Постанова Дніпровський апеляційний суд № 189/773/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4523/20 Справа № 189/773/19 Суддя у 1-й інстанції - Пустовар О. С. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 2 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Петешенкової М.Ю., суддів Деркач Н.М., Пищиди М.М., при секретарі - Пивоваровій А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України на ухвалу Покровського районного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2019 року про затвердження мирової угоди у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні майном, - В С Т А Н О В И Л А: Ухвалою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2019 року затверджено мирову угоду, укладену від 07 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . За умовами мирової угоди сторони домовились про усунення перешкод в користуванні майном, а саме: нежитловою будівлею площею 1110,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 :

1. Сторони по справі домовилися укласти мирову угоду у якій передбачити взаємні зобов`язання і тим самим припинити спірні відносини.

2. На виконання цієї мирової угоди одна із сторін зобов`язується з моменту підписання цієї мирової угоди, подати заяву про укладення мирової угоди між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Покровського районного суду Дніпропетровської області з проханням постановити ухвалу про визнання цієї мирової угоди.

3. Сторони заявляють, що з моменту підписання цієї мирової угоди та у випадку належного її виконання не матимуть жодних претензій один до одного, з приводу правовідносин, які є предметом цієї мирової угоди.

4. Сторони дійшли згоди, стосовно визначення часток у спільній частковій власності на нерухоме майно, а саме: нежитлової будівлею площею 1110,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 право та порядок користування яким є предметом спору - в наступному порядку. а) ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не заперечують проти переходу права власності до ОСОБА_1 на наступне нерухоме майно: - ј частина нежитлової будівлі площею 1110,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на нерухоме майно, а саме: - ј частина нежитлової будівлі, площею 1110,6 кв.м, без визначення частки в натурі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - виникає після набрання законної сили ухвали суду про затвердження мирової угоди. б) ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не заперечують проти переходу права власності до ОСОБА_2 на наступне нерухоме майно: - ј частина нежитлової будівлі площею 1110,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на нерухоме майно, а саме: - ј частина нежитлової будівлі площею 1110,6 кв.м, без визначення частки в натурі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - виникає після набрання законної сили ухвали суду про затвердження мирової угоди. в) ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не заперечують проти переходу права власності до ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 на наступне нерухоме майно: - ј частина нежитлової будівлі площею 1110,6 кв.м, без визначення частки в натурі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 на нерухоме майно, а саме: - ј частина нежитлової будівлі площею 1110,6 кв.м, без визначення частки в натурі що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - виникає після набрання законної сили ухвали суду про затвердження мирової угоди. г) ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не заперечують проти переходу права власності до ОСОБА_3 на наступне нерухоме майно: - ј частина нежитлової будівлі площею 1110,6 кв.м, без визначення частки в натурі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 на нерухоме майно, а саме: - ј частина нежитлової будівлі площею 1110,6 кв.м, без визначення частки в натурі що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - виникає після набрання законної сили ухвали суду про затвердження мирової угоди.

5. Сторони дійшли згоди, стосовно порядку користування нерухомим майном, що належить їм на праві спільної часткової власності та є предметом спору наступним чином: будь - який із співвласників має право без попереднього узгодження з іншими співвласниками на безперешкодний доступ до нерухомого майна, в будь-який день та час, на свій розсуд. Сторони зобов`язуються не чинити один одному дій, що прямо чи опосередковано можуть вплинути на виконання цієї мирової угоди в частині безперешкодного користування нежитловою будівлею площею 1110,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Водночас, ОСОБА_1 відмовляєься від будь яких матеріальних претензій до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в тому числі й стягнення судових витрат по справі. До моменту підписання цієї угоди сторонами всі спірні питання по справі вичерпані.

7. Сторони заявляють, що ні в процесі укладення цієї мирової угоди, ні в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, в тому числі й держави.

8. Сторони даної мирової угоди беруть на себе зобов`язання, що з моменту підписання даної мирової угоди та затвердження її в установленому законом порядку, питання, які були предметом спору по справі вважаються врегульованими.

9. Сторони даної мирової угоди беруть на себе зобов`язання добросовісно виконувати зобов`язання, які покладені на них в результаті підписання даної угоди та утримуватись від вчинення дій, які можуть завдати шкоди правам та охоронюваним законом інтересам всіх сторін даної мирової угоди.

