Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/6716/2020

Головуючий І інстанції: Волошин Д.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2021 р. Справа № 520/6716/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Бершова Г.Є., Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці Держмитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2020, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 31.08.20 по справі № 520/6716/2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІЛЬ ДЕКОР" до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОФІЛЬ ДЕКОР" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500130/2019/000002/2 від 13.12.2019 р. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500130/2019/000002/2 від 13.12.2019 р. є протиправним та таким, що прийняте всупереч нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 року позовні вимоги було задоволено. Визнано протиправним та скасовано Рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA500130/2019/000002/2 від 13.12.2019 р. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 08.08.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФІЛЬ ДЕКОР" та SHIJIAZHUANG VERTICE IMPORT AND EXPORT CO.LTD (Китай) укладено контракт №SVIET-PD-01. Відповідно до умов вказаного контракту, продавець продає, а позивач купує на умовах і в терміни, викладених нижче, товари, які зазначені в додатках, які є невід`ємною частиною цього контракту. Пунктом 2.2. ч.2 Контракту передбачено, що ціни включають маркування, експортну упаковку, вартість тари і транспортування до пункту призначення. Згідно з п.4.1. ч.4 Контакту, оплата за цим Контрактом повинна проводитись в доларах США на рахунок продавця. На виконання вимог контракту, сторони уклали Додаток №1 від 08.08.2019 року, яким визначили найменування, кількість, характеристику, ціну, умови поставки та оплати за товар, вантажовідправника. Додатком №1 від 08.08.2019 року до контракту з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 08.08.2019 р. до контракту сторони узгодили поставку: - сітки зі скловолокна, вкритої ПВХ, розміром 1,4 х 30м. в кількості 3444 рулонів за ціною 4,30 доларів США за рулон, вартістю 14809,20 доларів США; - сітки зі скловолокна, вкритої ПВХ, розміром 1,6 х 30м. в кількості 1476 рулонів за ціною 4,88 доларів США за рулон, вартістю 7202,88 доларів США всього на загальну суму 22012,08 доларів США. Відповідно до п. 1.2. Додатку № 1 в редакції Додаткової угоди № 1 встановлено, що умови поставки товарів за цим Додатком CFR Одеса/Чорноморськ/Южний (Південний), Україна, згідно з «Інкотермс-2010». На виконання умов Додатку №1 (п.1.3) позивачем платіжним дорученням в іноземній валюті № 17 від 14.08.2019 р. на суму 15516,00 доларів США та № 47 від 02.12.2019 року на суму 6496,08 доларів США було перераховано на рахунок продавця 100% від вартості партії товару, що складає 22012,08 доларів США. 12.12.2019 декларантом позивача було подано митну декларацію № UA500130/2019/200665 в електронному вигляді. На підтвердження заявленої митної вартості товарів, що поставлялися відповідно до умов контракту №SVIET-PD-01 від 08.08.2019 року декларантом подано: зазначений контракт із SHIJIAZHUANG VERTICE IMPORT AND EXPORT CO.LTD (Китай); Додаток № 1 до нього від 08.08.2019 із зазначенням якісних та кількісних характеристик товару, його ціни, умов поставки та оплати, Додаткової угоди № 1 від 08.08.2019 р. до Контракту, Копію інвойсу №ХМ190808-1 від 08.08.2019 року на суму 22012,08 доларів США, копії платіжних доручень в іноземній валюті №17 від 14.08.2019 р. на суму 15516,00 доларів США та №47 від 02.12.2019 року на суму 6496,08 доларів США про перерахування суми в розмірі 22012,08 доларів США (100% вартості товару згідно додатку та інвойсу) в адресу продавця у якості попередньої оплати за Додатком № 1 від 08.08.2019 до Контракту №SVIET-PD-01 від 08.08.2019 року, пакувальний лист № ХМ190808-1 від 08.08.2019 р., коносамент №МЕ0819101590 від 17.10.2019 р., договір про надання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів №01-11/1 від 01.11.2019 р., лист продавця від 09.12.2019 р. та лист покупця №10/12/2019-04 від 10.12.2019 р. За результатами розгляду поданих декларантом документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500130/2019/000002/2 від 13.12.2019 р. та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500130/2019/00014 від 13.12.2019 р. Не погодившись із прийнятими рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи, та митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з таких підстав. Так, відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. У відповідності до частини третьої статті 318 Митного кодексу України митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Статтею 50 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою та другою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Відповідно до приписів статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. Згідно з частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Пунктом 2 частини п`ятої вказаної статті Митного кодексу України органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Згідно частини четвертої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію). Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України). Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України). Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. За приписами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Тобто, згідно норм Митного кодексу України, митним органом при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів повинна бути зазначена послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Також згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Колегія суддів зазначає, що аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.07.2020 (справа № 804/5445/17). Частинами 7-10 ст. 55 Митного кодексу України передбачено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом. Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом. Під час здійснення перевірки митної вартості товару за митною декларацією за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) виявлено ризики, згенеровані АСАУР, а саме: витрати на пакування, маркування та експедиційні послуги за межами митної території України, тому, відповідно до ч.2 ст.58 МКУ з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товару. З цього приводу колегія суддів зазначає, що згідно з п. 2.2. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.08.2019 р. № SVIET-PD-01, витрати на тару та пакування, маркування, завантаження на транспортний засіб включені у вартість товару. Також, митному органу надана калькуляція ціни товару, з якої вбачається, що ці складові входять до ціни товару. Щодо іншого ризику, згенерованого АСАУР, зокрема: лист продавця датований 09.12.2019, однак в перекладі даного листа зазначена помилкова дата запиту від 12.09.2019 р., тому даний лист не можна застосовувати до даної поставки товару. Також в наданому документі відсутнє посилання на інвойс або будь-який інший документ, який стосується даного товару. Суд зазначає, що встановлення відповідачем наявності помилки в даті перекладу листа, не свідчить про наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості чи наявність ознак підробки, оскільки первинним є саме оригінал листа. (а.с.37). Також, під час здійснення перевірки митної вартості товару за митною декларацією за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) виявлено ризики, згенеровані АСАУР: у наданих до митного оформлення документах наявна копія декларації країни експорту № 021720190000373229 від 14.10.2019 р., в якій відсутні відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) від 08.08.2019 р. № SVIET-PD-01. Проте, судом встановлено, що в декларації наявні посилання на інші документи, з яких вбачається, що дана декларація стосується саме цієї партії товару. Колегія суддів зазначає, що відсутність номеру зовнішньоекономічного договору (контракту) від 08.08.2019 р. № SVIET-PD-01 в експортній декларації № 021720190000373229 від 14.10.2019 р. також не свідчить про наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості чи наявність ознак підробки, оскільки в експортній декларації в графі номер договору зазначено номер інвойсу ХМ190808-1, який додавався до митної декларації. (а.с.57). Щодо згенерованого АСАУР ризику, а саме: в графі 31 даної МД зазначений неточний опис товару, а саме: хімічний склад товару «сітка зі скловолокна вкрита ПВХ», однак в листі продавця від 09.12.2019р. зазначений хімічний склад «склопластик 33%, ПВХ покриття 67%», суд зазначає, що опис товару в графі 31 даної МД зазначений відповідно до умов контракту від 08.08.2019 р. № SVIET-PD-01, без визначення його хімічного складу, що свідчить про відсутність розбіжностей. Також, під час здійснення перевірки митної вартості товару за митною декларацією за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) виявлено ризики, згенеровані АСАУР, а саме: згідно пунктів 5.1. та 5.2. зовнішньоекономічного Договору (Контракту) від 08.08.2019 р. № SVIET-PD-01 якість товару повинна відповідати