Постанова КАС ВС № 826/629/17

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2022 року м. Київ справа № 826/629/17 адміністративне провадження № К/9901/30906/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Чиркіна С.М., суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2020 року (головуючий суддя: Літвінова А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року (головуючий суддя: Бабенко К.А., судді: Степанюк А.Г., Чаку Є.В.) у справі № 826/629/17 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії , У С Т А Н О В И В: І. РУХ СПРАВИ 03 січня 2017 року ОСОБА_1 (далі також позивачка або ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також відповідач-1 або Фонд), Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» (далі також відповідач-2 або Уповноважена особа Фонду), в якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з повноваженнями тимчасового адміністратора Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» Волощука Ігоря Григоровича щодо визнання правочину від 17 вересня 2015 року щодо перерахування грошових коштів за платіжним дорученням в сумі 205 000,00 грн з поточного рахунку № НОМЕР_1 на поточний рахунок № НОМЕР_2 нікчемними; зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з повноваженнями тимчасового адміністратора Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) як вкладника, який має право на відшкодування коштів, розміщених в Публічному акціонерному товаристві «Банк «Національні інвестиції» на підставі договору №25863980/11/Деп від 04 вересня 2015 року за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2020 року закрито провадження у справі № 826/629/17 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з повноваженнями тимчасового адміністратора публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» Волощука Ігоря Григоровича щодо визнання правочину від 17 вересня 2015 року щодо перерахування грошових коштів за платіжним дорученням в сумі 205 000,00 грн з поточного рахунку № НОМЕР_1 на поточний рахунок № НОМЕР_2 нікчемними. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2020 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Національні інвестиції» щодо формування повного переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» в частині не включення до нього ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Національні інвестиції» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Національні інвестиції» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до договору від 04 вересня 2015 року №25863980/11/Деп банківського рахунку фізичної особи, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Банк «Національні інвестиції» та ОСОБА_1 в межах гарантованої суми відшкодування. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, 16 листопада 2020 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції. 01 лютого 2021 року від позивачки надійшов відзив, у якому вона просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін. Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України). II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Національні інвестиції» укладено договір №25863980/11/Деп банківського рахунку фізичної особи, відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточний (поточні) рахунок (рахунки) № НОМЕР_2 у національній та/або іноземній валюті та здійснює його розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативно - правових актів Національного банку України та умов цього договору (пункту 1.1. Договору). У відповідності до пункту 1.2. Договору Банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснювати інші операції за рахунком у порядку та на умовах, передбачених цим договором. Згідно з підпунктом 3.1.1. пункту 3.1. клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку, за винятком випадків, передбачених цим договором та чинним законодавством України. 09 вересня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір безвідсоткової позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 в порядку і на умовах, визначених цим Договором, надала ОСОБА_2 безвідсоткову позику у сумі 205 000,00 грн, а останній зобов`язався повернути позику у визначений цим договором строк. У відповідності до пункту 3.2 договору позика надається шляхом передачі готівкових коштів на строк до 09 вересня 2017 року. У відповідності до пункту 5.1. договору позика повертається шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ОСОБА_1 (п/р НОМЕР_2 в 980, Банк Публічне акціонерне товариство «Банк «Національні інвестиції», МФО 300498). Як вбачається з наданої суду копії платіжного доручення №763504 від 17 вересня 2015 року на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 у ПАТ «Банк «Національні інвестиції», 17 вересня 2015 року від ОСОБА_2 надійшли грошові кошти у розмірі 205 000,00 грн з призначенням платежу: «повернення позики згідно договору про надання безвідсоткової позики від 09 вересня 2015 року. Без ПДВ. Не за ЦП. Не пов`язано з підприємницькою діяльністю». У відповідності до постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року № 813 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015 року № 172 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Національні інвестиції» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», згідно з яким з 18 вересня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Національні інвестиції». Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк «Національні інвестиції» призначено начальника відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волощука І.