Постанова 4813 № 520/17129/18

Номер провадження: 22-ц/813/1984/20 Номер справи місцевого суду: 520/17129/18 Головуючий у першій інстанції Калашнікова О. І. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.07.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 520/17129/18 Номер провадження: 22-ц/813/1984/20 Одеській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., учасники справи: - позивач ОСОБА_1 , - відповідачі 1) Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», 2) ОСОБА_2 , розглянувши у передбаченому статтею 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на рішення Київського районного суду міста Одеси, ухвалене у складі судді Калашнікової О.І. 02 вересня 2019 року, повний текст рішення складено 04 вересня 2019 року, встановив: У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним уточненим у травні 2019 року позовом, в якому остаточно просить: 1) стягнути з ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 суму коштів у розмірі - 44 187 грн. 93 коп., яка складається із страхового відшкодування 29 522 грн. 07 коп., витрат на експертне оцінювання 1 500 грн., пені 9 469,78 грн., 3% річних 795 грн. 52 коп., інфляційних втрат 2 900 грн. 56 коп.; 2) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн., франшизу у розмірі 1 000 грн.; 3) стягнути з відповідачів на користь позивачки судові витрати. ОСОБА_1 обґрунтує свої позовні вимоги тим, що внаслідок порушення 14.02.2018 року водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху сталося зіткнення двох транспортних засобів і було пошкоджено належний ОСОБА_1 автомобіль марки «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 , що спричинило власнику автомобіля як майнову так і моральну шкоду. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована в ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант», та згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/2361120. Ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, завдану майну, становить - 50 000 грн.. 02.03.2018 року на виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» водій ОСОБА_3 направив на адресу ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» повідомлення про ДТП з необхідними документами. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» отримало повідомлення про ДТП - 12.03.2018 року. Оскільки страхова компанія не провела огляд пошкодженого належного позивачу автомобіля, ОСОБА_1 звернулась до експертів «Карекс Ґруп» - ФОП ОСОБА_4 .. 27.02.2018 року позивач отримала звіт №0316-02-18 про оцінку колісного транспортного засобу «Тойота», д.р.н. НОМЕР_1 , щодо визначення розміру матеріального збитку. 29.03.2018 року ОСОБА_1 направила на адресу ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» заяву з вимогою про виплату страхового відшкодування з необхідними документами. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» отримала заяву про виплату страхового відшкодування - 03.04.2018 року. ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» листом від 11.04.2018 року за вих. №12/1026 сповістило ОСОБА_1 про необхідність надати до ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера та постанову суду про притягнення винної у порушенні Правил дорожнього руху особи з відміткою про набрання постановою законної сили. ОСОБА_1 вимоги страховика виконала і 29.05.2018 року направила на адресу ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» лист з додатками. Станом на час звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом сума страхового відшкодування за вищевказаним страховим випадком страховиком не виплачена (Т. 1, а. с. 4 9, 126 131). У судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача підтримав доводи та вимоги позову. Інші учасники справи у судове засідання суду першої інстанції не з`явились (Т. 1, а. с. 214 221). Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 02 вересня 2019 року вищенаведений позов задоволено частково. Стягнуто з ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 суму коштів у розмірі - 44 187 грн. 93 коп., яка складається із страхового відшкодування 29 522 грн. 07 коп., витрат на експертне оцінювання 1 500 грн., пені 9 469,78 грн., 3% річних 795 грн. 52 коп., інфляційних втрат 2 900 грн. 56 коп.. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000 грн., франшизу у розмірі 1 000 грн.. Стягнуто з відповідачів на користь позивачки судові витрати. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що розмір майнової шкоди для позивачки складає 30 522, 07 грн., витрати на проведення експертного дослідження складають 1 500 грн.. Умовами полісу визначено розмір франшизи 1 000 грн.. Таким чином, страховик зобов`язаний був сплатити потерпілому позивачу 30 522,07 грн. + 1 500 грн. 1 000 грн. = 31 022 грн. 07 коп.. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу, закріплений у ст. 29 Закону №1961-IV, де вказано, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити настоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного. Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України № 1961-IV страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Тобто, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідно до зазначеної статті строк виплати страхового відшкодування у даному випадку припадав на - 03.07.2018 року. Листом від 11.04.2018 року за вих. №12/1026 ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» сповістив позивача про необхідність надати на підставі ст. 35 та 35.2 копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера та постанову суду, яка вступила в силу та завірена належним чином (а. с. 22). Як убачається з документів, наданих страховою компанією до відзиву, ОСОБА_1 надала страховику вищевказані документи. Оскільки Страховик допустив прострочення грошового зобов`язання, що призвело до порушення зобов`язання (ст. 610 ЦК України), з 04.07.2018 року ТзДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» прострочило виконання зобов`язань (ст. 612 ЦК України). Відповідно до положень п. 36.5 ст. 36 Закону України № 1961-IV: «за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня». За період з 04.07.2018 року по 11.05.2019 року (день подачі до суду заяви про уточнення позову) страховик прострочив регламентну виплату на - 312 днів. Суд першої інстанції перевірив розрахунок пені, наведений стороною позивача (а. с. 132) і погодився з ним. Суд першої інстанції вважав, що розмір пені, що підлягає стягненню з страховика на користь позивача складає 9 469,78 грн.. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Офіційно встановлений індекс інфляції за період з 04.07.2018 року по 11.05.2019 року - становить 109,35 %, а інфляційні втрати позивача за невиконання грошового зобов`язання ТзДВ СК «Альфа гарант» становлять 2 900,56 грн.. 3% річних від суми боргу за вищевказаний період становлять - 795,52 грн.. Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що зі страховика на користь потерпілої ОСОБА_1 підлягають стягненню грошові кошти в загальній сумі 44 187 грн. 93 коп.. Крім того, суд першої інстанції погодився з доводами позивача, що внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_2 (порушення Правил дорожнього руху) ОСОБА_1 завдано моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку із пошкодженням майна автомобіля «Тойота», порушенням звичного ритму життя, тому як остання тривалий час позбавлена була можливості користуватися належним їй автомобілем. Суд при визначенні розміру моральної шкоди виходив з засад розумності, справедливості. Співставив цей розмір з розміром майнової шкоди і вважав, що на користь позивача на відшкодування моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2 належить стягнути 5 000 грн.. Згідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Як зазначено в полісі № АМ/2361120 суму франшизи складає 1 000 грн.. Таким чином, судом першої інстанції зроблено висновок про те, що з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки підлягають стягненню грошові кошти в сумі 6000 грн. = 5 000 грн. + 1000 грн. (Т. 1, а. с. 214 - 221). В апеляційній скарзі ТзДВ СК «Альфа гарант» просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що позивачем не було забезпечено можливості провести огляд пошкодженого транспортного засобу. Вказує на те, що позивач повідомила ТзДВ СК «Альфа гарант» про страховий випадок вже після складення Звіту №0316-02-18 про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ «Тойота» від 27 лютого 2018 року. ОСОБА_1 та її представник згідно наявних у справі рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення отримали копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі та копію апеляційної скарги, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку. Правом надання відзиву скористалася. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечує проти апеляційної скарги. Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Рішення суду першої інстанції просить залишити без змін. Посилається на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Вказує на низку доводів в обґрунтування вимог такого відзиву. Матеріали справи також містять відомості щодо отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі апелянтом, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться. Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ. Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини. Дана справа за ціною позову (11 935,06 грн.) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні судового рішення, колегія суддів зазначає наступне. Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Апеляційна скарга не містить доводів щодо необхідності скасування оскаржуваного рішення в частині задоволення заявлених до ОСОБА_2 вимог позову, а отже, у даному випадку, перегляду підлягає оскаржуване рішення виключно в частині позовних вимог заявлених до апелянта. Згідно з положеннями частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтями 5, 12, 13, 81, 83 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Колегія суддів погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції щодо необхідності часткового задоволення позову. Вважає, що на підставі наявних у справі, наданих її учасниками і досліджених судом доказів суд вірно встановив вищевказані обставини по справі, дійшов правильного вищевказаного висновку про необхідність задоволення вимог позову, заявлених до ТзДВ СК «Альфа гарант». Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 15, 16, 1166, 1187, 1188, 1192 ЦК України, ст. ст. 3, 22, 34, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») та процесуального (ст. ст. 79, 80, 81, 89, 263, 264 ЦПК України) права. На підставі наявних у справі, наданих її учасниками та досліджених судом доказів встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини. 14.02.2018 року о 19 год. 20 хв. на перехресті вул. Академіка Філатова Варненська в м. Одесі, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 , здійснив виїзд на перехрестя на заборонений сигнал світлофору, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 .. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби учасників отримали механічні пошкодження. Постановою Київського райсуду м. Одеси від 30.03.2018 року, ухваленою по справі за № 520/2650/18, водія ОСОБА_2 визнано винним у порушенні п.8.7.3. (е) Правил дорожнього руху і притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. Законної сили постанова суду набрала 24.04.2018 року. Окрім того, постановою Київського райсуду м. Одеси від 08.05.2018 року, винесеній по справі за №520\2649\18 встановлено відсутність вини в діях водія ОСОБА_3 в порушенні Правил дорожнього руху і провадження по справі про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито. Відповідно до Звіту №0316-02-18 про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ «Тойота» від 27 лютого 2018 року, розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 14.02.2018 року, становить 30 522,07 грн.. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована в ТзДВ СК «Альфа гарант», та згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/2361120 ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, завдану майну, становить - 50 000 грн.. 02.03.2018 року на виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» водій ОСОБА_3 направив на адресу ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» повідомлення про ДТП з необхідними документами. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» отримало повідомлення про ДТП 12.03.2018 року. Оскільки страхова компанія не провела огляд пошкодженого автомобіля, належного позивачу, ОСОБА_1 звернулась до експертів «Карекс Ґруп» - ФОП ОСОБА_4 і 27.02.2018 року отримала звіт №0316-02-18 про оцінку колісного транспортного засобу «Тойота» д.р.н. НОМЕР_1 щодо визначення розміру матеріального збитку. 29.03.2018 року ОСОБА_1 направила на адресу ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» заяву з вимогою про виплату страхового відшкодування з необхідними документами. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» отримала заяву про виплату страхового відшкодування 03.04.2018 року. ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» листом від 11.04.2018 року за вих. №12/1026 сповістило ОСОБА_1 про необхідність надати до ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера та постанову суду про притягнення винної у порушенні Правил дорожнього руху особи з відміткою про набрання постановою законної сили. ОСОБА_1 вимоги страховика виконала і 29.05.2018 року направила на адресу ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» лист з додатками. Станом на дату звернення ОСОБА_1 до суду з вищенаведеним позовом сума страхового відшкодування за вищевказаним страховим випадком страховиком не сплачена. Між ОСОБА_1 та ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» виникли правовідносини щодо виплати страхового відшкодування внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. За приписами частини 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України). Отже з системного аналізу статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів регламентується Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі - Закон). Відповідно до статті 3 Законуобов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. У пункті 22.1. статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У пункті 34.2 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Згідно із пунктом 34.3 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»якщо представник страховика (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. Як зазначалось вище, 02.03.2018 року на виконання вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» водій ОСОБА_3 направив на адресу ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» повідомлення про ДТП з необхідними документами. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» отримало повідомлення про ДТП 12.03.2018 року. Страхова компанія не провела огляд пошкодженого автомобіля, належного позивачу, а ОСОБА_1 звернулась до експертів «Карекс Ґруп» - ФОП ОСОБА_4 і 27.02.2018 року отримала звіт №0316-02-18 про оцінку колісного транспортного засобу «Тойота» д.р.н. НОМЕР_1 щодо визначення розміру матеріального збитку. За правилами частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не було забезпечено можливості провести огляд пошкодженого транспортного засобу, а саме про те, що аварійний комісар телефонувала позивачці з метою узгодження часу та місця проведення огляду належного останній вищевказаного транспортного засобу не знаходять своє відображення в матеріалах справи, а отже є недоведеними. Крім того, доводи апеляційної скарги про те, що позивач повідомила ТзДВ СК «Альфа гарант» про страховий випадок вже після складення Звіту №0316-02-18 про оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ «Тойота» від 27 лютого 2018 року є такими, які не заслуговують на увагу суду, оскільки не спростовують вищевказаний факт відсутності проведення огляду пошкодженого автомобіля. За правилами глави 5 ЦПК України, а саме частини 1 статті 79 ЦПК України, частини 1 статті 80 ЦПК України, частини 6 статті 81 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Доводи апеляційної скарги про порушення огляду транспортного засобу, який було складено за зверненням позивачки до експертів «Карекс Ґруп», а саме - ФОП ОСОБА_4 , про відсутність допиту в якості свідка аварійного експерта ОСОБА_5 судом першої інстанції також не заслуговують на увагу суду, оскільки апелянта не було позбавлено можливості звернутися, зокрема, до суду апеляційної інстанції з відповідними клопотаннями з метою доведення обставин, на які апелянт посилається як на підставу вимог апеляційної скарги. Між тим, апелянтом такі заяви зокрема до суду апеляційної інстанції не надано. Інших доводів апеляційна скарга не містить. Отже, доводи апеляційної скарги є безпідставними, а тому її треба залишити без задоволення. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скаргиТзДВ «СК «Альфа-Гарант» у суду апеляційної інстанції відсутні. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду міста Одеси від 02 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе