Постанова 4873 № 910/14145/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" липня 2020 р. Справа№ 910/14145/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Алданової С.О. суддів: Калатай Н.Ф. Мартюк А.І. при секретарі судового засідання Позюбан А.С. розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 у справі № 910/14145/19 (суддя Літвінова М.Є.) за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Рік - Автогарант" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 15 900, 29 грн без повідомлення (виклику) учасників справи ВСТАНОВИВ: Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Рік - Автогарант" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" (далі - відповідач) про стягнення 15 900, 29 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту № КТЗ-162/10/18 від 09.10.2018, внаслідок настання страхової події (дорожньо-транспортної пригоди), позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки "Аudi Q5", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу "Opel Astra", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , водієм якого скоєно ДТП, застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа Гарант", у зв`язку з чим обов`язок з відшкодування збитків у межах фактичних затрат покладається на відповідача. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 у справі № 910/14145/19 позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю " Страхова компанія "Рік Автогарант" задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Рік Автогарант" суму страхового відшкодування у розмірі 15 900, 29 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000, 00 грн та судовий збір у розмірі 1921, 00 грн. Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, керуючись приписами ст. ст. 993, 1188 ЦК України, ст. ст. 29, 34, 35, 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" дійшов висновку, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяну шкоду. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 у справі № 910/14145/19 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, а викладені в ньому висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Так, апелянт стверджує, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про стягнення недоплаченого страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту, оскільки сума страхового відшкодування у розмірі 36 356 грн розрахована без урахування коефіцієнта фізичного зносу. Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що сума страхового відшкодування має бути стягнута з відповідача з урахуванням ПДВ, у зв`язку з тим, що позивачем не доведено, що ФОП Дзензюра О.С. є платником ПДВ. На думку апелянта, витрати на професійну правничу допомогу повинні бути зменшені, оскільки в акті про надану правничу допомогу недостатньо детально наведено опис робіт виконаних адвокатом та не надано підтвердження здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2020, справа № 910/14145/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Мартюк А.І. У зв`язку з перебуванням судді Зубець Л.П., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2020, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Калатай Н.Ф. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 у справі № 910/14145/19 залишено без руху. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2020, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 у справі № 910/14145/19 в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Запропоновано учасникам справи подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали. 04.06.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Рік - Автогарант" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Заперечуючи проти доводів апелянта, позивач посилається на те, що місцевий господарський суд на підставі вірної оцінки поданих учасниками справи доказів дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог. За доводами позивача, автомобіль "Аudi Q5", д.р.н. НОМЕР_1 , є транспортним засобом іноземного виробництва, рік випуску - 2013, а тому згідно з п. 7.38 Методики знос на даний автомобіль не враховується протягом семи років експлуатації та коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю. Крім того, відповідно до даних із програмного комплексу "Audatex" у вказаному транспортному засобі відсутні відновлювані роботи. Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Рік - Автогарант" звертає увагу, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента надано детальний опис робіт виконаних адвокатом (звіт про надання правової допомоги), рахунок №1 від 03.10.2019 та акт виконаних робіт №1 від 07.10.2019. У матеріалах справи наявні належні докази повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень. За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки сторони письмово виклали свою правову позицію з даного спору, клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова прийнята Північним апеляційним господарським судом за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження. Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного. 09.10.2018 року між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Рік Автогарант" (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №КТЗ-162/10/18 (далі - Договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням колісним транспортним засобом (КТЗ) та встановленим на ньому додатковим обладнанням (ДО) заявленим на страхування, зокрема, автомобілем "Аudi Q5", державний номер НОМЕР_1 . Строк дії Договору з 14.10.2018 по 13.10.2019 року (п. 16 Договору). 13.11.2018 року близько 20 год. 01 хв. у м. Львів по вул. Єрошенка - Клепарівська сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "Аudi Q5", державний номерний знак НОМЕР_1 , та автомобіля "Opel Astra", державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 . Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою Національної поліції України № 3018320355147161 про дорожньо-транспортну пригоду. Постановою Шевченківського районного суду міста Львова від 20.12.2018 у справі № 466/9157/18 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На момент настання дорожньо-транспортної пригоди автомобіль "Аudi Q5", д.р.н. НОМЕР_1 , був застрахований в ТДВ "Страхова компанія "Рік - Автогарант" відповідно до договору добровільного страхування наземного транспору №КТЗ-162/10/18 від 09.10.2018. 07.02.2018 ОСОБА_1 (страхувальник) звернулась до ТДВ "Страхова компанія "Рік - Автогарант" із заявою про виплату страхового відшкодування № 100-027/19. На виконання умов договору та на підставі страхового акту № 010/19 КТЗ від 18.02.2019, висновку № 426 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту та ринкової вартості КТЗ від 31.12.2018, акту № 426 огляду транспортного засобу від 27.12.2018, рахунку № 006 від 06.02.2019, розрахунку страхового відшкодування до страхового акту № 010/19 КТЗ від 18.02.2019, - Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Рік - Автогарант" здійснило виплату страхового відшкодування страхувальнику за Договором шляхом перерахунку коштів ОСОБА_1 у сумі 36 356, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1045 від 07.02.2019, № 1051 від 14.02.2019, № 491 від 22.02.2019. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля "Opel Astra", д.н.з. НОМЕР_3 , станом на дату ДТП була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ 4493009. 13.03.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією №50-120/19 від 12.03.2019, в якій просив у добровільному порядку відшкодувати шкоду завдану ОСОБА_2 внаслідок пошкодження автомобіля "Аudi Q5", д.н.з. НОМЕР_1 , у розмірі 36 356 грн. 28.03.2019 Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" проведено виплату страхового відшкодування у розмірі 20 455,71 грн, що підтверджується випискою банку №28032019 від 01.10.2019. 15.04.2019 ТДВ "Страхова компанія "Рік - Автогарант" направило ТДВ "Страхова компанія "Альфа - Гарант" заяву №50-154/19 від 11.04.2019, в якій просило здійснити доплату страхового відшкодування у розмірі 15 900,29 грн. Проте, відповідач залишив вказану заяву без уваги. Оскільки вимога позивача про сплату страхового відшкодування не була виконана відповідачем в повному обсязі, ТДВ "Страхова компанія "Рік - Автогарант" пред`явлено позов про стягнення з ТДВ СК "Альфа-Гарант" 15 900,29 грн. Відповідно до ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Пунктами 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Статтею 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", яка кореспондується з приписами ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються ЦК України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. За приписами п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону. Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі. Отже, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винну особу) у межах встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Так, матеріалами справи підтверджується, що Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Рік - Автогарант" здійснено відшкодування вартості відновлюваного ремонту застрахованого транспортного засобу в загальній сумі 36 356 грн шляхом перерахування вказаних коштів на рахунок станції технічного обслуговування, що підтверджується платіжними дорученнями: № 491 від 22.02.2019 на суму 11 441 грн; №1045 від 07.02.2019 на суму 14 915 грн; №1051 від 14.02.2019 на суму 10 000 грн. (т. 1; а.с. 28-30). Отже, беручи до уваги вищевстановлені обставини та положення вказаних норм матеріального права, судова колегія вважає, що до страховика (Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Рік - Автогарант") за договором майнового страхування після виплати страхового відшкодування потерпілій особі у межах фактичних витрат, які не можуть перевищувати розміру реальних збитків, перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Тобто, наведеними положеннями законодавства встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи. За змістом ст. 34 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути визначено як експертом, так і аварійним комісаром. У матеріалах справи наявний висновок №426 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту та ринкової вартості КТЗ від 31.12.2018, складений судовим експертом ОСОБА_3 , відповідно до якого вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складових автомобіля "Аudi Q5", державний номер НОМЕР_1 , дорівнює 44 497, 12 грн. Оцінювачем було визначено, що коефіцієнт фізичного зносу автомобіля "Аudi Q5", державний номер НОМЕР_1 (дата виготовлення 04.06.2013), становить Ез=0,00, та як значення Ез застосовується для нових складників та для складників КТЗ строк експлуатації яких не перевищує семи років. Враховуючи приписи ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та рік випуску автомобіля "Аudi Q5", державний номер НОМЕР_1 , належним доказом розміру відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу є саме висновок особи, яка згідно законодавства України має право на проведення експертної оцінки майна (суб`єкт оціночної діяльності або аварійний комісар). Як вбачається з матеріалів справи розмір фактично виплачених коштів перевищує розмір відновлювального ремонту, розрахованого згідно ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а тому визначальною для обрахунку розміру відшкодування, право вимоги якого перейшло до позивача, є сума, що визначена у звіті - 44 497, 12 грн. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17, від 03.07.2019 у справі № 910/12722/18. Розрахунок зносу транспортного засобу здійснюється відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, що затверджена спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11. 2003 (надалі - Методика). Згідно п. 7.38 Методики значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки. Як вбачається з висновку експерта № 426 від 31.12.2018, строк експлуатації автомобіля "Аudi Q5", державний номер НОМЕР_1 , не перевищував семи років та становить Ез=0,00, отже коефіцієнту фізичного зносу дорівнює нулю. Відтак, відсутні підстави для застосування у даній справі коефіцієнту фізичного зносу автомобіля AUDI Q5. Таким чином, враховуючи вказане вище, колегія суддів не бере до уваги твердження апелянта про необхідність застосування коефіцієнта фізичного зносу для вказаного транспортного засобу. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що суму страхового відшкодування слід визначати виходячи із суми відновлювального ремонту, проведеного станцією техобслуговування ФОП Дзендзюра М.С. , та яка становить 35 356,00 грн. Аналогічна правова позиція стосовно того, що при здійсненні розрахунку належної до виплати суми страхового відшкодування (на підставі положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") слід виходити саме з вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, вказаної в рахунку, виставленому СТО, яким здійснено ремонт автомобіля, наведена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/9396/17, від 06.07.2018 у справі №924/675/17. Посилання скаржника на те, що до суми страхового відшкодування неправомірно включено суму ПДВ, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки як вбачається зі змісту рахунку № 0006 від 06.02.2019, виставленого ФОП Дзендзюра М.С., вартість деталей та виконаних робіт зазначено без сум податку на додану вартість. Позивачем здійснено оплату цього рахунку в загальній сумі 36356,00 грн (11441,00 грн +14915,00 грн +10000 грн - а.с. 28-30 на звороті). Як вказувалось вище, 28.03.2019 Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" проведено виплату страхового відшкодування у розмірі 20 455,71 грн, що підтверджується випискою банку №28032019 від 01.10.2019. Отже, з урахуванням визначених полісом № АМ/4493009 розмірів ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну та франшизи, до позивача перейшло право вимоги про відшкодування за рахунок відповідача витрат у розмірі 15 900, 29 грн. (36 356,00 (загальна сума страхового відшкодування) - 20 455,71 (проведена відповідачем оплата) = 15 900,29 грн. Таким чином, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги ТДВ "Страхова компанія "Рік - Автогарант" про стягнення з ТДВ СК "Альфа-Гарант" доплати страхового відшкодування у розмірі 15 900,29 грн. Стосовно заявлених у позовній заяві витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000, 00 грн., слід зазначає наступне. Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. За приписами ч. ч. 3 - 5 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно ч.ч. 4, 8 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічне застосування прецедентної практики Європейського суду з прав людини викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 16.06.2020 у справі № 922/2875/18). Частиною 5 статті 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ГПК України). Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. На підтвердження правомірності вимоги про відшкодування витрат на професійну допомогу позивач долучив: Договір про надання правової допомоги № 20/19 від 20.06.2019, укладений із адвокатом Фіциком Н.Я. та Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Рік Автогарант"; звіт про надання правової допомоги від 03.10.2019; рахунок № 1 від 03.10.2019; акт виконаних робіт № 1 від 07.10.2019 на суму 4000, 00 грн; Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №001531 від 12.06.2019). Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не звертався до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими та документально доведеними. На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду та, відповідно, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду у даній справі. Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Судові витрати в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта (відповідача у даній справі). Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа - Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 у справі № 910/14145/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 у справі № 910/14145/19 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з додатковою "Страхова компанія "Альфа - Гарант".

4. Справу №910/14145/19 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Головуючий суддя С.О. Алданова Судді Н.Ф. Калатай А.І. Мартюк