Г. строком на три місяці з 18 вересня 2015 року по 17 грудня 2015 року включно. З метою визначення, згідно приписів Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі також Закон № 4452-VI), підстав можливого обмеження здійснення операцій по відшкодуванню коштів вкладникам ПАТ «Банк «Національні інвестиції» на час здійснення тимчасової адміністрації Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» Волощуком І.Г. видано наказ № 30 від 22 вересня 2015 року «Про перевірку вкладів фізичних осіб». Також 22 вересня 2015 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Національні інвестиції» Волощуком І.Г. видано наказ № 32 «Про організаційні заходи щодо перевірки договорів», відповідно до змісту якого на виконання частини 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо забезпечення перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ «Банк «Національні інвестиції» за період з 18 вересня 2014 року до 18 вересня 2015 року створено комісію з перевірки договорів. Відповідно до наданої суду інформації, зафіксованої у протоколі 1/4 від 05 листопада 2015 року засідання комісії з перевірки вкладів фізичних осіб, укладених ПАТ «Банк «Національні інвестиції», за період з 18 вересня 2014 року до 18 вересня 2015 року, затвердженого Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «Банк «Національні інвестиції» Волощуком І.Г., комісією запропоновано затвердити результати перевірки, якою виявлені правочини (в тому числі договори), які на думку комісії є нікчемними на підставі пункту 9 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». 11 листопада 2015 року на засіданні комісії з перевірки правочинів (в тому числі договорів), укладених ПАТ «Банк «Національні інвестиції» за період з 18 вересня 2014 року до 18 вересня 2015 року прийняте рішення оформлене Протоколом №4 яким запропоновано затвердити результати перевірки, оформлені Протоколом №1/4 від 05 листопада 2015 року, за результатами проведення якої виявлені нікчемні правочини (в тому числі договори), згідно із пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». 13 листопада 2015 року №56/1-ос Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Національні інвестиції» Волощуком І.Г. виданий наказ «Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)», яким визнано нікчемними операції правочини, договори, перелік яких наведено в Додатку №1 із посиланням на пункт 9 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». До вказаного переліку також включено правочин від 17 вересня 2015 року щодо перерахування грошових коштів в сумі 205 000,00 грн з поточного рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_2 на поточний рахунок № НОМЕР_2 ОСОБА_1 з призначенням платежу: «повернення позики згідно договору про надання безвідсоткової позики від 09 вересня 2015 року. Без ПДВ. Не за ЦП. Не пов`язано з підприємницькою діяльністю», що підтверджується наданим суду витягом з Додатку №1 до наказу від 13 листопада 2015 року № 56/0-ос. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Національні інвестиції» Волощуком І.Г. 02 грудня 2015 року на адресу позивачки направлено повідомлення про нікчемність правочину в порядку статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» №4830/03, відповідно до якого позивачку повідомлено про те, що правочин від 17 вересня 2015 року щодо перерахування грошових коштів за платіжним дорученням в сумі 205 000,00 грн з поточного рахунку, відкритого в Акціонерному товаристві «Банк «Національні інвестиції» на ім`я ОСОБА_2 на поточний рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_1 є нікчемним на підставі пункту 9 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». На підставі постанови Правління Національного банку України від 01 грудня 2015 року № 853 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 грудня 2015 року №214 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк «Національні інвестиції», призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк «Національні інвестиції», визначені статтями 37, 38, 47-51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», начальнику відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волощуку І.Г. на два роки з 03 грудня 2015 року по 02 грудня 2017 року включно. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 31 травня 2017 року № 2230 змінено Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Національні інвестиції» з Волощука І.Г. та з 06 червня 2017 року призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію, делеговано всі повноваження ліквідатора банку провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами Луньо І.В. На офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 13 листопада 2017 року опубліковано оголошення про те, що на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п`ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі-Фонд) прийняла рішення від 09 листопада 2017 року № 4967 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк «Національні інвестиції» строком на один рік до 02 грудня 2018 року включно. Водночас відповідно до зазначеного рішення продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «Банк «Національні інвестиції», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Луньо І.В. строком на один рік до 02 грудня 2018 року включно. 30 листопада 2018 року на своєму офіційному сайті Фонд гарантування вкладів фізичних осіб опублікував оголошення про те, що на підставі частини шостої статті 12, частини першої статті 35, частини п`ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 29 листопада 2018 року № 3203 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк «Національні інвестиції» строком на один рік з 03 грудня 2018 року до 02 грудня 2019 року включно. А 03 грудня 2019 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб опублікував оголошення про те, що відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 12, частини першої статті 35, частини п`ятої статті 44, частини третьої статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 28 листопада 2019 року №3054 про продовження строків здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Банк «Національні інвестиції» на один рік з 03 грудня 2019 року до 02 грудня 2020 року включно. Вказані вище обставини щодо продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк «Національні інвестиції» визнаються судом загальновідомими, а тому в силу положень частини третьої статті 78 КАС України доказуванню не підлягають. Вважаючи протиправним рішення відповідача щодо визнання нікчемним правочину від 17 вересня 2015 року щодо перерахування грошових коштів у сумі 205 000,00 грн, та, як наслідок, не включення даних про позивачку до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з вказаною позовною заявою. III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивував своє рішення тим, що відповідачами не надано жодного належного доказу, який би свідчив про поважність причин невключення позивачки до переліку вкладників ПАТ "Банк "Національні інвестиції", які мають право на відшкодування коштів за вкладами. Водночас суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачка є саме вкладником, а не кредитором ПАТ «Банк «Національні інвестиції», а тому є тією особою, яка набула право на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду у розумінні Закону № 4452-VI. IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ У касаційній скарзі відповідач-1 наголошує, що висновки судів першої та апеляційної інстанції є передчасними, зробленими без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що договір з позивачкою було укладено з метою штучного збільшення витрат Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (штучне розподілення коштів, які знаходилися на його поточному рахунку, шляхом перерахування їх фізичним особам, за результатами чого збільшилася гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб), отже такий договір є нікчемним. Також скаржник посилається на пункт 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що однією з підстав визнання правочину нікчемним є здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення договорів), що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій не було враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі №826/4924/16, від 31 липня 2019 року у справі № 826/1821/16, № 826/1792/16, № 826/1790/16, № 826/3595/16, від 09 вересня 2019 року №826/2257/16 щодо застосування у подібних правовідносинах приписів пункту 9 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». У відзиву позивачка покликається на правомірність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на те, що Уповноваженою особою Фонду протиправно не включено позивачку до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Уповноваженою особою Фонду не доведено наявність правових підстав для прийняття рішення про визнання нікчемним договору банківського вкладу, укладеного між позивачкою та Банком, та відповідно невключення його до переліку вкладників. V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом № 4452-VI. Вкладником згідно з пунктом 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Згідно із частинами першою та другою статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 грн. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Нормами статті 27 Закону №4452-VI встановлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, а саме: уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку; уповноважена особа Фонду формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; уповноважена особа Фонду формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом. Відповідно до частин першої та третьої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними. Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону. Відповідно до частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Згідно із частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За правилами частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України). Постановою Правління НБУ від 15.09.2015 № 607/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" до категорії проблемних" прийнято рішення про віднесення цього Банку до категорії проблемних строком на 180 днів та запроваджено обмеження в його діяльності, зокрема, Банку заборонено проведення будь-яких операцій за договорами, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків. Частиною другою статті 56 Закону України від 20.05.1999 № 679-XIV "Про Національний банк України" (далі - Закон № 679-XIV) установлено, що НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти НБУ видаються у формі постанов Правління НБУ, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління НБУ. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно із законом пом`якшують або скасовують відповідальність (частина четверта статті 56 Закону №679-XIV). Відповідно до частини третьої статті 75 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" рішення НБУ про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею. Верховний Суд зазначає, що застосовані в цій справі правові норми свідчать про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних мали у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду в межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200 000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду. Водночас Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов`язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів. За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. Такі правочини є нікчемними з моменту укладення, і визнання їх недійсними судом не вимагається. Зокрема, відповідно до пункту 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI підставою для віднесення правочину (договору) до числа нікчемних є здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Вказана підстава для віднесення правочину до числа нікчемних введена в дію 12 серпня 2015 року одночасно з набранням чинності Законом №629-VIII. Необхідною та достатньою умовою для віднесення правочинів до числа нікчемних з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI, є встановлення факту здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. У розумінні положень зазначеного Закону уповноважена особа Фонду наділена правом перевірки правочинів з метою виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним і кореспондує обов`язку встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених і доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних правових наслідків. Велика Палати Верховного Суду в постановах від 21 листопада 2018 року у справі №810/896/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 826/3486/16, від 19 червня 2019 року у справі №826/1793/16, у яких спір є аналогічний тому, який розглядається в цій справі (№816/378/16), дійшла висновку, що укладення договору банківського вкладу (рахунка) й зарахування на нього коштів відбулись до початку віднесення ПАТ "Банк "Національні інвестиції" до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації, а тому позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI. Зазначеними висновками не враховано, що у спорах, які виникають у зв`язку з невключенням позивачів до переліку вкладників, які мають право на одержання гарантованих коштів за вкладами за рахунок Фонду, через визнання нікчемними правочинів з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI, обов`язковій перевірці підлягає правомірність застосування вказаної правової норми уповноваженою особою Фонду. У випадку, якщо Фонд чи його уповноважена особа доведуть правомірність віднесення правочину до числа нікчемних, особи, на користь яких перераховано грошові кошти, не можуть вважатися вкладниками банку і відповідно на них не поширюються передбачені статтею 26 Закону № 4452-VI гарантії відшкодування коштів за вкладами (за умови, що на їх рахунках відсутні інші грошові кошти). Верховний Суд уважає, що застосовані в цій справі правові норми свідчать про те, що внаслідок укладення договору про відкриття банківського рахунка позивачка набула статусу вкладника банку і відповідно на неї поширюються передбачені Законом №4452-VI гарантії щодо відшкодування коштів за вкладом. Водночас законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншою особою. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк «Національні інвестиції» Волощуком І.Г. «Щодо заходів, пов`язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів)» від 13 листопада 2015 року №56/1-ос визнано операції правочини, договори, перелік яких наведено в Додатку №1 нікчемними згідно пункту 9 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». До вказаного переліку також включено правочин від 17 вересня 2015 року щодо перерахування грошових коштів в сумі 205 000,00 грн з поточного рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_2 на поточний рахунок № НОМЕР_2 ОСОБА_1 з призначенням платежу: «повернення позики згідно договору про надання безвідсоткової позики від 09 вересня 2015 року. Без ПДВ. Не за ЦП. Не пов`язано з підприємницькою діяльністю», що підтверджується наданим суду витягом з Додатку №1 до наказу від 13 листопада 2015 року № 56/0-ос. Водночас відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 36 Закону №4452-VI. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Це рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, яка здійснює повноваження органу управління банку (наведена правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №910/24198/16, від 04 липня 2018 року у справі № 819/353/16, від 05 грудня 2018 року у справі №826/23064/15, від 27 лютого 2019 року у справі № 826/8273/16. Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю із цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину. Статтею 204 ЦК України гарантується презумпція правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Однією із засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Таким чином, особа може, реалізуючи своє право свободи договору (право свободи правочину), вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов`язків будь-які правомірні дії. При цьому не вимагається прямої вказівки на правомірність дій в акті цивільного законодавства, а достатньо того, що закон не визначає ці дії як заборонені. Згідно із частиною другою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, за результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону №4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. У разі виявлення таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними. Верховний Суд звертає увагу на те, що правове регулювання та обсяг повноважень банку, який визнано проблемним, та банку, до якого введено тимчасову адміністрацію, є різними. При цьому ні Законом України "Про банки і банківську діяльність", ні Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженим постановою Правління НБУ від 17.08.2012 № 346, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.09.2012 за №1590/21902, не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні рахунки та зараховувати на рахунок кошти. Водночас постанова НБУ № 607/БТ згідно зі статтею 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" є банківською таємницею, доказів обізнаності позивачки про встановлені для банку обмеження відповідач не надав, а суди попередніх інстанцій таких обставин не встановили. При цьому невиконання посадовими особами Банку наведених у постанові НБУ приписів про його віднесення до категорії проблемних саме по собі не може бути підставою для висновку про нікчемність або недійсність правочинів Банку. Згідно з постановою НБУ № 607/БТ ПАТ "Банк "Національні інвестиції" було віднесено до категорії проблемних. Разом із цим віднесення ПАТ "Банк "Національні інвестиції" до категорії проблемних не передбачало введення до нього тимчасової адміністрації, але обмежувало певні види діяльності Банку, наведені в цій постанові. Зазначений правовий акт НБУ, зважаючи на його юридичну силу та властивості, є правовим актом індивідуальної дії, має чітко виражений організаційно-розпорядчий, персоніфікований характер, чинність та юридична сила якого спрямовані передусім на особу, якій він адресований, і породжує конкретні правовідносини, обумовлені ним, зокрема спрямований на реалізацію заходів впливу щодо конкретного проблемного банку - ПАТ "Банк "Національні інвестиції", а не стосовно невизначеного кола осіб, та дія його вичерпується одноразовим застосуванням. Отже, така постанова НБУ з огляду на її правову природу не є актом цивільного законодавства в розумінні положень статті 4 ЦК України, у зв`язку з чим підстав для застосування норм статей 203, 215 ЦК України до спірного правочину як акта законодавства в контексті невідповідності його зазначеній постанові НБУ немає. Також у постанові НБУ № 607/БТ не передбачено заборони на перерахування (списання) грошових коштів з поточних рахунків фізичних осіб, відкритих у такому банку. Зважаючи на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що саме по собі перерахування коштів з банківського рахунку ОСОБА_2 на банківський рахунок ОСОБА_1 не суперечить вимогам чинного законодавства. Наведене свідчить, що дії уповноваженої особи Фонду щодо віднесення операції з перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на користь іншої з підстав, передбачених пунктом 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, до числа нікчемних правочинів не відповідають вимогам законності. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 1 липня 2020 року у по справі № 816/378/16. Отже, беручи до уваги правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі №816/378/16 у подібних правовідносинах , Верховний Суд критично оцінює покликання відповідача-1 на висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі №826/4924/16, від 31 липня 2019 року у справі № 826/1821/16, № 826/1792/16, № 826/1790/16, № 826/3595/16, від 09 вересня 2019 року №826/2257/16. Уповноваженою особою Фонду неправомірно віднесено операцію щодо перерахування 17 вересня 2015 року коштів на рахунок позивача у ПАТ "Банк "Національні інвестиції" до числа нікчемних правочинів та помилково застосовано статтю 38 Закону №4452-VI. Також Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів. Колегія суддів зазначає, що невключення позивачки в перелік рахунків, згідно з яким він має право на відшкодування коштів за вкладами, дає підстави для зобов`язання уповноваженої особи Фонду надати до Фонду зміни та/або доповнення до переліку рахунків щодо позивачки як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом, що передбачено пунктом 6 розділу II Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9 серпня 2012 року №14. Ураховуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку стосовно того, що позивачка є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, проте помилково вказали у резолютивній частині про зобов`язання подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Банк "Національні інвестиції" в межах гарантованої суми, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни абзацу третього резолютивної частини постанови суду першої інстанції, яке залишено без змін постановою апеляційного суду, виклавши у наступній редакції: "Зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Національні інвестиції" надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доповнення до переліку рахунків щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Банк "Національні інвестиції" у межах гарантованої суми за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 9 серпня 2019 року у справі №826/15870/17, від 11 лютого 2021 року у справі № 826/1791/16. За змістом статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 354, 355, 356, 359 КАС України, Суд, ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити частково. Змінити рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 826/629/17, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2020 року у такій редакції: "Зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Національні інвестиції" надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доповнення до переліку рахунків щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Банк "Національні інвестиції" в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб». У решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 826/629/17 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін А.А. Єзеров В.М. Шарапа