд». Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення про визначення переможця конкурсу. У рішенні зазначається учасник конкурсу, який має найвищу позицію за рейтингом, або учасник конкурсу, який у разі однакової позиції за рейтингом з іншим кандидатом отримав перевагу.

82. Частина 7 ст. 101 Закону №1402-VIII визначає, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом. Порядок оскарження рішення Комісії визначає ст. 88 Закону №1402-VIII, зокрема у вказаній статті вказано, що суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, палат та колегій Комісії викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення, результати поіменного голосування членів Комісії. Рішення підписується головуючим і членами Комісії (палати, колегії), які брали участь у його ухваленні.

83. Предметом спору є рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №543/ас-25 від 11.11.2025 «Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 №94/зп-23 (зі змінами)» в частині пункту 2, відповідно до якого за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 набрала 674,2 бала.

84. Оцінивши аргументи сторін та обставини справи, Суд дійшов таких висновків. (а) щодо несвоєчасного надсилання рішень до ЄДРСР

85. Пунктом 19 Єдиних показників передбачено, що суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінності, якщо ефективно організовує виконання своїх повноважень і є дисциплінованим; демонструє високий рівень професійної мотивації; вживає достатніх заходів щодо дотримання розумних строків вчинення процесуальних дій, виготовлення процесуальних документів.

86. Комісією було виявлено порушення кандидатом встановлених законодавством строків надсилання електронних копій судових рішень до ЄДРСР. За інформацією, наданою Державним підприємством «Інформаційні судові системи», про випадки перевищення строків надсилання (оприлюднення) до ЄДРСР електронних копій судових рішень суддею ОСОБА_1 у період з грудня 2016 року до квітня 2025 року несвоєчасно внесено до ЄДРСР (оприлюднено) 3 366 електронних копій судових рішень (у грудні 2016 року - 252 судові рішення; у 2017 році - 260 судових рішень; у 2018- 2019 роках - 0 (суддя не здійснювала правосуддя); у 2020 році - 363 судові рішення; у 2021 році - 1 043 судові рішення; у 2022 році - 427 судових рішень; у 2023 році - 342 судові рішення; у 2024 році - 557 судових рішень; січень-квітень 2025 року - 122 судові рішення), що становить 28 % від загальної кількості розглянутих справ.

87. Зазначені факти позивачка визнає, однак не погоджується з їх оцінкою. Такі випадки мали місце через надмірну навантаженість та ускладнення організації робочого процесу у зв`язку з постійними тривогами через збройну агресію росії.

88. Оцінюючи ці доводи та відповідні їм заперечення відповідача, Суд бере до уваги, що відповідно до преамбули Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 № 3262-IV (далі - Закон №3262-IV) цей Закон визначає порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства.

89. Частиною 3 ст. 3 Закону № 3262-IV передбачено, що суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту. Доступ до окремих думок суддів через Реєстр забезпечується у тому самому порядку, що й до судового рішення, стосовно якого викладено окрему думку.

90. Стосовно поважності причин, які зумовили порушення строків надсилання електронних копій судових рішень до ЄДРСР, то Комісія взяла до уваги, що порушення мали місце і до початку повномасштабного вторгнення (у 2016 р. - 252 рішення; у 2017 р. - 260 рішень; у 2020 р. - 363 рішення; у 2021 р. - 1 043 рішення), тобто ще до повномасштабного вторгнення. Зазначена обставина унеможливлює посилання на воєнний стан як на пояснення системного характеру порушень, а тому Комісія обґрунтовано зазначила, що обставини, пов`язані з військовою агресією, «не впливають на висновок Комісії, оскільки стосуються попереднього періоду».

91. Оцінюючи надмірне навантаження судді як причину невиконання обов`язків, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2021 у справі № 9901/177/20 зазначила: «… часові межі виготовлення ухвал та рішення, допущені суддею ОСОБА_1 (393 дні), не можуть бути виправдані браком кадрів, навантаженням справ та матеріалів, яке, за даними в. о. голови Київського окружного адміністративного суду, не перевищувало середній показник по суду. До таких також не може бути віднесено складність роботи системи «Діловодство спеціалізованого суду». До того ж зі змісту матеріалів справи не вбачається, що суддя ОСОБА_1 вчиняла будь-які дії, які б свідчили про її намір виготовити та надати сторонам у справі судові рішення до часу звернення позивача у справі зі скаргою до ВРП. Прояви суддівського свавілля необхідно відрізняти від добросовісної суддівської помилки, тобто помилки без ознак умислу або грубої недбалості. Добросовісність указує на те, що суддя діяв сумлінно - з належним ставленням до своїх обов`язків установив фактичні обставини, які підлягають правовій оцінці, оцінив докази та тлумачив закон, але припустився помилки, яка не була настільки очевидною і однозначною.»

92. Вищезазначена справа стосується притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за несвоєчасне надсилання рішення до ЄДРСР та невручення повного тексту позивачці, однак цей підхід є застосовним і до оцінки таких самих обставин у межах кваліфікаційного оцінювання.

93. Оприлюднення судових рішень не у встановлені законодавством строки істотно обмежує можливості учасників правовідносин, третіх осіб та суддів щодо своєчасного використання судової практики у власних провадженнях, а також завдає відчутної шкоди авторитету судової влади та суспільній довірі до неї.

94. Комісія не кваліфікувала виявлені порушення як «істотну невідповідність» у значенні статті 88 Закону №1402-VIII, проте у межах наданих їй дискреційних повноважень обґрунтовано врахувала сукупність встановлених обставин як підставу для зменшення бального показника.

95. З огляду на правову природу кваліфікаційного оцінювання, яке за своєю сутністю є встановленням відповідності кандидата вимогам, що ставлять до судді, а не формою дисциплінарної відповідальності, відсутність умислу не є визначальним критерієм, а лише одним із чинників, що підлягають врахуванню. Систематичне порушення встановлених законом вимог - навіть за відсутності свідомого наміру - є індикатором рівня сумлінності судді, оцінка якого належить до ключових завдань ВККС України у межах здійснення кваліфікаційного оцінювання.

96. Верховний Суд вважає висновки ВККС України обґрунтованими та такими, що відповідають принципам пропорційності, а рішення в цій частині вмотивованим, оскільки порушення строків внесення рішень до ЄДРСР суперечить вимогам п. 19 Єдиних показників. (б) щодо порушень правил декларування майна

97. Під час дослідження досьє Комісія встановила, що кандидат допустив певні порушення правил декларування. Незазначення об`єкта нерухомого майна, що перебував у її користуванні

98. Відповідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 № 3206-VI (далі - Закон № 3206-VI) особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 4 цього Закону (серед них і судді), зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до цього Закону.

99. Затвердженою формою паперової декларації в розділі ІІІ «Відомості про нерухоме майно» безпосередньо зазначено, що підлягає декларуванню «Майно, що перебуває у власності, в оренді чи на іншому праві користування декларанта, та витрати декларанта на придбання такого майна або на користування ним», у пункті 25 передбачено подання відомостей про такі об`єкти, як квартири.

100. З огляду на це, зазначення адреси місця проживання у Розділі І «Загальні відомості» жодним чином не звільняє суб`єкта декларування від обов`язку відобразити цей же об`єкт у спеціальному майновому розділі як право користування, а тому Суд відхиляє аргументи позивачки в цій частині.

101. Також на користь позивачки не можуть свідчити аргументи щодо «відсутності роз`яснень» з цього питання з огляду на імперативність норми закону. Незазначення корпоративних прав позивачки та її чоловіка у гаражному кооперативі

102. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі - Закон № 1700-VII) у декларації зазначаються відомості про інші корпоративні права, що належать суб`єкту декларування або членам його сім`ї, із зазначенням найменування кожного суб`єкта господарювання, його організаційно-правової форми, коду Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, частки у статутному (складеному) капіталі товариства, підприємства, організації у грошовому та відсотковому вираженні.

103. Пунктом 125 Роз`яснення «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю», затвердженого рішенням Національного агентства від 29.12.2021 № 11 та пунктом 125 Роз`яснення щодо фінансової доброчесності: застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку), затвердженого рішенням Національного агентства від 13.11.2023 № 4, члени кооперативу є носіями корпоративних прав для цілей декларування. Вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. Під час вирішення питань, пов`язаних з управлінням кооперативу та які належать до компетенції загальних зборів членів кооперативу, кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі (ст. 15 Закону України «Про кооперацію»).

104. Таким чином, положеннями антикорупційного законодавства з 2021 року чітко визначено, що члени кооперативу є носіями корпоративних прав для цілей декларування. Отже, з 2021 року позивачка мала знати про необхідність внесення даних щодо членства в гаражному чи обслуговуючому кооперативах підлягає декларуванню.

105. Отже, позивачка припустилася помилки, коли не зазначила про наявність корпоративних прав у деклараціях.

106. Суд звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні зазначені вище помилки оцінені Комісією як такі, що не свідчать про умисне приховування кандидатом інформації стосовно себе чи члена своєї сім`ї або намагання ввести в оману, а її пояснення дають підстави вважати ці помилки ненавмисними. На це вказують не лише пояснення кандидата, а й те, що в деклараціях за 2015- 2024 роки ОСОБА_1 у розділі 4 «Об`єкти незавершеного будівництва» задекларовано користування гаражем загальною площею 24 кв.м як членом кооперативу, власником якого є ОГК «Армійський», та в деклараціях за 2023- 2024 роки в розділі 3 «Об`єкти нерухомості» вказано відомості про те, що її чоловік є власником земельної ділянки площею 0,06 га та садового будинку загальною площею 49,2 кв.м.

107. При цьому факт систематичного недекларування корпоративних прав протягом багатьох років є проявом несумлінності при виконанні обов`язків, а тому свідчить про порушення позивачкою п. 19 Єдиних показників. Декларування позивачкою своєї посади як посади з високим рівнем корупційних ризиків

108. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 46 Закону № 1700-VII у декларації, серед іншого, зазначаються відомості про місце роботи (проходження служби) або місце майбутньої роботи (проходження служби), займану посаду або посаду, на яку претендує, та категорію посади (якщо така є) суб`єкта декларування, у тому числі належність до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків.

109. Згідно з рішенням Національного агентства від 17.06.2016 № 2 «Про затвердження Переліку посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків» та наказу Національного агентства від 06.11.2023 №249/23 «Про затвердження Переліку посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків» посада судді не належить до посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків.

110. Отже, положеннями антикорупційного законодавства чітко визначено перелік посад з високим або підвищеним корупційним ризиком, і суддя не належить до цього переліку.

111. З огляду на доводи сторін, Суд погоджується з висновками відповідача про те, що кандидат у деклараціях за 2015- 2023 роки у розділі 2.1 «Інформація про суб`єкта декларування» зазначив неточні відомості, водночас дії ОСОБА_1 є наслідком несумлінності та не містять ознак недоброчесної поведінки чи умисного порушення.

112. Комісія щодо вказаного питання висловила думку про те, що наведений факт не може вважатися достатнім для того, щоб вважати кандидата такою, що не відповідає критерію доброчесності, з огляду на характер допущеної помилки та відсутність умислу в поданні неточних відомостей, однак враховуються Комісією під час визначення балів.

113. Факт самостійного виправлення помилки у декларації за 2024 рік свідчить про усвідомлення кандидатом допущеної неточності, однак не нівелює тривалого характеру порушення.

114. Верховний Суд зазначає, що систематичне відображення недостовірних відомостей щодо статусу своєї посади як судді протягом тривалого періоду часу вказує на формальний підхід до заповнення декларацій, позбавлений належної уваги до змісту та актуальності внесених даних. Зазначена обставина є свідченням недостатнього рівня ретельності та правової самодисципліни, тобто якостей, яким у межах кваліфікаційного оцінювання надається суттєве значення. Незазначення в декларації за 2020 рік правочину з набуття у власності квартири

115. Пунктом 10 ч. 1 ст. 46 Закону № 1700-VII у декларації зазначаються відомості про видатки та всі правочини, вчинені у звітному періоді, на підставі яких у суб`єкта декларування виникає або припиняється право власності, володіння чи користування, у тому числі спільної власності, на нерухоме або рухоме майно, нематеріальні та інші активи, а також виникають фінансові зобов`язання, які зазначені в пунктах 2- 9 частини першої цієї статті.

116. Згідно з п.п. 106 та 108 роз`яснення НАЗК «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю», затвердженого рішенням від 13.02.2020 № 1, у розділі декларації 14 «Видатки та правочини суб`єкта декларування» передбачено відображення інформації окремо про видатки суб`єкта декларування та інші правочини суб`єкта декларування. Відомості зазначаються лише у випадку, коли розмір видатку чи вартість предмету правочину перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 01 січня звітного року. Слід звернути увагу, що об`єкти декларування, які відображаються в інших розділах декларації (наприклад, нерухомість, транспортні засоби, інше рухоме майно тощо), повинні бути також відображені в розділі 14 «Видатки та правочини суб`єкта декларування» декларації як предмет відповідного правочину, якщо їх набуття відбулось у звітному періоді.

117. У 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня становив 2102 грн, тобто правочини понад 105100 грн повинні були бути відображені в розділі 14 декларації «Видатки та правочини суб`єкта декларування». Оскільки вартість предмету договору дарування становила 737474 грн, то інформація про такий правочин підлягала відображенню в розділі 14 «Видатки та правочини суб`єкта декларування» декларації за 2020 рік. Водночас відповідні відомості кандидатом у декларації за 2020 рік не зазначено.

118. Комісія встановила, що кандидат не дотрималася вказаних вимог повною мірою.

