Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/15072/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/15072/19 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І., розглянувши у письмовому провадженні апеляційні скарги Київської митниці Держмитслужби та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2020 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби, в якій позивач просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби № UA100000/2019/200093/2 від 15.04.2019 про коригування митної вартості товарів та Картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2019/00181; - зобов`язати Київську міську митницю Державної фіскальної служби провести митне оформлення товару за заявленою товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» митною вартістю згідно з митною декларацією № UA100070/2019/234912; - визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби № UA100000/2019/200094/2 від 16.05.2019 про коригування митної вартості товарів та Картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2019/00204; - зобов`язати Київську міську митницю Державної фіскальної служби провести митне оформлення товару за заявленою Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» митною вартістю згідно з митною декларацією № UA100070/2019/236692. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва об`єднано в одне провадження адміністративну справу № 640/15072/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії з адміністративною справою № 640/14953/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії; присвоєно адміністративній справі єдиний унікальний номер № 640/15072/19; продовжено розгляд адміністративної справи № 640/15072/19 за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників сторін. Також, судом у порядку ст. 52 КАС України, замінено відповідача Київську міську митницю ДФС на правонаступника - Київською митницю Держмитслужби. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2020 адміністративні позови Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби № UA100000/2019/200093/2 від 15.04.2019 про коригування митної вартості товарів Визнано протиправною та скасовано Картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2019/00181. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби № UA100000/2019/200094/2 від 16.05.2019 про коригування митної вартості товарів Визнано протиправною та скасовано Картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2019/00204. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 7684,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Також, не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині та прийняти нову постанову в цій частині, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40000,00 грн., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, (рішення № UA100000/2019/200093/2, картка відмови № UA100070/2019/00181) 13.03.2017 між ТОВ «Будівельний двір» та DANYANG RUIBU GLASS FIBRE CO., LTD (постачальник) укладено контракт № 6/2017. Згідно п. 1.1 контракту, постачальник зобов`язується передати товар - «скловолоконна сітка» у власність позивача, а позивач зобов`язаний прийняти та оплатити товар на умовах, визначених контактом. Пунктом 1.2 контракту визначено, що найменування, асортимент, ціна та кількість поставленого товару зазначається в додатку до контракту - специфікації на товар, яка з моменту підписання уповноваженими представниками сторін являється невід`ємною частиною контракту. 26.02.2017 між позивачем та постачальником укладено специфікацію № 24, у відповідності до якої постачальник зобов`язався передати, а позивач зобов`язався прийняти товар на загальну суму 20200,00 доларів США. У відповідності до специфікації, поставці підлягають вироби зі скловолокна: - скловолоконна сітка легкого зеленого кольору 5х5 мм. у рулонах 300 шт. (15000 м2); - сітка жовтого кольору з чорним логотипом «Shtock» розмір квадрата 4х4 мм. у рулонах 1620 шт. (81000 м2), ширина рулона 1 м.; - сітка білого кольору з чорним логотипом «Shtock» розмір квадрата 5х4 мм. в рулонах 238 шт. (5950 м2). Ширина рулона 1 м. Виробник: DANYANG RUIBU GLASS FIBRE CO., LTD., торгівельна марка «Shtock», країна виробник - CN. Зазначене підтверджується: комерційним інвойсом (comercial invoice) № 19 BUD-001 від 26.02.2019.; - прайс-листом від 26.02.2019; -кономасентом (bill of lading) № MRFB19030688 від 07.03.2019; - автотранспортною накладною (road consignment note) № 0546 від 12.04.2019; -сертифікатом про походження товару (Certificate of origin) № 19С3211С8100/00001 від 04.03.2019; -довідкою про походження товару № 193211ВО/000342 від 18.03.2019. Фактична оплата позивачем за товар постачальнику на суму 20200,40 доларів США підтверджується платіжним дорученням (SWIFT) ПАТ «Приват Банк» від 02.04.2019. Митна вартість товару у загальному розмірі 20200,40 доларів США підтверджується також і митною декларацією країни відправника № 223120190002146984 від 04.03.2019. 21.12.2017 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТИК» (виконавець) укладено договір № 1104-1 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів, у пункті 3.1. якого, визначено, що вартість послуг зазначається в рахунку виконавця. Згідно з п. 3.2 договору, його ціна складає сукупність платежів зі сплати належної плати виконавцю та витрат, понесених виконавцем в інтересах позивача в цілях виконання цього договору. В рамках цього договору, виконавцем виставлено рахунок № 1313 від 11.04.2019 щодо надання послуг з перевезення вантажу позивача у контейнері № CBHU9026944 на загальну суму 21858,27 грн. (21947,49 грн. з ПДВ). Згідно зазначеного рахунку, послуги виконавця складаються з: морського фрахту за межами митної території України: Шанхай / Китай-Одесса/Україна у розмірі 21412, 18 грн.; експедиторської винагороди (на території України) в розмірі 446,09 грн. Фактична оплата позивачем послуг виконавця згідно рахунку підтверджується платіжним дорученням № 679612 від 15.04.2019. У відповідності до змісту довідки виконавця № 1104-1 від 11.04.2019, вартість транспортування вантажу по маршруту Шанхай (Китай) - до митного кордону України - Одеського МТП в контейнері № CBHU9026944 складає 21412,18 грн. 11.04.2019 позивач подав відповідачу електронну митну декларацію № UA100070/2019/234912, у якій для митного оформлення задекларовані зазначені товари. Заявлена позивачем ціна товару, відповідно до графи 42 ЕМД, становить 20200,40 доларів США. Митна вартість товару, відповідно до графи 43 ЕМД визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту). Умови поставки у ЕМД визначено FOB, тобто, всі витрати, пов`язані з продажем товару, пов`язані з доставкою на борт визначеного судна несе продавець, всі інші витрати, в тому числі щодо подальшого транспортування покладається на покупця. Митна вартість товару, яка зазначена у ЕМД складає 561043,08 грн. і визначена наступним способом: - вартість товару - 20200,40 доларів США; - офіційний курс української гривні до долару США - 26,713872 грн.; - обумовлена та фактично сплачена вартість перевезення до митної території України - 21412,18 грн.; - митна вартість товару - 561043,08 грн. Відповідно до графи 44 ЕМД, на підтвердження заявленої митної вартості товару, позивачем митному органу були подані: комерційний інвойс (comercial invoice) № 19 BUD-001 від 26.02.2019; -кономасент (bill of lading) № MRFB19030688 від 07.03.2019; - автотранспортна накладна (road consignment note) № 0546 від 12.04.2019 ; - сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 19С3211С8100/00001 від 04.03.2019; - платіжне доручення (SWIFT) ПАТ «Приват Банк» від 02.04.2019 на суму 20200,40 доларів США; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 1104-1 від 11.04.2019; - довідка про походження товару № 193211ВО/000342 від 18.03.2019 -доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 24 від 26.02.2019; -зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються № 6/2017 від 13.03.2019; -договір про надання послуг митного брокера № 1-2019 від 01.03.2019; - договір (контракт) про перевезення № 21127-28 від 21.12.2017; - копія митної декларації країни відправлення № 223120190002146984 від 04.03.2019. Саме на підставі зазначених документів, митна вартість товару у ЕМД була визначена в розмірі 20200,40 доларів США, що складало 561043,08 грн. Під час здійснення контролю митної вартості за ЕМД, відповідачем встановлено, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару, відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає оплаті за ці товари, а саме: 1) відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 599 від 24.05.2012 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до ч. 2. ст. 53 Кодексу, подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до п. 3.1 Договору про надання ТЕП № 21127 від 28 21.12.2017, вартість послуг зазначається в рахунку виконавця. Декларантом не подано рахунок ТОВ «Хіллдом Логістик», яке є виконавцем по договору про надання ТЕП № 21127 від 28 21.12.2017; 2) У графі 70 платіжного доручення в іноземній валюті від 04.02.2019, не зазначено інвойс або проформу-інвойс, відповідно до яких, здійснюється оплата за товар. Також, платіжне доручення в іноземній валюті від 04.02.2019 не містить відміток банку щодо проведення операції. Позивачем в рамках поданої ЕМД № UA 100070/2019/234912, було додатково надано на підтвердження заявленої митної вартості товару: податкову накладну № 6537 від 27.07.2018 та рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг № 1313 від 11.04.2019. 15.04.2019 відповідач прийняв рішення № UA1000002019/200093/2, яким, застосував резервний метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації від 11.04.2019 № UA100070/2019/234912 (21001,94 долара США/561043,08 грн.) скоригував до рівня 32158, 15 доларів США. Отже, митна вартість товарів була скоригована в сторону збільшення на 11957,75 доларів США, тобто, більше ніж на 50% за первісну митну вартість, що була визначена декларантом. Скоригована відповідачем митна вартість товару, у відповідності до графи 33 оскаржуваного рішення ґрунтується на інформації про вартість товару, що була раніше визнана (визначена) митним органом за митною декларацією № UA100210/2019/088153 від 04.02.2019, рішення про коригування митної вартості № UA100000/2019/200018/2 від 07.02.2019 із розрахунку 1906,00 доларів США/кг. На підставі прийнятого рішення № UA100000/2019/200093/2, відповідач видав позивачу картку відмови № UA100070/2019/00181. Вважаючи Рішення № UA100000/2019/200093/2 та картку відмови № UA100070/2019/00181 протиправними, позивач звернувся до суду з позовною заявою. Також, 13.03.2017 між позивачем та DANYANG RUIBU GLASS FIBRE CO., LTD укладено контракт № 6/2017. Згідно п.1.1 контракту, постачальник зобов`язується передати товар - «Скловолоконна сітка» у власність позивача, а позивач зобов`язаний прийняти та оплатити товар на умовах, визначених контактом. Пунктом 1.2 контракту визначено, що найменування, асортимент, ціна та кількість поставленого товару зазначається в додатку до контракту - специфікації на товар, яка з моменту підписання уповноваженими представниками сторін являється невід`ємною частиною контракту. 21.03.2017 між позивачем та постачальником укладено специфікацію № 24, у відповідності до якої, постачальник зобов`язався передати, а позивач зобов`язався прийняти товар на загальну суму 20100,40 доларів США. У відповідності до специфікації, поставці підлягають вироби зі скловолокна: скловолоконна сітка легкого зеленого кольору, розмір квадрата 5х5 мм. у рулонах 400 шт. (20000 м2); - скловолоконна сітка жовтого кольору з чорним логотипом «Shtock» розмір квадрата 4х4 мм. у рулонах 1620 шт. (81000 м2), ширина рулона 1м.; - скловолоконна сітка білого кольору з чорним логотипом «Shtock» розмір квадрата 5х4 мм. в рулонах 138 шт. (3450м2). Ширина рулона 1 м. Зазначене вище підтверджується: - комерційним інвойсом (comercial invoice) № 19 BUD-002 від 21.03.2019; - прайс-листом від 21.03.2019; -кономасентом (bill of lading) № MRFB19040745 від 05.04.2019; - автотранспортною накладною (road consignment note) № 0744 від 14.05.2019; -сертифікатом про походження товару (Certificate of origin) № 19С3211С8100/00002 від 01.04.2019; -довідкою про походження товару № 193211ВО/000342 від 18.03.2019. Фактична оплата позивачем за товар постачальнику на суму 20100,40 доларів США підтверджується платіжним дорученням (SWIFT) ПАТ «Приват Банк» від 26.04.2019. Митна вартість товару у загальному розмірі 20100,40 доларів США підтверджується також і митною декларацією країни відправника. 21.12.2017 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТИК» (виконавець) укладено договір № 21127-28 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів, у пункті 3.1 якого визначено, що вартість послуг зазначається в рахунку виконавця. Згідно з п. 3.2 договору, його ціна складає сукупність платежів зі сплати належної плати виконавцю та витрат, понесених виконавцем в інтересах позивача в цілях виконання цього договору. В рамках договору, виконавцем виставлено рахунок № 1704 від 15.05.2019 щодо надання послуг з перевезення вантажу позивача у контейнері № CSLU6255700 на загальну суму 21366,34 грн. (21453,55 грн. з ПДВ). Згідно зазначеного рахунку, послуги виконавця складаються з: морського фрахту за межами митної території України: Шанхай / Китай-Одесса/Україна у розмірі 20930,30 грн.; експедиторської винагороди (на території України) в розмірі 436,04 грн. Фактична оплата позивачем послуг виконавця згідно рахунку підтверджується платіжним дорученням № 681620 від 16.04.2019. Крім того, у відповідності до змісту довідки виконавця № 1505 від 15.05.2019, вартість транспортування вантажу по маршруту Шанхай (Китай) - до митного кордону України - Одеського МТП в контейнері № CSLU6255700 складає 20930,30 грн. 15.05.2019 позивач подав відповідачу електронну митну декларацію № UA100070/2019/236692, у якій для митного оформлення задекларовані зазначені товари. Заявлена позивачем ціна товару, відповідно до графи 42 ЕМД становить 20100,40 доларів США. Митна вартість товару, відповідно до графи 43 ЕМД визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту). Умови поставки у ЕМД визначено FOB, тобто, всі витрати, пов`язані з продажем товару, пов`язані з доставкою на борт визначеного судна несе продавець, всі інші витрати, в тому числі щодо подальшого транспортування покладається на покупця. Митна вартість товару, яка зазначена у ЕМД складає 546814,55 грн. і визначена наступним способом: вартість товару - 20100,40 доларів США; - офіційний курс української гривні до долару США - 26,162875 грн.; обумовлена та фактично сплачена вартість перевезення до митної території України - 20930,30 грн.; - митна вартість товару - 546814,55 грн. Відповідно до графи 44 ЕМД, на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем митному органу були подані: - комерційний інвойс № 19 BUD-002 від 21.03.2019; - кономасент № MRFB19040745 від 05.04.2019; - автотранспортна накладна (road consignment note) № 0744 від 14.05.2019; - сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 19С3211С8100/00002 від 01.04.2019; -платіжне доручення (SWIFT) ПАТ «Приват Банк» від 26.04.2019 на суму 20100,40 доларів США; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 1505-1 від 15.05.2019; -прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 21.03.2019; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 25 від 21.03.2019; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються № 6/2017 від 13.03.2019; - договір про надання послуг митного брокера № 1-2019 від 13.03.2019; - договір (контракт) про перевезення № 21127-28 від 21.12.2017; - копія митної декларації країни відправлення № 223120190004146384 від 01.04.2019. На підставі зазначених документів, митна вартість товару у ЕМД була визначена в розмірі 20100,40 доларів США, що складало 546814,55 грн. За наслідками обробки ЕМД № UA 100070/2019/236692 від 15.05.2020, позивач отримав від відповідача електронне повідомлення про рішення № UA100000/2019/200094/2, в якому позивачу було запропоновано надати основні та додаткові документи протягом 10 календарних днів, а саме: 1) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів: документи (рахунки, накладні, тощо), що є підтвердженням витрат експедитора на видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади; рахунок фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суми та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат, що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення та митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту; 2) виписку з бухгалтерської документації; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 5) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування - міжнародний торговий термін (умова) FOB (назва порту відвантаження) означає, що продавець зобов`язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження, покупець зобов`язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження; 6) висновки про якісні та вартісні характери тиски товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 7) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності. Позивачем в рамках поданої ЕМД № UA 100070/2019/236692 було додатково надано на підтвердження заявленої митної вартості товару: податкову накладну № 6537 від 27.07.2018 та рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг № 1704 від 15.05.2019; договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів № 21127-28 від 21.12.2017; рахунок на оплату по замовленню № БД 000224423 від 27.07.2018. 16.05.2019 відповідач прийняв рішення № UA100000/2019/200094/2, яким застосував резервний метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації від 15.05.2019 № UA100070/2019/236692 (20100, 40 доларів США/546814,55 грн.) скоригував до рівня 32110,64 долари США. Отже, митна вартість товарів була скоригована в сторону збільшення на 11210,24 долари США, тобто, більше ніж на 50 % за первісну митну вартість, що була визначена декларантом. Скоригована відповідачем митна вартість товару, у відповідності до графи 33 оскаржуваного рішення, ґрунтується на інформації про вартість товару, що була раніше визнана (визначена) митним органом за митними деклараціями № UA100210/2019/088153 від 04.02.2019 та № UA 100210/2019/3847 від 20.02.2019 із розрахунку 1906,00 доларів США/кг. На підставі прийнятого рішення № UA100000/2019/200094/2, відповідач надав позивачу картку відмови № UA100070/2019/00204. Вважаючи рішення № UA100000/2019/200094/2 та картку відмови № UA100070/2019/00204 протиправними, позивач звернувся до суду з позовною заявою. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного: - навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість; - позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору/контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, визначеного ч. 2 ст. 53 МК України. Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до норм ч. ч. 1, 2, 4 п. 1 ч. 6. ст. 321 МК України, товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму. Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму. Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються ст. ст. 334, 335, 336 МК України . Приписами ст. 49 МК України, передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Нормами ст. 51 МК України, врегульовано питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно ч. 1 якої, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Частиною другою статті 51 МК України, встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. При цьому, ст. 57 глави 9 МК України, встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною другою якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Так, ст. 58 МК України, встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга). Згідно з нормами ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1). Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга). Згідно з нормами ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга). Відповідно до положень ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Тож, з наведеного слідує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але зазначені повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, та інше. При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що зазначені приписи митного законодавства зобов`язують суб`єкта владних повноважень зазначити та відобразити у своєму рішенні конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також, у достатній мірі обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності, і лише за умови наявності сумнівів у повності/достовірності інформації, наданої декларантом, які мають певне вираження, тобто, можуть бути обгрунтовані/доведені, а не загальні, лише з посиланням на наявність права митного органу перевіряти задекларовані суб`єктом господарювання зобов`язання. Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Так, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). У свою чергу, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Варто звернути увагу на те, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Таким чином, єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному. Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що товариство надало митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товару при здійсненні його митного оформлення: щодо митної декларації № UA UA100070/2019/234912: комерційний інвойс (comercial invoice) № 19 BUD-001 від 26.02.2019; -кономасент (bill of lading) № MRFB19030688 від 07.03.2019; -автотранспортна накладна (road consignment note) № 0546 від 12.04.2019 р.; -Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 19С3211С8100/00001 від 04.03.2019; - платіжне доручення (SWIFT) ПАТ «Приват Банк» від 02.04.2019 на суму 20200,40 доларів США; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 1104-1 від 11.04.2019; - довідка про походження товару № 193211ВО/000342 від 18.03.2019; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 24 від 26.02.2019; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 6/2017 від 13.03.2019; -договір про надання послуг митного брокера № 1-2019 від 01.03.2019; -договір (контракт) про перевезення № 21127-28 від 21.12.2017; - копія митної декларації країни відправлення № 223120190002146984 від 04.03.2019. щодо митної декларації № UA UA100070/2019/236692: комерційний інвойс № 19 BUD-002 від 21.03.2019; - кономасент № MRFB19040745 від 05.04.2019; - автотранспортна накладна (road consignment note) № 0744 від 14.05.2019; - сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 19С3211С8100/00002 від 01.04.2019; - платіжне доручення (SWIFT) ПАТ «Приват Банк» від 26.04.2019 на суму 20100,40 доларів США; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 1505-1 від 15.05.2019; - прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 21.03.2019; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 25 від 21.03.2019; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються № 6/2017 від 13.03.2019; - договір про надання послуг митного брокера № 1-2019 від 13.03.2019; - договір (контракт) про перевезення № 21127-28 від 21.12.2017; - копія митної декларації країни відправлення № 223120190004146384 від 01.04.2019. У частині доводів митного органу про те, що декларантом при митному оформленні не надано рахунок, інвойс, проформа-інвойс відповідно до яких здійснено оплату за товар (відсутність в платіжному документі вказівки на інвойс сама), слід врахувати, що до митних декларацій позивачем було долучено банківські платіжні документи - платіжні доручення (SWIFT) ПАТ «Приват Банк» на суми 20100,00 доларів США та 20200,40 доларів США, від 02.04.2020 та від 22.04.2020, у яких зазначено (вказано): 33B Currency/instructed Amount (Валюта /інструкція Сума) Currency (Валюта): USD (US DOLLAR) Amount (сума): 20 200,40 /20 100,40; Beneficiary Customer - Number / Name & Addr (Клієнт - бенефіціар-номер / ім`я та адреса) DANYANG RUIBU GLASS FIBRE CO., LTD; Remittance Information (Інформація про переказ коштів) PRPMNT FOR FIBERGLASS MESH ACC CNTR №6/2017 DD 13-03-2017. Отже, висновок суду першої інстанції про те, що законодавством не встановлено обов`язку декларанта здійснювати у платіжному документі посилання на інвойс чи проформу, є цілком обгрунтованим. Натомість, у даному випадку, у наданих позивачем платіжних дорученнях наявне зазначення та вказівка на контракт та товари, які оплачуються, що, у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, дозволяють належним чином ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром. У частині доводів апелянта про те, що позивачем не підтверджено витрати на транспортування, колегія суддів бере до уваги те, що предметом доказування у цьому спорі є правильність декларування за ціною контракту, та визначення обов`язкових платежів до сплати, а умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. При цьому, інформація про маршрут рух вантажу, транспорт, яким здійснювалось перевезення оцінюваного товару, зазначена у довідках про транспортні витрати, узгоджується з інформацією, що зазначена у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) № 0546, № 0744. Маршрут руху, умови перевезення відповідають умовам поставки, що були передбачені контрактом. Крім того, розмір транспортних витрат, понесених позивачем під час перевезення ввезеного товару підтверджується документально. Таким чином, подані позивачем до митного оформлення товару документи на ввезений товар, за змістом та обсягом відповідали вимогам п. п. 2-3 ч. 2 ст. 53 МК України, натомість, митним органом ні під час розгляду спору в суді першої інстанції ні до апеляційної скарги не було додано переконливих та підтверджених доказів на спростування змісту зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу № 6/2017 від 13.03.2019 та комерційних інвойсів (comercial invoice) № 19 BUD-001 від 26.02.2019 та № 19 BUD-002 від 21.03.2019. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що висновки відповідача щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі відомостей про ціну товару, що імпортувався за митними деклараціями, є протиправними. Також, колегія суддів вважає правильним зазначення окружним судом того, що відповідачем під час розгляду спору не було обґрунтовано, яким чином розбіжності в наданих декларантом документах позбавляють можливості митний орган перевірити заявлену митну вартість товару та чому саме такі є недостатніми для застосування основного методу визначення митної вартості. Щодо доводів сторони відповідача щодо недотримання декларантом положень ст. 254 МК України - не надання перекладу українською мовою копій митної декларації країни відправника, слід зважити на норми ст. 254 МК України, згідно яких, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок. Проте, відповідачем не було надано підтверджень пред`явлення позивачу вимоги про надання документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення придбаного ним товару, перекладених українською мовою з китайської, яка, у свою чергу, на сьогоднішній день, є однією з офіційних мов Організації Об`єднаних Націй та використовується у міжнародних торгових відносинах. Щодо посилань апелянта на модуль АСАУР, який при внесенні електронної копії митної декларації відобразив про профілі ризиків 105-2, 106-2, 117-2, колегія суддів зазначає, що наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками певної інформації, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому, безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, а тому, такі дані, насамперед, є для внутрішнього користування, та не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору. Таким чином, за наслідком розгляду апеляційної скарги Київської митниці Держмитслужби, колегія суддів дійшла висновку про те, що остання є необгрунтованою та не містить у собі достатніх доводів та доказів для скасування/зміни оскаржуваного рішення. Щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір», колегія суддів враховує таке. Під час розгляду спору, стороною позивача було заявлено вимоги про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, вказав таке: - для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи, шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16.09.2013 № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення». Проте, таких доказів позивачем та його представником суду надано не було; - дана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, а тому, вона є справою незначної складності і, як наслідок, адвокат не представляє інтереси позивача безпосередньо в суді. Крім цього, результат вирішення цієї справи не вливає на репутацію позивача та не має публічного інтересу; - позивачем не доведено, а суд позбавлений можливості встановити з наданих документів, обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу, понесений позивачем саме в цій адміністративній справі, у зв`язку з чим, відсутні правові підстави для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. за кожним договором та позовом. Згідно змісту договорів № 25/06/2019-05 та № 25/06/2019-02 про надання правової допомоги від 25.06.2019, що укладені між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Чудовський та партнери», останнє зобов`язано забезпечувати реалізацію прав та обов`язків клієнта щодо підготовки та подання до Окружного адміністративного суду міста Києва позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішень № UA100000/2019/200093/2, № UA100000/2019/200094/2 та карток відмови № UA100070/2019/00181, № UA100070/2019/00204), в тому числі, в разі необхідності, представництво інтересів у відповідних судових засіданнях. Підпунктом 4.1. пункту 4 вказаних договорів, передбачено, що за надання правової допомоги за цими договорами позивач сплачує адвокатському об`єднанню суму в розмірі 20000,00 грн. за кожним договором. Загалом - 40000,00 грн. Згідно з п. п. 6.1 пункту 6 договорів, останні вступають в дію з моменту підписання сторонами та дію до повного виконання зобов`язань сторонами (підпункт 6.2 пункту 6 договорів). Як вбачається з копій актів прийому - передачі надання правової допомоги № 1 до договорів, адвокатське об`єднання надало, а позивач прийняв правову допомогу, а саме: адвокатським об`єднанням проведено консультації з позивачем питань порядку звернення до адміністративного суду з позовною заявою, переліку необхідних документів (7 годин); адвокатським об`єднанням підготовлено, систематизовано та засвідчено вірність копій додатків до позовних заяв до адміністративного суду, в т.