стандартам та підтверджуватися виробником. До митного оформлення МД сертифіката виробника не надано. Судом встановлено, що умовами контракту не передбачено, що підтвердження якості повинно надаватися саме у формі «сертифікату». В свою чергу митному органу позивачем було надано лист виробника, яким він підтверджує якість товару. Стосовно згенерованого ризику, відповідно до якого в платіжному дорученні від 14.08.2019 р. № 17 відсутнє посилання на інвойс від 08.08.2019р. № ХМ190808-1, суд зазначає, що в ньому міститься посилання на договір та додаток №1, за яким визначено поставку товару, який надано для митного оформлення. Під час здійснення перевірки митної вартості товару за митною декларацією за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) також виявлено ризики, згенеровані АСАУР, а саме, не надано інформації щодо включення до собівартості перевезень витрат, пов`язаних з реалізацією перевезень (робіт, послуг), зокрема, оплата послуг (транспортно-експедиційних, страхових та посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду). З аналізу наданих суду документів не виявлено підстав вважати, що такі послуги взагалі надавалися. У зв`язку з чим, митним органом запропоновано позивачу надати додаткові документи. 12.12.2019 були надані додаткові документи, а саме: 1) комерційна пропозиція за період від 01.08.2019 по 08.08.2019; 2) прайс б/н за період від 01.08.2019 по 31.08.2019; 3) декларація країни відправлення від 14.10.2019 №021720190000373229; 4) документ (ACCOUNT COST) від 02.12.2019 щодо складових вартості товару та надано заяву про те, що більше документи подаватися не будуть. За результатами дослідження наданих документів митний орган прийшов до висновку про неможливість визнання заявленої митної вартості товарів. Не погодившись із рішенням митного органу позивачем було випущено товар у вільний обіг в порядку, передбаченому ч.7 ст. 55 Митного Кодексу України зі сплатою митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом позивача, та сплатою різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. 27.02.2020р., в межах строку 80 днів з моменту випуску товару у вільний обіг, позивачем було надано лист вих. №2702 та лист вих. №2802 від 28.02.2020р. із поясненнями щодо висновків представника митниці щодо наданих документів та наступні додаткові документи: переклад українською мовою експортної декларації країни відправлення № 021720190000373229 від 14.10.2019р., виписка з бухгалтерської документації № 1/14-02-2020 від 14.02.2020 р., що підтверджує оплату постачальнику за поставлений товар в повному обсязі; завірена банком виписка по рахунку за період з 14.08.2019р. по 14.08.2019р.; завірена банком свіфтовка від 14.08.2019р.; завірена банком виписка по рахунку за період з 02.12.2019р. по 02.12.2019р.; завірена банком свіфтовка від 02.12.2019р.; переклад українською мовою комерційної пропозиції від 01.08.2019 р., копію висновку ДП «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» № 342 від 18.02.2020 р., яким підтверджено, що митна вартість товару, заявлена декларантом позивача, відповідає ринковій. Проте, незважаючи на приписи ч.9 ст. 55 Митного кодексу України, митним органом взагалі не було надано відповідь на листи позивача та не надано оцінки наданим додатково документам, що свідчить про визнання митним органом митної вартості, заявленої декларантом позивача відповідно до ч. 10 ст. 55 митного Кодексу України. Суд зазначає, що за змістом статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто, за ціною договору (вартістю операції). З матеріалів справи вбачається, що позивачем в повному обсязі надано до Митниці документи, які підтверджують митну вартість товару, згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а також наявні у позивача документи згідно з частиною третьою цієї статті, тоді як Митниця не довела, що подані ТОВ "ПРОФІЛЬ ДЕКОР" документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значенні складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому Митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом № 1). В разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598). Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, оскаржуване рішення таких даних не містить. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи, та митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІЛЬ ДЕКОР". Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2020 по справі № 520/6716/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач Г.Є. Бершов Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов