Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/84/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5565/24 Справа № 212/84/24 Суддя у 1-й інстанції - Зімін М. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 вересня 2024 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бондар Я.М. суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І. сторони справи : позивач ОСОБА_1 відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2024 року, ухваленого суддею Зіміним М.В. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 18 березня 2024 року, ВСТАНОВИВ 28 грудня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (далі - ТзДВ «СК «Альфа-Гарант») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у якому просила стягнути з ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» суму страхового відшкодування у розмірі 80 477,48 грн., з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 30000 грн., відшкодування послуг транспортно-товарознавчого дослідження у розмірі 3500 грн., франшизи у розмірі 3200 грн. Позивачем 17 січня 2024 року уточнено позовні вимоги та згідно уточнених позовних вимог позивач просила суд стягнути з ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» суму страхового відшкодування у розмірі 28 050,03 грн., з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 40000 грн., відшкодування послуг транспортно-товарознавчого дослідження у розмірі 3500 грн., франшизи у розмірі 3200 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 10 березня 2023 року у м. Кривий Ріг по вул. Січеславській, е/о 156 сталась ДТП за участю належного їй автомобілю Mercеdes-Benz GLA 200», реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобілю «ВАЗ 2101», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 . Постановою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 листопада 2023 року водія ОСОБА_2 визнано винною в скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 на момент скоєння ДТП застрахована у ТзДВ «СК «Альфа-Гарант». Внаслідок ДТП належний позивачу автомобіль Mercеdes-Benz GLA 200», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зазнав механічних ушкоджень. Згідно проведеного транспортно-товарознавчого дослідження №41/23 по визначенню матеріального збитку від 03.04.2023, власнику автомобіля «Mercеdes-Benz GLA 200», реєстраційний номер НОМЕР_1 , завдано матеріального збитку на суму 80 477,48 грн. Зазначила, що ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» відшкодовано позивачу 52 427,45 грн., в той же час вважає, що частина невідшкодованого страховою компанією матеріального збитку в розмірі 28 050,03 грн. підлягає стягненню з ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» на користь позивача. Також зазначає, що внаслідок ДТП позивач зазнала негативних наслідків, оскільки пошкодження транспортного засобу викликано у неї внутрішню напруженість, втрату сну, що призвело до моральних страждань. Окрім цього позивач не має можливості продати належний їй пошкоджений транспортний засіб за суму його вартості, що також спричиняє моральну шкоду позивачу. Заподіяну моральну шкоду оцінює в розмірі 40000,00 грн. Також зазначає, що ОСОБА_2 повинна сплатити на користь позивача франшизу за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в розмірі 3200,00 грн. Окрім цього зазначає, що ОСОБА_2 повинна сплатити на користь позивача витрати на транспортно-товарознавче дослідження №41/23 по визначенню матеріального збитку від 10.03.2023, у розмірі 3500,00 грн. Крім того, просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 судові витрати пов`язані з розглядом справи. Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 франшизу в розмірі 3200 (три тисячі двісті) гривень 00 копійок, моральну шкоду в розмірі 12000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 364 (три шістдесят чотири) гривні 98 копійок. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Відповідач ОСОБА_2 оскаржила рішення суду в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення моральної шкоди скасувати, ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог в повному обсязі. Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 судового збору на користь ОСОБА_5 в розмірі 364 грн. також скасувати. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 49,44 грн. та повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 49,44 грн. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 483,20 грн. за подачу апеляційної скарги. При цьому, скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди є необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема ст.23 ЦК України та ст.26 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності», тому підлягає скасуванню, оскільки позовні вимоги позивача у цій частині не підлягають задоволенню в повному обсязі. Відповідач вважає, що моральну шкоду у розмірі 16 000 грн. позивачу мав відшкодувати Страховик - ТзДВ «СК «Альфа-Гарант», однак позивач такі вимоги до відповідача 2 не заявляла. Також відповідач вважає, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено спричинення їй діями ОСОБА_2 моральної шкоди. Відповідач не погоджується і з визначеним судом розміром судового збору, стягнутого з відповідача на користь позивача. Вказує на те, що вона визнавала позовну вимогу про стягнення з неї суми франшизи 3 200 грн., тому суд мав би застосувати положення ч.1 ст.142 ЦПК України. Вважає, що вона повинна відшкодувати позивачу 50% судового збору, що становить 49,44 грн., а інші 50% - 49,44 грн. суд повинен був повернути позивачу з Державного бюджету України. В апеляційній скарзі також зазначено, що відповідач планує понести судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 483,20 грн. та витрати на правничу допомогу, орієнтовний розмір яких становить 5000 грн. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справі, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Рішення суду оскаржується відповідачем в частині моральної шкоди та її розміру, а також в частині розміру судового збору, стягнутого з відповідача на користь позивача, тому переглядається судом апеляційної інстанції тільки у цій частині. Судом встановлено, що у відповідності до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , автомобіль «Mercеdes-Benz GLA 200», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з 14.09.2017 зареєстровано на праві власності за ОСОБА_1 . У відповідності до Полісу №АТ/3634275 від 01.03.2023 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ОСОБА_2 застраховано цивільно-правову відповідальність у ТзДВ «СК «Альфа-Гарант». Забезпеченим транспортним засобом є автомобіль ВАЗ 2101, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Цим Полісом визначено, що страхова сума за шкоду, завдану майну становить 160 000 грн. та франшиза становить 3200 грн. Постановою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 листопада 2023 року справа №212/1771/23 водія ОСОБА_2 визнано винною в скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Судом під час розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлено, що 10 березня 2023 року о 11.45 годині в АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 керуючи т/з ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_2 , під час випереджання т/з Mercedes Benz, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , не дотрималась безпечного інтервалу, була неуважна, не стежила за дорожньою обстановкою, та здійснила зіткнення задньою лівою частиною свого автомобіля з передньою правою частиною т/з Mercedes Benz, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушила п. п. 2.3 б, 10.1, 13.3 ПДР України. Згідно висновку транспортно-товарознавчого дослідження №41/23 по визначенню матеріального збитку від 03 квітня 2023 року, складеного експертом Рейнюк О.В. на замовлення ОСОБА_1 , вартість матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику автомобіля «Mercеdes-Benz GLA 200», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 80 477,48 грн. У відповідності до квитанції АТ «А-Банк» №6315-2108 -2480-5334від 10.03.2023 ОСОБА_1 сплачено 3500,00 грн. ФОП ОСОБА_6 за надання послуг експерта, згідно рахунка №45 від 10.03.2023. 01 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» із заявою про страхове відшкодування витрат пов`язаних з пошкодженням автомобіля «Mercеdes-Benz GLA 200», реєстраційний номер . НОМЕР_1 , у розмірі 80477,48 грн. та додано висновок експерта транспортно-товарознавчого дослідження №41/23 по визначенню матеріального збитку від 03 квітня 2023 року. У відповідності до Звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу від 04.12.2023 № ЦВ/23/1188, складеного ФОП ОСОБА_7 на замовлення від ТзДВ «СК «Альфа-Гарант», вартість матеріального збитку, завданого автомобілю «Mercеdes-Benz GLA 200», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 66 139,10 грн. з урахуванням ПДВ та 55 677,45 грн. без урахування ПДВ. За наданим відомостями з розрахункового рахунку ОСОБА_1 , відкритого у АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що позивачем від ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» отримано суму страхового відшкодування в розмірі 52 427,45 грн. Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, та стягуючи її з відповідача ОСОБА_2 , суд першої інстанції керувався нормами ст.23, ч.1 ст.1167 ЦК України, п.п.3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), та виходив з того, що при ДТП, винним у якому визнано ОСОБА_2 , було пошкоджено майно належне позивачу ОСОБА_1 майно, остання була учасником ДТП, позивач протягом двох місяців не могла користуватись належним їй транспортним засобом у зв`язку з його пошкодженням та ці обставини беззаперечно потягли за собою негативні явища у житті позивача, що й спричинило заподіяння останній моральної шкоди. Суд врахував характер та тривалість страждань позивача, істотність вимушених змін у житті ОСОБА_1 , та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 у сумі 12 000,00 грн. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, як і погоджується з визначеним судом до стягнення розміром моральної шкоди. Частиною другою статті 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Відповідно до положень ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Як зазначено у пункті 53 постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року по справі №821/1841/17, практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду). Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOVv.BULGARIA,№68490/01,§62,ЄСПЛ,12липня2007року). Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Таким чином, доводи відповідача про недоведеність позивачем, спричиненої моральної шкоди, колегія суддів відхиляє, з огляду на наведені вище норми матеріального права, виходячи з винуватості ОСОБА_2 у ДТП, яка мала місце 10 березня 2023 року та в результаті якої транспортний засіб належний позивачу ОСОБА_1 був пошкоджений, останній беззаперечно завдано моральної шкоди, яка повинна відшкодовуватись винною у ДТП особою, тобто відповідачем ОСОБА_2 . Доводи відповідача про те, що моральну шкоду позивачу повинен був відшкодувати Страховик -ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» є необґрунтованими, такими, що суперечать нормам матеріального права. За змістом положень ст.26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на які посилається відповідач, визначено, що Страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. У даній справі позивачу ОСОБА_1 під час ДТП не було спричинено ушкодження здоров`ю, механічних ушкоджень зазнав належний позивачу транспортний засіб, тобто позивачу була спричинена майнова шкода, а відтак Страховик не повинен відшкодовувати позивачу моральну шкоду. Відповідно до норм ч.1 ст.142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. У справі, що переглядається в апеляційному порядку мирова угода між сторонами не укладалася, позивач від позову не відмовлялася, відповідач ОСОБА_2 позов у повному обсязі не визнавала, добровільно суму франшизи позивачу не сплатила, відповідно, суд першої інстанції правильно відмовив відповідачу у застосуванні вимог ч.1 ст.142 ЦПК України. Процесуальні питання розподілу судових витрат визначено статтею 141 ЦПК України. Так, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, позивачем сплачено судовий збір за майнову та немайнову вимоги в розмірі 1073,60 грн. за кожну. Судом задоволено позовні вимоги майнового характеру в розмірі 3200,00 грн., що становить 4% від заявленого їх розміру, а також задоволено позовні вимоги немайнового характеру в розмірі 12000, що становить 30% від заявленого їх розміру, тому з відповідача ОСОБА_2 суд стягнув на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 364,98 грн. Суд апеляційної інстанції частково погоджується з наведеним судом першої інстанції розрахунком судового збору, погоджується, що позовні вимоги немайнового характеру (моральна шкода) задоволені на 30 % від заявленої суми 40 000 грн., проте, що задоволена вимога майнового характеру 3200 грн. становить 4 % від заявленої позивачем суми майнової шкоди не погоджується та наводить власний розрахунок судового збору. Так, судом виходячи з суми 80 477,48 грн. матеріальної шкоди, визначено, що задоволена вимога про стягнення франшизи у розмірі 3200 грн. складає 4 відсотки від ціни майнового позову. Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем до відповідача майнові вимоги були заявлені у загальному розмірі 6 700 грн, з яких 3200 грн. франшиза та 3 500 грн. витрати за проведення експертного дослідження, інша майнова вимога 28 050,03 грн. була заявлена до Відповідача -2. Таким чином, задоволена вимога 3 200 грн. від суми 6 700 грн. складає 47,76% від заявленої майнової вимоги, відповідно 47,76% від сплаченого судового збору 1073,60 складає 512,75 грн. Всього до стягнення з відповідача на користь позивача підлягав судовий збір в розмірі 1034,50 грн. (322,08 грн. за задоволену немайнову вимогу + 512,75 грн. за задоволену майнову вимогу), проте суд помилково визначив до стягнення 364,98 грн., однак з урахуванням того, що позивачем у цій частині рішення не оскаржується, суд апеляційної інстанції не вправі погіршувати становище відповідача за відсутності апеляції позивача, тому рішення суду і в цій частині слід залишити без змін. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, немає. Понесені відповідачем витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги залишаються за ОСОБА_2 . Керуючись ст.ст.367,368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 березня 2024 року залишити без змін Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та касаційному оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 10 вересня 2024 року. Головуючий: Судді: