Постанова 4857 № 1.380.2019.002180

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.002180 пров. № А/857/4080/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді Большакової О.О., суддів Курильця А.Р., Мікули О.І., з участю секретаря судового засідання Чопко Ю.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1 третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 , Ходорівської міської ради про знесення самовільно збудованого об`єкту будівництва за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року (суддя першої інстанції Брильовський Р.М., м. Львів, повне рішення складено 07.02.2020), В С Т А Н О В И В : Державна архітектурно-будівельної інспекції України звернулась з позовом до ОСОБА_1 , третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 , Ходорівської міської ради про знесення самовільно збудованого об`єкту будівництва - господарської будівлі в плані 3,4 м на 4,5 м за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначила, що позаплановою перевіркою дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил гр. ОСОБА_1 було встановлено, що відповідач здійснила будівництво господарської будівлі (влаштовано бетонний стрічковий фундамент, вимуровано стіни з блоків, влаштовано дах з дерев`яних конструкцій покритий шифером), без проектної документації (будівельного паспорта) та права на виконання будівельних робіт (поданого повідомлення про початок виконання будівельних), чим порушено п. 1 ч. 1 ст. 34, 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність». За результатами перевірки було складено припис № 752/18 від 10.10.2018 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, який виконано не було. У зв`язку з відмовою відповідача добровільно усунути порушення містобудівного законодавства є підстави для зобов`язання відповідача знести самовільно збудовану господарську споруду у судовому порядку. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року позовні вимоги задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 знести самовільно збудований об`єкт будівництва - господарської будівлі у плані 3,4 м. на 4,5 м. за адресою: АДРЕСА_1 . Із таким судовим рішенням не погодилася відповідач і подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просила скасувати рішення і постановити нове - про відмову в позові. Обгрунтовуючи незгоду, зазначила, що не здійснювала самочинного будівництва, оскільки спірний сарай був побудований ще попередніми власниками, він був відображений у технічній документації, зокрема у Технічному паспорті на будинковолодіння від 01 квітня 2003 року зазначений під літерою Д. У 2017 році нею в межах існуючого фундаменту було проведено ремонт. Отже самовільного будівництва ОСОБА_3 не здійснювала. Також не встановлено факту неможливості перебудови об`єкту та відмови особи, яка здійснила будівництво, від такої перебудови. Спірна нежитлова будівля знаходиться на земельній ділянці відповідача і не може порушувати права інших осіб. Припис, яким відповідачку зобов`язано усунути виявлені порушення, носить загальний характер і не зобов`язує до конкретних дій. Крім того, зауважила, що Ходорівська міська рада рішенням №210 від 26 жовтня 2017 року надала ОСОБА_1 дозвіл на проведення капітального ремонту сараю. Представник третьої особи Добушовський О.В. подав письмові пояснення на апеляційну скаргу, в яких вказав, що висновки суду про неправомірне здійснення будівництва відповідачкою є вірними. Зауважив, що у технічному паспорті на будинку 2017 року вказана господарська споруда зазначена не була. У судовому засіданні представник апелянта Гивель В.П. підтримав апеляційну скаргу з підстав, що в ній викладені. Представники відповідача та третьої особи ОСОБА_4 , Добушовський О.В. заперечили щодо задоволення апеляційної скарги та пояснили, що оскаржуване судове рішення є законним і обгрунтованим, а висновки суду підтверджені матеріалами справи. Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що у період із 01.10.2018 по 10.10.2018 посадовою особою позивача головними інспектором будівельного нагляду Департаменту державної архітектурно будівельної інспекції у Львівській області Фаренюком Я.В. на підставі звернення ОСОБА_2 проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_1 на об`єкті будівництва «господарської будівлі» на АДРЕСА_2 Шевченка, 55 а в місті АДРЕСА_1 . У результаті проведеної перевірки встановлено, що відповідач на земельній ділянці по АДРЕСА_1 здійснила будівництво господарської будівлі (влаштовано бетонний стрічковий фундамент, вимуровано стіни з блоків, влаштовано дах з дерев`яних конструкцій покритий шифером), без проектної документації (будівельного паспорта) та права на виконання будівельних робіт (поданого повідомлення про початок виконання будівельних), чим порушено п. 1 ч. 1 ст. 34, 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ч. 1 ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність». За результатами перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил №752/18 від 10.10.2018, Протокол про адміністративне правопорушення №752/18 від 10.10.2018. Також винесено Припис №752/18 від 10.10.2018 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з вимогою до ОСОБА_1 усунути виявлені порушення в 30-то денний термін. У подальшому було проведено перевірку, якою встановлено невиконання вказаного припису, що зумовило звернення до суду з позовом про знесення будівлі. Апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного. У частині другій статті 19 Конституції України закріплено правило, за яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» - державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до Порядку здійснення державного архітектурно будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23.05.2011архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється посадовими особами інспекцій відповідно до їх посадових інструкцій та функціональних повноважень. За результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком. У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт Відповідно до ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил. Згідно з ст. 27 Закону України «Про архітектурну діяльність» замовники та підрядники під час створення об`єкта архітектури зобов`язані забезпечувати будівництво об`єктів архітектури згідно з робочою документацією, застосовувати будівельні матеріали, вироби і конструкції, які відповідають державним стандартам, нормам і правилам і такі, що пройшли сертифікацію, якщо вона є обов`язковою. Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 2 «Порядку виконання будівельних робіт» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №466 замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту. Пунктом 3 частини 4 статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що посадові особи Інспекції державного архітектурно будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов`язкові до виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт. Відповідно до абз. 3 п. 14 Порядку здійснення архітектурно-будівельного контролю», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №553 суб`єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов`язаний виконувати вимоги інспекції щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Відповідно до частин 1, 4, 7 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану. Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майно залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва. За змістом частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: (1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, (2) істотного порушення будівельних норм і правил. У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови, суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва. У випадках, коли до суду з позовом про знесення самочинного будівництва звертається орган державного архітектурно-будівельного контролю, належить керуватися частиною першою статті 38 Закону №3038-VI, за якою у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. Можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва перевіряється на стадії виконання припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів. Невиконання припису без поважних причин може свідчити про неможливість перебудови або небажання особи, яка здійснила самочинне будівництво, усувати його наслідки. В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Колегія суддів звертає увагу, що для правильного вирішення цього спору суду слід встановити наявність/відсутність підстав, з якими чинне законодавством пов`язує можливість знесення самочинного будівництва. У справі, яка розглядається, встановлено, що відповідач успадкувала частину житлового будинку в АДРЕСА_3 , яка була придбана її чоловіком 14 лютого 2003 року. Як зазначено в акті перевірки, позивач встановив, що відповідачкою було здійснено будівництво господарської будівлі: влаштовано бетонний стрічковий фундамент, вимуровано стіни з блоків, влаштовано дах з дерев`яних конструкцій, покритий шифером. Однак такі висновки перевірки спростовуються матеріалами справи. Згідно копії договору купівлі-продажу частини житлового будинку та земельної ділянки від 14 лютого 2003 року, що був укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 18) на земельні ділянці, яка була передана у власність ОСОБА_5 , крім житлового будинку також знаходився сарай під літерою «Д». Згідно технічного паспорту на житловий будинок від 1 квітня 2003 року , інвентарний номер 814 кв 50, реєстраційний номер 301, у будинковолодінні по АДРЕСА_3 наявний сарай під літерою «Д» (вказано під номером 12). Площа сараю становить 17,8 кв. м, в описі конструкційних елементів вказано, що він стоїть на бетонній основі (фундаметі), стіни зроблені з гіпсоблоків та перекриття з шиферу. Належним чином засвідчена копія вказаного документу була приєднана до матеріалів справи у судовому засіданні під час апеляційного розгляду справи. Також слід зазначити, що вказаний сарай зафіксовано і у звідному оціночному акті по будинковолодінню за 1952 рік, копія якого наявна в матеріалах справи. Отже, встановлено, що на момент набуття відповідачкою права власності на об`єкт нерухомості спірний сарай площею 11.7 кв. м вже був збудований. Отже, висновок позивача про здійснення ОСОБА_1 самовільного будівництва сараю не відповідає дійсним обставинам справи і спростовано письмовими доказами, копії яких наявні в матеріалах справи. Посилання представника третьої особи на технічний паспорт на будинковолодіння АДРЕСА_3 від 8 листопада 2017 року (а.с.21) суд відхиляє, адже такий було виготовлено на замовлення третьої особи ОСОБА_2 . Як підтверджено відповідачкою , нею здійснювався капітальний ремонт вказаного сараю через його аварійний стан з частковою заміною стіни та дахового покриття. При цьому не було втручання в огороджувальні і несучі конструкції. Разом з тим, позивач при здійсненні перевірки не дав вказаним обставинам оцінки і не встановив належним чином, які саме будівельні роботи були проведені Калинець Н.С ОСОБА_7 і на виконання яких необхідно було отримати відповідні дозвільні документи. У позовній заяві і під час судового розгляду позивач не навів жодних обгрунтувань, як вказаний об`єкт порушує права третіх осіб, а також чому неможливо усунути наявні порушення без застосування такого крайнього заходу як знесення. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, оскільки висновки суду не відповідають матеріалам справи, порушено норми матеріального права. Керуючись ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Державної архітектурно-будівельної інспекції України відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя О. О. Большакова судді А. Р. Курилець О. І. Мікула Повний текст постанови складено 14 липня 2020 року.