Постанова Велика Палата ВС № 816/378/16

ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 липня 2020 року м. Київ Справа № 816/378/16 Провадження № 11-17апп20 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача Анцупової Т. О., суддів Бакуліної С. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г., розглянувши в порядку письмового провадження справу № 816/378/16 за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» Волощука Ігоря Григоровича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року (у складі колегії суддів Калиновського В. А. Філатова Ю. М., Бенедик А. П.), УСТАНОВИЛА: Рух справи

1. У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» Волощука І. Г., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, уповноважена особа Фонду, ПАТ «Банк «Національні інвестиції», Банк відповідно), у якому просила: - визнати протиправним невключення уповноваженою особою Фонду вкладника ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за договором банківського рахунка фізичної особи від 08 вересня 2015 року № 27021980/11/Деп; - зобов`язати уповноважену особу Фонду включити вкладника ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на одержання гарантованих коштів за вкладами за рахунок Фонду та надати до Фонду додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників за рахунок ОСОБА_1 , якій необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за договором банківського рахунка фізичної особи від 08 вересня 2015 року № 27021980/11/Деп за рахунок Фонду в межах гарантованої суми вкладу 198 500 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані дії відповідача є протиправними, оскільки вчинені за відсутності обставин, установлених статтею 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 4452-VI). Позивачка також вважає, що висновки уповноваженої особи Фонду щодо наявності ознак нікчемності правочину містять відомості, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустимими доказами, не ґрунтуються на дійсних обставинах вчинення правочинів і є передчасними. При цьому ОСОБА_1 наголошує, що правочин щодо перерахування грошових коштів на рахунок фізичної особи № НОМЕР_2 відповідає вимогам цивільного законодавства за формою, спрямований на настання правових наслідків та укладений повноважними особами.

3. У судовому засіданні 11 травня 2016 року уповноваженим представником Барковської І. Г. подано заяву про зменшення позовних вимог у частині визнання протиправною бездіяльності відповідача.

4. Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 11 травня 2016 року позовні вимоги задовольнив.

5. Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 19 липня 2016 року скасував постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року та ухвалив нове рішення, яким відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.

6. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року залишити в силі.

7. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 серпня 2016 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою. 8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

9. Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VІІІ передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

10. У лютому 2018 року вказану касаційну скаргу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

11. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 08 січня 2020 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважав за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

12. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 20 січня 2020 року прийняла та призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження. 13. 12 березня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду від Фонду надійшли письмові пояснення у справі, у яких останній просить відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого в постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 810/896/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 826/3486/16, від 19 червня 2019 року у справі № 826/1793/16 щодо застосування норми права у спірних правовідносинах.

14. Станом на 27 травня 2020 року відзиви або заперечення на касаційну скаргу від уповноваженої особи Фонду до Великої Палати Верховного Суду не надходили. Фактичні обставини

15. Суди попередніх інстанцій установили, що 08 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Національні інвестиції» укладено договір № 27021980/11/Деп банківського рахунка фізичної особи.

16. Відповідно до умов цього договору Банк відкрив клієнту поточний рахунок № НОМЕР_2 у національній валюті та зобов`язувався здійснювати розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України (далі - НБУ) та умов цього договору. 17. 17 вересня 2015 року на рахунок ОСОБА_1 в ПАТ «Банк «Національні інвестиції» ОСОБА_2 перераховано кошти в сумі 198 500 грн, призначення платежу «Переказ коштів згідно з договором безвідсоткової позики від 08 вересня 2015 року № 1 без ПДВ. Не за ЦП». 18. 15 вересня 2015 року Правлінням НБУ прийнято постанову № 607/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» до категорії проблемних».

19. На підставі постанови Правління НБУ від 17 вересня 2015 року № 613 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду 17 вересня 2015 року прийнято рішення № 172 про запровадження строком на три місяці з 18 вересня по 17 грудня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду з делегуванням останній всіх повноважень, визначених статтями 37-39 Закону № 4452-VI.

20. Постановою Правління НБУ від 01 грудня 2015 року № 853 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «Банк «Національні інвестиції». На підставі вказаної постанови виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02 грудня 2015 року № 214 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПAT «Банк «Національні інвестиції», призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію цього банку Волощука І. Г. строком на 2 роки з 03 грудня 2015 року по 02 грудня 2017 року включно, делеговано останньому всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк «Національні інвестиції», визначені Законом № 4452-VI, у тому числі статтями 37, 38, 47-51 цього Закону.

21. Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті Фонду, з 04 грудня 2015 року розпочато виплату коштів вкладникам ПАТ «Банк «Національні інвестиції» за договорами банківського рахунка (поточні та карткові рахунки).

22. Водночас на адресу ОСОБА_1 надійшов лист уповноваженої особи Фонду від 02 грудня 2015 року № 4729/03, яким її повідомлено про визнання правочину від 17 вересня 2015 року щодо перерахування грошових коштів за платіжним дорученням в сумі 198 500 грн з поточного рахунка, відкритого в ПАТ «Банк «Національні інвестиції» на ім`я ОСОБА_4 , на поточний рахунок ОСОБА_1 нікчемним з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.

23. ОСОБА_1 , не погоджуючись із бездіяльністю уповноваженої особи Фонду щодо невключення її до загального реєстру вкладників ПАТ «Банк «Національні інвестиції», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та невключення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, звернулася до суду із цим позовом. Оцінка судів першої та апеляційної інстанцій

24. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено належними документальними доказами наявність підстави для визнання нікчемним правочину від 17 вересня 2015 року щодо перерахування коштів у сумі 198 500 грн з поточного рахунку, відкритого в ПAT «Банк «Національні інвестиції» на ім`я ОСОБА_4 , на поточний рахунок ОСОБА_1 , передбаченої частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI. Зокрема, відповідач не надав суду документальних доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави та/або про визнання в судовому порядку недійсним договору від 08 вересня 2015 року № 27021980/11/Деп банківського рахунка фізичної особи.

25. За висновками суду першої інстанції, невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «Банк «Національні інвестиції», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, є протиправною бездіяльністю уповноваженої особи Фонду. Таким чином, уповноважена особа Фонду зобов`язана надати Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Банк «Національні інвестиції» за рахунок Фонду.

26. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що оскаржувані дії уповноваженої особи Фонду вчиненні відповідно до вимог Закону № 4452-VI.

27. На обґрунтування такого висновку апеляційний суд зазначив, що на підставі наказу уповноваженої особи Фонду від 22 вересня 2015 року № 32 «Про організаційні заходи щодо перевірки договорів» створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ «Банк «Національні інвестиції» за період з 18 вересня 2014 року по 18 вересня 2015 року, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI.

28. Зокрема, комісіями виявлено, що всупереч вимогам постанови НБУ від 15 вересня 2015 року № 607/БТ на поточний рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2, що відкритий в ПАТ «Банк «Національні інвестиції» з поточного рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_1 , який відкритий у цьому ж Банку, було перераховано грошові кошти на суму 198 500 грн з призначенням платежу «Переказ коштів згідно з договором безвідсоткової позики № 1 від 08 вересня 2015 року без ПДВ. Не за ЦП.». Згідно з висновками комісії ОСОБА_2 було здійснено штучне розподілення коштів, які знаходились на його поточному рахунку, шляхом перерахування їх фізичним особам, у тому числі і ОСОБА_1 , у результаті чого збільшилася гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку з порушенням норм законодавства.

29. Наказом уповноваженої особи Фонду від 13 листопада 2015 року № 56/1-ос «Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)» з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, через здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства визнано нікчемним правочин від 17 вересня 2015 року щодо перерахування грошових коштів в сумі 198 500 грн з поточного рахунка ОСОБА_2 на поточний рахунок ОСОБА_1 . Цим наказом повідомлено сторони правочину про його нікчемність та застосовано наслідки нікчемності (недійсності) правочину, а саме повернуто сторони в попередній стан - перераховано кошти у сумі 198 500 грн з поточного рахунка ОСОБА_1 № НОМЕР_2 на поточний рахунок ОСОБА_2 № НОМЕР_1.

30. З огляду на описані вище обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що у зв`язку з нікчемністю правочину щодо перерахування коштів з поточного рахунка ОСОБА_2 на поточний рахунок ОСОБА_1 та відповідно до статей 216, 236 Цивільного кодексу України в уповноваженої особи Фонду не було жодних законних підстав для включення позивачки до Загального реєстру вкладників в ПАТ «Банк «Національні інвестиції», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог

31. У касаційній скарзі скаржниця зазначає, що судом апеляційної інстанції було неповно з`ясовано всі обставини, які мають значення для справи, та не звернено увагу на необґрунтованість та недоведеність доводів відповідача, що полягають у визнанні нікчемним правочину щодо перерахунку коштів на рахунок позивачки.

