Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/5154/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 червня 2024 р. Справа № 520/5154/22 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Курило Л.В., Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2024, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/5154/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якій просить суд: - визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Харківській області від 23.03.2022 р. №165 о/с щодо звільнення ОСОБА_1 з рядів Національної поліції України; - поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Харківського районного управління поліції №2 ГУНП в Харківській області; - стягнути з ГУНП в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на порушення порядку проведення службового розслідування, протиправність притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції та звільнення останнього зі служби в поліції. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 року адміністративний позов залишено без задоволення. Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи та невірно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про допущення позивачем дисциплінарного проступку. Зазначив, що головною умовою притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є саме доведеність факту того, що особа, яка притягується до відповідальності, вчинила дисциплінарний проступок. Натомість ані висновок службового розслідування, ані оскаржуваний наказ не містять будь-яких конкретних фактів, що позивачем були допущені порушення, за які відповідачем у відношенні позивача застосовано дисциплінарне стягнення. При цьому, відповідачем не було надано жодних доказів того, що графік чергування був завчасно доведений до відома позивача, враховуючи, що позивач у цей період перебував за місцем проведення служби. На думку позивача, судом першої інстанції не надана оцінка діям відповідача щодо застосування відносно позивача найважчого виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції при відсутності діючих дисциплінарних стягнень. Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. У наданих до суду додаткових письмових поясненнях позивач просив задовольнити апеляційну скаргу. Згідно з 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлялись. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач проходив службу у Головному управлінні Національної поліції в Харківській області, де останній час працював на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції відділу поліції №1 Харківського районного управління поліції №2 ГУНП в Харківській області. Відповідно до Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває і надалі. У зв`язку з воєнним станом, Міністерство внутрішніх справ України, зокрема в особі Національної поліції України, яка є структурним підрозділом, зобов`язано запровадити та здійснювати, передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Відповідно до вимог наказу Національної поліції України № 242 від 08.04.2022 Про деякі питання посиленого варіанту службової діяльності на період дії на території України воєнного стану, усім працівникам підрозділів Національної поліції України установлено шестиденний робочий тиждень та відмінено вихідний день суботу і святкові дні. Крім цього, поліцейським заборонений виїзд за кордон (окрім виняткових причин). Міністерство внутрішніх справ України, зокрема в особі Національної поліції України, яка є структурним підрозділом, зобов`язано запровадити та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. 19.03.2022 до ГУНП в Харківській області надійшов рапорт начальника ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_2 про те, що 18.03.2022 оперуповноважений СКП ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_1 , отримав від нього наказ про необхідність несення служби, з метою охорони адміністративної будівлі відділу поліції, на «1-му посту», але виконувати його відмовився в категоричній формі без пояснення причини, після чого без погодження з керівництвом покинув місце несення служби. Наказом начальника ГУНП в Харківській області від 20.03.2022 № 485 призначено службове розслідування, за обставинами, викладеними у рапорті полковника поліції ОСОБА_3 від 18.03.2022р, відносно оперуповноваженого СКП ВП №1 Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 22.03.2022 начальником ГУНП в Харківській області затверджений висновок службового розслідування, відповідно до якого за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пункту 24 частини 1 статті 23, частини 2 статті 24 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», частини 1 та 2 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII та Присяги на вірність Українському народові, оперуповноважений СКП ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_1 заслуговує на застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Наказом ГУНП в Харківській області від 22.03.2022 № 221 до оперуповноваженого СКП ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Наказом ГУНП в Харківській області від 23.03.2022 № 165 о/с оперуповноваженого СКП ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції. Не погоджуючись з наказом про звільнення, позивач звернувся до суду з цим позовом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що дисциплінарна комісія під час службового розслідування відносно позивача повно встановила та з`ясувала обставини події та правомірно притягнула позивача до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пункту 24 частини 1 статті 23, частини 2 статті 24 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», частини 1 та 2 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII та Присяги на вірність Українському народові. У зв`язку з цим, враховуючи порушення, які були встановлені дисциплінарною комісією та відображені у висновку службового розслідування, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Національної поліції в Харківській області правомірно видано наказ від 23.03.2022 р. №165 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною шостою статті 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закону України від 02.07.2015 №580-VIII Про Національну поліцію (далі - Закон №580). Відповідно до частини першої статті 1 Закону №580-VIII Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Статтею 3 Закону №580-VIII визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції (частина третя статті 11 Закону№580-VIII). Відповідно до частини першої статті 17 Закону №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Статтею 18 Закону №580-VIII визначено обов`язки поліцейських. Зокрема, поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частини перша та друга статті 19 Закону №580-VIII). Законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Згідно з частиною другою статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону №580-VIII зобов`язує поліцейського, у тому числі: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень (частина третя статті 1 Дисциплінарного статуту). Відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту, поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика. За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу. Статтею 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту). Відповідно до статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Згідно із статтями 14, 15, 19 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків провадиться службове розслідування. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку. У висновку за результатами службового розслідування, у том числі, зазначаються: причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Аналогічні положення закріплені і у Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807 (далі Порядок). Також Порядком передбачено, що службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку. Відповідно до пункту 1 Розділу VII Порядку, у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. Як було встановлено під час розгляду справи, наказом начальника ГУНП в Харківській області від 20.03.2022 № 485 призначено службове розслідування, за обставинами, викладеними у рапорті полковника поліції ОСОБА_3 від 18.03.2022р. відносно оперуповноваженого СКП ВП №1 Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 . Судовим розглядом встановлено, що опитаний під час проведення службового розслідування начальник ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області полковник поліції ОСОБА_2 , пояснив, що з метою забезпечення належної охорони адміністративної будівлі відділу поліції №1 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області, складений «Графік несення служби працівниками, які заступають на чергування для охорони адміністративної будівлі відділу поліції №1 з 10.03.2022 року по 21.03.2022 року», який 10.03.2022 року ним затверджений. Відповідно до цього графіку оперуповноважений СКП ВП №1 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_1 18.03.2022 в період з 09.00 год. до 17.00 год. повинен був заступити на службу з охорони адміністративної будівлі у складі наряду, однак 18.03.2022 останній повідомив працівників чергової частини відділу поліції №1 Харківського РУП №2 ГУНП в Харківській області про те, що заступати для несення служби не буде. З метою з`ясування причин такої відмови капітан поліції ОСОБА_1 18.03.2022 року був запрошений до службового кабінету полковника поліції ОСОБА_2 , де в присутності заступника начальника ВП №1 начальника СКП ХРУП №2 ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_4 , заступника начальника ВК УКЗ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_5 , та начальника сектору організації відбору УКЗ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_6 , оперуповноваженому СКП ВП №1 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області капітану поліції ОСОБА_1 ще раз повідомлено, що 18.03.2022 року в період з 09.00 до 17.00 год. він задіяний до несення служби та запропоновано ознайомитись з графіком шляхом проставляння особистого підпису. Останній від підпису у зазначеному графіку категорично відмовився, а також повідомив, що не буде нести службу. Об`єктивних причин такої відмови не назвав, про будь-які обставини, що не дозволяють йому нести службу у визначеному місці та у визначений графіком час не повідомляв. Про зазначене складено відповідний акт. Після відмови від несення служби капітан поліції ОСОБА_1 самовільно залишив приміщення адміністративної будівлі ВП №1 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області. На телефонні дзвінки не відповідав. Будь-яких службових завдань за межами адміністративної будівлі ВП №1 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області 18.03.2022 йому не надавалось. Опитаний під час проведення службового розслідування заступник начальника ВП № 1 начальник СКП ХРУП № 2ГУНП в Харківській області підполковник поліції ОСОБА_4 надав пояснення аналогічні за змістом з поясненнями полковника поліції ОСОБА_2 . Опитаний під час проведення службового розслідування заступник начальника СД ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_7 , пояснив, що 18.03.2022 він заступив на добове чергування відповідальним від керівництва відділу поліції №1 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області. Відповідно до «Графіку несення служби працівниками, які заступають на чергування для охорони адміністративної будівлі відділу поліції №1 з 10.03.2022 року по 21.03.2022 року» оперуповноважений СКП ВП №1 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_1 18.03.2022 в період з 09.00 год. до 17.00 год. повинен був заступити на службу з охорони адміністративної будівлі у складі наряду, про що був заздалегідь повідомлений, однак 18.03.2022 останній повідомив, що заступати для несення служби не буде, ніяких причин такої відмови не назвав. Про зазначене ОСОБА_7 доповів відповідним рапортом начальнику відділу поліції №1 ХРУП №2 ГУНП в Харківській області. Цього дня капітан поліції ОСОБА_1 для несення служби так і не прибув. З метою встановлення більш детальних обставин події та її причин оперуповноваженому СКП ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області капітану поліції ОСОБА_1 було запропоновано надати письмове пояснення, однак останній відмовився. Про вказане складено акт про відмову у присутності заступника начальника ВП № 1 начальника СКП ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_4 , заступника начальника СКЗ ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_8 та заступника начальника СКП ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_9 , який затверджено начальником ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області полковником поліції ОСОБА_2 Вивченням графіку несення служби працівниками, які заступають на чергування для охорони адміністративної будівлі відділу поліції № 1, який затверджено 10.03.2022 начальником ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області полковником поліції ОСОБА_2 встановлено, що капітан поліції ОСОБА_1 у період з 18.03.2022 по 21.03.2022 має нести службу на «1-му посту» з 9.00 до 17.00. За час проведення службового розслідування до дисциплінарної комісії з ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області надійшли рапорти заступника начальника СП ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_10 від 19.03.2022, заступника начальника СВ ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_11 від 20.03.2022 та заступника начальника СКП ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_9 від 21.03.2022 про те, що капітаном поліції ОСОБА_1 у зазначені дні допущені аналогічні порушення службової дисципліни, а саме: останній, перебуваючи у приміщенні відділу поліції, до місця несення служби не прибував, про причини своєї відсутності на посту нікого не повідомляв. Таким чином, у ході проведення службового розслідування встановлено, що 18.03.2022 оперуповноважений СКП ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_1 отримав законний наказ від начальника ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області полковника поліції ОСОБА_2 про те, що йому необхідно, відповідно до графіку несення служби затвердженого 10.03.2022 року, заступити на чергування до «1-го посту» адміністративної будівлі відділу поліції. Проте капітан поліції ОСОБА_1 наказ виконувати відмовився, про причини відмови нікому не повідомив, обґрунтувати своє рішення не зміг, будь-яких заходів щодо подолання перешкод не вжив та після цього, без погодження з керівництвом, покинув місце несення служби, тим самим вчинив дії, які є дисциплінарним проступком. Аналогічні дії останній продовжив вчиняти у період з 19.03.2022 по 21.03.2022 року. З урахуванням того, що його дії мали системний характер, а також те, що їх було вчинено в умовах воєнного стану, такий дисциплінарний проступок є несумісним з подальшим проходженням служби в Національній поліції України. 22.03.2022 начальником ГУНП в Харківській області затверджений висновок службового розслідування, відповідно до якого за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пункту 24 частини 1 статті 23, частини 2 статті 24 Закону України «Про Національну поліцію», пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», частини 1 та 2 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII та Присяги на вірність Українському народові оперуповноважений СКП ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_1 заслуговує на застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Ураховуючи викладене, наказом ГУНП в Харківській області від 22.03.2022 № 221 до оперуповноваженого СКП ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, а наказом ГУНП в Харківській області від 23.03.2022 № 165 о/с звільнено зі служби в поліції. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вчинений дисциплінарний проступок є суттєвим, оскільки він полягає не лише у не виконанні, а і у самоусуненні від виконання службових обов`язків, неможливості використання позивача на службі в умовах воєнного стану, коли існує велика потреба у правоохоронних органах. Так, Міністерство внутрішніх справ України, зокрема в особі Національної поліції України, яка є структурним підрозділом, зобов`язано запровадити та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Згідно зі ст. 17 Закон України Про правовий режим воєнного стану органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об`єднання, а також громадяни зобов`язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території. Позивачем не заперечувалось складання присяги на вірність Українському народові, передбачену статтею 64 Закону України Про Національну поліцію, відповідно до якої поліцейський, усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягав вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки. Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону №580 поліція відповідно до покладених на неї завдань: бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості. Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону №580 у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту, поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика. За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу (ч. 2 ст. 5 Дисциплінарного статуту). Отже, відповідно до статті 5 Дисциплінарного статуту, на поліцейських покладено зобов`язання неухильно та у визначений строк точно виконувати накази керівника, а невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом. При цьому, позивач погодившись проходити службу в поліції добровільно погодився на усі ризики пов`язані з проходженням такої служби, як і взяв на себе зобов`язання мужньо і вправно служити народу України, але фактично взяті на себе обов`язки не виконував. Доводи апелянта про відсутність доказів завчасного повідомлення позивача під підпис про графік несення служби працівниками, які заступають на чергування для охорони адміністративної будівлі відділу поліції колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються матеріалами службового розслідування, зокрема, актом про відмову від підпису, рапортами та письмовими поясненнями інших співробітників поліції. При цьому, позивач в апеляційній скарзі вказував про те, що у даний період перебував за місцем проходження служби, проте не надав доказів звернення до безпосереднього керівника з обґрунтуванням причин невиконання наказу щодо необхідності заступити на чергування, навпаки відмовився надати відповідні пояснення, що зафіксовано вище вказаними матеріалами службового розслідування. Колегія суддів зазначає, що проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки. Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни та має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку. При цьому, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Беручи до уваги встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вчинення позивачем зазначеного вище діяння є несумісним з проходженням служби в Національній поліції, суперечить змісту Присяги працівника поліції, оскільки підриває довіру громадян як до працівників поліції, так і до Національної поліції вцілому, принижує їх авторитет, що зумовлює наявність у відповідача правових підстав розцінювати ці дії як дисциплінарний проступок та притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення. Колегія суддів із цього приводу зауважує, що судовий контроль при оцінці актів та дій органів державної влади під час виконання ними дискреційних повноважень є обмеженим. За загальним правилом національні суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки суб`єкта владних повноважень щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору. У розглядуваному випадку судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що висновки відповідача, якими він мотивував наявність підстав для застосування до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення звільнення зі служби в поліції, є довільними, нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів. При цьому, з приводу посилання скаржника на те, що такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби в поліції є крайнім заходом дисциплінарного впливу і повинен застосовуватись у виняткових випадках та за вчинення особливих дисциплінарних проступків, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що скаржник не врахував особливості періоду часу, у межах якого було застосовано дисциплінарне стягнення до позивача, а саме: дія воєнного стану в країні. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 21.03.2024 року у справі №380/4470/23. Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України відсутні. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2024 по справі № 520/5154/22 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Курило Судді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова