Рішення КАС ВС № 9901/23/20

РІШЕННЯ Іменем України 07 липня 2020 року Київ справа №9901/23/20 адміністративне провадження №П/9901/23/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Олендера І.Я., суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А., Пасічник С.С., Ханової Р.Ф., за участю: секретаря судового засідання Калініна О.С., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Нечитайла О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №9901/23/20 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень, УСТАНОВИВ: ПРОЦЕДУРА 1. 20 січня 2020 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККСУ, Комісія), в якому позивач просив Суд: визнати протиправним та скасувати протокольне рішення колегії Вищої кваліфікаційної комісії України №646/ко-19 від 22.07.2019 про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання щодо підтримки рішення про відповідність займаній посаді судді Господарського суду Київської області ОСОБА_1 відповідно до абзацу другого частини першої статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; визнати протиправним та скасувати абзац 3 резолютивної частини рішення колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 22.07.2019 № 646/ко-19 у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07.08.2019 № 745/ко-19 щодо визначення порядку набрання чинності цим рішенням, а саме: «Рішення набирає чинності відповідно до абзацу третього підпункту 4.10.5 пункту 4.10 розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України». 1.2. Ухвалою від 24.02.2020 у даній справі Верховний Суд визнав неповажними наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом в частині визнання протиправним та скасування протокольного рішення колегії ВККС від 22.07.2019 №646/ко-19 про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання щодо підтримки рішення про відповідність займаній посаді судді Господарського суду Київської області ОСОБА_1 відповідно до абзацу 2 частини першої статті 88 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та позовну заяву повернуто позивачу.

2. Позивач вважає протиправним рішення відповідача, а саме абзац 3 резолютивної частини рішення колегії ВККС від 22.07.2019 №646/ко-19 у редакції рішення ВККС від 07.08.2019 №745/ко-19 щодо визначення порядку набрання чинності цим рішенням та просить визнати таке в цій частині протиправним і скасувати.

3. Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року було відкрито провадження у справі, судове засідання призначено на 17.15 год. 06.04.2020. 3.1. У судовому засіданні призначеному на 17.15 год. 06.04.2020 оголошено перерву. Розгляд справи призначено на 16.30 год. 15.06.2020. 3.2. У судовому засіданні призначеному на 16.30 год. 15.06.2020 оголошено перерву. Розгляд справи призначено на 10.00 год. 07.07.2020. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. ОСОБА_1 , відповідно до Указу Президента України «Про призначення суддів» від 2 серпня 2006 року № 663/2006 призначений на посаду судді Господарського суду Київської області строком на п`ять років (а.с. 23-25). 4.1. Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 22 вересня 2011 року № 3783- VІ ОСОБА_1 обрано на посаду судді Господарського суду Київської області безстроково (а.с.26-28). 4.2. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 26.04.2018 № 99/зп-18 про призначення кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, було призначено оцінювання позивача. 4.3. За результатами першого етапу кваліфікаційного оцінювання (анонімне тестування та виконання практичного завдання) суддя ОСОБА_1 набрав 154,875 балів та згідно з рішення Комісії від 03.08.2018 № 189/зп-18 був допущений до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди». Позивач пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах кваліфікаційного оцінювання за результатами якого було складено висновок. 4.4. Проведення співбесіди за результатами дослідження досьє щодо позивача було призначено на 05.06.20219 про що 22.05.2019 повідомлено на офіційному вебсайті, а згідно повідомлення на офіційному вебсайті від 30.05.2019, знято з розгляду. Проведення співбесіди в подальшому призначено на 22.07.2019 (а.с.29-37). 4.5. 22.07.2019 відповідно до витягу із протоколу № 313 відбулось засідання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у складі колегії членів Комісії: головуючий Тітов Ю.Г., Мішин М.І., Остапець С.Л., Сірош М.В. на якому було проведено співбесіду за результатами дослідження досьє суддів у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема з позивачем - суддею Господарського суду Київської області ОСОБА_1, який прибув особисто (а.с.190-191). 4.6. 22.07.2019 року Громадською радою доброчесності затверджено висновок про невідповідність судді Господарського суду Київської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики. Вказаний висновок, затверджений 22.07.2019 та надісланий до Комісії електронною поштою в цей же день о 12.48 год., відмітка про одержання 13.05 год. 22.07.2019 (а.с. 38-42). 4.7. За результатами засідання Комісії, проведеного за участі судді ОСОБА_1, після відповіді останнім на поставлені запитання та надання роз`яснення стосовно відомостей, наявних у матеріалах досьє, співбесіда із суддею була завершена і прийнято рішення яке було проголошено в присутності позивача. Головуючий оголосив про закриття засідання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України о 19 год. 25 хв. (а.с. 190-191). Вказане підтверджується відео та аудіозаписом засідання Комісії переглянутого та прослуханого судом (а.с.197). 4.8. Так, рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 22 липня 2019 року № 646/ко-19 визначено, що суддя Господарського суду Київської області ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 751,875 бала. Визнано суддю Господарського суду Київської області ОСОБА_1 таким, що відповідає займаній посаді. Крім того, в абзаці 3 резолютивної частини вказаного рішення зазначено, що рішення набирає чинності в порядку, визначеному підпунктом 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії України (а.с. 18-21). 4.9. У подальшому, 7 серпня 2019 року Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у пленарному складі: головуючий Устименко В.Є., члени Комісії Бутенко В.І . , Гладій С.В., Дроздов О.М., Заріцька А.О . , Мішин М.І . , Остапець С.Л., Сірош М.В., Тітов Ю.Г . , Шилова Т.С., було прийнято рішення № 745/ко-19 за наслідками розгляду питання про виправлення допущеної описки в тексті рішення Комісії від 22 липня 2019 року № 646/ко-19 про результати кваліфікаційного оцінювання судді господарського суду Київської області ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді, яким вирішено внести зміни у згадане рішення, замінивши в тексті рішення слова та цифри «підпункту 4.10.8» словами та цифрами « підпункту 4.10.5». 4.10. Позивач не погоджуючись із вказаним рішенням вважає, що в такий спосіб було прийнято нову редакцію рішення Комісії від 22 липня 2019 року № 646/ко-19, зокрема в частині абзацу 3 резолютивної частини щодо визначення порядку набрання чинності цим рішенням звернувся до Верховного Суду із даним позовом. АРГУМЕНТИ СТОРІН

5. Позивач вважає протиправним рішення відповідача, а саме абзац 3 резолютивної частини рішення колегії ВККС від 22.07.2019 №646/ко-19 у редакції рішення ВККС від 07.08.2019 №745/ко-19 щодо визначення порядку набрання чинності цим рішенням та просить визнати таке в цій частині протиправним і скасувати з огляду на таке. 5.1. Так на думку позивача зазначений абзац 3 рішення ВККСУ прийнято з порушенням частини другої статті 19 Конституції України, статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. 5.2. При проведенні кваліфікаційного оцінювання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України прийнято до розгляду висновок Громадської ради доброчесності щодо нього від 22 липня 2019 року, який надійшов у день проведення співбесіди 22 липня 2019 року. Поряд з цим 05.06.2019 відповідачем було знято з розгляду питання про проведення співбесіди з позивачем оголошено про що було ще 22.05.2019. В такий спосіб, на думку позивача, Комісією порушено принцип правової визначеності, належного урядування та передбачуваності дій державного органу, оскільки не дотримано частини п`ятої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також абзацу шостого пункту 4.10.1 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів, яким передбачено, що висновок, який надійшов після початку засідання з проведення співбесіди, Комісією не розглядається. Правомірною поведінкою Комісії було б постановлення протокольного рішення про залишення без розгляду висновків Громадської ради доброчесності. Натомість прийняття їх до уваги мало наслідком визначення Комісією порядку набрання чинності оскаржуваним рішенням з посиланням на підпункт 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту з подальшою зміною абзацу 3 резолютивної частини рішення від 22.07.2019 рішенням від 07.08.2019, суть якого зводиться до того, що рішення Комісії про підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, ухвалене у складі колегії, за наявності негативного висновку Громадської ради доброчесності, набирає чинності з дня його ухвалення у разі, якщо воно буде підтримано не менш ніж одинадцятьма членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на пленарному засіданні. 5.3. Позивач вказує, що рішення відповідача в оскаржуваній частині є немотивованим. Положення ч. 1 ст. 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та підпункт 4.10.5 пункту 4.10 розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не стосуються та не врегульовують процедуру кваліфікаційного оцінювання відповідності займанні посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», яку проходив позивач, тому відсутні правові підстави для їх застосування. 5.4. Позивач зазначив, що рішення в оскаржуваній частині має вплив на отримання ним всіх передбачених Конституцією України гарантій незалежності суддів, зокрема на належне матеріальне забезпечення, оскільки постановлене за наслідками оцінювання рішення про відповідальність займаній посаді не набрало чинності. Таким чином, у зв`язку з неправомірним висновком Комісії про необхідність проходження позивачем оцінювання, прийняття до розгляду висновку Громадської ради доброчесності та неправомірним визначенням порядку набрання чинності оскаржуваним рішенням він, відправляючи правосуддя, позбавлений можливості отримувати винагороду у розмірі посадового окладу судді місцевого суду, який пройшов кваліфікаційне оцінювання. Отже, враховуючи непослідовність дій та рішень Комісії, а також у зв`язку із неможливістю передбачити коли саме набере чинності рішення від 22 липня 2019 року №646/ко-19, має місце втручання у право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод. 5.5. В обґрунтування права на звернення до суду позивач послався на практику Європейського суду з прав людини та вказав, що цей публічно-правовий спір може призвести до застосування цивільного аспекту, а також свій позов аргументував тим, що його поставлено у стан правової невизначеності, оскільки у ситуації, що склалася навколо Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, момент початку роботи Комісії у пленарному складі є непередбачуваним.

6. Відповідач ВККСУ відзиву на позов не подавало. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

7. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 128 Конституції України унормовано, що призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому. Згідно з підпунктом 4 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом. 7.1. Закон України від 2 червня 2016 року №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» набрав чинності з 30 вересня 2016 року. За змістом пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» та частин першої і другої статті 83 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» кваліфікаційне оцінювання проводиться колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом, з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності, професійної етики, доброчесності. Відповідно до частини першої статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Вища кваліфікаційна комісія суддів України. 7.2. Пунктом 1 розділу I Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 6 листопада 2016 року №143/зп-16 (далі також ? Положення), передбачено, що кваліфікаційне оцінювання - це встановлена законом та цим Положенням процедура визначення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді або оцінювання відповідності судді займаній посаді за визначеними законом критеріями. За результатами кваліфікаційного оцінювання Комісія ухвалює одне із таких рішень: у випадку оцінювання відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя): рішення про відповідність судді займаній посаді; рішення про невідповідність судді займаній посаді (підпункти 32.2.1-32.2.2 підпункту 32.2 пункту 32 розділу III Положення). Рішення Комісії про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді є підставою для припинення подальшої участі судді (кандидата на посаді судді) у процедурах, передбачених Законом (пункт 36 розділу III Положення). Відповідно до пункту 20 розділу III Положення співбесіда проходить у формі засідання Комісії у складі, визначеному рішенням Комісії про проведення кваліфікаційного оцінювання. Згідно з пунктом 1 розділу V Положення організація та проведення кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності судді займаній посаді здійснюється за правилами, встановленими цим Положенням, з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом. Кваліфікаційне оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді проводиться у складі колегії Комісії (пункт 2 розділу V Положення). Відповідно до вимог пункту 10 розділу V Положення за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: Про відповідність займаній посаді судді. Про невідповідність займаній посаді судді. 7.3. Частиною третьою статті 94 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що організаційними формами діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України є засідання у складі колегій, палат або у пленарному складі Комісії - залежно від питань, визначених цим Законом та Регламентом Комісії. З наведеної норми слідує, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України діє у складі: а) колегій; б) палат; в) пленарному складі Комісії. Із системного аналізу норм Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (частина перша статті 83, частини перша, друга, п`ята-сьома статті 84, частини перша-третя, шоста, десята статті 85, частини перша, третя, п`ята статті 86, частини перша, третя статті 88) випливає, що в цих нормах, якими врегульовано іншу процедуру (кваліфікаційне оцінювання), законодавцем використано «Вища кваліфікаційна комісія суддів України» (без конкретизації колегія, палата чи пленарний склад). Положеннями пункту 20 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які направлені на виконання пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, та приписами пункту 2 розділу IV Положення визначено, що процедура кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності судді займаній посаді здійснюється саме колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. З метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання утворюється Громадська рада доброчесності, яка, серед іншого: збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); надає, за наявності відповідних підстав, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє; делегує уповноваженого представника для участі у засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді) (частина перша, пункти 1-4 частини шостої статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Частиною восьмою статті 98 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України затверджує Регламент, в якому регулюються відповідно до цього Закону процедурні питання її діяльності. 7.4. Порядок розгляду Комісією інформації щодо судді (кандидата на посаду судді), висновку про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, наданих Громадською радою доброчесності, врегульовано пунктом 4.10 розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 жовтня 2016 року №81/зп-16 (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення ? 7 серпня 2019 року, далі також - Регламент). Зокрема у підпункті 4.10.1 пункту 4.10 розділу IV Регламенту передбачено, що інформація щодо судді (кандидата на посаду судді) (далі ? інформація) або висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності (далі ? висновок) надається до Комісії Громадською радою доброчесності не пізніше ніж за 10 днів до визначеної Комісією дати засідання з проведення співбесіди стосовно такого судді (кандидата на посаду судді) (далі ? співбесіда). Приймання Комісією інформації або висновку завершується о 18 год. 00 хв. (о 24 год. 00 хв. у разі направлення електронною поштою) дня, який передує першому з 10 днів до визначеної Комісією дати проведення співбесіди. У разі недотримання Громадською радою доброчесності строку, визначеного абзацом третім цього пункту, питання щодо розгляду матеріалів, вирішується Комісією у складі колегії під час проведення засідання, про що ухвалюється протокольне рішення. Висновок, що надійшов після початку засідання з проведення співбесіди, Комісією не розглядається. Отже, вказаним пунктом Регламенту визначено строк надання Громадською радою доброчесності висновку до Комісії та передбачено наслідки його недотримання: вирішення питання щодо розгляду матеріалів Комісією у складі колегії під час проведення засідання з ухваленням протокольного рішення або залишення без розгляду висновку, що надійшов після початку засідання з проведення співбесіди. Відповідно до частини першої статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Процедурні питання, пов?язані з реалізацією наведених положень Закону, а також порядок набрання чинності рішеннями Комісії закріплені в підпункті 4.10.5 пункту 4.10 розділу IV Регламенту. Так, у відповідності до підпункту 4.10.5 пункту 4.10 Регламенту за результатами співбесіди Комісія у складі колегії ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. У разі ухвалення рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за наявності висновку ухвалюється протокольне рішення про винесення на розгляд Комісії у пленарному складі питання щодо підтримки зазначеного рішення відповідно до вимог абзацу другого частини першої статті 88 Закону. Рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає чинності з дня ухвалення цього рішення у разі, якщо воно буде підтримане не менше ніж одинадцятьма членами Комісії згідно з абзацом другим частини першої статті 88 Закону. Зміст положень частини першої статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і підпункту 4.10.5 пункту 4.10 Регламенту дає підстави для висновку про те, що рішення Комісії у складі колегії про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді набирає чинності з дня його ухвалення, проте у випадку недотримання Громадською Радою Доброчесності строку, визначеного абзацом третім підпункту 4.10.1 пункту 4.10 Регламенту, питання щодо можливості розгляду таких матеріалів, вирішується Комісією у складі колегії під час проведення засідання, про що ухвалюється протокольне рішення, яке в подальшому має бути підтримано не менше ніж одинадцятьма членами Комісії у пленарному складі. Висновок же, що надійшов після початку засідання з проведення співбесіди, Комісією, відповідно до положень Регламенту, взагалі не розглядається. Пунктом 4.13.1 пункту 4.13 Регламенту Комісії передбачено, що результатом вирішення питань діяльності Комісії, віднесених Законом до її компетенції, а також вирішення питань організаційної діяльності Комісії та секретаріату є рішення. Рішення Комісії у пленарному складі ухвалюється більшістю від установленого Законом складу Комісії. Рішення палати Комісії ухвалюється більшістю від складу палати з урахуванням членів іншої палати в разі їх залучення до участі в розгляді відповідного питання. Рішення колегії Комісії ухвалюється більшістю голосів. У разі рівності голосів голос головуючого на засіданні є вирішальним. Член Комісії під час ухвалення рішення голосує за або проти (підпункт 4.13.3 пункту 4.13 Регламенту). Підпунктами 4.13.4, 4.13.5 пункту 4.13 Регламенту визначено, що рішення ухвалюється тільки тими членами Комісії, які брали участь у розгляді питання на засіданні Комісії, крім випадків, передбачених Законом. Палати та колегії Комісії ухвалюють свої рішення від імені Комісії, зазначаючи склад палати чи колегії, який розглядав конкретну справу. Відповідно до підпункту 4.13.10 пункту 4.13 Регламенту Комісія може ухвалити рішення про виправлення допущених у рішенні описок. ОЦІНКА СУДУ.

8. Оцінивши обставини справи, підтверджені доказами, наведені позивачем аргументи на обґрунтування позову, Суд дійшов наступних висновків. 8.1. Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 22 липня 2019 року №646/ко-19 визначено, що суддя Господарського суду Київської області ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 751,875 бала. Визнано суддю Господарського суду Київської області ОСОБА_1 таким, що відповідає займаній посаді. Крім того, в абзаці 3 резолютивної частини вказаного рішення зазначено, що рішення набирає чинності в порядку, визначеному підпунктом 4.10.8 пункту 4.10 розділу IV Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії України (абзац 3 резолютивної частини). 8.2. Зазначене рішення, зокрема його резолютивна частина щодо позивача було прийнято та оголошено в його присутності, зміст резолютивної частини роз`яснено та позивачу був зрозумілим з огляду на досліджений аудіо/відео запис. 8.3. Отже, Судом встановлено, що рішення відповідача від 22.07.2019 №646/ко-19, як індивідуальний акт прийнятий за наслідками відповідної процедури - кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді, позивачем не оскаржувалось ні повністю, ні частково, у тому числі і абзац 3 резолютивної частини. 8.4. У подальшому відповідачем ВККСУ було прийнято рішення від 07.08.2019 № 745/ко-19 яким вирішено внести зміни у рішення відповідача від 22.07.2019 № 646/ко-19 після чого, як вважає позивач, рішення від 22.07.2019 №646/ко-19 з`явилось у новій редакції, зокрема абзац 3 такого. Однак з такими доводом погодитись не можна. 8.5. Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС Україні індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. 8.6. Як слідує з аналізу форми та змісту як рішення від 22.07.2019 так і рішення від 07.08.2019 такі слід віднести до індивідуальних актів. 8.7. Як зазначалось раніше позивач не вважав, що рішенням від 22.07.2019, зокрема абзацом 3 такого порушено його права та інтереси, лише з прийняттям рішення від 07.08.2019 він пов`язує порушення його прав та інтересів. 8.8. Отже, оскільки рішення від 22.07.2019 № 646/ко-19, зокрема абзац 3 резолютивної частини такого у редакції рішення від 07.08.2019 № 745/ко-19 не існує, то за своїм змістом та ознаками саме останнє є індивідуальним актом, тому може бути предметом позову та судового контролю. 8.9. При оскаржені такого рішення судовому контролю підлягають обставини щодо підстав та порядку його ухвалення, які не впливають на можливість оскарження та скасування раніше прийнятого рішення, а саме від 22.07.2019 № 646/ко-19. 8.10. Хоча відповідно до приписів частини другої статті 9 КАС України Суд розглядає адміністративні справи в межах позовних вимог, однак цією ж нормою встановлено право суду вийти за межі позовних вимог, зокрема якщо це необхідно для ефективного захисту прав і інтересів людини і громадяни з боку порушень суб`єкту владних повноважень. 8.11. Таким чином Суд вважає за можливим вийти за межі позовних вимог, оскільки вважає, що предметом позову у даній справі фактично є рішення відповідача від 07.08.2019 № 745/ко-19 і саме таке слід перевірити на предмет відповідності критеріям визначеним частиною другої статті 2 КАС України. 8.12. Перевіряючи вказане рішення відповідно до приписів наведеної норми Суд констатує наступне. 8.13. Дійсно пунктом 4.13.10 пункту 4.13 Регламенту Комісії перебачено можливість ухвалити рішення про виправлення допущених у рішенні описок, однак не визначено процедури проведення розгляду такого питання. 8.14. Оскільки органи владних повноважень за визначенням вчиняють дії та приймають рішення виключно у межах та у спосіб передбачений законом, то такий не міг вільно на свій розсуд довільно визначати спосіб (процедуру) прийняття такого рішення, а з огляду на обов`язок дотримуватись критеріїв обґрунтованості, розсудливості та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, повинен був розглядати таке питання за процедурою яка була передбачена для винесення рішення від 22.07.2019 № 646/ко-19, а саме з повідомленням особи якої стосується прийняття рішення, а саме позивача, та у складі відповідної колегії. 8.15. Поряд з цим Судом встановлено, що позивач не повідомлявся про розгляд такого питання внаслідок чого був позбавлений права на участь у процесі прийняття рішення. 8.16. Рішення приймалось у пленарному складі Комісії а не у складі колегії, тобто в його ухвалені приймали участь особи які не приймали рішення від 22.07.2019, що ставить під сумнів можливість вирішувати таке питання за умови, що підстав для визначення саме такого складу не передбачено Регламентом, та за відсутності розумних та об`єктивних підстав як-то неможливість прийняття такого рішення колегією через вибуття/зміну складу її членів. 8.17. Це також не відповідає і приписам підпунктів 4.13.1, 4.13.4, 4.13.5 пункту 4.13 Регламенту за якими рішення колегії Комісії ухвалюється більшістю голосів та таке ухвалюється тільки тими членами Комісії, які брали участь у розгляді питання. 8.18. Судом встановлено, що вступна частина рішення вказує на те, що вирішувалось питання виправлення описки, однак резолютивна частина не містить висновку про таке, а вказує на внесення змін у раніше прийняте рішення чого у Регламенті Комісії не передбачено та свідчить про внутрішню суперечність змісту прийнятого акту. 8.19. У ході розгляду цієї справи Судом проаналізовано усі доводи, на яких ґрунтується позовна заява позивача та досліджено усі надані сторонами докази по справі. 8.20. Так, у ході судового розгляду встановлено, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 22 липня 2019 року № 646/ко-19 в частині щодо порядку набрання ним чинності не містить обґрунтувань та мотивів, якими керувалась Комісія, ухвалюючи його, незважаючи на те, що це обумовлює настання юридично значимих наслідків для позивача у вигляді необхідності підтримки рішення Комісії у пленарному складі чи без такої. 8.21. Інші докази, які містяться у справі, також не дають Суду підстав встановити з яких мотивів Комісія дійшла до такого висновку для цілей визначення порядку набрання рішенням від 22.07.2919 № 646/ко-19 чинності з огляду на відсутність належних та допустимих доказів, що не узгоджується з приписами норм матеріального права. 8.22. Комісією не надано і протокольної ухвали про прийняття чи залишення без розгляду матеріалів Громадської ради доброчесності щодо судді ОСОБА_1 та за наслідками перегляду відеозаписів співбесіди із суддею не встановлено, що таке питання ставилось на обговорення Комісії та відповідно не вирішувалось, відтак підтверджено, що ані рішення про прийняття висновку Громадської ради доброчесності, ані про залишення його без розгляду в порядку, визначеному Регламентом, Комісією не приймалося. 8.23. Однак, оскільки судовому контролю в межах даної справи рішення від 22.07.2019 № 646/ко-19 не підлягає оскільки позивачем не оскаржується, і таке рішення не існує в редакції рішення від 07.08.2019 № 745/ко-19, а в частині скасування протокольного рішення позовну заяву повернуто позивачу, то вказані доводи не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог. 8.24. Отже щодо цих так і решти доводів позивача Суд звертає увагу на те, що було надано вичерпну відповідь на всі питання, які входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному аспектах. 8.25. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, яка сформована справах «Салов проти України» від 6 вересня 2005 року (заява №65518/01; пункт 89), «Пронін проти України» від 18 липня 2006 року (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року (заява №4909/04; пункт 58), відповідно до якої: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. 8.26. З огляду на наведене, Верховний Суд приходить до висновку про протиправність рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07 серпня 2019 року № 745/ко-19 про виправлення описки яким було внесено зміни в рішення від 22 липня 2019 року № 646/ко-19 у зв`язку із чим підлягає скасуванню, оскільки таке не відповідає критеріям визначеним частиною другою статті 2 КАС України. Керуючись статтями 22, 241-246, 250, 255, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, ВИРІШИВ: Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 07.08.2019 № 745/ко-19 про виправлення допущеної описки, яким внесено зміни в рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 22.07.2019 №646/ко-19. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (з дня складення повного судового рішення). Рішення складене та підписане 14.07.2020. ........................... ........................... ........................... ........................... ........................... І.Я.Олендер, І.А. Васильєва, І.А. Гончарова, С.С. Пасічник, Р.Ф. Ханова, Судді Верховного Суду