10. Наслідки затвердження мирової угоди та закриття провадження у справі сторонам відомі та зрозумілі у повному обсязі. Провадження у цивільній справі закрито (а.с.79-82). Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в судовому засіданні сторони подали підписану ними спільну заяву про укладення мирової угоди з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок. Положення мирової угоди не суперечать чинному законодавству України, не порушують прав, свобод та інтересів інших осіб, відповідають інтересам сторін. В апеляційній скарзі, перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України посилаючись на порушення норм процесуального, ставить питання про скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 87-97). Апеляційна скарга мотивована тим, що затверджуючи мирову угоду, суд першої інстанції не врахував вимог ст.207 ЦПК України, а також те, що предметом позову не були вимоги про визнання права власності на нерухоме майно, а тому у суду не було підстав для застосування п.5 ч.1 ст.255 ЦПК України. В порушення вимог ст. 263, 264 ЦПК України, суд не з`ясував на якій підставі сторони уклали мирову угоду, чи виникло у сторін право власності на спірну нерухомість розташовану на земельній ділянці Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, право користування якою сторони справи не мають, останню та Державну архітектурно-будівельну інспекцію України до участі у справі залучено не було. Передбаченим ст.360 ЦПК України правом на подання відзиву на апеляційні скарги учасники справи не скористались. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з наступних підстав. Постановляючи ухвалу про затвердження мирової угоди, суд першої інстанції виходив із того, що мирова угода відповідає чинному законодавству, не порушує права сторін, її умови відповідають дійсній волі сторін, укладена з метою врегулювання спору, ґрунтується на взаємних поступках та стосується лише прав та обов`язків сторін та предмету спору. Проте погодитися з такими висновками суду не можливо, враховуючи наступне. За Конституцією України, ст. ст. 4, 49 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів. Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 207 ЦПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмета позову. Тобто, мирова угода - це досягнута між сторонами в ході судового розгляду і під контролем суду заснована на взаємних поступках угода, яка по новому визначає їх суб`єктивні права та обов`язки. Метою такої угоди є врегулювання спору між самими сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов`язків сторін та предмету спору. Не може визнаватися судом мирова угода, в якій нічого не вирішено про долю заявлених позивачем вимог і умови якої не пов`язані зі спірними правовідносинами, так як така угода не приведе до усунення конфлікту. При визнанні мирової угоди цивільний процесуальний закон покладає на суд обов`язок перевірити чи не суперечать умови мирової угоди закону, чи не порушують такі умови права, свободи та інтереси інших осіб, чи не суперечать дії законного представника однієї із сторін мирової угоди інтересам особи, яку він представляє, чи мають представники сторін відповідні повноваження на укладення мирової угоди та роз`яснити сторонам наслідки визнання мирової угоди. За положеннями частини п`ятої статті 207 ЦПК України, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд. Таким чином, виходячи із змісту ст. 207 ЦПК України, укладена в цивільному процесі мирова угода породжує права та обов`язки для осіб не тільки процесуальні, а й матеріальні. Тому мирова угода має матеріальний зміст, укладається і затверджується судом у відповідності до вимог не лише цивільного процесуального права, а й з урахуванням цивільного права. Затвердження судом мирової угоди як форма вирішення спору має свою спрощену процесуальну процедуру, в якій не передбачено обов`язку доказування та оцінки доказів. Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні майном. Під час розгляду справи у суді першої інстанції, сторони подали до суду мирову угоду, в якій зазначали, що її умови не суперечать закону та не порушують прав, свобод чи інтересів інших осіб. Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 4 затвердженої мирової угоди, укладеної від 07 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , сторони дійшли згоди, стосовно визначення часток у спільній частковій власності на нерухоме майно, а саме: нежитлової будівлі, площею 1110,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , право та порядок користування яким є предметом спору. Право власності на нерухоме майно набувається та реалізується в порядку та на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, а також іншими законами. Відповідно до ч.1 ст.122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. При цьому, на підставі яких документів сторони набули право власності на спірну нерухомість, матеріали справи не містять. Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що безспірним є те, що умови мирової угоди суперечать закону. Крім того, суд першої інстанції, не дослідивши наявність у сторін спору правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою на якій знаходиться спірне нерухоме майно, що також виключає можливість визнання права власності на спірне нерухоме майно за учасниками справи. Крім того, за ч.ч.1, 2 ст.83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю; у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування. Згідно п.б ч.1 ст.80 ЗК України, суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Відповідно до ч.1 ст.143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності. За ч.1 ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (далі Закон), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Згідно ч.5 ст.16 Закону, від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Відповідно до ч.5 ст.60 Закону, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Стаття 12 ЗК України визначає, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, зокрема, належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу. Вищезазначені обставини справи вимагали необхідність залучення до участі у справі Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України. Таким чином, посилання суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на те, що затверджена мирова угода не суперечить закону, здійснена в інтересах усіх сторін, виконання ними умов мирової угоди не порушує інтересів інших осіб не відповідають нормам процесуального права та свідчить про передчасність висновку суду про визнання мирової угоди, укладеної між сторонами у даній справі, та закриття провадження у справі. За викладених обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 379 ЦПК України, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 379, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Великомихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, Державної архітектурно-будівельної інспекції України задовольнити. Ухвалу Покровського районного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2019 року про затвердження мирової угоди - скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: Н.М. Деркач М.М. Пищида