32. Крім того, скаржниця звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції не обґрунтовано погодився з висновками відповідача про те, що спірний правочин має ознаки нікчемності, визначені пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності таких ознак, а саме те, що під час здійснення банківської операції було порушено норми законодавства. Короткий зміст ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

33. Передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного адміністративного суду зазначила, що у справі № 816/378/16 є необхідність відступити від правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 810/896/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 826/3486/16, від 19 червня 2019 року у справі № 826/1793/16 стосовно порядку застосування пункту 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.

34. За позицією колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, правовідносини в цих справах та у справі № 816/378/16 є подібними, оскільки: 1) позивачами в цих справах є фізичні особи - вкладники банку, а відповідачем - уповноважена особа Фонду; 2) спір виник, зокрема, стосовно визнання правочину, укладеного між позивачами та банком, нікчемним на підставі пункту 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI і невключення на цій підставі позивачів до переліку вкладників, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду; 3) перерахування за договорами банківського вкладу в ПАТ «Банк «Національні інвестиції» здійснено в період прийняття рішення НБУ про віднесення Банку до категорії проблемних, однак до його віднесення до категорії неплатоспроможних; 4) у повідомленнях про нікчемність правочинів уповноважена особа Фонду посилається на пункт 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI; 5) спірні правовідносини виникли в період після доповнення частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI пунктом 9 на підставі Закону України від 16 липня 2015 року № 629-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» (далі - Закон № 629-VIII).

35. На думку колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зазначена вище правова позиція Великої Палати Верховного Суду висловлена без урахування того, що Законом № 629-VIII, який набрав чинності з 12 серпня 2015 року, частину третю статті 38 Закону № 4452-VI було доповнено спеціальним пунктом 9, який передбачає таку підставу для нікчемності правочину як «здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства».

36. При цьому згідно з позицією колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду застосування пункту 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI виходячи з його змісту та мети запровадження є незалежним від обізнаності клієнта відносно введення особливих умов у діяльності банку. Імперативною вимогою для визнання нікчемності договорів (правочинів) банку за пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI є наявність таких умов: 1) здійснення банком операції у період віднесення такого банку до категорії проблемних на підставі відповідного рішення Правління НБУ; 2) укладення (переоформлення) договору, вчинення операції призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку; 3) банківську операцію (укладення або переоформлення договору) здійснено з порушенням норм законодавства.

37. За обставин, встановлених у справі, яка розглядається, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що уповноваженою особою Фонду доведено наявність підстави, визначеної пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, для визнання договору, укладеного 08 вересня 2015 року, та транзакції з перерахування коштів на рахунок позивачки, вчиненої 17 вересня 2015 року, нікчемними та відповідно правомірності застосування вказаної правової норми до спірних правовідносин. При цьому застосування пункту 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI повністю узгоджується з принципом правової визначеності як складової принципу верховенства права. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ Релевантні джерела права й акти їх застосування

38. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

39. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом № 4452-VI.

40. Вкладником згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

41. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

42. Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

43. Згідно із частинами першою та другою статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

44. Нормами статті 27 Закону № 4452-VI встановлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, а саме: - уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку; - уповноважена особа Фонду формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; - виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; - уповноважена особа Фонду формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом.

45. Відповідно до частин першої та третьої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.

46. Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.

47. Відповідно до частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

48. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

49. За правилами частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. 50.Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).