119. Комісія врахувала, що згодом позивачка виправила цю помилку, однак у виправленій декларації кандидат фактично додала інформацію до розділу 11 «Доходи, в тому числі подарунки», проте розділ 14 «Видатки та правочини» так і залишився незаповненим.

120. Водночас Комісія дійшла висновку, що кандидат допустив добросовісну помилку при заповненні декларації за 2020 рік, що не може вважатись обставинами, які свідчать про «істотну невідповідність» показнику «сумлінність».

121. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 у справі №9901/764/18 наведена правова позиція про те, що, з`ясовуючи в межах конкурсних процедур наявність у кандидата всіх потрібних якостей для зайняття посади судді, ВККС України перевіряє не лише його відповідність формальним критеріям, а й оцінює всі обставини, що характеризують особу кандидата, зокрема й те, наскільки відповідально він ставиться до своїх обов`язків, своєю поведінкою не викликає обґрунтованих сумнівів щодо компетентності та доброчесності.

122. Також Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що з огляду на вимогу доброчесності від особи, яка реалізує право на заняття посади судді, очікується уважність стосовно розкриття даних під час участі у відповідному конкурсі, а також чітка, логічна та послідовна позиція.

123. Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що суттєвим стосовно обставин щодо незазначення у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, усіх даних, які вимагаються Законом України «Про запобігання корупції» і є обов`язковими для відображення у такій декларації, є не стільки тлумачення наявності чи відсутності у позивачки обов`язку зазначити відповідні відомості у декларації, скільки невжиття кандидатом належних заходів для відображення достовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за відповідний рік.

124. Враховуючи зазначене, Комісія дійшла правомірних висновків. Сукупність допущених ОСОБА_1 порушень є достатньою, законною та обґрунтованою підставою для зменшення балів за показником «сумлінність» за критеріями професійної етики та доброчесності. (в) щодо декларацій доброчесності

125. Згідно з п. 3 ч. 7 ст. 56 Закону № 1402-VIII суддя зобов`язаний подавати декларацію доброчесності судді та декларацію родинних зв`язків судді.

126. Відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону № 1402-VIII (у редакції, чинній на момент заповнення та подання суддею декларацій) суддя зобов`язаний щорічно до 01 лютого подавати шляхом заповнення на офіційному вебсайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України декларацію доброчесності за формою, що визначається Комісією.

127. Частиною 2 ст. 62 Закону № 1402-VIII передбачено, що декларація доброчесності судді складається з переліку тверджень, правдивість яких суддя повинен задекларувати шляхом їх підтвердження або непідтвердження. За відсутності доказів іншого твердження судді в декларації вважаються достовірними (ч. 5 ст. 62 Закону № 1402-VIII).

128. Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 106 Закону № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з таких підстав, зокрема декларування завідомо недостовірних (у тому числі неповних) тверджень у декларації доброчесності судді.

129. Рішенням Комісії від 31.10.2016 № 137/зп-16 (зі змінами) затверджено форму декларації доброчесності судді.

130. Пунктом 5 Правил заповнення та подання форми декларації доброчесності судді, що були чинними станом на дату подання ОСОБА_1 декларацій доброчесності судді за 2017 та 2021 роки, встановлено, що в декларації заповнюються відомості, актуальні станом на 31 грудня звітного року. Формою декларації доброчесності судді в пункті 22 передбачалось твердження «Мною не здійснювалися вчинки, що можуть мати наслідком притягнення мене до відповідальності».

131. Суд зауважує, що в оскаржуваному рішенні Комісія взяла до уваги пояснення кандидата, що зміст твердження у пункті 22 декларації був сформований недостатньо чітко, що стало підставою для його викладення в новій редакції згідно з рішенням Комісії від 02.11.2023 № 120/зп-23 зі змінами, та дійшла висновку про те, що за обставин, які з`ясовані в засіданні, немає підстав стверджувати, що кандидат умисно приховувала інформацію від декларування.

132. Водночас обидва факти неправильного заповнення п. 22 декларації доброчесності позивачка визнала.

133. Текст п. 22 декларації доброчесності сформульований у минулому часі та стосується самого факту вчинення діяння, а не факту притягнення до відповідальності, а тому позивачка допустила порушення під час заповнення декларації доброчесності за 2017 рік.

134. Щодо декларації доброчесності за 2021 рік позивачка пояснила, що допустила помилку і намагалася її виправити, однак відповідно до п. 4 Правил заповнення та подання форми декларації доброчесності судді, затверджених рішенням Комісії № 137/зп-16 від 31.10.2016, це не допускалося.

