Ухвала КЦС ВС № 175/3861/19

Ухвала 14 липня 2020 року м. Київ справа № 175/3861/19 провадження № 61-9850 ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2020 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: заступник директора департаменту - начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Клименко Роман Васильович, начальник управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2, на бездіяльність та неправомірне рішення, ВСТАНОВИВ: Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2020 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність заступника директора департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Клименка Р. В. щодо неналежного розгляду вимог скарги ОСОБА_1 від 25 квітня 2018 року, а саме: накласти на боржника ОСОБА_2 штраф за невиконання судового рішення у строк, установлений державним виконавцем, стягнути з боржника ОСОБА_2 виконавчий збір. Визнано неправомірною та скасовано постанову заступника директора департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Клименка Р. В. від 13 вересня 2019 року № 41936000/13, як таку, що суперечить положенням статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» (№1404-VIII). Зобов`язано заступника директора департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Клименка Р. В., або іншу особу, яка буде виконувати обов`язки заступника директора департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 25 квітня 2018 року «На систематичну умисну бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мазура Г. І. у виконавчому провадженні № 41936000». До Верховного Суду 03 липня 2020 року Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент) подав касаційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2020 року у вказаній вище справі. Касаційна скарга, не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі. Згідно з підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на ухвалу суду юридичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 01 січня 2020 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2 102,00 грн. Враховуючи наведене, судовий збір за подання касаційної скарги становить 2 102,00 грн. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печер. р-ні/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Разом із цим, у касаційній скарзі Департамент просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення з посиланням на те, що є органом державної влади з обмеженим фінансуванням, розрахунково - касове обслуговування здійснюється Державною казначейською службою України та лише в межах відкритих асигнувань, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, процедура сплати судового збору за подачу скарги займає деякий час в частині необхідності погодження та проведення виплати через органи казначейства. Дослідивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що відсутні підстави відстрочувати Департаменту сплату судового збору, з огляду на таке. Статтею 8 Закону України «Про судовий збір», частинами першою, третьою статті 136 ЦПК України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, за певних умов та у порядку, передбаченому законом, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі чи може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Разом з цим, у статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв`язку із цим обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення сплати судового збору, що відповідає статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу. Водночас звільнення, відстрочення та розстрочення Департаменту сплати судового збору може розцінюватися, як надання йому певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - фізичними особами, які зобов`язані сплачувати такий збір. Враховуючи наведене, у задоволенні клопотання Департаменту про відстрочення сплати судового збору слід відмовити. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон № 540-IX). Відповідно до положень підпункту 3 пункту 12 розділу XIХ «Прикінцевих положень» вказаного ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 185, 390, 393 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії такого карантину. Керуючись статтями 136, 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтею 8 Закону України «Про судовий збір» та Законом № 540-IX,

УХВАЛИВ: Відмовити Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українина ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2020 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, але не пізніше десяти днів з дня закінчення карантину. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О. В. Білоконь