ч. виготовлено їх необхідну кількість, засвідчено вірність копій, тощо (2 години); всього час, витрачений адвокатським об`єднанням на надання правової допомоги складає 11 годин. В матеріалах справ наявні ордери серія КС 637974 та серія КС 637971, рахунки-фактури від 25.06.2019 та платіжні доручення № 684760 від 25.06.2019 та № 685094 від 01.07.2019. (а.с. 68-а - 72, 117-119, т. 2, а.с. 70-77 т. 1) Відповідно до приписів ч. ч. 1-5 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Так, ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Отже, з аналізу наведених норм, вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, варто зазначити, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Також, на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Колегія суддів вважає, що посилання суду першої інстанції на позицію, сформульовану Верховним Судом у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17 є недоречним, а обставини наведеної справи та письмові докази, що подані для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, є відмінними зі справою, що розглядається у даному випадку, адже у вказаній вище постанові адвокатом (самозайнятою особою) в цілому не було надано жодного доказу здійснення клієнтом фактичної оплати за договором про надання правової допомоги, а тому, судом було звернуто увагу необхідність надання Книги обліку доходів та витрат. При цьому, в ході розгляду справи № 640/15072/19 правнича допомога надавалася АО «Чудовський та Партнери», яка є юридичною особою та має розрахунковий рахунок, який відкритий в банківській установі, з огляду на що, надання платіжних доручень (в оригіналі, з відмітками банку) про сплату грошових коштів від клієнта (позивача) на користь повіреного (адвокатське об`єднання) з призначенням платежу (з посиланням на конкретний договір) є самостійним та достатнім підтвердженням факту понесення таких витрат, та, відповідно отримання таких грошових коштів. Крім того, враховуючи діючі норми податкового законодавства та форму здійснення повіреним адвокатської діяльності у вигляді адвокатського об`єднання, останній не зобов`язаний вести Книгу обліку доходів та витрат, що затверджена наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення». Отже, колегія суддів вважає, що до суду першої інстанції позивачем вчасно в повному обсязі було надано вичерпний перелік документів, який доводить факт дійного понесення витрат на правничу допомогу. В частині відшкодування позивачу вартості витрат на професійну правничу допомогу за надані послуги, визначені у актах здачі-приймання наданих послуг, колегія суддів враховує те, що дана справа є незначної складності, її розгляд здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження (письмовому), засідання не проводились. Колегія суддів, враховуючи надані стороною позивача докази понесення витрат на правничу допомогу адвоката, предмет доказування у цій справі, складність справи та зміст/обсяг наданих стороною позивача матеріалів до суду, приходить до висновку про обгрунтовану необхідність зменшення розміру таких витрат з 40000,00 грн. на 20000,00 грн., з урахуванням та дотриманням балансу співмірності та обгрунтованості розміру витрат на оплату послуг адвоката, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань - митного органу. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача Колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції про те, що висновок відповідача про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору/контракту щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є необґрунтованим та недоведеним, а застосування резервного методу - помилковим. Доводи апеляційної скарги митного органу не містять належних та достатніх підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. У частині апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає, що порушення норм процесуального права (відмова у відшкодуванні понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката) призвело до помилкового вирішення справи в частині відмови в стягненні на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а відтак, в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з новим розподілом витрат, а в іншій частині - залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 139, 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» - задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2020 - скасувати в частині відмови в задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Прийняти в цій частині нову постанову, якою вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби витрат на професійну правничу допомогу адвоката - задовольнити частково. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43337359, 03124, м. Київ, Бульвар Гавела Вацлава, 8-а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний двір» (ЄДРПОУ 32773973, 03146, м. Київ, вул. Якуба Коласа, 2, кв. 24) понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн. (двадцять тисяч гривень). У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2020 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко О.І. Шурко