51. Відповідно до постанови Правління НБУ від 15 вересня 2015 року № 607/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» до категорії проблемних» прийнято рішення про віднесення цього Банку до категорії проблемних строком на 180 днів та запроваджено обмеження в його діяльності, зокрема, Банку заборонено проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

52. Частиною другою статті 56 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України» (далі - Закон № 679-XIV) установлено, що НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

53. Нормативно-правові акти НБУ видаються у формі постанов Правління НБУ, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління НБУ. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом`якшують або скасовують відповідальність (частина четверта статті 56 Закону № 679-XIV). 54.Відповідно до частини третьої статті 75 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» рішення НБУ про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею. Оцінка Великої Палати Верховного Суду

55. Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши обґрунтованість підстав для відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого в постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 810/896/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 826/3486/16, від 19 червня 2019 року у справі № 826/1793/16 щодо застосування положень пункту 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI до спорів щодо невключення позивачів до переліку вкладників, які мають право на одержання гарантованих коштів за вкладами за рахунок Фонду, у зв`язку з визнанням уповноваженою особою Фонду нікчемними правочинів з перерахування коштів на їх рахунки з рахунків інших вкладників Банку, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.

56. Застосовані в цій справі правові норми свідчать про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних мали у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду в межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200 000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

57. При цьому Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

58. За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. Такі правочини є нікчемними з моменту укладення, і визнання їх недійсними судом не вимагається.

59. Зокрема, відповідно до пункту 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI підставою для віднесення правочину (договору) до числа нікчемних є здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

60. Вказана підстава для віднесення правочину до числа нікчемних введена в дію 12 серпня 2015 року одночасно з набранням чинності Законом № 629-VIII.

61. Необхідною та достатньою умовою для віднесення правочинів до числа нікчемних з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, є встановлення факту здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

62. При цьому в розумінні положень зазначеного Закону уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів з метою виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним і кореспондує обов`язку встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених і доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних правових наслідків.

63. Велика Палати Верховного Суду в постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 810/896/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 826/3486/16, від 19 червня 2019 року у справі № 826/1793/16, у яких спір є аналогічний тому, який розглядається в цій справі (№ 816/378/16), дійшла висновку, що укладення договору банківського вкладу (рахунка) й зарахування на нього коштів відбулись до початку віднесення ПАТ «Банк «Національні інвестиції» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI.

64. Водночас Велика Палати Верховного Суду вважає зазначені висновки такими, що не охоплюють усієї проблематики цих правовідносин. Зокрема, не враховано, що у спорах, які виникають у зв`язку з невключенням позивачів до переліку вкладників, які мають право на одержання гарантованих коштів за вкладами за рахунок Фонду, через визнання нікчемними правочинів з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, обов`язковій перевірці підлягає правомірність застосування вказаної правової норми уповноваженою особою Фонду. У випадку, якщо Фонд чи його уповноважена особа доведуть правомірність віднесення правочину до числа нікчемних, особи, на користь яких перераховано грошові кошти, не можуть вважатися вкладниками банку і відповідно на них не поширюються передбачені статтею 26 Закону № 4452-VI гарантії відшкодування коштів за вкладами (за умови, що на їх рахунках відсутні інші грошові кошти).

65. Дійсно, застосовані в цій справі правові норми свідчать про те, що внаслідок укладення договору про відкриття банківського рахунка позивачка набула статусу вкладника банку і відповідно на неї поширюються передбачені Законом № 4452-VI гарантії щодо відшкодування коштів за вкладом.

66. При цьому законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншою особою.

67. Як свідчать матеріали справи та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, у повідомленні уповноваженої особи Фонду від 02 грудня 2015 року № 4729/03, адресованому позивачці, зазначається, що правочин від 17 вересня 2015 року з перерахування грошових коштів за платіжним дорученням у сумі 198 500 грн на поточний рахунок позивачки № НОМЕР_2 є нікчемними з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI. 68.Водночас відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 36 Закону № 4452-VI. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Це рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, яка здійснює повноваження органу управління банку (наведена правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/24198/16, від 04 липня 2018 року у справі № 819/353/16, від 05 грудня 2018 року у справі № 826/23064/15, від 27 лютого 2019 року у справі № 826/8273/16).

69. Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю із цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

70. Статтею 204 ЦК України гарантується презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

71. Однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Таким чином, особа може, реалізуючи своє право свободи договору (право свободи правочину), вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов`язків будь-які правомірні дії. При цьому не вимагається прямої вказівки на правомірність дій в акті цивільного законодавства, а достатньо того, що закон не визначає ці дії як заборонені.

72. Згідно із частиною другою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. 73.Отже, за результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. У разі виявлення таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

74. У справі, яка розглядається, судом першої інстанції встановлено, що договір безвідсоткової позики № 1 від 08 вересня 2015 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , нікчемним не визнавався.

75. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що правове регулювання та обсяг повноважень банку, який визнано проблемним, та банку, до якого введено тимчасову адміністрацію, є різними. При цьому ні Законом України «Про банки і банківську діяльність», ні Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 серпня 2012 року № 346, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 вересня 2012 року за № 1590/21902, не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти.

76. Водночас постанова НБУ № 607/БТ згідно зі статтею 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею, доказів обізнаності позивачки про встановлені для банку обмеження відповідач не надав, а суди попередніх інстанцій таких обставин не встановили. При цьому невиконання посадовими особами Банку наведених у постанові НБУ приписів про його віднесення до категорії проблемних саме по собі не може бути підставою для висновку про нікчемність або недійсність правочинів Банку. Згідно з постановою НБУ № 607/БТ ПАТ «Банк «Національні інвестиції» було віднесено до категорії проблемних. Разом із цим віднесення ПАТ «Банк «Національні інвестиції» до категорії проблемних не передбачало введення до нього тимчасової адміністрації, але обмежувало певні види діяльності Банку, наведені в цій постанові. Зазначений правовий акт НБУ, зважаючи на його юридичну силу та властивості, є правовим актом індивідуальної дії, має чітко виражений організаційно-розпорядчий, персоніфікований характер, чинність та юридична сила якого спрямовані передусім на особу, якій він адресований, і породжує конкретні правовідносини, обумовлені ним, зокрема спрямований на реалізацію заходів впливу щодо конкретного проблемного банку - ПАТ «Банк «Національні інвестиції», а не стосовно невизначеного кола осіб, та дія його вичерпується одноразовим застосуванням.

77. Отже, така постанова НБУ з огляду на її правову природу не є актом цивільного законодавства в розумінні положень статті 4 ЦК України, у зв`язку з чим підстав для застосування норм статей 203, 215 ЦК України до спірного правочину як акта законодавства в контексті невідповідності його зазначеній постанові НБУ немає.

78. Крім того, у постанові НБУ № 607/БТ не передбачено заборони на перерахування (списання) грошових коштів з поточних рахунків фізичних осіб, відкритих у такому банку.

79. Зважаючи на викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме по собі перерахування коштів з банківського рахунка ОСОБА_4 на рахунок ОСОБА_1 не суперечить вимогам чинного законодавства.

80. Наведене свідчить, що дії уповноваженої особи Фонду щодо віднесення операції з перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на користь іншої з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, до числа нікчемних правочинів не відповідають вимогам законності. 81.Уповноваженою особою Фонду неправомірно віднесено операцію щодо перерахування 17 вересня 2015 року коштів на рахунок ОСОБА_1 у ПАТ «Банк «Національні інвестиції» до числа нікчемних правочинів та помилково застосовано статтю 38 Закону № 4452-VI.

82. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов`язання відповідача надати Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладниці, яка має право на відшкодування коштів у сумі 198 500 грн за вкладом (рахунком) у ПАТ «Банк «Національні інвестиції» за рахунок Фонду.

83. При цьому Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки відповідач не довів, що спірний правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. У контексті справи, яка розглядається, позовні вимоги підлягають задоволенню саме через недоведеність уповноваженою особою Фонду правомірності віднесення правочину з перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивачки до числа нікчемних з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

84. За нормами частини третьої статті 3 КАС України (тут і далі у редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, який діяв на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

85. Згідно із частинами першою та четвертою статті 351 КАС України суд змінює судове рішення у відповідній частині, якщо таке судове рішення переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

86. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. 87.Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Велика Палата Верховного Суду вважає, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року підлягає скасуванню, а постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року - залишенню в силі.

88. При цьому Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції у частині мотивів, з яких суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, та викласти мотивувальну частину постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року в редакції цієї постанови. Висновки щодо розподілу судових витрат 89.Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

90. Оскільки Велика Палата Верховного Суду змінює судове рішення виключно в частині мотивів його прийняття, новий розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статтями 243, 341, 345, 349, 351, 352, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2016 року скасувати.

3. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

4. В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Т. О. Анцупова Судді: С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко Ю. Л. Власов Н. П. Лященко М. І. Гриців О. Б. Прокопенко Д. А. Гудима Л. І. Рогач Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич О. Р. Кібенко О. Г. Яновська В. С. Князєв