135. Суд відхиляє покликання позивачки на те, що у зв`язку з тим, що вона повідомила про це, вказала в анкеті та у мотиваційному листі, питання істотності вказаного «порушення» Комісією в оскаржуваному рішенні жодним чином не мотивоване.

136. Вчинок, який потягнув за собою розгляд справи в суді та винесення зауваження, очевидно мав місце, а тому позивачка повторно припустилася тієї самої помилки, не зазначивши про це у п. 22 декларації доброчесності.

137. У контексті кваліфікаційного оцінювання Верховний Суд зазначає, що повнота та достовірність відомостей, що вносяться до декларації доброчесності, не залежать від суб`єктивної оцінки декларантом правових наслідків тих чи інших подій. Аналогічні обставини були встановлені й щодо декларації за 2017 рік, що свідчить про повторюваність відповідної поведінки.

138. Навіть за відсутності доведеного умислу та визнання кандидатом допущених неточностей, систематичне внесення неповних відомостей до декларацій доброчесності є самостійною підставою для зниження бального показника за результатами кваліфікаційного оцінювання, оскільки рівень уважності, правової обізнаності та відповідальності судді у питаннях доброчесності належить до ключових критеріїв такого оцінювання.

139. Враховуючи зазначене, Суд вважає обґрунтованим рішення Комісії оцінити сукупність таких обставин як одну «суттєву невідповідність» показнику «сумлінність», яка має наслідком зниження на 15 балів за показником «сумлінність». (г) щодо вмотивованості рішення

140. Колегія суддів не погоджується з твердженнями позивачки про недостатню вмотивованості оскаржуваного рішення, оскільки правова природа такого індивідуального акта визначається специфікою конкурсної процедури.

141. Відповідно до ст. 88 Закону № 1402-VIII Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев`ятьма голосами. Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

142. Суд не вправі підміняти внутрішнє переконання членів Комісії власною оцінкою обставин. Повноваження ВККС України у сфері кваліфікаційного оцінювання є дискреційними та виключними. Водночас дискреція не є безмежною: рішення Комісії підлягають судовому контролю щодо дотримання процедури, меж повноважень, належної мотивації, обґрунтованості та пропорційності.

143. В оскарженому рішенні ВККС України відповідно до чинного нормативного врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту належним чином зазначила підстави, на яких воно ґрунтується, зазначила відповідні правові норми й описала обставини, щодо яких вони застосовані.

144. У справі, що розглядається, рішення Комісії від 11.11.2025 №543/ас-25 відповідає всім зазначеним вимогам: - рішення підписано всіма членами колегії у складі чотирьох осіб; - позивачку належним чином повідомлено та забезпечено участь у співбесіді; - рішення містить детальний виклад фактичних обставин, посилання на норми законодавства та чіткі мотиви, з яких Комісія дійшла висновків про зниження балів; - Комісія голосувала одноголосно, що свідчить про узгоджену колегіальну позицію.

145. Жодної із передбачених законом підстав для скасування рішення у справі не встановлено.

146. Позивачка покликається на рішення Комісії щодо інших кандидатів, які нібито перебували в аналогічних умовах, однак отримали вищі бали. Суд відхиляє вказаний аргумент, адже оцінювання є індивідуальним і здійснюється на підставі внутрішнього переконання членів Комісії з урахуванням сукупності всіх встановлених обставин. Посилання на окремі рішення щодо інших кандидатів без повного аналізу їхніх справ не може слугувати доказом неправомірності рішення ВККС України щодо позивачки.

147. Позивачка фактично ототожнює відсутність умислу з відсутністю підстав для зниження балів. Суд не погоджується з такою позицією. Відсутність умислу не усуває факту здійснення позивачкою порушень, характеризує рівень її сумлінності та оцінюється Комісією на власний розсуд.

148. Рішення від 11.11.2025 № 543/ас-25 відповідає вимогам щодо вмотивованості, встановленим ч. 3 ст. 88 Закону №1402-VIII, передбачених законом підстав для його скасування немає. Позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються виключно на незгоді з оцінкою, що не є передбаченою законом підставою для скасування рішення ВККС України.

149. Відповідно до ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

150. Отже, з огляду на наведені вище висновки Суд не вбачає підстав для задоволення позову.

151. За правилами ст. 139 КАС понесені позивачкою витрати у виді судового збору за подання цього позову відшкодуванню не підлягають. Керуючись статтями 2, 22, 139, 241-246, 250, 255, 257, 262, 266, 295, 297 КАС України, Суд ВИРІШИВ: У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України відмовити. Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя В.М. Кравчук Суддя Я.О. Берназюк Суддя Н.В. Коваленко Суддя С.Г. Стеценко Суддя В.М. Шарапа