Постанова 4851 № 520/24695/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2025 р. Справа № 520/24695/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бегунца А.О., Суддів: Русанової В.Б. , Подобайло З.Г. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2024, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 19.11.24 по справі № 520/24695/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до , в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 02.08.2024 року № 753 "Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського ППОП ГУНП в Харківській області" щодо застосування до поліцейського взводу № 1 роти швидкого реагування ППОП ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 08.08.2024 року № 359 о/с "По особовому складу" про звільнення зі служби в поліції поліцейського взводу № 1 роти швидкого реагування ППОП ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 ; - поновити з 09.08.2024 року старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаді поліцейського взводу № 1 роти швидкого реагування ППОП ГУНП в Харківській області; - стягнути з Головного управління національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.08.2024 року по дату ухвалення судового рішення. Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що він проходив службу в Національній поліції. Оспорюваними наказами ГУНП в Харківській області до нього застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби у поліції та, відповідно, звільнено зі служби у поліції внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, що за висновком службового розслідування, полягав у невиконанні наказу ГУНП в Харківській області від 08.07.2024 №61 о/с дск ГУНП в Харківській області "Про дозвіл на виїзд та відрядження поліцейських ППОП ГУНП в Харківській області в оперативне підпорядкування командира ОТУ " ОСОБА_2 " ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ". Позивач зауважив, що він повідомив безпосереднього керівника про наявність поважних причин, що унеможливлювали його відрядження, а саме - перебування на його утриманні доньки, яка є дитиною з інвалідністю та потребує постійного догляду через встановлений діагноз. Однак відповідач, приймаючи спірні рішення, не надав правову оцінку наведеним обставинам, внаслідок чого прийняв незаконне рішення про звільнення позивача зі служби в поліції. Позивач звертав увагу на те, що він має стаж служби в органах внутрішніх справ та Національної поліції понад 10 років, за час служби зарекомендував себе з позитивної сторони, не мав дисциплінарних стягнень, відповідав займаній посаді, а тому застосування до нього найсуворішого виду дисциплінарного стягнення вважає безпідставним. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Харківській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без задоволення. Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно невраховано, що позивач має неповнолітню дитину з інвалідністю, яку він утримує та доглядає, а відтак має відстрочку від мобілізації в особливий період. Зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що права чоловіків та жінок на відрядження є рівними та зазначив, що положення п. 7 Наказу МВС України № 672 від 02.08.2017 року "Про затвердження Інструкції про службові відрядження поліцейських у межах України" стосуються лише тільки прав поліцейських, які є або вагітними жінками, або жінками, які мають дітей, віком до 14 років або дитину з інвалідністю. Оскільки п. 7 наведеної Інструкції № 672 від 02.08.2017 встановлено, що направлення у службові відрядження поліцейських - вагітних жінок і тих, які мають дітей віком до чотирнадцяти років чи дитину-інваліда, без їх згоди не допускається, з урахуванням гендерної рівності необхідно розуміти таким чином, що направлення поліцейських: жінок та чоловіків, які мають дітей з інвалідністю без їх згоди не допускається. Також зазначив, що наказ від 08.07.2024 року № 61 О/С ДСК "Про дозвіл на виїзд та відрядження поліцейських ППОП ГУНП в Харківській області в оперативне підпорядкування командира ОТУ " ОСОБА_2 " ОСУВ "Хортиця" є незаконним. Згідно п. 1 розділу ІІ Інструкції № 672, в редакції, що діяла на момент направлення позивача у відрядження, у наказі зазначаються пункт призначення, найменування органу поліції, у тому числі його територіального (відокремленого) підрозділу (управління, відділу, відділення), куди відряджено працівника, строк та мета відрядження. Пунктом 3 розділу І Інструкції № 672 визначено вичерпний перелік завдань поліцейських, які можуть бути підставами для направлення поліцейського у відрядження, серед яких є оперативно-профілактичні заходи, але серед них немає такого завдання як оперативне підпорядкування командиру ОТУ. Суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що в наказі не зазначено: ані пункту призначення позивача, ані мету відрядження, ані органу поліції до якого відряджається позивач, з посиланням на положення ст. 4 Закону України "Про дисциплінарний статут національної поліції України", яким визначено, що наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Оскільки наказ не був чітко сформульований, в ньому не зазначено мету відрядження, то такий наказ не відповідає чинному законодавству України, а відтак не може бути виконаний, тобто фактично такий наказ є нікчемним таким, що виконанню не підлягає. Також зазначив, що службове розслідування призначено на підставі рапорта т.в.о. командира ППОП ГУ НП в Харківській області Павла Ільченка. Відповідно до ч. 4 ст. 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, забороняється включення до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, зацікавлених у результатах розслідування. У разі виникнення таких обставин член дисциплінарної комісії зобов`язаний негайно письмово повідомити про це керівнику, який призначив службове розслідування. Оскільки службове розслідування призначено за рапортом т.в.о. командира ППОП ГУ НП в Харківській області, то вважається, що він є заінтересованою особою в негативному результаті службового розслідування для позивача, але в порушення зазначеної норми ОСОБА_3 включено до дисциплінарної комісії та призначено головою такої комісії, що також є істотним порушенням порядку проведення службових розслідувань. Також позивач зазначив, що його намагались відправити до зони бойових дій без зброї та боєприпасів. Водночас зазначив, що до позивача застосовано надмірно суворе покарання, оскільки з аналізу службової характеристики ОСОБА_1 вбачається, що він належним чином проходив службу в поліції, був сумлінним поліцейським, на службі характеризувався виключно з хорошої сторони, але незважаючи на ці обставини, відповідачем застосовано крайній захід дисциплінарного стягнення, а саме: звільнення зі служби в поліції. Відповідач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивач з 07.11.2015 по 08.08.2024 проходив службу в Національній поліції України на різних посадах. Наказом Національної поліції України №753 від 02.08.2024, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні Присяги поліцейського, передбачену частиною першою статті 64 Закону України "Про Національну поліцію" в частині негідного несення високого звання поліцейського та невиконання своїх службових обов`язків; частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту Національну поліції в частині невиконання наказу керівника; пунктів 1, 4 частини третьої статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині невиконання Присяги, невиконання наказу керівника; пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" в частині порушення обов`язку виконати наказ та недотримання Присяги, а також підриву авторитету Національної поліції України, застосувати до поліцейського взводу №1 роти швидкого реагування ППОП ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0088707) дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області №359 о/с від 08.08.2024 звільнено старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0088707) поліцейського взводу №1 роти швидкого реагування ППОП ГУНП в Харківській області за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Позивач, не погодившись з оскаржуваними наказами, звернувся до суду. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з підстав їх необгрунтованості. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII. Згідно з ч. 1 ст.8 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII визначено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Так, ч.ч. 1-2 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII встановлено обов`язки поліцейського, а саме: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції. Відповідно до п. 24 ч.1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався та діє до цього часу. Згідно ч.2 ст. 24 Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VIII у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості. З наведеного слідує, що під час воєнного стану на поліцейського покладено додаткові повноваження та обов`язки, дотримання та виконання яких мають здійснюватися працівниками поліції сумлінно. Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VІІІ служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Згідно з ч.3 ст. 59 Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VIII, рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України (ч.5 ст. 59 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII). Відповідно до норм ч.1 ст. 60 Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VIII, відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції. Згідно з положеннями ч. 1ст. 64 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки". Поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади. Згідно висловленої Верховним Судом правової позиції, що викладена в постанові від 02.10.2018р. по справі № 815/4463/17, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Для виконання службових завдань поза місцем постійної служби в іншому населеному пункті та на певний строк для поліцейського передбачені службові відрядження. Особливості направлення у службові відрядження поліцейських структурних підрозділів апарату центрального органу управління поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції та головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях, м. Києві, у тому числі їх територіальних (відокремлених) підрозділів (управлінь, відділів, відділень поліції), а також підприємств, закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи (підрозділи) поліції), у межах України, регулюються Наказом №

672. Пунктом 1 Розділу ІІ Наказу № 672 передбачено, що при направленні поліцейського у службове відрядження видається наказ, підписаний керівником органу поліції або особою, яка виконує його обов`язки, його першим заступником або заступниками відповідно до розподілу функціональних обов`язків (посадових інструкцій). У наказі зазначаються пункт призначення, найменування органу поліції, у тому числі його територіального (відокремленого) підрозділу (управління, відділу, відділення), куди відряджено працівника, строк та мета відрядження. Тобто, підставою для службового відрядження є наказ, підписаний керівником органу поліції. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення. Наказ, прийнятий на основі Конституції та законів України і спрямований на їх виконання, віддається (видається) керівником під час провадження ним управлінської діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданих повноважень. Наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку. Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика. За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу. Виконання поліцейським злочинного або явно незаконного наказу, а також невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом. За змістом п. 2 розділу ІІІ Порядку № 1235, підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу. Перелік документів з питань проходження служби визначається згідно з Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23.11.2016 року № 1235 (п. 3 розділу ІІІ Порядку № 1235). Переліком визначено, що документами з питань проходження служби є: рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі; подання про призначення на посаду; подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Так, відповідно до п.п. 1, 2, 4 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону. Поліцейський зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно виконати наказ керівника. Забороняється обговорення наказу чи його критика. За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу (ч.1, 2 ст. 5 Дисциплінарного статуту). При цьому законною підставою для невиконання відповідного наказу може бути лише злочинність або явна незаконність наказу (ч. 4 ст.5 Дисциплінарного статуту). За висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 21.09.2022 у справі № 260/1739/20 виконанню підлягає наказ, який має бути доведеним до відома підлеглого. Судовим розглядом встановлено, що наказом ГУНП в Харківській області від 18.06.2024 №262 о/с "По особовому складу" позивача переміщено згідно з п.2 ч.1, ч.8 ст.65 Закону України "Про національну поліцію" на посаду поліцейського взводу №1 роти швидкого реагування полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області, звільнивши з посади поліцейського-водія автотранспортного відділення центру забезпечення ГУНП в Харківській області. Позивач 23.06.2024 подав рапорт про звільнення за власним бажанням до Головного управління Національної поліції в Харківській області. Начальник ГУНП в Харківській області надав відповідь від 28.06.2024 №422вс/119/01/12-2024, в якій зазначив, що позитивного рішення щодо звільнення ОСОБА_1 з займаної посади поліцейського взводу №1 роти швидкого реагування полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області за власним бажанням не прийнято (а.с.58). Наказом ГУНП від 24.06.2024 №51 о/с дск "Про відкликання та відрядження поліцейських ППОП ГУНП в Харківській області в оперативне підпорядкування командира ОТУ " ОСОБА_2 " ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " наказано відрядити з 25.06.2024 по 02.07.2024 на територію Донецької області в оперативне підпорядкування командира ОТУ " ОСОБА_2 " ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " у склад ДПОП "ОШБ Лють" (а.с.59). Позивач у вказане відрядження не поїхав, у зв`язку із хворобою, що підтверджується медичними висновками, долученими до матеріалів справи: - медичний висновок від 23.06.2024 №952В-25С4-МКЗЕ-ТНМ7, яким підтверджено непрацездатність позивача у період з 23.06.2024 по 30.06.2024 (а.с.60); - медичний висновок від 30.06.2024 №27К8-СРНА-Р92Н-ЕНР8, яким підтверджено непрацездатність позивача у період з 30.06.2024 по 06.07.2024 (а.с.61); - медичний висновок від 06.07.2024 №9Е7Р-ЕСВ6-МХ73-797С, яким підтверджено непрацездатність позивача у період з 06.07.2024 по 07.07.2024 (а.с.62). Адвокатом Кукуркіним О.О. в інтересах ОСОБА_1 05.07.2024 направлено повідомлення із додатками про те, що ОСОБА_1 з 02.07.2024 призначений опікуном дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до медичного висновку №31 про дитину з інвалідністю віком до 18 років від 02.07.2024, виданий КНП "Міська клінічна лікарня №19" ХМР (а.с.63). Вказане повідомлення отримано полком поліції особливого призначення (ППОП) ГУНП в Харківській області 19.07.2024 за вх. №630, що вбачається з відмітки на повідомленні (а.с.63). Крім того, матеріали справи містять скрін-шоти щодо направлення 10.07.2024 медичного висновку №31 про дитину з інвалідністю віком до 18 років від 02.07.2024, виданий КНП "Міська клінічна лікарня №19" ХМР співробітнику полку кадрового відділу ОСОБА_5 , про що також зазначає представник позивача в обґрунтування позовних вимог (а.с.65-66). Наказом від 08.07.2024 №61 о/с дск "Про дозвіл на виїзд та відрядження поліцейських ППОП ГУНП в Харківській області в оперативне підпорядкування командира ОТУ " ОСОБА_2 " ОСУВ "Хортиця" наказано відрядити з 08.07.2024 по 31.08.2024 в оперативне підпорядкування командира ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_4 " ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " у складі ДПОП "ОШБ Лють", з вогнепальною та автоматичною зброєю та боєприпасами до неї наступних поліцейських ППОП ГУНП в Харківській області: старшого сержанта поліції ОСОБА_1 поліцейського взводу № 1 роти швидкого реагування полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області. Рапортом від 08.07.2024 №2229/119-21/09-2024 ОСОБА_6 т.в.о. командира ППОП ГУНП в Харківській області підполковник поліції прохав дозволу в керівника ГУНП в Харківській області на призначення службового розслідування за фактом: "08.07.2024 ОСОБА_1 доведено наказ ГУНП в Харківській області від 08.07.2024 №61 о/с дск "Про дозвіл на виїзд та відрядження поліцейських ППОП ГУНП в Харківській області в оперативне підпорядкування командира ОТУ " ОСОБА_2 " ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", від виконання якого ОСОБА_1 відмовився та у відрядження не виїхав. Наказом ГУНП від 09.07.2024 №1515 "Про призначення та проведення службового розслідування відносно поліцейського ППОП ГУНП в Харківській області" наказано призначити службове розслідування за обставинами, викладеними в рапорті від 08.07.2024 №2229/119-21/09-2024 т.в.о. командира ППОП ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_3 (а.с.69-70). Позивач 10.07.2024 подав рапорт, яким прохав звільнити його за власним бажанням за п.7 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", що зумовлено неможливістю продовжувати роботу, у зв`язку з доглядом за дитиною з інвалідністю ОСОБА_4 , згідно медичного висновку №31 про дитину з інвалідністю віком до 18 років від 02.07.2024, виданим КНП "Міська клінічні лікарня №19" ХМР (а.с.71). Згідно з доповідною запискою від 21.08.2024 ОСОБА_7 діловода канцелярії полку особливого призначення ГУНП в Харківській області встановлено, що остання не прийняла рапорт ОСОБА_1 , бо вони були складені на ім`я начальника ГУНП в Харківській області, а тому були повернуті ОСОБА_1 без реєстрації (а.с.72). Дорученням від 13.07.2024 №347 "Про видачу відеозаписів з портативного відеореєстраторів інв. №101487599 та інв. №302263 ППОП ГУНП в Харківській області" доручено старшому лейтенанту поліції ОСОБА_8 видати майору поліції ОСОБА_5 відеозаписи з портативного відеореєстратора (а.с.73). Відповідно до пояснень від 15.07.2024 старшого сержанта поліції ОСОБА_1 поліцейського взводу №1 роти швидкого реагування полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області встановлено, що підполковник поліції ОСОБА_6 зачитував ОСОБА_1 наказ ГУНП в Харківській області "Про дозвіл на виїзд та відрядження поліцейських ППОП ГУНП в Харківській області в оперативне підпорядкування командира ОТУ " ОСОБА_2 " ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ". Після чого ОСОБА_6 запитав у ОСОБА_1 чи готовий він виконувати наказ, на що останній повідомив про те, що він є опікуном ОСОБА_4 , дитини з інвалідністю до 18 років згідно з медичним висновком №31 про дитину з інвалідністю віком до 18 років від 02.07.2024, виданий КНП "Міська клінічна лікарня №19" ХМР (а.с.75-76). Поясненнями ОСОБА_9 від 14.07.2024, ОСОБА_10 від 16.07.2024, ОСОБА_11 від 24.07.2024 підтверджено факт доведення наказу до позивача, де останній вказав, що має "бронь" та у відрядження виїжджати не буде (а.с.74-80). Голова дисциплінарної комісії начальник ВТСП ППОП ГУНП в Харківській області підполковник поліції Павло Ільченко подав рапорт від 22.07.2024 №2461/119-21/09-2024 про прохання продовжити строк службового розслідування, призначеного наказом ГУНП в Харківській області від 09.07.2024 №1515 (а.с.84). Наказом від 23.07.2024 №1624 "Про продовження строку проведення службового розслідування, призначеного наказом ГУНП в Харківській області від 09.07.2024 №1515 наказано продовжити строк проведення службового розслідування, призначеного наказом ГУНП в Харківській області від 09.07.2024 №1515 до 07.08.2024" (а.с.85). За висновком службового розслідування від 02.08.2024 за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні Присяги поліцейського, передбачену частиною 1 статті 64 Закону України "Про Національну поліцію" в частині не гідного несення високого звання поліцейського та не виконання своїх службових обов`язків; частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині невиконання наказу керівника; пункту 1, 4 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині не виконання Присяги, невиконання наказу керівника; пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" в частині порушення обов`язку виконати наказ та не дотримання Присяги, а також підриву авторитету Національної поліції України, застосувати до поліцейського взводу № 1 роти швидкого реагування ППОП ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції. Пунктом 1 наказу ГУНП в Харківській області від 02.08.2024 №753 "Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського ППОП ГУНП в Харківській області" застосовано до поліцейського взводу №1 роти швидкого реагування ППОП ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби у поліції (а.с.105-106). З метою реалізації дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, застосованого до позивача пунктом 1 наказу ГУНП в Харківській області від 02.08.2024 №753 "Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського ППОП ГУНП в Харківській області" ГУНП в Харківській області видано наказ від 08.08.2024 № 359 о/с "По особовому складу", яким згідно із п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" звільнено поліцейського взводу №1 роти швидкого реагування ППОП ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 зі служби у поліції (а.с.109). Ознайомлення особового складу із наказом ГУНП в Харківській області від 08.07.2024 №61 о/с дск "Про дозвіл на виїзд та відрядження поліцейських ППОП ГУНП в Харківській області в оперативне підпорядкування командира ОТУ " ОСОБА_2 " ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " відбувалось 08.07.2024 під відеозапис. Даний відеозапис підписаний електронним цифровим підписом (далі - ЕЦП). Дослідивши відеозапис ознайомлення особового складу із наказом ГУНП в Харківській області від 08.07.2024 №61 о/с "Про дозвіл на виїзд та відрядження поліцейських ППОП ГУНП в Харківській області в оперативне підпорядкування командира ОТУ " ОСОБА_2 " ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", встановлено наступне. На початку відеозапису підполковник поліції ОСОБА_12 вказує дату та час ознайомлення і представляється: - з 08:30 до 09:23 хвилини зачитується наказ ГУНП в Харківській області від 08.07.2024 № 61 о/с дск "Про дозвіл на виїзд та відрядження поліцейських ППОП ГУНП в Харківській області в оперативне підпорядкування командира ОТУ " ОСОБА_2 " ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", де вказується відрядити поліцейського взводу № 1 роти швидкого реагування ППОП ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 ; - на 09:25 хвилині підполковник поліції ОСОБА_12 задає питання старшому сержанту поліції ОСОБА_1 чи будете Ви виконувати даний наказ?; - на 09:28 хвилині старший сержант поліції ОСОБА_1 відповідає, що у нього "бронь"; - на 09:50 хвилині позивач каже: "ви що глухі чи що? я ж вам сказав у мене "бронь", вам показати в об`єктив чи що?"; - на 10:55 хвилині підполковник поліції ОСОБА_12 завдає повторне запитання і уточнює: чи виконає він даний наказ зараз?; - на 11:00 хвилині старший сержант поліції ОСОБА_1 відповідає, що ні сьогодні, ні завтра виїзд здійснювати у відрядження не буде. Відповідно до частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної України поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика. Як встановлено з досліджуваного відеозапису, позивач як поліцейський впродовж усього відеозапису зазначав, що він має бронь, в кінці розмови зазначив, що не поїде у відрядження. Стосовно посилань позивача в апеляційній скарзі, що відповідачем порушено вимоги ст. 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, а саме, оскільки службове розслідування призначено за рапортом т.в.о. командира ППОП ГУ НП в Харківській області, то вважається, що він є заінтересованою особою в негативному результаті службового розслідування для позивача, що є істотним порушенням порядку проведення службових розслідувань, колегія суддів зазнаачє наступне. Положеннями ч. 4 ст. 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що забороняється включення до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, зацікавлених у результатах розслідування. У разі виникнення таких обставин член дисциплінарної комісії зобов`язаний негайно письмово повідомити про це керівнику, який призначив службове розслідування. Процедури та механізми функціонування дисциплінарних комісій в органах та підрозділах Національної поліції України визначені приписами Положенням про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженим Наказом МВС України від 07.11.2018 за №

893. За приписами п.3 розділу І Положення №893 дисциплінарна комісія утворюється у складі не менше трьох осіб, з яких визначається голова дисциплінарної комісії. У разі призначення службового розслідування за відомостями про скоєння поліцейським дисциплінарного проступку, що потребує значного обсягу дій, зокрема опитування великої кількості поліцейських та інших осіб, витребування та аналізу значного обсягу матеріалів, уповноважений керівник може призначати заступника голови дисциплінарної комісії. Головою дисциплінарної комісії, утвореної в поліції, може бути лише поліцейський. Згідно з п.10 розділу І Положення №893 забороняється включати до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, щодо якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, заінтересованих у результатах розслідування. Судом встановлено, що наказом від 09.07.2024 за № 1515 створено Дисциплінарну комісію у складі 5 осіб, зокрема голова комісії - начальник ВТСП ППОП ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_12 , на підставі рапорту якого призначено відносно ОСОБА_1 службове розслідування щодо невиконання наказу ГУ НП в Харківській області від 08.07.2024 за №61 о/с дск "Про відрядження поліцейських ППОП ГУ НП в Харківській області в оперативне підпорядкування командира ОТУ " ОСОБА_2 " ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ". Матеріали справи не містять належних доказів наявності реального або потенційного конфлікту інтересів у стосунках між позивачем та членами дисциплінарної комісії, зокрема з головою комісії - начальником ВТСП ППОП ГУНП в Харківській області підполковником поліції ОСОБА_12 . Отже, під час створення дисциплінарної комісії дотримано критерій чисельності складу комісії та критерій неупередженості її членів. Стосовно надання позивачем рапорту позивача про звільнення за власним бажанням, колегія суддів зазначила наступне. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 11.08.2021 у справі № 826/7075/16, до правовідносин щодо звільнення поліцейських зі служби за власним бажанням підлягає застосуванню пункт 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, який встановлює обов`язок працівника попередити керівництво про звільнення за три місяці до звільнення. При цьому Верховний Суд прийшов до висновку про можливість звільнення працівника поліції (за власним бажанням) у більш стислі строки, аніж через три місяці від дати попередження (подання рапорту). Однак, для цього має бути обопільна згода/намір двох сторін того, хто звертається з таким рапортом, і того/тих, хто ухвалює рішення про звільнення. Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 18.06.2024 №262 о/с згідно з пунктом 2 (на рівнозначну посаду, для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби) ч. 1, 8 ст. 65 Закону України "Про Національну поліцію" старшого сержанта поліції ОСОБА_1 призначено на посаду поліцейського взводу №1 роти швидкого реагування полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області. 23 червня 2024 року позивач подав рапорт про звільнення за власним бажанням. Листом від 28.06.2024 №422вс/119/01/12-2024 Головне управління Національної поліції в Харківській області повідомило позивача, що позитивного рішення не прийнято. Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 24.06.2024 №51 о/с дск "Про відкликання та відрядження поліцейських ППОП ГУНП в Харківській області в оперативне підпорядкування командира ОТУ " ОСОБА_2 " ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " наказано відрядити з 25.06.2024 по 02.07.2024 на територію Донецької області в оперативне підпорядкування командира ОТУ " ОСОБА_2 " ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " у склад ДПОП "ОШБ Лють". У вказане відрядження позивач не поїхав, у зв`язку із хворобою, що підтверджується медичними висновками, долученими до матеріалів справи (а.с.60-62). Наказом від 08.07.2024 №61 о/с дск "Про дозвіл на виїзд та відрядження поліцейських ППОП ГУНП в Харківській області в оперативне підпорядкування командира ОТУ " ОСОБА_2 " ОСУВ "Хортиця" наказано відрядити з 08.07.2024 по 31.08.2024 в оперативне підпорядкування командира ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_4 " ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " у складі ДПОП "ОШБ Лють", з вогнепальною та автоматичною зброєю та боєприпасами до неї наступних поліцейських ППОП ГУНП в Харківській області: старшого сержанта поліції ОСОБА_1 поліцейського взводу № 1 роти швидкого реагування полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області. У вказане відрядження позивач відмовився виїжджати, що підтверджується відеозаписом, наявним у матеріалах справи. Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 09.07 2024 №1515 призначено службове розслідування. 