Постанова 4824 № 756/3996/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 33/824/2476/2020 Суддя 1 інстанції - Дев?ятко В.В. Категорія: ст. 124 КУпАП Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 липня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою з доповненнями ОСОБА_1 на постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 29 травня 2020 року, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого заступником директора ПАТ «РБА», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, В С Т А Н О В И Л А: Постановою судді Оболонського районного суду м. Києва від 29 травня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців. Постановою суду встановлено, що 13 березня 2020 року о 08 год. 20 хв., ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Toyota», моделі «Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 , у м. Києві, по просп. С. Бандери, 23-А/1, при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen», моделі «Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , що спричинило пошкодження вищевказаних транспортних засобів. ОСОБА_1 порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху та вчинив правопорушення, що передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в яких просить в разі неприйняття Київським апеляційним судом доводів апеляційної скарги що стосуються відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного порушення, та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, змінити постанову від 29.05.2020 року в частині накладеного адміністративного стягнення, замінивши його на штраф. За доводами апелянта, постанова від 29.05.2020 року прийнята судом з порушенням норм процесуального права, та невірним застосуванням норм матеріального права, внаслідок неповного з`ясування обставин ДТП, що мають значення, у зв`язку зчим підлягає скасуванню. ОСОБА_1 вказує на те, що розглядаючи справу судом не вжито заходів для встановленняфактичних обставин, не з`ясовано чи було вчинено адміністративнеправопорушення ОСОБА_1 , чи винна дана особа в його вчиненні, та чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Щодо фактичних обставин справи ОСОБА_1 зазначає, що він 13 березня 2020 року приблизно о 08-20 годині рухався на власному автомобілі марки Toyota Corolla, д.н.з. НОМЕР_1 по вулиці Богатирській в напрямку станції метро Оболонь зі швидкістю 30-40 кілометрів на годину. В районі будинку № 23 А/1 по проспекту Степана Бандери, у зв`язку із наміром перелаштуватись з середньої смуги руху у крайню ліву, ним був поданий сигнал покажчика повороту не менш як за 80-100 метрів від початку маневру. Подивившись у дзеркало заднього виду та оцінивши дорожню обстановку, яка дозволяла безперешкодно почати і закінчити маневр, почав перелаштовуватись у ліву смугу руху. Апелянт зазначає, що він пересвідчився у безпечності маневру, та розпочав зміну напрямку руху, оскільки в полі зору були відсутні транспортні засоби, яким би перешкоджав його автомобіль з урахуванням допустимої швидкості руху 50 кілометрів на годину інших учасників дорожнього руху, однак під час перестроювання з однієї смуги руху в іншу, він почув звук гальм іншого автомобіля, та через деякий час відчув удар внаслідок зіткнення з лівою передньою стороною його автомобіля. З`ясувалось, що з його автомобілем зіткнувся автомобіль марки Volkswagen Passat д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався по крайній лівій смузі, внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали пошкодження. ОСОБА_1 вказує на те, що із складеним щодо нього протоколом він був не згоден, оскільки, на думку апелянта, висновки поліцейського про те, що ним ( ОСОБА_1 ) було порушено п. 10.1 ПДР України у результаті чого відбулася ДТП, були передчасними, суперечили фактичним обставинам справи, та були наслідком неповного з`ясування обставин, які призвели до дорожньо-транспортної пригоди, про що ним було вказано у протоколі, у письмових поясненнях. Щодо недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, відсутності вини у вчинення ДТП, таскладу адміністративного правопорушення, апелянт зазначає, що згідно з Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Однак, при оформленні дорожньо-транспортної пригоди, дії водія автомобілю Volkswagen Passat - ОСОБА_2 на відповідність Правилам дорожнього руху України при оформленні дорожньо-транспортної пригоди, не перевірялись, а відтак, на переконання апелянта, вказані висновки є передчасними, і не ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, адже з матеріалів про адміністративне правопорушення чітко вбачається про наявність причинно-наслідкового зв`язку між порушенням водія Volkswagen Passat - ОСОБА_2 п. 10.4. Правил дорожнього руху України, та настанням дорожньо-транспортної пригоди. ОСОБА_1 вказує на те, що реалізовуючи свої права, з метою доведення відсутності складу адміністративного правопорушення, ним були подані до суду письмові заперечення, та клопотання про виклик свідків, а також призначення автотехнічної експертизи у справі, однак суд, розглядаючи справу, не вжив заходи для встановлення фактичних обставин, не перевірив доводи вказані у запереченнях, та керувався при винесенні постанови від 29.05.20 висновками Поліцейського викладеними у протоколі щодо порушення водієм - ОСОБА_1 п. 10.4. Правил дорожнього руху України, що призвело до недоведеності обстави, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також до невідповідності висновків, викладених у постанові від 29.05.20, обставинам справи. Апелянт стверджує, що при зміні напрямку руху, він пересвідчився у безпечності маневру, та розпочав перелаштовуватись в іншу смугу руху, оскільки в полі зору були відсутні транспортні засоби, яким би перешкоджав його автомобіль з урахуванням допустимої швидкості руху інших учасників дорожнього руху, в тому числі автомобілю ОСОБА_2 іншого учасника ДТП, а тому, враховуючи дорожню обстановку, ним були вжиті всі заходи для здійснення безпечного маневру, та сповіщено покажчиком повороту про зміну напрямку руху інших учасників руху, проте значне перевищення допустимої швидкості руху автомобілем Volkswagen Passat, позбавило його можливості зорієнтуватися під час керування транспортним засобом, зокрема для вибору безпечної швидкості та здійснення безпечного маневру. ОСОБА_1 зазначає, що правилами дорожнього руху визначено, що видимість у напрямку руху - максимальна відстань, на якій з місця водія можна чітко розпізнати межі елементів дороги та розміщення учасників руху, що дає змогу водієві орієнтуватися під час керування транспортним засобом, зокрема для вибору безпечної швидкості та здійснення безпечного маневру. Згідно з пунктом 12.3. Правил дорожнього руху України у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, проте, на думку апелянта, рух автомобілю Volkswagen Passat із значним перевищення швидкості, не дозволило водієві - ОСОБА_2 вжити заходів для об`їзду перешкоди (автомобілю Toyota Corolla), або зупинки. Апелянт зазначає, що зі схеми місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.03.2020 складеної інспектором ДПП лейтенантом поліції Кобилянським Д.В., що є невід`ємною частиною протоколу вбачається, що: довжина гальмівного шляху автомобілю Volkswagen Passat до моменту зіткнення становить 28 метра; довжина гальмівного шляху автомобілю Volkswagen Passat після зіткнення становить 14 метрів; загальна довжина гальмівного шляху складає 42 метра. ОСОБА_1 зазначає, що вирахувавши за формулою швидкість авто на початку гальмування, вона становить 92,38 кілометра на годину. Таким чином, на переконання апелянта, водій автомобілю Volkswagen Passat - ОСОБА_2 , рухаючись із значним перевищенням швидкості, не зміг вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, що призвело до ДТП, що свідчить, що у його ( ОСОБА_1 ) діях відсутні порушення вимог 10.1. Правил дорожнього руху України, що виключає настання адміністративної відповідальності передбаченої ст. 124 КУпАП, у зв`язку з чим, вбачається невідповідність висновків, викладених у постанові суду першої інстанції обставинам справи, та недоведеності обстави, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що є підставою для її скасування. Крім того, ОСОБА_1 вказує на те, що судом було допущено порушення норм процесуального права, адже, про те, що у провадженні Оболонського районного суду м. Києва знаходиться справа щодо нього, а також про дати засідань, він дізнавався з сайту Судової влади України, не отримуючи жодної повістки. Крім того, з метою реалізації свого права на участь у судовому розгляді, у зв`язку з запровадженням низки обмежень спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби, ним було заявлене клопотання про відкладення розгляду справи, однак судом було допущені порушені вказаних норми процесуального права, та розглянуто справу за відсутності даних про його своєчасне сповіщення, та не зважаючи на заявлене клопотання відкладення розгляду справи. ОСОБА_1 вказує на те, що судом не був дотриманий визначений статтею 280 КУпАП обов`язок: не надано оцінки доводам наведеним у запереченнях, та не наведено аргументів на їх спростування; безпідставно і необґрунтовано не задоволено клопотання про виклик свідків від 08.05.20: ОСОБА_3 , інспектора ДПП Управління патрульної поліції у місті Київ; Можар Віталія Вікторовича, другого учасника ДТП, ОСОБА_4 пішохода, свідка дорожньо-транспортної пригоди; безпідставно і необґрунтовано не задоволено клопотання про призначення експертизи. Таким чином, на переконання апелянта, внаслідок порушення норм процесуального права, судом не вжито заходів направлених на з`ясування чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винний він в його вчиненні, у зв`язку з чим вбачається невідповідність висновків, викладених у постанові Оболонського районного суду м. Києва від 29.05.2020 року, обставинам справи. В доповненнях до апеляційної скарги, ОСОБА_1 вказує, що судом першої інстанції було допущено порушень і при накладенні адміністративного стягнення у виді позбавлення волі, зокрема, суд, обираючи саме такий вид стягнення, не мотивував чому обрав такий вид. Більш того, суд вказав, що обтяжуючих обставин не встановлено, не враховано, що вина обопільна обох учасників. Більш того, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не приймав участі під час розгляду, він не зміг надати доказів того, що має на утриманні двох малолітніх дітей та матір похилого віку, являється єдиною особою, що працює, у зв`язка у з чим використовує автомобіль для потреб сім`ї. Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення потерпілого ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав. Відповідно до ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП при розгляді адміністративної справи органом (посадовою особою) повинно бути вжито всіх необхідних заходів для повного, всебічного і об`єктивного дослідження доказів та з`ясовано: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як вбачається з матеріалів справи, ці вимоги закону суддею суду першої інстанції під час розгляду справи виконані в повному обсязі. Висновок, викладений у постанові судді Оболонського районного суду м. Києва від 29 травня 2020 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами: даними протоколу про адміністративне правопорушення, поясненнями потерпілого ОСОБА_2 , частково поясненнями самого ОСОБА_1 та схемою ДТП. Так, з матеріалів справи вбачається, що 13 березня 2020 року о 08 год. 20 хв., ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Toyota», моделі «Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 , у м. Києві, по просп. С. Бандери, 23-А/1, при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen», моделі «Passat», д.н.з. НОМЕР_2 , що спричинило пошкодження вищевказаних транспортних засобів. З показань ОСОБА_2 , наданих як на місці ДТП, так і в суді першої та апеляційної інстанції вбачається, що він 13.03.2020 р. приблизно о 08 год. 20 хв. на власному автомобілі «Volkswagen» рухався по проспекту Бандери з м. "Почайна" в сторону м. "Оболонь" в крайній лівій смузі при наявності трьох смуг руху. Раптово, авто «Toyota» під керуванням, як пізніше з`ясувалось ОСОБА_1 , без попереджувальних сигналів змінив напрямок руху в ліву сторону. Внаслідок такого різкого маневру «Toyota», ОСОБА_2 зазначив, що він застосував всіх заходів для уникнення ДТП, про що свідчать сліди гальмування, проте, уникнути ДТП не вдалось. ОСОБА_2 додав, що після ДТП, ОСОБА_1 , вийшовши з автомобіля вибачився та пояснив, що він мав намір розвернутись, не зважаючи на те, що рухався в середній смузі руху. ОСОБА_1 в своїх поясненнях, наданих як на місці ДТП, так і в суді апеляційної інстанції пояснив, що дійсно на автомобілі «Toyota» рухався по вул. С.Бандери в м. Києві в середньому ряду. Мав намір перестроїтись в ліву смугу руху, для чого ввімкнув покажчик повороту, впевнився, що відсутні автомобілі та розпочав маневр. Однак, відразу відчув удар в автомобіль зліва, перед цим було чути сильне гальмування. Згідно даних, наявних у справі, зокрема, схеми місця ДТП, вбачається, що місце зіткнення вказаних транспортних засобів знаходиться на смузі руху автомобіля водія ОСОБА_2 , в яку намагався перестроїтись водій ОСОБА_1 , чого не заперечували обидва учасники дорожньо - транспортної пригоди. Окрім того, на схемі відображено наявність гальмівного шляху автомобіля «Volkswagen», що повністю узгоджується з показаннями водія ОСОБА_2 . На зворотньому боці схеми місця ДТП зафіксовані механічні пошкодження, отримані обома транспортними засобами внаслідок ДТП, зокрема, в автомобілі «Toyota» пошкоджено ліве переднє крило, передній бампер, ліва передня фара, ліве переднє колесо, решітка радіатора, а в автомобілі «Volkswagen» пошкоджено переднє праве крило, передній бампер, передня права фара, права передня дверка, праве переднє колесо, правий поріг, праве дзеркало, лакофарбове покриття задньої дверки, капот. Наведені докази повністю узгоджуються з поясненнями обох учасників з приводу того, що водій автомобіля «Toyota» ОСОБА_1 намагався перестроїтись із середньої смуги руху в ліву смугу руху, проте, не переконався в безпечності такого маневру. Пояснення ОСОБА_1 про те, що на момент початку перестроювання він впевнився, що автомобілів в тій смузі, на яку він мав намір перестроїтись не було, спростовуються як поясненнями ОСОБА_2 , так і поясненнями самого ОСОБА_1 про те, що відразу після початку маневру він відчув удар в свій автомобіль та звук гальм, що доводить порушення ОСОБА_1 п. 10.1 ПДР України, а саме, при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen», що спричинило пошкодження вищевказаних транспортних засобів. При цьому, апеляційний суд не може взяти до уваги пояснення ОСОБА_1 з приводу того, що довжина гальмівного шляху автомобіля Volkswagen Passat до моментузіткнення становить 28 метрів; довжина гальмівного шляху автомобіля Volkswagen