Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/2147/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/2147/20 пров. № А/857/5607/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів Гуляка В.В., Ільчишин Н.В., з участю секретаря судового засідання Максим Х.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року (прийняте в письмовому провадженні у м. Львові суддею Костецьким Н.В.; складене у повному обсязі 21 квітня 2020 року) в справі № 380/2147/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони у Львівській області Національної поліції України про визнання дій протиправними та стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні, В С Т А Н О В И В : У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив: - визнати протиправними дії Управління поліції охорони у Львівській області Національної поліції України (далі також - УПО у Львівській області) щодо відмови у виплаті йому одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби; - зобов`язати УПО у Львівській області нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що наказом т.в.о начальника УПО у Львівській області від 03.08.2018 № 189о/с його звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу); також медико-соціальною експертною комісією йому встановлено третю групу інвалідності, захворювання пов`язане з проходженням служби. 16.11.2019 він звернувся із заявою до відповідача про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, проте останній відмовив йому в цьому. Не погоджуючись з такою відмовою, вважає, що має право на виплату такої допомоги відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та абзаців першого, другого пункту 10 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із цим рішенням, його оскаржив ОСОБА_1 , який вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, безпідставним, прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, що має істотне значення для справи. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги постанову Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 823/1919/16 в аналогічних правовідносинах, на яку він посилався у позовній заяві, що є прямим порушенням норм процесуального права і призвело до неправильного застосування норм матеріального права та неправильного вирішення справи, що є прямою підставою для скасування цього рішення. Вказує, що право на одержання одноразової грошової допомоги пов`язане з наявністю 10-річної вислуги та звільнення зі служби за станом здоров`я; обидві підстави у нього є, відтак він має право на одержання цієї допомоги. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказав, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Вказує, що на час звільнення зі служби позивач не мав права на отримання пенсії, відтак не мав і права на отримання одноразової грошової допомоги. Також, жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що саме відповідач повинен виплачувати позивачу одноразову грошову допомогу, навіть якби позивач мав прав на таку виплату. Крім того, при наявності права на декілька видів грошової допомоги особі виплачується лише одна за її вибором, а не всі види. Позивач подав заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з втратою працездатності і відповідачем видано наказ про виплату такої допомоги. Відтак, на отримання одноразової грошової допомоги з інших підстав позивач не має. Також позивач подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, у якій вважав доводи апеляційної скарги помилковими та просив не брати їх до уваги, оскільки виплата соціальної допомоги позивачу по інвалідності не є предметом цього спору; крім того, вказав, що відповідач не надав до суду жодних доказів, що не він здійснює спірну виплату. Також вважав помилковими висновки суду першої інстанції в тому, що підставою для отримання спірної допомоги є набуття права на пенсію. У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не здійснювалося. Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити з таких підстав. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За вимогами пункту 2 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції. А згідно з частиною першою статті 102 цього Закону пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Як встановлено судом, відповідно до свідоцтва про хворобу медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» від 03.08.2018 № 236 ОСОБА_1 встановлено, захворювання пов`язане з проходженням служби в поліції, непридатність до служби в поліції. У зв`язку з цим, на підставі рапорта ОСОБА_1 від 03.08.2018, свідоцтва про хворобу медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» від 03.08.2018 № 236, наказом УПО у Львівській області від 03.08.2018 № 189 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 2 (через хворобу) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Згідно з випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією (до довідки серії 12 ААА від 839440) ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності, захворювання пов`язане з проходженням служби в поліції. Дата огляду 19.12.2018. А згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності 19.12.2018 ОСОБА_1 встановлено 45 % втрати професійної працездатності. Вважаючи, що він має право на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, ОСОБА_1 звернувся із заявами до УПО у Львівській області, Національної поліції України та Департаменту поліції охорони. Листом від 09.12.2019 № 4655/43/33/01-2019 УПО у Львівській області надало позивачу відповідь на ці заяви, у якій вказало, що оскільки права на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на час звільнення він не мав, виплата одноразової грошової допомоги Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачена. Право на пенсію виникло у нього лише після встановлення інвалідності. А набуття ним права на пенсію через деякий час після звільнення не надає йому права на отримання одноразової грошової допомоги. Окрім того, 02.01.2019 він подав заяву про виплату одноразової грошової допомоги. 14.03.2019 начальник Департаменту поліції охорони затвердив висновок про призначення одноразової грошової допомоги. А УПО у Львівській області 25 квітня 2019 року видало наказ УПО № 12 про виплату йому одноразової грошової допомоги в сумі 134 470,00 грн відповідно до пункту 7 розділу IV Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського. Пунктом 5 статті 100 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, визначених цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, визначених з різних підстав іншими законами та нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором такої особи. Тобто, навіть якби він й мав право на отримання грошової допомоги, по яку він звертається, то при наявності права на декілька видів грошової допомоги особі виплачується лише одна за її вибором, а не всі види. Вважаючи дії УПО у Львівській області щодо відмови у виплаті йому одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом. Свої висновки позивач обґрунтовує також посиланнями на правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 823/1919/16. У цій постанові Верховний Суд вказав, що відповідно до абзацу другого пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі Порядок № 393) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. А пунктом 106 розділу 9.9 Методичних рекомендацій про порядок застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ від 30 червня 2005 року № 501 «Про скасування окремих наказів МВС України з питань грошового забезпечення та заробітної плати» встановлено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, у встановлених випадках виплачується грошова допомога у відповідному відсотку місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому в розрахунок включається посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років та додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, премії тощо) у розмірах, що були їм встановлені наказами керівників органу на день звільнення зі служби. Наведені положення пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 не пов`язують виплату одноразової грошової допомоги з набуттям права на пенсію. Зі змісту цих норм видно, що частиною першою статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлені дві підстави для виплати одноразової грошової допомоги зазначеним в ній особам: - які мають право на пенсію за цим Законом і звільняються зі служби за станом здоров`я; - які звільнені зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням за наявності вислуги 10 років і більше. Одноразова грошова допомога особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяких інших осіб, які звільнені зі служби за станом здоров?я, за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням має разовий характер. Право на її одержання пов`язане з наявністю 10-річної вислуги та звільненням зі служби, зокрема, з указаних підстав. Тому ненабуття права на пенсію цих осіб не може нівелювати їх право на отримання зазначеної грошової допомоги за умови наявності 10 років вислуги. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовував його тим, що одноразова грошова допомога, передбачена статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплачується саме при звільненні. Однією з обов`язкових умов виплати такої допомоги є наявність права особи на пенсію на підставі зазначеного Закону. Проте, позивач не долучив до матеріалів справи докази на підтвердження того, що станом на час звільнення у нього було право на одну з пенсій, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: пенсія за вислугу років чи пенсія по інвалідності. Наявна у позивача вислуга - 16 років 08 місяців 02 дні не надавала йому права на пенсію за вислугу років, для чого потрібна вислуга понад 23 календарних роки та 6 місяців. Крім того, станом на час звільнення (03.08.2018) позивач не набув права на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки інвалідність йому була встановлена вже після звільнення зі служби в поліції (19.12.2018). Оскільки станом на час звільнення позивач не набув право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у відповідача відсутній обов`язок виплачувати одноразову грошову допомогу згідно статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; а відтак дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби є законними. Також суд першої інстанції вважав безпідставними покликання представника відповідача на те, що УПО у Львівській області не здійснює виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки саме воно відмовило позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Суд також не взяв до уваги посилання представника відповідача на те, що при наявності права на декілька видів грошової допомоги особі виплачується лише одна одноразова грошова допомога за її вибором, вважаючи, що представник відповідача не долучив до матеріалів справи докази щодо призначення та виплати іншої грошової допомоги станом на день звільнення позивача; а долучене до матеріалів справи платіжне доручення від 23.12.2019 № 4 не вважав належним доказом виплати одноразової грошової допомоги позивачу станом на день звільнення. Колегія суддів апеляційного суду частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з таких підстав. Пунктом 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» зокрема визначено, що одноразова грошова допомога визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, зокрема у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті. Як зазначено вище, ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції 03.08.2018 відповідно до пункту 2 (через хворобу) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Згідно з випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією (до довідки серії 12 ААА від 839440) ОСОБА_1 19.12.2018 встановлено третю групу інвалідності; захворювання пов`язане з проходженням служби в поліції. Відповідно до листа-відповіді УПО у Львівській області № 4655/43/33/01-2019 від 09.12.2019 позивач 02.01.2019 подав заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з визначенням йому зазначеної вище інвалідності. А відповідно до висновку про призначення одноразової грошової допомоги, затвердженого 14.03.2019 начальником Департаменту поліції охорони, та наказу УПО у Львівській області УПО № 12 від 25 квітня 2019 року позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в сумі 134 470,00 грн відповідно до пункту 7 розділу IV Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 р. № 4; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 р. за № 163/28293 (далі - Наказ МВС України від 11 січня 2016 року № 4). На підтвердження виплати ОСОБА_1 цієї допомоги представник відповідача долучив до матеріалів справи копію платіжного доручення № 4 від 23 грудня 2019 року на суму 134 470 грн (штамп Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області від 27 грудня 2019 р.); платник - Управління поліції охорони у Львівській області; отримувач - Мищишин ОСОБА_2 ; призначення платежу: виплата одноразової грошової допомоги згідно наказу МВС України від 11 січня 2016 р. № 4 ОСОБА_1 . Частиною п`ятою статті 100 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, визначених цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, визначених з різних підстав іншими законами та нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за вибором такої особи. Враховуючи те, що позивач використав своє право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 97 Закону України «Про Національну поліцію» та наказом МВС України від 11 січня 2016 року № 4, у нього відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою визначається виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Службою судової охорони, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання. Тобто, така виплата здійснюється зокрема Національною поліцією, а відповідач - Управління поліції охорони у Львівській області Національної поліції України не зазначений у цій нормі як такий, що здійснює спірну виплату. Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції в тому, що позов не підлягає задоволенню, проте не погоджується з мотивами, із яких було прийняте рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є зокрема: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є частково суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, через рішення суду першої інстанції необхідно змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позову, а в решті - залишити без змін. Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2020 року в адміністративній справі № 380/2147/20 змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позову, в іншій частині - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Постанова складена у повному обсязі 14 липня 2020 року.