Рішення КАС ВС № 9901/124/19

РІШЕННЯ Іменем України 16 липня 2020 року м. Київ справа №9901/124/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючий - Стародуб О.П., судді - Єзеров А.А., Коваленко Н.В., Кравчук В.М., Чиркін С.М. секретар судового засідання - Іванова Н.П. за участю: позивача, представника позивача розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії, в с т а н о в и в : 05.03.2019р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправним склад колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія) яка 06.02.2019 проводила співбесіду з ним як кандидатом на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зв`язку з включенням до складу колегії ОСОБА_2 ; - повністю визнати протиправним та скасувати рішення Комісії від 06.02.2019, яким його визнано таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду; - визнати протиправними дії Комісії щодо врахування висновку про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду критеріям доброчесності та професійної етики, затвердженого Громадською радою доброчесності 26.01.2019 під час прийняття рішення Комісії від 06.02.2019р., яким його визнано таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду; - зобов`язати Комісію призначити відносно нього у законному складі Комісії співбесіду у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду за результатами дослідження досьє кандидатів. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що рішення Комісії від 06.02.2019 щодо непідтвердження ним здатності здійснювати правосуддя у Верховному Суді не відповідає вимогам пункту 1 ч. 3 ст. 88 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» оскільки було ухвалено неповноважним складом колегії Комісії внаслідок приховування головуючою колегії - ОСОБА_2 реального конфлікту інтересів і незаявлення останньою самовідводу, у зв`язку з чим таке рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а дії відповідача - протиправними. Крім того, посилався на те, що відповідно до матеріалів засідання 06.02.2019 (зокрема стенограми) колегією Комісії у початковій доповіді вказано, що відомості, зазначені ним у поданих документах є достовірними, наявність небезпечних зобов`язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя та/або недотримання законодавства, що регулює професійну діяльність, не встановлено; компрометуючої інформації відносно нього, яка б свідчила про порушення ним критеріїв доброчесності, з відкритих джерел встановлено не було; під час співбесіди та дослідження досьє ним було надано вичерпні пояснення з усіх питань, викладених у надісланій відповіді за результатами спеціальної перевірки Національним агентством з питань запобігання корупції, а також у наданому висновку Громадської ради доброчесності, а також надані відповіді на всі запитання, які стосувались його особисто та членів його сім`ї. Разом з тим, на думку позивача, Комісія не взяла до уваги подані ним документи, які повністю спростовували висновок Громадської ради доброчесності від 26.01.2019, який, як вважає позивач, і став підставою для прийняття спірного рішення. Посилався на те, що дійшовши висновку про непідтвердження ним здатності здійснювати правосуддя у Верховному Суді за критерієм доброчесності, яка є необхідною умовою для будь-якого судді незалежно від інстанційності, колегія Комісії у складі трьох осіб фактично звинуватила його у недоброчесності та поставила під сумнів подальшу кар`єру. Крім того, посилався на те, що відповідно до ч. 1 ст. 88 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та дорочесності, то Комісія може ухвалити рішенння про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами. А тому ухваливши спірне рішення відповідачем фактично порушено його право на справедливий розгляд питання щодо подальшої його участі в конкурсі на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, незалежним та безстороннім органом, встановленим законом. Представник Комісії позов не визнала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Свою позицію відповідач мотивує тим, що приймаючи оскаржуване рішення, Комісія діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зокрема посилалась на те, що за результатами дослідження досьє та проведення співбесіди з кандидатом на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ОСОБА_1 у Комісії виник обгрунтований сумнів щодо джерел походження задекларованого майна, у тому числі подарунків. В свою чергу, під час проведення співбесіди ОСОБА_1 не зміг надати Комісії переконливих пояснень та доказів, які б могли усунути сумніви щодо джерел походження задекларованого ним майна, та відповідно, доброчесності його поведінки як кандидата на посаду судді Верховного Суду. Враховуючи, що за критеріями «Професійна етика» та «Доброчесність» кандидата було оцінено у 0 балів за кожним критерієм, Комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 не підтвердив здатності здіснювати правосуддя у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду. Посилання позивача на наявність щодо нього у члена Комісії ОСОБА_2 конфлікту інтересів, на думку відповідача є надуманими та такими, що не грунтуються на вимогах законодавства, а посилання позивача на те, що йому не було відомо про ці обставини під час участі у конкурсі, не відповідають дійсності і спростовуються його ж твердженнями про обізнаність з обставинами, з якими він пов`язує наявність, на його думку конфлікту інтересів у члена Комісії ОСОБА_2 , ще під час прийняття судового рішення під його головуванням 26.10.2017. Також представник відповідача зазначила, що 06.02.2019 головуючим на засіданні Комісії перед початком проведення співбесіди з ОСОБА_1 було з`ясовано питання щодо відводів (самовідводів), проте позивач не скористався своїм правом заявити відвід члену Комісії та свідомо не заявив членам Комісії про обставини, що на його думку викликають сумнів у безсторонності та неупередженості члена Комісії ОСОБА_2 . Неповідомивши про наявність конфлікту інтересів до початку проведення співбесіди, позивач тим самим не надав інформації та можливості Комісії проаналізуватим ситуацію на предмет з`ясування наявності конфлікту інтересів, і лише після проведення співбесіди та прийняття Комісією рішення про визнання його таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду зазначив про нібито наявність конфлікту інтересів. Крім того, позивач не знаходиться у прямому підпорядкуванні члена Комісії ОСОБА_2 , яка проводила стосовно нього кваліфікаційне оцінювання, тобто у відносинах прямої організаційної або правової залежності, в тому числі через вирішення питання прийняття на роботу, звільнення з роботи, надання вказівок, доручень. Позивачем не надано доказів про наявність у члена Комісії ОСОБА_2 приватного інтересу у сфері діяльності Комісії, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішення або вчинення чи невчинення дій під час виконання повноважень з кваліфікаційного оцінювання, що свідчить про відсутність реального чи потенційного конфлікту інтересів, тобто відсутність визначених п. 1 ч. 3 ст. 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підстав для оскарження рішення Комісії від 06.02.2019 №165/вс-19. Крім того, посилалась на те, що відповідно до норм чинного законодавства повноваження Комісії щодо кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією Комісії, як уповноваженого постійно діючого органу у системі судоустрою України і жоден інший суб`єкт чи орган не може здійснювати втручання у здійснення Комісією своєї компетенції та перебирати на себе її повноваження. На думку представника відповідача позивачем в позовній заяві не зазначено які саме порушення були допущені Комісією у межах процедури конкурсу на зайняття 16 вакантних посад суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в чому саме полягають ці порушення, які норми закону порушено Комісією та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження передбачених ч. 3 ст. 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підстав для оскарження і скасування спірного рішення. В свою чергу, рішення Комісії грунтується на законодавчих підставах та прийняте з дотриманням процедури і визначених ч. 2 ст. 2 КАС України критеріїв для його прийняття. Позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що у відзиві відповідачем не спростовано наведених у позовній заяві доводів щодо наявності підстав для оскарження та скасування спірного рішення Комісії, зокрема і щодо наявності у члена Комісії ОСОБА_2 реального конфлікту інтересів та прийняття рішення неповноважним складом Комісії. Наполягав на задоволенні позовних вимог. Позивач та його представники в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити позов у повному обсязі. Представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову. В ході розгляду справи судом встановлено наступні обставини. Позивач обіймає посаду судді з 2001 року, а з 2011 року є суддею Вищого господарського суду України. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія) від 02.08.2018 №185/зп-18 оголошено конкурс на зайняття 78 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, з яких 16 посад до касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. 14.09.2018 позивач звернувся до Комісії із заявою про проведення щодо нього кваліфікаційного оцінювання для участі в конкурсі на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за спеціальною процедурою призначення. Рішенням Комісії від 05.10.2018 №68/вс-18 позивача допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі в конкурсі на посади суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Рішенням Комісії від 18.10.2018 №231/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання 121 кандидата, допущеного до участі в конкурсі на зайняття 16 вакантних посад суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, в тому числі позивача. Рішенням Комісії від 13.11.2018 №257/зп-18 затверджено результати анонімних письмових тестувань на етапі іспиту під час кваліфікаційного оцінювання у межах оголошеного Комісією 02.08.2018 конкурсу на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду та допущено, зокрема, позивача до виконання практичного завдання під час іспиту на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. На першому етапі кваліфікаційного оцінювання за загальним результатом іспиту позивач отримав 163,75 балів (87,75 балів - тестування; 76 балів - практичне завдання) при 127 мінімально допустимих та у зв`язку із успішним проходженням першого етапу рішенням Комісії від 20.12.2018 №322/зп-18 був допущений до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди». Громадською радою доброчесності до Комісії надано висновок, затверджений 26.01.2019, про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики. Рішенням Комісії у складі її членів ОСОБА_2 (головуючого), Луцюка П.С., Шилової Т.С. від 06.02.2019 №165/вс-19, за результатами проведення співбесіди та дослідження досьє кандидата, позивача визнано таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду. Комісія дійшла висновку, що позивач як кандидат на посаду судді Верховного Суду не підтвердив відповідність його високим стандартам професійної етики та доброчесності. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних мотивів та передбачених законом підстав. Так, відповідно до частини дев?ятої статті 79 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів Верховного Суду на основі рейтингу учасників за результатами кваліфікаційного оцінювання. Згідно частини першої статті 85 цього Закону кваліфікаційне оцінювання включає етапи складення іспиту, дослідження досьє та проведення співбесіди. Згідно пункту четвертого частини п?ятої статті 81 цього Закону за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді Верховного Суду Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення про підтвердження або не підтвердження здатності такого кандидата здійснювати правосуддя у відповідному суді та визначає його рейтинг для участі у конкурсі. Відповідно до статті 83 Закону №1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Згідно пункту 1 Глави 6 Розділу ІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затв. рішенням ВККС від 03.11.2016р. №143/зп-16, встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання. Абзацом 3 пункту 20 Глави 6 Розділу ІІІ цього Положення передбачено, що під час співбесіди обов`язковому обговоренню із суддею (кандидатом) підлягають дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності. Згідно пункту 4 Глави 6 Розділу ІІ Положення Рішення про підтвердження здатності здійснювати правосуддя суддею (кандидатом на посаду судді) у відповідному суді ухвалюється у випадку отримання ним мінімально допустимих і більших балів за результатами іспиту, а також бала, більшого за 0, за результатами оцінювання критеріїв особистої компетентності, соціальної компетентності професійної етики та доброчесності. За змістом 5.2 та 5.3 Глави 6 Розділу ІІ цього Положення критерії професійної етики та доброчесності за наявності доказів невідповідності судді (кандидата на посаду судді) їх вимогам оцінюється у 0 балів. Частиною першою статті 88 цього Закону передбачено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами. Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. (частини 2 статті 88 Закону №1402-VIII). Частиною третьою цієї статті передбачено, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків В ході розгляду справи встановлено, що оскаржуване рішення прийняте Комісією в складі відповідної колегії за результатами проведеної з позивачем співбесіди, дослідження матеріалів досьє, в т.ч. висновку Громадської ради доброчесності. Здійснення Комісією оцінки та аналізу повноти декларування кандидатом на посаду судді Верховного Суду речових прав на майно за вказаний період часу запроваджено виключно з метою визначення компетентним органом доброчесності кандидатів в межах встановленої законом спеціальної процедури призначення на посаду судді Верховного Суду та конкурсу особи, яка підтвердила здатність здійснювати правосуддя у цьому суді за результатами кваліфікаційного оцінювання. З огляду на це, в межах оцінки відповідності кандидата на посаду судді Верховного Суду на відповідність критеріям професійної етики та доброчесності перевірці підлягають, у тому числі, відомості, наведені кандидатом у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру та декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. При цьому, оскаржуване рішення містить мотиви його прийняття, висновки Комісії зроблені за результатами дослідження матеріалів досьє кандидата на посаду судді, висновків ГРД та пояснень її представника, пояснень позивача, який безпосередньо брав участь у співбесіді і дослідженні зібраних матеріалів. Посилання позивача в обгрунтування позовних вимог на те, що під час проведення співбесіди та дослідження суддівського досье ним було надано вичерпні пояснення з усіх питань щодо законності джерел походження належного йому та членам його сім`ї майна, які повністю спростовували висновок ГРД, однак такі Комісією враховані не були, є безпідставним і не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки, як встановлено судом, обставини, якими Комісія обгрунтовувала своє рішення, мали місце і позивачем існування таких обставин не заперечується. В свою чергу оцінка таких обставин є виключною компетенцією Комісії, яка здійснюється її членами в рамках конкурсу за їх внутрішнім переконанням і не може зазнавати втручання шляхом перевірки такої оцінки в результаті судового оскарження прийнятого рішення за умови дотримання передбачених законом процедур та гарантій. Крім того, така оцінка здійснена в рамках спеціальних процедур, пов?язаних з проведенням конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Верховного Суду, висновки Комісії стосуються виключно проведення таких процедур, мають значення лише для цілей проведення конкурсу і не впливають на професійну діяльність позивача. Передбачені на законодавчому рівні в рамках судової реформи зміни в організації і структурі судової влади не пов?язані виключно з формуванням на конкурсних засадах Верховного Суду, а тому втручання, яких зазнав позивач у зв?язку з такими змінами, не можуть бути пов?язані виключно з його негативним результатом у конкурсі до Верховного Суду. Наведені у рішенні факти, які вплинули на оцінювання, Комісія оцінювала виключно в світлі їх впливу на здатність здійснювати правосуддя у Верховному Суді та в цілому на довіру до судової влади. Оскільки наведені у рішенні факти можуть мати певний вплив на довіру до суду, а тому повинні враховуватися під час оцінювання здатності кандидата здійснювати правосуддя у Верховному Суді. Крім того, якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами. Таким чином, проведення пленарного засідання Комісії передбачене лише для підтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді при наявності негативного висновку Громадської ради доброчесності. Натомість рішення про непідтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному судді може бути ухвалене колегією Комісії у складі, визначеному рішенням Комісії для відповідного кваліфікаційного оцінювання, незалежно від наявності чи відсутності висновку Громадської ради доброчесності. Посилання позивача на те, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.07.2019 у справі №640/3138/19 визнано протиправним та скасовано висновок про невідповідність його, як кандидата на посаду судді Верховного Суду критеріям доброчесності та професійної етики, який затверджений Громадською радою доброчесності 26.01.2019 та рішення Громадської ради доброчесності, оформлене у вигляді протоколу засідання від 26.01.2019, щодо затвердження висновку про невідповідність кандидата на посаду судді Верховного Суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, а тому такі не можуть враховуватись з метою його кваліфікаційного оцінювання, як кандидата на посаду судді Верховного Суду, не можна визнати обгрунтованим з огляду на наступне. Частиною першою статті 87 Закону №1402-VIII встановлено, що з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється ГРД. За частиною шостою статті 87 Закону №1402-VIII ГРД: 1) збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 2) надає Комісії інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); 3) надає, за наявності відповідних підстав, Комісії висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє. До того ж ГРД лише сприяє Комісії в питаннях оцінювання і не може виносити остаточного рішення щодо професійної етики та доброчесності. Висновок ГРД є інформацією, яка міститься в досьє кандидата і підлягає дослідженню Комісією з-поміж інших даних при оцінці показників критеріїв професійної етики та доброчесності. Згідно зі статтею 85 Закону №1402-VIII формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) здійснюються у порядку, визначеному Вищою кваліфікаційною комісією суддів України після консультацій із Радою суддів України. Суддівське досьє (досьє кандидата на посаду судді) є відкритим для загального доступу на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, за винятком випадків, установлених цією статтею. Порядком формування і ведення суддівського досьє, затвердженим рішенням ВККС від 15.11.2016 №150/зп-16 (далі - Порядок), передбачено, зокрема, що суддівське досьє формується і ведеться з метою використання інформації стосовно судді відповідно до Закону №1402-VIII. Інформація, яка міститься в суддівському досьє, використовується, обліковується та зберігається відповідно до вимог Закону №1402-VIII, законів України «Про захист персональних даних», «Про інформацію», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», «Про доступ до публічної інформації», «Про електронні документи та електронний документообіг», цього Порядку та інших нормативно-правових актів (пункт 1.3 Порядку). Зміст суддівського досьє становить сукупність визначеної Законом №1402-VIII інформації про загальні відомості стосовно судді, відомості та документи, пов`язані з кар`єрою судді, ефективність здійснення суддею судочинства, про дисциплінарну відповідальність судді, відповідність судді критеріям професійної етики та доброчесності, а також іншої інформації щодо відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання (пункт 2.1 Порядку). Висновок ГРД підлягає включенню до суддівського досьє невідкладно після його надходження до Комісії (пункт 4.20 Порядку). Відповідно до пункту 4.30 Порядку суддя має право ініціювати перед органом (посадовою особою), який є власником (розпорядником) інформації (документів, матеріалів), питання щодо спростування інформації (документів, матеріалів), яка міститься у його суддівському досьє, а перед Комісією - про внесення змін, доповнень чи уточнень до неї. Отже, Законом №1402-VIII та Порядком передбачено обов`язок Вищої кваліфікаційної комісії суддів України використовувати та зберігати у суддівському досьє та досьє кандидата на посаду судді висновок ГРД. Можливість вилучення висновку ГРД із суддівського досьє та досьє кандидата на посаду судді законом не передбачена. Водночас, станом на час проведення конкурсу висновок ГРД був чинним, підлягав включенню до суддівського досьє та дослідженню під час конкурсних процедур, а його подальше скасування Окружним адміністративним судом міста Києва не може характеризувати як протиправне прийняте відповідачем за наслідками конкурсу до Верховного Суду рішення. Схожих висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03.07.2018 у справі №800/252/17 та від 20.08.2019 у справі №800/311/17 (П/9901/78/18). Щодо наявності у члена Комісії конфлікту інтересів. Відповідно до частин 3 та 4 статті 94 Закону №1402-VIII організаційними формами діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України є засідання у складі колегій, палат або у пленарному складі Комісії - залежно від питань, визначених цим Законом та Регламентом Комісії. Колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України формується не менше ніж з трьох членів Комісії. Відповідно до частини 11 цієї статті на членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України поширюються вимоги та обмеження, встановлені законодавством у сфері запобігання корупції. За правилами статті 100 Закону член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не має права брати участь у розгляді питання та ухваленні рішення і підлягає відводу (самовідводу), якщо наявні дані про конфлікт інтересів або обставини, що викликають сумнів у його безсторонності. За наявності таких обставин член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України повинен заявити самовідвід. Із тих самих підстав відвід члену Комісії можуть заявити особи, щодо яких або за поданням яких розглядається питання. Відвід має бути вмотивованим і поданим до початку розгляду питання у формі письмової заяви. Головуючий на засіданні зобов`язаний ознайомити із заявою про відвід члена Комісії, якому заявлено відвід. Рішення про відвід (самовідвід) ухвалюється більшістю голосів членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, які беруть участь у засіданні. Голосування проводиться за відсутності члена Комісії, щодо якого вирішується питання про відвід (самовідвід). Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначено Законом України «Про запобігання корупції» №1700-VII (далі - Закон №1700) Відповідно до статті 1 цього Закону реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень Потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях Таким чином, для кваліфікації наявності конфлікту інтересів в першу чергу необхідно встановити наявність суперечностей між службовими повноваженнями та будь-яким майновим чи немайновим інтересом особи. В обгрунтування наявності у члена Комісії ОСОБА_2 конфлікту інтересів позивач посилається на ухвалення колегією суддів Вищого господарського суду України за його участі, як головуючого судді, постанови від 26.10.2017, якою було залишено без змін постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 у справі №922/6658/15. У справі №922/6658/15, крім визнання недійсним результатів повторного аукціону з продажу майна, було заявлено також вимоги про визнання недійсними правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після аукціону, в т.ч. договору іпотеки за участю невістки члена Комісії ОСОБА_2 . Водночас, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2017 у справі №922/6658/15 вимоги заявників задоволено частково. Визнано недійсними лише результати аукціону та акт про передачу права власності на нерухоме майно. Відмовляючи в задоволенні іншої частини вимог заявників, в т.ч. щодо визнання недійсним договору іпотеки за участю невістки члена Комісії ОСОБА_2 , апеляційний суд, виходив з того, що не підлягають задоволенню позови про визнання недійсними правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі, майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України. З такими висновками апеляційного суду погодився Вищий господарський суд України у постанові від 26.10.2017 і за наслідками касаційного перегляду залишив рішення суду апеляційної інстанції без змін. Таким чином, в ході розгляду справи судом встановлено, що ні член Комісії ОСОБА_2 ні її невістка не брали участь в розгляді справи №922/6658/15, суддею-доповідачем у якій був позивач. Ухвалюючи постанову від 26.10.2017 Вищий господарський суд України за участю позивача, як судді-доповідача, залишив без змін рішення апеляційного суду, рішення безпосередньо щодо майнових прав невістки члена Комісії ОСОБА_2 не постановляв і цим рішенням майно не було у неї витребувано. Крім того, в ході розгляду справи позивачем не було надано доказів обізнаності члена Комісії ОСОБА_2 про наявність підстав для її відводу чи самовідводу і як пояснив позивач він сам дізнався про свою участь в розгляді зазначеної справи уже після проходження співбесіди в рамках конкурсу до Верховного Суду. За наслідками дослідження відео співбесіди колегія суддів також не встановила будь-яких обставин, які б свідчили про упередженість чи необ?єктивність з боку члена Комісії ОСОБА_2 . За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що участь позивача у розгляді справи 922/6658/15 не створювало конфлікту інтересів під час виконання ОСОБА_2 обов?язків члена Комісії в рамках конкурсу до Верховного Суду та відсутності підстав для самовідводу. Також необгрунтованими є посилання позивача на недотримання членом Комісії ОСОБА_2 . приписів антикорупційного законодавства, оскільки за відсутності об`єктивних та достатніх доказів про наявність потенційного чи реального конфлікту інтересів у члена Комісії, яка не заявляла про наявність такого перед проведенням співбесіди з позивачем, як не робив цього і сам позивач, не має підстав стверджувати, що така допустила порушення Закону України «Про запобігання корупції» щодо врегулювання конфлікту інтересів. Частиною другою статті 2 КАС визначено перелік критеріїв, на відповідність яким суд повинен перевірити рішення (дії, бездіяльність) суб`єкта владних повноважень у справах про їх оскарження. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. За частиною другою цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, суд виходить з того, що повноваження відповідача стосовно кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними в зв`язку з виключною компетенцією його, як уповноваженого органу, постійно діючого у системі судоустрою України. При цьому оцінювання кандидатів за визначеними законом критеріями відбувається з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями, до яких належать компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів ВККС на підставі визначених законодавством показників. Також колегія судді враховує, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з підстав, передбачених частиною третьою статті 88 Закону №1402-VIII, наявність яких в ході розгляду справи встановлено не було. З огляду на встановлені в цій справі обставини та правове регулювання спірних правовідносин Суд встановив, що оскаржене рішення відповідає вимогам, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, зокрема таке прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, пропорційно та з дотриманням права особи на участь у процесі прийняття рішення. Наведене вище є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про скасування Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та усіх інших позовних вимог, які є похідними. Керуючись статтями 22, 242 - 246, 250, 266 Кoдексу адміністративнoгo судoчинства України, в и р і ш и в : В задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії відмовити. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: О.П. Стародуб А.А. Єзеров Н.В. Коваленко В.М. Кравчук С.М. Чиркін