Passat після зіткненнястановить 14 метрів; загальна довжина гальмівного шляху складає 42 метра, оскільки такі дані не підтверджуються будь - якими доказами у справі, зокрема, схемою місця ДТП. На останній дійсно зафіксовано наявність слідів гальмування автомобіля Volkswagen, проте, без зазначення довжини такого сліду, і оскільки схема складена без дотримання масштабності, то обрахування довжини слідів гальмування є неможливим. Більш того, питання дотримання швидкісного режиму водієм автомобіля Volkswagen ОСОБА_2 виходить за межі розгляду справи щодо ОСОБА_1 , який відповідно до вимог КУпАП проводиться в межах складеного щодо нього протоколу про адміністративні правопорушення. Посилання ОСОБА_1 на порушення судом процесуальних норм при розгляді справи є безпідставними, зважаючи на те, що матеріали справи містять неодноразові повідомлення ОСОБА_1 про день та час розгляду справи, і доказом того, що він був обізнаний про день та час розгляду справи є численні клопотання як про відкладення розгляду справи, так і про виклик свідків, які направлялись ОСОБА_1 до суду. Чергова неявка ОСОБА_1 в судове засідання 29 травня 2020 р., за умови його належного повідомлення, давала суду право проводити розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 . Під час апеляційного розгляду будь - яких клопотань про виклик свідків у справі чи про призначення експертизи ОСОБА_1 не заявляв. Враховуючи достатність матеріалів, які надають можливість з усією повнотою встановити дійсні обставини ДТП, оцінюючи кожний наведений доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважаю, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини, які призвели до дорожньої аварії, надав їм об`єктивну оцінку та прийшов до правильного висновку про наявність саме в діях ОСОБА_1 порушень п. 10.1 Правил дорожнього рухуУкраїни, адже такі порушення вимог ПДР України перебувають у прямому причино - наслідковому зв`язку з настанням наслідків у виді дорожньо - транспортної пригоди. Тому підстав для скасування в цій частині постанови суду та задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 не вбачаю. З приводу доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо суворості накладеного на нього адміністративного стягнення, то слід вказати наступне. Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності з метою виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень. Згідно ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі. Статтею 124 КУпАПпередбачено, що порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року. Як вбачається з оскаржуваної постанови, при вирішенні питання щодо виду та розміру адміністративного стягнення, яке має бути накладено на ОСОБА_1 , судом дотримано наведених норм права. Так, з врахуванням принципу справедливості та індивідуалізації покарання, суд врахував конкретні обставини справи та виходив з того, що внаслідок порушення ОСОБА_1 п. 10.1 ПДР України, які в даному випадку є грубим порушенням, настали негативні наслідки для двох учасників дорожнього руху. Судом першої інстанції обставин, які обтяжують або пом`якшують відповідальність правопорушення не було встановлено, проте, з пояснень під час апеляційного розгляду самого ОСОБА_1 вбачається, що він раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, в тому числі за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. При цьому, судом враховано, й дані про особу ОСОБА_1 , зокрема, його вік, те, що він працює заступником директора в ПАТ "РБА". Враховуючи наведені вище обставини, судом першої інстанції ОСОБА_1 було призначено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців, яке, відповідно до санкції ст.124 КУпАП, хоч і є суворішим видом стягнення, по відношенню до штрафу, однак визначено таке стягнення у мінімальному розмірі, передбаченого санкцією цієї статті. Саме таке стягнення, на думку апеляційного суду, є достатнім та необхідним для виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень. Ті обставини, на які посилається апелянт, а саме, те, що ОСОБА_1 має двох малолітніх дітей та матір похилого віку, в зв`язку з чим використовує автомобіль в потребах сім`ї, враховуються апеляційним судом при прийнятті даної постанови, разом з тим, наведені обставини ніяким чином не спростовують правильність висновків суду першої інстанції щодо накладеного адміністративного стягнення, та не можуть бути безумовною підставою для зміни накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення. Враховуючи наведене, вважаю, що постанова Оболонського районного суду м. Києва від 29 травня 2020 року є законною та обґрунтованою, отже, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, П О С Т А Н О В И Л А: Постанову судді Оболонського районного суду м. Києва від 29 травня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців - залишити без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанова оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду Кепкал Л.І.