Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/15243/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/15243/22 пров. № А/857/8190/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Глушка І.В., суддів: Довгої О.І., Запотічного І.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Захарчука Ярослава Володимировича на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року, ухвалене суддею Брильовським Р.М. у м. Львові у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 380/15243/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, - ВСТАНОВИВ: 27 жовтня 2022 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління Національної поліції у Львівській області, у якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо не проведення повного розрахунку при звільненні, а саме невиплати в день звільнення зі служби в поліції одноразової грошової допомоги при звільненні; стягнути з із Головного управління Національної поліції у Львівській області на його користь середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні зі служби в поліції за період із 11.05.2021 по 11.10.2021 терміном 153 дні у сумі 72049,23 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що наказом ГУ НП у Львівській області № 171 о/с від 11.05.2021 капітана поліції ОСОБА_1 (0062846) звільнено з посади старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Золочівського районного відділу поліції ГУНП з виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні за стаж служби в поліції 13 років 05 місяців 06 днів. 11.10.2021 ГУНП у Львівській області здійснило виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 41 617,56 грн із затримкою у 153 дні, що, на думку позивача, тягне за собою передбачену ст. 117 КЗпП України відповідальність. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаними судовим рішенням, представник позивача - адвокат Захарчук Ярослав Володимирович оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про строки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, керуючись Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260. Такі строки встановлені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, постановою КМ України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати, пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» №393 від 17.07.1992, відповідно до яких виплата одноразової грошової допомоги при звільненні здійснюється в день звільнення зі служби. Порушення строків виплати такої допомоги, на переконання скаржника, є підставою для застосування ст. 117 КЗпП України та виплати середньомісячного грошового забезпечення за весь період затримки такої виплати. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав. Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив службу у Національній поліції України. 11.05.2021 наказом ГУНП у Львівській області № 171 о/с від 11.05.2021 капітана поліції ОСОБА_1 (0062846) звільнено з посади старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції Золочівського районного відділу поліції ГУНП, з виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні за стаж служби в поліції 13 років 05 місяців 06 днів Позивачу 11.10.2021 виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні у сумі 41617,56 грн, що підтверджується банківською випискою АТ «ПриватБанк». Факт нарахування та виплати належних сум позивачем не спростовується. Разом з тим, позивач, вважаючи дії відповідача щодо невиплати протягом тривалого часу розрахункових коштів протиправними, звернувся до суду за захистом свого порушеного права. Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII »). Частиною першою статті 59 Закону № 580-VIII встановлено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Частинами першою та другою статті 94 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Так, наказом від 06 квітня 2016 року № 260 Міністерство внутрішніх справ України затвердило Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських. Згідно з пунктом 2 цього наказу, наказ набирає чинності з дня його опублікування і застосовується з дня набрання чинності Законом України «Про національну поліцію». Пунктом 3 наказу визначено, що видатки, пов`язані з набранням чинності цим наказом, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті на утримання Національної поліції (крім поліції охорони, яка утримується за рахунок коштів від надання послуг з охорони, які здійснюються на договірних засадах), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські. Наказом Міністерства внутрішніх справ «Про внесення змін до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260» від 17 липня 2020 року №539 (який набрав чинності з 21 серпня 2020 року) доповнено Порядок №260 новим розділом VI «Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні із служби». Відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку №260 поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. За пунктом 7 розділу VI Порядку №260 у наказі про звільнення підрозділом кадрового забезпечення в разі необхідності виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зазначається стаж служби для її виплати. Крім того, у разі необхідності в наказі про звільнення додатково вказується підстави для проведення відрахувань з грошового забезпечення та інших виплат. Згідно з пунктом 8 розділу VI Порядку №260 одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські. Пункт 23 розділу І Порядку №260, згідно якого: "Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення. При цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду. Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби" виключений згідно зі згаданим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 липня 2020 року №

539. Відповідно до статті 102 Закону України «Про Національну поліцію» пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ). Відповідно до частини другої статті 9 Закону №2262-XII особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону №2262-XII виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їхнє утримання. Відповідно до частини п`ятої статті 9 Закону №2262-XII поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали. Абзацом четвертим пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року № 393 (далі - Порядок №393) визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови (абзац восьмий пункту 10 Порядку №393). Військовослужбовцям, поліцейським, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро, особам із спеціальними званнями Бюро економічної безпеки, звільненим із служби безпосередньо з посад, які вони займали в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і в закладах вищої освіти із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі, Службі судової охорони, Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки, виплата одноразової грошової допомоги у випадках, передбачених пунктом 10 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких військовослужбовці та зазначені особи працювали (абзац другий пункту 14 Порядку №393). Ключовим при вирішенні спірних правовідносин є питання щодо наявності/відсутності правових підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейського зі служби, а саме застосування статті 117 Кодексу законів про працю України. Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в будь-якому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоскаржувану ним суму. Згідно з частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що умовами застосування частини першої статті 117 Кодексу законів про працю України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. Отже, при відсутності спору про розмір виплачуваних при звільненні сум, роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Водночас в цій справі спірним питанням є своєчасність виплати відповідачем одноразової грошової допомоги при звільненні. Суд встановив, що відповідно до довідки про зміни до кошторису на 2021 рік №4571/29/1/01-2021 від 04.10.2021, яка зареєстрована та взята на облік Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області 08.10.2021, кошти, передбачені державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, передбачені на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, а одноразову грошову допомогу при звільненні позивачу зараховано на картковий рахунок Західного ГРУ АТ КБ «Приватбанк» м.Львів 11.10.2021, що підтверджується відомістю №35 від 11.10.2021. Зазначені обставини позивач не заперечував. Отже, оскільки відповідач дотримався вимог Порядку №260 щодо строків виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, суди першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Аналогічний підхід до застосування положень статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку № 260 з урахуванням змін, внесених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 липня 2020 року №539, у подібних правовідносинах Верховний Суд висловив у постановах від 15 лютого 2023 року у справі № 160/19339/21, від 23 листопада 2022 року у справі №160/20449/21 та від 24 листопада 2022 року у справі № 160/19343/21, від 18 травня 2023 року у справі №240/37652/21. Також суд апеляційної інстанції вважає безпідставними покликання скаржника на необхідність застосування норм Закону №2262-XII та Постанови №393, відповідно до яких, на переконанняскаржника, одноразова грошова допомога підлягає виплаті в день звільнення зі служби, з огляду на наступне. Закон України «Про Національну поліцію», як зазначалося вище, визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Тобто цей Закон є основним/спеціальним для правовідносин, зокрема тих, з яких виник цей спір. В контексті предмету цього спору названий Закон містить дві бланкетні статті - 94 і 102 - на підставі яких у поліцейського при звільненні зі служби в поліції може виникати право на отримання одноразової грошової допомоги (якщо будуть дотримані відповідні умови). Частина друга статті 94 Закону № 580-VIII в частині порядку виплати грошового забезпечення має посилання на групу/вид нормативних актів Міністерства внутрішніх справ України. На виконання приписів цієї статті назване відомство затвердило згаданий Порядок № 260 (про що прямо зазначено в його наказі від 06 квітня 2016 року № 260). Стаття 102 Закону № 580-VIII (пенсійне забезпечення поліцейських) щодо виплати одноразової грошової допомоги після звільнення відсилає до Закону № 2262-ХІІ. Проте колегія суддів звертає увагу, що наведені вище положення статті 9 Закону № 2262-ХІІ визначають підстави/умови виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, зокрема, зі служби в поліції, її розмір, джерела виплати. Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають на це право відповідно до Закону № 2262-ХІІ, визначає Порядок №

393. Норми цього Порядку повторюють те, що зазначено у частині другій статті 9 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру одноразової грошової допомоги при звільненні і джерел її виплати. Водночас приписи пункту 8 розділу VI Порядку №260 (в редакції, чинній з 21 серпня 2020 року) встановлюють строк виплати одноразової грошової допомоги (те, про що не зазначено в інших спеціальних для цих відносин нормативних актах): не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом. Положення цього пункту треба розуміти так, що виплата одноразової грошової допомоги (при звільненні зі служби в поліції) має відбутися протягом двох місяців від дати звільнення, тобто може не збігатися з датою звільнення; виплата цієї допомоги поза двомісячним строком теж можлива, якщо бюджетні кошти, призначені для цих потреб, надійшли пізніше зазначеного терміну (по спливу двох місяців), але в такому разі одноразова грошова допомога має бути виплачена протягом п`яти робочих днів після їх надходження. Суд апеляційної інстанції також зауважує, що наявність у ч.2 ст. 9 Закону №2262 словосполучення «при звільненні» після слів «одноразова грошова допомога» у цьому контексті вказує не на дату/строк її виплати, а радше на підставу - подію, з якою пов`язується її виплата, й визначає цільове призначення цього платежу. Тому суперечності приписів пункту 8 розділу VI Порядку № 260 положенням частини другої статті 9 Закону № 2262-ХІІ, як її трактує представник позивача в цьому контексті, немає. Наведене правозастосування відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 23.11.2022 у справі №160/20449/21, від 12.06.2023 у справі № 560/10571/21. Стосовно доводів апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції висновків щодо застосування положень статей 116 та 117 КЗпП України, викладених у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 440/4332/18, необхідно зауважити, що постанова Верховного Суду у цій категорії спорів, на яку посилається представник позивача, ухвалена за інакшого нормативно-правового регулювання спірних правовідносин, які виникли до 21.08.2020, тобто до дати набрання чинності наказу №539. До набрання чинності змінами, внесеними цим наказом, Порядок №260 не містив положень, які регулювали, зокрема, строк виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції (тобто розділу VІ не було). Водночас спірні правовідносини в цій справі пов`язуються зі звільненням позивача зі служби в поліції, яке відбулося 11.05.2021, а отже, на дату виникнення цього спору нормативне регулювання таких відносин змінилося. Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , заявлені до Головного управління Національної поліції у Львівській області, про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні задоволенню не підлягають. Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Захарчука Ярослава Володимировичу залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року у справі № 380/15243/22 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний