Постанова 4856 № 824/1428/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 824/1428/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Боднарюк О.В. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 15 липня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Гонтарука В. М. Курка О. П. , за участю: секретаря судового засідання: Черняк А.В., представника позивача Якобишеної Т.Д. представника відповідача - Гроссу Д.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування наказів, В С Т А Н О В И В : В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області № 610 від 04.10.2019 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Кельменецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області старшого лейтенанта поліції Булиховського Тараса Миколайовича; - визнати протиправним та скасувати наказ № 165 о/с Головного Управління Національної поліції в Чернівецькій області від 24.10.2019 року відносно звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 з посади інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Кельменецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області з 24.10.2019 року; - поновити ОСОБА_1 з 25.10.2019 року на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Кельменецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області в званні старшого лейтенанта поліції; - стягнути з Головного Управління Національної поліції в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.10.2019 року до дня фактичного поновлення на роботі із розрахунку одноденного грошового забезпечення в розмірі 292,38 грн. Обгрунтовуючи протиправність оскаржуваних наказів, позивач відзначив факт відсутності встановлення обвинувальним вироком його винуватості у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 Кримінального Кодексу України, що відповідно до вимог закону могло бути єдиною підставою для звільнення його зі служби в поліції та притягнення до відповідальності. Крім того, позивач вважає, що його вину у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлено, оскільки під час проведення службового розслідування та визначенні виду стягнення не було дотримано всіх вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року позов задоволено частково. Судом визнано протиправними та скасовано накази Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області № 610 від 04.10.2019 року "Про застосування дисциплінарного стягнення", в частині застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Кельменецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області старшого лейтенанта поліції Булиховського Тараса Миколайовича, та № 165 о/с від 24.10.2019 року "По особовому складу", щодо звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 з посади інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Кельменецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області з 24.10.2019 року. Також судом ухвалено поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Кельменецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області - з 24.10.2019 року та стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2019 року по 20.02.2020 року в сумі 30582,00 грн. Вказане рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Зокрема, як відзначено апелянтом, у ході проведення службового розслідування факт вчинення позивачем кримінального правопорушення не досліджувався, оскільки комісією було надано оцінку виключно діям позивача в частині допущення порушення службової дисципліни, а звільнення відповідача мало місце виключно у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення. Також, відповідач відзначає неналежну оцінку судом першої інстанції показів свідків, які були опитані в судовому засіданні та пояснень самого позивача, в тому рахунку, і безпідставне посилання на презумпцію невинуватості позивача. У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив доводи відповідача та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги. При цьому, позивач посилається на правильну оцінку суду першої інстанції матеріалів службового розслідування, внаслідок чого судом зроблено обгрунтований висновок про не застосування відповідачем достатніх правових інструментів для вчинення оскаржуваних дій. У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити. Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечила, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на службі в органах внутрішніх справ з 26.07.2012 року по 06.11.2015 року. В Національній поліції України з 07.11.2015 року працював на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Кельменецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області у званні капітана поліції. (а.с.13,14) Зі змісту доповідної записки заступника начальника управління - начальника відділу ІОС УКЗ ГУНП в Чернівецькій області полковника поліції Горбана М.К. встановлено, що 07.09.2019 року до ГУНП в Чернівецькій області надійшла інформація про те, що вказаного числа, близько 12 год. 30 хв., у м. Кельменці Чернівецької області працівниками УСБУ в Чернівецькій області спільно з працівниками ТУ ДБР, розташованого у місті Хмельницькому, задокументований факт отримання у громадянина А неправомірної вигоди у сумі 7000 грн. інспектором СРПП №1 Сокирянського відділення поліції Кельменецького ВП ГУНП в Чернівецькій області лейтенантом поліції Москалюком Іваном Дмитровичем, який перебував поза службою, без однострою та вогнепальної зброї. Попередньою перевіркою встановлено, що поліцейський ОСОБА_2 вказану неправомірну вигоду повинен був передати інспектору СРПП №2 Кельменецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області старшому лейтенанту поліції за вирішення питання щодо не притягнення громадянина А до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.130 КУпАП. Факт вчинення громадянином А адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, був виявлений ОСОБА_1 напередодні, під час несення ним служби у складі наряду ГРПП. 07.09.2019 року поліцейського ОСОБА_1 , який перебував на службі в однострої та з вогнепальною зброєю, затримано у порядку ст.208 КПК України, у с. Дністрівка Кельменецького району Чернівецької області. Відповідно до наказу від 09.09.2019 року № 1137 "Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії", призначено службове розслідування та створено склад дисциплінарної комісії (а.с.48). 11.09.2019 року посадовими особами відповідача відібрано у ОСОБА_1 письмові пояснення, зі змісту яких встановлено, що останній відповідно статті 63 Конституції України від дачі будь - яких пояснень відмовився (а.с.61-62). В матеріалах справи наявне повідомлення про підозру від 08.09.2019 року, зі змісту якого слідує, що ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (а.с.93-95). Згідно висновку службового розслідування, проведеного по факту порушення службової дисципліни інспектором СРПП №2 Кельменецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області старшим лейтенантом поліції Булиховським ОСОБА_3 .М. (окрім іншого) встановлено, що 07.09.2019 року близько 12 год. 30 хв., працівниками Генеральної прокуратури України та управління СБУ в Чернівецькій області, в рамках розслідування кримінального провадження №42019260000000145, яке було розпочатого 05.09.2019 за ч.3 ст.368 КК України, у смт.Кельменці Кельменецького району Чернівецької області, було задокументовано факт отримання у громадянина А неправомірної вигоди у сумі 7000 грн. інспектором СРПП №1 Сокирянського відділення поліції Кельменецького ВП ГУНП в Чернівецькій області лейтенантом поліції Москалюком Іваном Дмитровичем, який перебував поза службою, без однострою та вогнепальної зброї, який вказану неправомірну вигоду повинен був передати позивачу за вирішення питання щодо не притягнення громадянина А до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.130 КУпАП. Факт вчинення громадянином А адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, був виявлений Позивачем напередодні, під час несення ним служби у складі наряду ГРПП. 07.09.2019 року позивача, який перебував на службі, в однострої та з вогнепальною зброєю, було затримано працівниками ГПУ та У СБУ в Чернівецькій області у порядку ст.208 КПК України, у с. Дністрівка Кельменецького району Чернівецької області. 08.09.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України. 09.09.2019 року, згідно ухвал слідчого судді Хмельницького міськрайсуду Хмельницької області, поліцейському ОСОБА_1 обрано міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк по 01.11.2019 року включно з правом внесення застави в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 80280 грн. З приводу та у межах проведення службового розслідування дисциплінарна комісія запропонувала позивачу надати пояснення по суті справи. Однак, позивач, пославшись на ст.63 Конституції України, від надання будь-яких пояснень відмовився. Аналізуючи матеріали службового розслідування у своїй сукупності, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що інспектор СРПП №2 Кельменецького відділу поліції старший лейтенант поліції ОСОБА_1 ., перебуваючи на службі в Національній поліції України, будучи зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, їхні негативні наслідки, вступив у неділові стосунки з ОСОБА_4 , (далі - громадянином А), від якого вимагав неправомірну вигоди в сумі 7000 грн, за не притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.130 КУпАП. Крім цього, щоби приховати свої протиправні дії, ОСОБА_5 до їх вчинення залучив інспектора СРПП №1 Сокирянського відділення поліції Кельменецького ВП лейтенанта поліції Москалюка І.Д. На підставі зазначених висновків, дисциплінарною комісією було встановлено, що позивач допустив порушення службової дисципліни, що виразилось у недотриманні Присяги працівника поліції, невиконанні вимог п.1 ч.1 ст.18 Закону України Про Національну поліцію, п.п.1,6 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вимог п.1 розділу II, п.3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, за що він підлягає до застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення із служби в поліції (а.с. 102-115). За таких обставин, наказом № 610 від 04.10.2019 року начальника ГУНП в Чернівецькій області Дмітрієва А. Про застосування дисциплінарного стягнення, що виразилось у невиконанні вимог п.1 ч.1 ст.18 ЗУ Про Національну поліцію, п.п.1, 6 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, вимог п.1 розд. II, п.3 розд. ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року № 1179, до інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Кельменецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції (п.1 Наказу) (а.с.15-17). Наказом начальника ГУНП в Чернівецькій області Дмітрієва А. № 165 о/с від 24.10.2019 року По особовому складу, за пунктом 6 частини 1 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), звільнено зі служби старшого лейтенанта поліції Булиховського Тараса Миколайовича - інспектора сектору реагування патрульної поліції № 2 Кельменецького відділу поліції ГУНП в Чернівецькій області, 24 жовтня 2019 року. Підстава: наказ ГУНП в Чернівецькій області від 04.10.2019 року № 610. (а.с.18). Не погоджуючись із вказаними наказами відповідача та вважаючи звільнення незаконним, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що виключно у разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду відносно позивача, у відповідача могли б бути усі правові підстави для прийняття наказу і можливого звільнення позивача із служби в поліції. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що на час розслідування кримінальної справи заінтересовані особи не були позбавлені права звернутись до суду з поданням/клопотанням про відсторонення від посади позивача на час розслідування. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та, надаючи оцінку доводам та вимогам апеляційної скарги в призмі приписів ст. 308 КАС України, відзначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частина 6 ст. 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення. Так, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України Про Національну поліцію №580-VIII від 02 липня 2015 року (Закон №580). Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №580 у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону №580 поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Частиною 1 ст. 18 Закону №580 визначені основні обов`язки поліцейського, зокрема поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Різновиди відповідальності поліцейських передбачені ст. 19 Закону №580, де визначено, що разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Законом України від 15.03.2018 року №2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (Дисциплінарний статут). Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1 Дисципланірного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Статтею 11 Дисциплінарного статуту визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом. Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст. 12 Дисциплінарного статуту). При цьому, ст. 13 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Згідно зі ч. ч. 1-4 ст. 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту). Відповідно до ст. 18 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: - надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; - подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; - ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; - подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; - користуватися правничою допомогою. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови. Так, на виконання вимог Дисциплінарного статуту наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року №893 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (Порядок №893), зареєстрований у Міністерстві юстиції України 28.11.2018 року за №1355/32807. Згідно п. 1 розділу ІІ Порядку службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. У наказі про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії визначаються голова та члени дисциплінарної комісії, зазначається підстава проведення службового розслідування, а також прізвище, ім`я, по батькові, посада поліцейського, стосовно якого воно проводитиметься (у разі якщо на час призначення службового розслідування це відомо) (п. 4 розділу ІІ Порядку). Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. (п. 3 розділу IV Порядку). Відповідно до п. 7 розділу IV Порядку кожна посадова особа поліції відповідно до своїх повноважень зобов`язана сприяти проведенню службового розслідування. Відмова поліцейського або іншої посадової особи поліції надавати пояснення про обставини, які є предметом службового розслідування, крім відмови давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначено законодавством України, а також надання завідомо неправдивих пояснень є перешкоджанням проведенню службового розслідування. Пунктом 1 розділу V Порядку визначено, що проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Згідно з ч. 3 ст. 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Так, встановлені обставини та матеріали справи свідчать про те, що підставою для звільнення позивача зі служби стало те, що відносно нього порушено кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що ч. 1 ст. 62 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Так, у судовому засіданні представники сторін зазначили про те, що станом на час розгляду даної справи судом першої інстанції кримінальне провадження №42019260000000145 у відношенні позивача по обвинуваченню за ч. 3 ст. 368 КК України не розглянуто. Також, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що факт наявності у висновку службового розслідування лише тих порушень, які інкримінуються позивачу у кримінальному провадженні №42019260000000145, знайшов своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи. В даному випадку, жодних інших діянь та порушень позивача, які б були визначені Дисциплінарним Статутом, у висновку службового розслідування не зазначено. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виключно в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду відносно ОСОБА_1 у відповідача будуть усі правові підстави для прийняття наказу про звільнення позивача із ГУ НП в Чернівецькій області. При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про те, що у межах перевірки дисциплінарною комісією факт вчинення позивачем кримінального правопорушення не досліджувався, а надавалась лише оцінка його діям у частині допущеного порушення службової дисципліни, оскільки ні в матеріалах справи, ні в ході її розгляду не підтверджено, які саме порушення, передбачені Дисциплінарним Статутом, були вчинені позивачем, окрім тих, що йому інкримінуються. Щодо неналежної оцінки судом першої інстанції показань свідків, то судова колегія, вивчивши останні, дійшла до переконання про безпідставність вказаних тверджень апелянта, оскільки допитані в суді першої інстанції свідки надали пояснення виключно по факту вчиненого позивачем кримінального правопорушення, і їх пояснення були вірно взяті до уваги судом першої інстанції як докази у підтвердження неправомірності прийняття відповідачем оскаржуваних наказів, в той час як оцінка таким показам свідків по суті буде надана під час здійснення кримінального провадження. Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті, що оскаржувані накази відповідача про звільнення позивача зі служби в поліції, не відповідають вказаним критеріям правомірності, є необґрунтованими та протиправними, а тому підлягали скасуванню, а позивач поновленню на посаді. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 березня 2018 року справа №822/1832/16. Відтак, з огляду на встановлені фактичні обставини справи в призмі наведених норм законодавства, колегія суддів, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги в призмі приписів ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що доводи апеляції не знайшли свого підтвердження та у своїй сукупності не спростовують висновків суду першої інстанції. Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не використання посадовими особами відповідача достатніх правових інструментів для доведення вини позивача, що стало підставою для складення необґрунтованого висновку з пропозиціями про застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного впливу - звільнення з посади. Також до уваги взято той факт, що як у висновку службового розслідування, так і в оскаржуваних наказах міститься лише загальне формулювання про порушення позивачем вимог Закону України Про Національну поліцію, Дисциплінарного статуту, Правил етичної поведінки поліцейських, Присяги поліцейського, що не дає можливості встановити, за які ж таки порушення позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Вказані обставини та зроблені на їх підставі висновки суду першої інстанції під час апеляційного перегляду даної справи апелянтом не спростовані. Таким чином, оцінюючи в сукупності вищевикладене, враховуючи непідтвердження в судовому засіданні обставин, якими відповідач обґрунтував свої твердження стосовно правомірності оскаржуваних наказів, судова колегія дійшла висновку про обгрунтованість та підставність заявленого позивачем позову та відповідно наявності правових підстав для задоволення позовних вимог. При цьому, судова колегія враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена у рішення по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, де Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 16 липня 2020 року. Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Курко О. П.