Постанова 4822 № 727/562/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 листопада 2023 року місто Чернівці справа №727/562/23 провадження №22-ц/822/785/23 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Височанської Н. К. суддів: Лисака І.Н., Литвинюк І.М. секретар Факас А.В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі Товариство з додатковою відповідальністю СК «Альфа Гарант», ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 02 серпня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю СК «Альфа Гарант», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП, головуючий в суді першої інстанції суддя Гавалешко П.С., В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст позовних вимог У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТзДВ СК «Альфа Гарант», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП. Посилалася на те, що постановою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 19 листопада 2022 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Зазначений автомобіль належить їй на праві власності. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 05 жовтня 2022 року за участю відповідача, автомобіль отримав пошкодження. Згідно з висновком експерта від 27 жовтня 2022 року №СЕ-19/126-22/7415-АВ про визначення вартості матеріального збитку автомобіля «Mercedes-Benz GLE 250», величина матеріальних збитків, завданих автомобілю станом на 14 жовтня 2022 року становить 261 931 грн. 05 коп. та вартість проведення експертного авто товарознавчого дослідження становить 2265 грн 40 коп. 06 жовтня 2022 року нею було повідомлено страховика про настання страхового випадку. Оскільки страховик ТзДВ СК «Альфа Гарант» та винуватиць ДТП ОСОБА_2 не виконали своїх зобов`язань по виплаті страхового відшкодування, заходи досудового врегулювання які здійснювалися позивачем не отримали результату, позивач вимушена звернутися до суду. Зазначає, що нею було здійснено ремонтно-відновленні роботи за власний рахунок. Просить суд стягнути з відповідачів на її користь матеріальну шкоду, завдану автомобілю в результаті дорожньо-транспортної пригоди, а саме просила: - стягнути з ТзДВ СК «Альфа Гарант» на її користь матеріальну шкоду в межах суми страхового полісу у розмірі 130 000 грн. 00 коп.; - стягнути з ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду в розмірі 131 931 грн. 05 коп.; - витрати на проведення автотоварознавчого дослідження на суму 2265 грн. 40 коп.; - стягнути з ТзДВ СК «Альфа Гарант» та ОСОБА_2 на її користь в солідарному порядку моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.; - стягнути з ТзДВ СК «Альфа Гарант» та ОСОБА_2 на її користь витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу. Короткий зміст рішень суду першої інстанції Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 02 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю СК «Альфа Гарант», ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4000 (чотири тисячі) гривень, в якості морального відшкодування. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю. Повний текст рішення суду складено 07 серпня 2023 року. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 02 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вважає, що рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 серпня 2023 року не відповідає критеріям законності, обґрунтованості та завданню цивільного судочинства. В апеляційній скарзі наводить обставини й підстави для задоволення вимог, які викладені в позовній заяві та свої доводи мотивує тим, що 06 жовтня 2022 року вона повідомила страховика про настання страхової події. До 27 жовтня 2023 року автомобіль марки Mercedes-Benz GLE 250 н.з. НОМЕР_1 був збережений в тому стані, що після ДТП, але в супереч цьому страховик СК «Альфа Гарант» не намагалася та не направляла свого працівника, експерта для огляду пошкодженого транспортного засобу, не виконувала вимоги п.34.2 ст. 34 України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Протягом 10 робочих днів з дня повідомлення про настання страхового випадку, страховик не намагався виконати взяті на себе зобов`язання згідно поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власникові наземних транспортних засобів №210391462, та покладених обов`язків визначених Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». На виконання п.34.3 вказаного Закону позивачка самостійна обрала експерта для визначення розміру шкоди, що і підтверджується висновком експерта № СЕ-19/126-22/7415-АВ від 28 жовтня 2022 року, який оглянув транспортний засіб та надав своє заключення. Згідно висновку експерта № СЕ-19/126-22/7415-АВ від 28 жовтня 2022 року вбачається, що саме проводилася експертиза, а не дослідження. При цьому експерт попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідома неправдивого висновку та за відмову від дачі висновку відповідно до ст.ст.384,385 КК України. Допитаний в суді експерт, повністю підтримав свій висновок, обґрунтував його та надав чіткі та послідовні пояснення щодо обставин огляду автомобіля та методики визначення завданої шкоди. Але з не зрозумілих причин, суд першої інстанції прямо протилежно трактує та викладає пояснення експерта у своєму рішенні. Зокрема, експерт надав суду пояснення, що зазначені комплектуючі частини автомобіля, які мали механічні пошкодження дійсно він не мав змоги перевірити, оскільки вони були критично пошкодженні він дійшов висновку, що їх необхідно замінити. Крім цього, експерт зазначив, що довідку з TOB «СМ АВТОДІМ» він сприймав як попередній розрахунок, але не ставив її в основу свого висновку, а самі розрахунки та заключення здійснював на основі особистого огляду транспортного засобу, навиків та відповідної методики. З врахуванням зазначених обставин, суд невірно та помилково віднісся до висновку експерта, трактував його критично, хоча вказаний висновок є неупереджений, обґрунтований, повний та об`єктивний і повністю узгоджується зі всіма матеріалами справи та доказами у ній. Також, суд першої інстанції в порушення процесуальних норм, не розподілив між сторонами суми судових витрат, хоч і частково задовольнив позов. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ТзДВ СК «Альфа Гарант» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін. Вказало, що 05 жовтня 2022 року відбуло ДТП, 07 жовтня 2022 року ОСОБА_1 направила повідомлення про настання ДТП і в повідомленні зазначила, що вона зобов`язується надати Товариству пошкоджений автомобіль для огляду. Також в повідомленні зазначено, що Позивачу відомо, що невиконання вказаних вище дій є причиною для відмови у виплаті страхового відшкодування. ОСОБА_1 не мала наміру передати страховику на огляд вказаний автомобіль, оскільки вже на наступний день після ДТП, а саме 06 жовтня 2022 року до моменту повідомлення Товариства про ДТП, транспортний засіб вже було оглянуто експертами Чернівецького НДЕКЦ. Вказує, що лише власник пошкодженого автомобіля має можливість надати автомобіль страховику для огляду, однак позивачка не повідомила страховика про місце знаходження її автомобіля. На підставі викладеного, позивачкою не дотримано процедури визначення розміру збитків визначених Законом, а тому Товариство не мало правових підстав для виплати страхового відшкодування. Щодо стягнення моральної шкоди, то слід вказати, що Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено стягнення моральної шкоди у випадку несвоєчасної виплати страхового відшкодування.

Мотивувальна частина Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій 28 жовтня 2022 року постановою Шевченківського районного суду м.Чернівці визнано винним ОСОБА_2 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено покарання у виді штрафу 850 грн. Постанова набрала законної сили 08 листопада 2022 року (а.с.20-21). Згідно описової та мотивувальної частини постанови Шевченківського районного суду м.Чернівці від 28 жовтня 2022 року вбачається, що: «05 жовтня 2022 року о 19 год. 15 хв. ОСОБА_2 , знаходячись в м. Чернівці на проспекті Незалежності, 113, керуючи транспортним засобом марки «Dacia Logan», державний номерний знак НОМЕР_2 , при виїзді із прилеглої території на головну дорогу порушив вимоги дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху України «Дати дорогу», та не надав переваги в русі транспортному засобу марки «Mercedes Benz GLE 250», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху України «Дати дорогу», за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП. Власником автомобіля «Mercedes-Benz GLE 250», НОМЕР_3 є ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.22). Транспортний засіб «DACIA Logan», державний номерний знак НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_2 застрахований в ТзДВ СК «Альфа Гарант» згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №210391462, що не заперечується сторонами. Відповідно до полісу №210391462 укладеного між ОСОБА_2 та ТзДВ СК «Альфа Гарант» про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхові суми за внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілих становить 130 000 грн. 07 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до страховика ТзДВ СК «Альфа Гарант» про страховий випадок та щодо виплати страхового відшкодування (а.с.108-109). Згідно листа-відповіді ТзДВ СК «Альфа Гарант» від 30 грудня 2022 року вбачається, що товариство відмовило ОСОБА_1 у страховій виплаті, оскільки їм не надано пошкоджений автомобіль для огляду (а.с.110). Згідно висновку експерта №СЕ-19/126-22/7415-АВ від 28 жовтня 2022 року, складеного експертом Чернівецького НДЕКЦ МВС України, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Mercedes-Benz GLE 250», НОМЕР_3 в результаті його пошкодження при ДТП станом на 14 жовтня 2022 року становить 261 931, 05 грн. (а.с.39-56). Позиція апеляційного суду Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав. Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права переглядаючи рішення Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалюючи оскаржуване у даній справі рішення про відмову в стягненні з відповідачів матеріальної шкоди завданої ДТП, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду доказів, що вартість завданого збитку, тобто ремонту пошкодженого автомобіля перевищує встановлену законом суму відшкодування (ліміт), не доведено позивачем допустимими та достатніми доказами, які б підтверджували причинно-наслідковий зв`язок між дорожньо-транспортною пригодою та виконаними роботами по відновленню автомобіля Mercedes-Benz GLE 250, д.н.з. НОМЕР_5 . Також, доказів коли і в який період здійснювався вказаний ремонт, які саме запчастини були замінені придбані, матеріали справи не містять, а також ні експертом, ні представниками СТО не було проведено обстеження автомобіля. Також, суд першої інстанції посилався на те, що транспортний засіб за заявою позивачки не було надано для огляду експерту СК «Альфа-Гарант» та повідомлено СК «Альфа-Гарант», що вказаний транспортний засіб відновлено та надаватись до огляду не буде, як і не надано позивачем відомостей про понесені нею витрати на проведення ремонту автомобіля, про перерахування коштів за проведений ремонт автомобіля, про закупівлю запчастин для проведення ремонту. На вимогу суду жодних документально підтверджених даних ( квитанцій, накладних, чеків, тощо) щодо проведених робіт та витрат не було надано. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Щодо відшкодування страхового та матеріального збитку Відповідно до статті 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів. Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно статті 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV). У разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний: дотримуватися передбачених правилами дорожнього руху обов`язків водія, причетного до дорожньо-транспортної пригоди; вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди; поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси; невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально (стаття 33 Закону №1961-IV). Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування, яка має містити певні відомості та визначені Законом додатки до заяви (пункт 35.1 статті 35 Закону № 1961-IV). Водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов`язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна. Згідно з пунктами 34.1., 34.2. статті 34 Закону № 1961-ІV страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Згідно з пунктом 34.3. статті 34 Закону № 1961-ІV, якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Згідно пункту 34.4 цієї статті для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти. Відповідно до статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний: 1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування; 2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; 3) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Згідно з частиною третьою статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Згідно зі статтею 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну. Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV визначено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Прийняття рішення та порядок виплати страхового відшкодування визначений статтею 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Відповідно до положень цієї статті страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Згідно пункту 36.2 цієї статті страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Відповідно до підпункту 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-ІV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом № 1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Крім цього, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) зазначено, що «…Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою. Таким чином, у зазначеній нормі втілено загальний принцип недопустимості формального підходу до вирішення питання про здійснення або нездійснення компенсації і надання пріоритету зовнішній формі юридично значущих дій або бездіяльності над їх змістом і наслідками.Адже підставою для відмови у відшкодуванні визнаються не будь-які порушення регламентованої цим законом процедури, а лише ті, що призвели до неможливості встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру. У постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі №758/2874/16-ц (провадження № 61-29462св18), зазначено, що доводи касаційної скарги про те, що позивач не зберегла пошкоджений транспортний засіб у такому стані, в якому він знаходився після ДТП, що позбавило страхову компанію можливості встановити факт ДТП, причини та обставини її настання та розмір заподіяної шкоди, є необґрунтованими. Факт настання страхового випадку сторонами не спростовується і підтверджується копією адміністративного матеріалу, складеного щодо винуватця ДТП, та постановою суду про притягнення останнього до адміністративної відповідальності. Особа, яка має право на отримання страхового відшкодування, скерувала на адресу страхової компанії заяву про виплату такого відшкодування та пояснення, в яких повідомила про настання ДТП, про відновлення нею пошкодженого автомобіля, розмір завданої шкоди, надавши на підтвердження цих обставин необхідні документи. Під час розгляду справи страхова компанія не скористалася своїм правом заявити клопотання про призначення додаткової автотоварознавчої експертизи. За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для покладення на страховика обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування та витрат за проведення експертизи. Проте, відповідно до змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.2 ст.12 ЦПК України), кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.3 ст.12 ЦПК України), а суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, крім іншого сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (п.4-5 ч.5 ст.12 ЦПК України). В силу ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, 05 жовтня 2022 року о 19 год. 15 хв. ОСОБА_2 , знаходячись в м.Чернівці на проспекті Незалежності, 113, керуючи транспортним засобом марки «Dacia Logan», державний номерний знак НОМЕР_2 , при виїзді із прилеглої території на головну дорогу порушив вимоги дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху України «Дати дорогу», та не надав переваги в русі транспортному засобу марки «Mercedes Benz GLE 250», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги дорожнього знаку 2.1 Правил дорожнього руху України «Дати дорогу», за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП. 28 жовтня 2022 року постановою Шевченківського районного суду м.Чернівці визнано винним ОСОБА_2 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено покарання у виді штрафу 850 грн. Постанова набрала законної сили 08 листопада 2022 року (а.с.20-21). Власником автомобіля «Mercedes-Benz GLE 250», НОМЕР_3 є позивач ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.22). Транспортний засіб «DACIA Logan», державний номерний знак НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_2 застрахований в ТзДВ СК «Альфа Гарант» згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №210391462, що не заперечується сторонами. Відповідно до полісу №210391462 укладеного між ОСОБА_2 та ТзДВ СК «Альфа Гарант» про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхові суми за внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілих становить 130 000 грн. 07 жовтня 2022 року, тобто в межах двох днів після настання ДТП, ОСОБА_1 звернулася до страховика ТзДВ СК «Альфа Гарант» про страховий випадок та щодо виплати страхового відшкодування (а.с.108-109). Таким чином, потерпілою ОСОБА_1 дотримано вимоги статті 33 Закону №1961-IV. Згідно листа-відповіді ТзДВ СК «Альфа Гарант» від 30 грудня 2022 року, вбачається, що товариство відмовило ОСОБА_1 у страховій виплаті, оскільки їм не надано пошкоджений автомобіль для огляду (а.с.110). Суд першої інстанції ухвалюючи рішення по суті позову дійшов помилкового висновку, що огляд транспортного засобу не проведено з вини потерпілої ОСОБА_1 , яка не надала транспортний засіб для огляду, оскільки саме на страхову компанію покладено обов`язок протягом десяти робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. ТзДВ СК «Альфа Гарант» з моменту отримання заяви про страхове відшкодування не провело в десятиденний строк огляд пошкодженого автомобіля, не здійснило виїзд для подальшого визначення розміру матеріального збитку, спричиненого дорожньо-транспортною пригодою. При цьому, страховою компанією не надано жодних доказів, що ними було направлено експерта чи аварійного комісара для проведення огляду транспортного засобу, а також, що страховою компанією вживались будь які інші заходи щодо огляду транспортного засобу протягом десяти днів з моменту повідомлення потерпілою особою про страховий випадок. Крім цього, не заслуговують на увагу, посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не доведено дійсний розмір завданої йому матеріальної шкоди, оскільки позивачем на підтвердження заподіяних збитків надано висновок експерта №СЕ-19/126-22/7415-АВ від 28 жовтня 2022 року складеного експертом Чернівецького НДЕКЦ МВС України. Згідно висновку експерта вбачається, що експерта попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України. Експертові для проведення експертизи надано автомобіль марки «Mercedes-Benz GLE 250», НОМЕР_3 (а.с.39). Огляд колісного транспортного засобу проводився 27 жовтня 2022 року в світлий час доби, за адресою: вул.Небесної Сотні, 19-В. При зовнішньому огляді наданого на дослідження колісного транспортного засобу та згідно інформації з копії рахунка ТзОВ «СМ Автодім» встановлено: пошкоджено облицювання переднього бампера (заміна), праве облицювання переднього бампера (заміна), праву накладку переднього баспера (заміна), верхнє кріплення переднього бампера (заміна), внутрішню частину переднього бампера (заміна), внутрішнє облицювання переднього бампера (заміна), передній центральний буфер (заміна), передню праву захисну панель (заміна), облицювання переднього провушка (заміна), центральної накладки переднього бампера (заміна), нижньої декоративної накладки переднього бампера (заміна), правої фари (заміна), правої кришки бампера (заміна), пошкодження лакофарбового покриття, вузли та агрегати автомобіля мають фізичний знос відповідно строку експлуатації та пробігу автомобіля (а.с.40). Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mercedes-Benz GLE 250», НОМЕР_3 станом на 14 жовтня 2022 року складає 235 822, 57 грн. Вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Mercedes-Benz GLE 250», НОМЕР_3 в результаті його пошкодження при ДТП станом на 14 жовтня 2022 року становить 261 931, 05 грн. (а.с.48 на звороті). Верховний Суд у своїй постанові від 22 січня 2019 року у справі №676/518/17 доходить наступного висновку, що відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Таким чином, під збитками слід розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливо б було відновлення свого порушеного права особою. Проведення авто товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів регулюється Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (далі Методика). Відповідно до п. 7.38., 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 коефіцієнт фізичного зносу дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД, 7 років для інших легкових КТЗ. Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «Mercedes-Benz GLE 250», НОМЕР_3 , дата першої реєстрації вказаного автомобіля 29 червня 2018 року, дорожньо-транспортна пригода мала місце в 05 жовтня 2022 року, а тому коефіцієнт фізичного зносу даного автомобіля дорівнює нулю. Згідно положень статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. На підтвердження заподіяних збитків внаслідок пошкодження автомобіля в результаті ДТП, позивач надала суду висновок експерта №СЕ-19/126-22/7415-АВ від 28 жовтня 2022 року складеного експертом Чернівецького НДЕКЦ МВС України, де вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Mercedes-Benz GLE 250», НОМЕР_3 в результаті його пошкодження при ДТП станом на 14 жовтня 2022 року становить 261 931, 05 грн. Висновок експерта №СЕ-19/126-22/7415-АВ від 28 жовтня 2022 року за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи, складений судовим експертом Чернівецького НДЕКЦ МВС України Зачиковським Д.Ю. на підставі заяви учасника справи, відповідає вимогам статті 106 ЦПК України, експерт має кваліфікацію судового експерта з право проведення транспортно-товарознавчої експертизи за експертною спеціальністю 12.2 «Визначення вартості колісних транспортних засобів та розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу», а також експерт попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що оскільки цивільно-правова відповідальність автомобіля ОСОБА_2 на момент ДТП була застрахована в ТзДВ СК «Альфа-Гарант», то обов`язок відшкодувати матеріальну шкоду в межах ліміту цивільно-правової відповідальності покладається на страхову компанію, а тому позовні вимоги в частині стягнення страхового ліміту в розмірі 130 000 грн. підлягають до задоволення. При цьому, колегія суддів, враховує, що саме 130 000 грн. підлягає стягненню, оскільки відповідачами не надано поліс страхування цивільно-правової відповідальності №210391462, з якого апеляційний суд міг би встановити наявність і розмір франшизи. Також, аналізуючи вище наведені норми, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення майнової шкоди і з відповідача ОСОБА_2 . Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, то в такому випадку відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника. Однак, станом на дату ДТП розмір страхової суми за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становив 130 000,00 грн. на підставі Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09 липня 2010 року №566 (в редакції Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 09 квітня 2019 року №538). За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що з відповідача ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 підлягає стягненню майнова шкода заподіяна власнику автомобіля «Mercedes-Benz GLE 250», НОМЕР_3 в результаті його пошкодження при ДТП в розмірі, що перевищує та не покривається регламентною виплатою ТзДВ СК «Альфа-Гарант», а саме 131 931,05 грн. (261 931, 05 грн. 130 000 грн.). З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення майнової шкоди заподіяної власнику автомобіля «Mercedes-Benz GLE 250», НОМЕР_3 в результаті його пошкодження при ДТП. Невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, призвело до ухвалення у справі незаконного рішення, а тому останнє підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення позову з вищевказаних підстав. Щодо відшкодування моральної шкоди Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Статтею 23 ЦК Українивстановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою 2 цієї статті. Таким чином, частина перша статті 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача. Позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 мотивувала затягуванням відповідачами виплати відшкодування, порушенням зобов`язань за договором страхування, що, за її твердженнями, призвело до душевних хвилювань та вимагало додаткових зусиль і часу, вплинуло на особисті, сімейні стосунки. Просила стягнути з відповідачів в солідарному порядку моральну шкоду в сумі 50 000 грн. У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Європейський суд з прав людини у справі «Тома проти Люксембурга» (2001 рік), використав принцип по якому сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції. При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, в рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції. Питання відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілому, врегульовано статтею 26-1 Закону № 1961-IV, згідно з якою, зокрема, страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Однак позивач, обґрунтовуючи свої вимоги про відшкодування моральної шкоди, не посилався як на підставу своїх вимог на ушкодження здоров`я під час ДТП, також в судовому засіданні не було встановлено факту заподіяння позивачу ушкодження здоров`я внаслідок вказаної ДТП, тому правові підстави для покладення на ТзДВ «СК «Альфа-Гарант» обов`язку по відшкодуванню моральної шкоди на користь ОСОБА_1 відсутні. Щодо стягнення моральної шкоди з винної сторони ОСОБА_2 , то апеляційним судом встановлено, що з вини відповідача ОСОБА_2 сталася ДТП, в якій пошкоджений автомобіль позивача, позивачу крім майнової заподіяна й немайнова шкода, яка полягає у моральних стражданнях та переживаннях через пошкодження автомобіля, втратою звичного режиму життя, не відшкодуванням шкоди винною особою, що змусило позивача вживати додаткових заходів для захисту порушених прав. Таким чином, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд дослідивши докази у справі і давши їм належну оцінку, характер та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач (пригнічений стан, неможливість експлуатації автомобіля під час його ремонту, необхідність користування громадським транспортом, що зумовлювало певні незручності), виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості приходить до висновку про стягнення із ОСОБА_2 на користь позивача моральної шкоди в розмірі 10 000 грн., що є достатнім для відшкодування позивачу такої шкоди. Щодо стягнення витрат на правову допомогу Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 у справі № 910/12876/19). Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України). Водночас, згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України). Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Статтею 134 ЦПК Українипередбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Застосування відповідних положень статті 134 ЦПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників. Аналіз частини другої статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Отже, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Зазначене положення забезпечує дотримання принципу змагальності, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених ЦПК України. У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі №925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат. З огляду на викладене відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат. Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 124 ГПК України, яка є тотожною за змістом частині другій статті 134 ЦПК України, містяться у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №922/676/21, від 18 січня 2022 року у справі №910/2679/21, від 21 червня 2022 року у справі №908/574/20, від 29 вересня 2022 року у справі №910/3055/20. Як вбачається з матеріалів справи, адвокат Бандуровський Б.П. надавав правову допомогу позивачці ОСОБА_1 на підставі ордеру серії СЕ №10004823 від 16 січня 2023 року та на підставі Договору про надання юридичних послуг від 12 жовтня 2022 року (а.с.6, 23). В поданій позовній заяві, позивач ОСОБА_1 просила стягнути з відповідачів витрати на правову допомогу в сумі 20 000 грн. На підтвердження понесених судових витрат, позивачем надано Звіт (Акт) про надані послуги адвокатом Бандуровським Б.П. у зв`язку із розглядом справи від 18 січня 2023 року, де вказано, що гонорар за правову допомогу та послуги, що надаються адвокатом становить 20 000 грн. з кількістю витраченого часу в сумі 20 годин, а саме: зустріч та консультація клієнта 3 години; підготовка адвокатського запиту 1 година; вивчення нормативної бази та судової практики 3 години; підготовка заяви до НДЕКЦ про проведення експертизи 1 година; підготовка досудової вимоги відповідачам 2 години; підготовка позовної заяви 4 години; участь в судових засіданнях та підготовка відповіді на відзив 5 годин (а.с.16). 24 березня 2023 року відповідач ТзДВ СК «Альфа Гарант» звернулося до Шевченківського районного суду м.Чернівців із клопотанням про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що заявлений розмір витрат є завищеним та не є співмірний із складністю справи. Просили в задоволенні заяви про стягнення витрат на правову допомогу відмовити в повному обсязі. Аналізуючи надані позивачкою докази понесених витрат на правову допомогу, колегія суддів вважає, що вищезазначені документи не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначених розмірах, вказані позивачем розміри таких витрат є не доведеними, документально не обґрунтованими, завищеними та не відповідають критерію розумної необхідності таких витрат. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, представник позивача адвокат Бандуровський Б.П. в межах розгляду даної справи підготував до суду: позовну заяву на шести аркушах, два клопотання про долучення доказів на двох аркушах, та приймав участь у судових засіданнях загальною тривалістю до двох годин. На підставі викладеного, враховуючи фактичний обсяг наданих адвокатом юридичних послуг, співмірність суми витрат із складністю справи та відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також наявність клопотання про зменшення таких витрат, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення понесених витрат на правничу допомогу підлягають зменшенню з 20000 грн. до 8000 грн. Враховуючи, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Щодо розподілу витрат по сплаті судового збору та витрат на експертизу Згідно із ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 за подання до суду позовної заяви сплатила судовий збір в сумі 1718 грн. (а.с.24), 1402 грн. (а.с.25), за подання апеляційної скарги сплатила судовий збір в розмірі 4678,97 грн. (том 2 а.с.7, 19). З мотивувальної частини постанови вбачається, що апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , а тому судовий збір за подання позову та за подання апеляційної скарги підлягає розподілу пропорційно до задоволених вимог. А саме, апеляційний суд в мотивувальній частині постанови прийшов до висновку про задоволення позовних вимог на суму 271 931,05 грн., а тому розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача за подання позову до першої інстанції складає 2719,31 грн. (271 931,05 х 1%). Крім того, на користь позивача підлягає стягненню пропорційно до задоволених вимог судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги в розмірі 4078,97 грн. (2719,31 х 150%). Також, з відповідачів підлягають стягненню витрати на проведення експертизи в сумі 2265,40 грн. Таким чином, загальний розмір судового збору та витрат на проведення експертизи, які підлягають стягненню з ТзДВ СК «Альфа Гарант» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 складають 9063,68 грн., а саме по 4531,84 з кожного (2719,31 + 4078,97 + 2265,40). Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково. Керуючись ст.ст. 141, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 02 серпня 2023 року в частині відмови в задоволенні позову про стягнення матеріальної шкоди скасувати та постановити нове рішення. Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю СК «Альфа Гарант», ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю СК «Альфа Гарант» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страхове відшкодування в розмірі 130 000,00 гривень. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матеріальну шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 131 931, 05 гривень. Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 02 серпня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди змінити. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень. В решті рішення залишити без змін. Заяву ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу задовольнити частково. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю СК «Альфа Гарант» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 8000 гривень, а саме по 4000 грн. з кожного. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю СК «Альфа Гарант» та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору та витрати за проведення експертизи в сумі 9063,68 гривень, а саме по 4531,84 грн. з кожного. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий Н.К. Височанська Судді: І.Н. Лисак І.М. Литвинюк