10 липня 2024 року позивачем знову подано рапорт про звільнення за власним бажанням, однак останній був повернутий позивачу без реєстрації, що підтверджується доповідною запискою від 21.08.2024. Колегія суддів зазначає, що подання позивачем рапорту про звільнення не перешкоджало останньому виконувати наказ ГУНП від 08.07.2024 №61 о/с дск "Про відкликання та відрядження поліцейських ППОП ГУНП в Харківській області в оперативне підпорядкування командира ОТУ " ОСОБА_2 " ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", оскільки на прийняття кінцевого рішення по рапорту про звільнення за власним бажанням відведено тримісячний строк, який на момент винесення наказу не сплив. Отже, поведінка позивача свідчить про ухилення від виконання обов`язків під час дії воєнного стану, оскільки вперше рапорт про звільнення за власним бажання був поданий після видання наказу про переміщення позивача на посаду поліцейського взводу №1 роти швидкого реагування полку поліції особливого призначення, отже, останній усвідомлював про можливість направлення його у відрядження. Подання рапорту про звільнення за власним бажанням вдруге відбулось після доведення наказу про відрядження для виконання бойових завдань та безпосередньо після призначення службового розслідування. Окрім того, за умови, якщо рапорт позивача про звільнення за власним бажанням був би прийнятий, розгляд останнього становить три місяці, тобто, у період, коли розглядається рапорт, позивач повинен виконувати свої службові обов`язки, накази керівника, тощо. А отже, відрядження у період з 08.07.2024 по 31.08.2024 за наказом керівника від 08.07.2024 мало б відбутися в межах строку розгляду рапорту про звільнення за власним бажанням, за умови його прийняття (реєстрації). Стосовно посилань позивача в апеляційній скарзі на незаконність наказу від 08.07.2024 №61 О/С ДСК "Про відкликання та відрядження поліцейських ППОП ГУНП в Харківській області в оперативне підпорядкування командира ОТУ " ОСОБА_2 " ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", оскільки останній не містить пункт призначення, мету відрядження, органу поліції до якого відряджається позивач, колегія зазначає наступне. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наказ відповідача від 08.07.2024 №61 О/С ДСК є чинним та не є предметом оскарження при розгляді даної справи. Так, зі змісту наказу від 08.07.2024 №61 О/С ДСК "Про відкликання та відрядження поліцейських ППОП ГУНП в Харківській області в оперативне підпорядкування командира ОТУ " ОСОБА_2 " ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", колегією суддів встановлено, що старшого сержанта поліції Кравчука Олега Володимировича поліцейського взводу № 1 роти швидкого реагування полку поліції особливого призначення ГУНП в Харківській області відрядили з 08.07.2024 по 31.08.2024 в оперативне підпорядкування командира ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_4 " ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " у складі ОШБ "Лють" з вогнепальною та автоматичною зброєю та боєприпасами (ПМ серії ПМ №1229-1967 року випуску (2 магазина та 16 набоїв), АКМ серії НО №3226-1972 року випуску (4 магазини та 120 набоїв)). Отже, наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 08.07.2024 №61 О/С ДСК "Про відкликання та відрядження поліцейських ППОП ГУНП в Харківській області в оперативне підпорядкування командира ОТУ " ІНФОРМАЦІЯ_4 " ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " складений у відповідності до вимог Інструкції №672. Отже, твердження позивача про те, що він мав поїхати у відрядження без зброї та засобів захисту є необґрунтованим. В подальшому позивачу зброя та боєприпаси не видавалися, оскільки він відмовився виконувати зазначений наказ, що підтверджується матеріалами даної справи. Стосовно наявної в матеріалах справи заяви позивача, в якій останній повідомляє, що є особою, яка на підставі частини 5 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, та просить розглянути вказану заяву та оформити довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (а.с.44). З вказаної заяви неможливо встановити кому саме вона адресована (відсутній адресат в нашому випадку орган ТЦК та СП, відсутня інформація щодо того, коли та ким була отримана). Водночас наявна в матеріалах справи довідка від 25.07.2024 №7000 (а.с.17, т.2), видана ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка надає ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 5 частини 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", як батьку, який виховує дитину з інвалідністю до 18 років, на строк до 11 серпня 2024, не відносяться до предмету спору у даній справі, так як спір не стосується призову позивача на військову службу. Норми Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають застосування при розгляді даної справи. Зі змісту позовної заяви встановлено, що позивач посилався на довідку від 15.08.2024 №7890, видану ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 , якою йому надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 5 частини 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", як батьку, який виховує дитину з інвалідністю до 18 років, на строк до 09 листопада 2024. Однак вказана довідка була сформована після винесення наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 08.08.2024 року № 359 о/с "По особовому складу" про звільнення зі служби в поліції та вказана в матеріалах справи відсутня. Стосовно посилань апелянта на положення п.7 Інструкції про службові відрядження поліцейських у межах України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.08.2017 №672. Пунктом 7 Інструкції про службові відрядження поліцейських у межах України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.08.2017 № 672 визначено, що направлення у службові відрядження поліцейських - вагітних жінок і тих, які мають дітей віком до чотирнадцяти років чи дитину-інваліда, без їх згоди не допускається. З аналізу наведеної норми вбачається, що згода на направлення у службові відрядження поліцейських, а саме жінок і тих жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років чи дитину-інваліда, стосується виключно жінок. Інструкція № 672 пройшла ґендерно-правову експертизу, яка є чинною та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 22.08.2017 за № 1042/30910. Отже, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню п.7 Інструкції № 672, а тому відсутність згоди на відрядження позивача - поліцейського не свідчить про правомірність не виконання ним наказу ГУНП в Харківській області від 08.07.2024 №61 о/с дск "Про дозвіл на виїзд та відрядження поліцейських ППОП ГУНП в Харківській області в оперативне підпорядкування командира ОТУ " ОСОБА_2 " ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ". Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у шлюбі із ОСОБА_13 з 22.07.2006, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, яке міститься в матеріалах справи (а.с.45). Протилежного позивачем не доведено, а судом не встановлено. Свідоцтвом про народження від 15.06.2018 серії НОМЕР_1 підтверджено факт наявності дитини у позивача - ОСОБА_4 (а.с.46). Судовим розглядом встановлено, що у матеріалах службового розслідування наявні пояснення позивача, в яких він зазначив, що є опікуном дитини з інвалідністю. Крім того, у матеріалах службового розслідування наявний рапорт, в якому він повідомив про сімейні обставини, що перешкоджали виконанню наказу, а саме - потребу постійного домашнього догляду за дитиною з інвалідністю (а.с.71). До рапорту позивач додав копію висновку №31 від 02.07.2024, виданий КНП "Міська клінічна лікарня №19 ХМР". Водночас, матеріали позовної заяви та безпосередньо матеріали службового розслідування не містять жодної інформації щодо відсутності у дружини позивача можливості здійснювати догляд за дитиною. Таким чином, не є поважною причиною невиконання позивачем наказу ГУНП в Харківській області, оскільки згода поліцейських необхідна у випадку залишення на службі в поліції за місцем проходження відрядження, або у випадку направлення у відрядження вагітних жінок і тих, які мають дітей віком до чотирнадцяти років чи дитину-інваліда. При цьому, поліцейському не надано повноважень самостійного, вільного визначення ним місця несення служби, зміну підрозділу, самостійного усунення поліцейським від виконання обов`язків за основним місцем несення служби без відповідного наказу безпосереднього керівника. Таким чином, дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Закону України "Про Національну поліцію" є обов`язком кожного поліцейського не залежно від того перебуває він під час виконання службових обов`язків чи у позаслужбовий час, що пов`язане з особливостями проходження служби в Національній поліції. Крім того, з тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно. Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них. Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності. Вищевказана позиція суду узгоджується із позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 21.07.2022 у справі № 160/11795/20. Щодо доводів позивача про неспівмірність обраного до позивача крайнього заходу дисциплінарної відповідальності, колегія суддів зазначає, що аналіз наведених вимог Дисциплінарного Статуту свідчить, що підставою для застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення є порушення поліцейським службової дисципліни, невиконання або неналежне виконання обов`язків поліцейського, порушення обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських. Види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, визначені у статті 13 Дисциплінарного Статуту, та до них, зокрема відносяться: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Колегія суддів зазначає, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває в площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення. Водночас реалізація таких повноважень здійснюється суб`єктом накладення дисциплінарного стягнення з певними обмеженнями. Так, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, суб`єкт його накладення повинен врахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо. Водночас адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення та чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням. Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06 квітня 2023 року у справі № 620/4545/22. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що для вирішення питання про правомірність застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, що є крайнім є заходом дисциплінарного впливу, необхідним є з`ясування його співмірності характеру, обставинам та наслідкам вчиненого проступку. Як вірно зазначив суд першої інстанції, службовим розслідуванням встановлено підстави для застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного впливу. У даному випадку фактори, від яких залежить визначення виду стягнення, були враховані відповідачем, зокрема пояснення позивача, його керівників, службова характеристика, наявність заохочень, державних нагород, а також наявність обтяжуючої відповідальність обставини - відмова виконувати наказ у важкий для країни час, що негативно впливає на інших працівників, підриває бойовий дух та морально дезорієнтує колектив, що є недопустимим в умовах воєнного стану. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.11.2023 у справі №420/14443/22, від 14.03.2024 у справі № 120/7551/22. Доводи апелянта щодо неможливість відрядження згідно наказу ГУНП в Харківській області від 08.07.2024 за №61 о/с дск, враховуючи відсутність проходження навчання та підготовки до ведення бойових дій, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки позивач, як працівник правоохоронного органу, маючи значний стаж служби в поліції, проходив спеціальну фізичну підготовку, а також спеціальну підготовку, пов`язану із правом на зберігання, носіння вогнепальної зброї, а також на її застосування. Крім того, суд зазначає, що позивач був поліцейським полку поліції особливого призначення (наказ від 18.06.2024 №262 о/с), і відмовився від виконання наказу начальника в період воєнного стану. Відповідно до розділу ІІ Положення про підрозділи поліції особливого призначення, затвердженого наказом МВС від 04.12.2017 № 987 (зі змінами відповідно до наказу МВС України від 04.09.2023 № 732), до завдань вказаних підрозділів відноситься зокрема участь в обороні України, виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час дії воєнного стану на всій території України або в окремій її місцевості та 60 днів після цього, підпунктом 10 пункту ІІІ Положення встановлено, що підрозділи поліції особливого призначення можуть брати участь за рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції або уповноваженою ним особою, в обороні України відповідно до Закону України "Про оборону України шляхом безпосереднього ведення бойових дій у ході відсічі збройної агресії російської федерації та/або інших держав проти України під час дії воєнного стану та 60 днів після цього. Відповідно до пп. 1 п. 1 розділу VII Положення поліцейські підрозділів особливого призначення зобов`язані неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльності поліції, Присяги поліцейського та вимог цього Положення. Суд зазначає, що Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану" від 15.03.2022 № 2123-ІХ. Відповідно до зазначеного Закону, розділом І внесено зміни до Закону України "Про Національну поліцію". Зокрема, у п. п. 18 п. 1 розділу І Закону від 15.03.2022 № 2123-ІХ, частину восьму було доповнено абзацом другим такого змісту: "Поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади". Саме з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану було встановлено для поліцейських обов`язок проходження служби там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника поліції, в результаті і виникає у керівника ГУНП необхідність у негайному відновленні та підтриманні функціонування органів поліції для забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, що узгоджується з висновками, сформульованими у постанові Верховного Суду у постанові від 25.05.2023 у справі №620/3663/19. Таким чином, позивач, будучи працівником правоохоронного органу та представником влади, нехтуючи даною Присягою на вірність Українському народові, ігноруючи вимоги нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, допустив вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у невиконанні п. 1 наказу начальника ГУНП від 08.07.2024 №61 о/с дск "Про дозвіл на виїзд та відрядження поліцейських ППОП ГУНП в Харківській області в оперативне підпорядкування командира ОТУ " ОСОБА_2 " ОСУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ". Законодавцем покладено підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку, а в сучасних умовах участь в обороні нашої держави. Тож, наведені вище обставини та приписи нормативно-правових актів, на переконання суду, у сукупності свідчать про відповідність оскаржуваних наказів вимогам чинного законодавства. Стосовно посилань позивача в апеляційній скарзі на те, що поліцейський при ведені бойових дій прирівнюється до військовослужбовців Збройних сил України, колегія суддів зазначає наступне. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено правовий режим воєнного стану (який продовжено Указами Президента України по теперішній час), а військовому командуванню разом Із МВС України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Згідно з наказом Національної поліції України від 23.02.2022 № 171, який видано на підставі Указу Президента України "Про введення надзвичайного стану в Україні", особовий склад органів, підрозділів та установ поліції на час дії правового режиму надзвичайного стану переведено на посилений варіант службової діяльності. Після введення правового режиму воєнного стану поліцейські фактично усіх територіальних (у тому числі міжрегіональних) органів Національної поліції, усвідомлюючи свою високу відповідальність за виконання покладених на поліцію завдань із забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, які присягнули вірно служити Українському народові, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки, стали на захист Вітчизни та життя, здоров`я і благополуччя співвітчизників. Статтею 3 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. Пунктами 1 та 2 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Статтею 19 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до Закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" № 1932-ХІІ. Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" № 1932-ХІІ, бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (Інших сил і засобів) ЗСУ, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння). Оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони (частина перша статті 2 Закону України "Про оборону України" № 1932-ХІІ). Участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи (частина перша статті 12 Закону України "Про оборону України" № 1932-ХІІ). Відповідно до частини другої та четвертої статті 24 Закону України "Про Національну поліцію", у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, під час дії воєнного стану поліція особливого призначення в ході відсічі збройної агресії проти України за рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції або уповноваженою ним особою, може брати участь в обороні України відповідно до Закону України "Про оборону України" шляхом безпосереднього ведення бойових дій. Тобто, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейських підрозділу поліції особливого призначення в умовах воєнного стану, що пов`язано з їх особливою підготовкою та статусом, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку, а не прирівнює поліцейського до військовослужбовця, як помилково стверджує позивач. З огляду на наведені вище обставини та приписи нормативно-правових актів колегія суддів доходить висновку про відповідність оспорюваних наказів про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції та його реалізації у відношенні позивача приписам ч.2 ст.2 КАС України, їх правомірність, а відтак відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про їх скасування. Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, підстави для їх задоволення також відсутні. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 по справі № 520/24695/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя А.О. Бегунц Судді В.Б. Русанова З.Г. Подобайло