Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/2111/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 29 липня 2021 року м. Дніпросправа № 280/2111/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року (суддя Стрельникова Н.В., м. Запоріжжя, повний текст ухвали складено 19.04.2021 року) у справі № 280/2111/21, за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення одноразової грошової допомоги,- в с т а н о в и в: 17.03.2021 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Управління поліції охорони в Запорізькій області (далі по тексту відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у не нарахуванні та не виплаті одноразової грошової допомоги у сумі 35565,75 грн.; стягнути з відповідача на його користь одноразову грошову допомогу у сумі 35565,75 грн. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.04.2021 року повернуто позовну заяву. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт вказував, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про необхідність повернення його позову з підстави невиконання ухвали суду від 22.03.2021 року, з підстави несплати судового збору та порушення строку подання позову. Має підстави для звільнення від сплати судового збору, оскільки є учасником бойових дій та тим більше, спір стосується виплати недоплаченого вчасно при звільненні, заробітку, доходу особи. Апелянт вказував, що він вчасно надав суду першої інстанції заяву як засіб усунення недоліків вказаних в ухвалі про залишення позову без руху. Апелянт вказував, що відповідно до порядку № 260, який затверджений наказом МВС України, одноразова допомога, через не отримання якої, він звернувся з позовом до суду, є складовою грошового забезпечення поліцейського, допомога хоча і є одноразовим видом грошового забезпечення та є доходом поліцейського та входить до складу заробітку. При вирішенні питання про дотримання строку звернення до суду пріоритетними є норми спеціального законодавства, а саме КЗпПУ, яким врегульовано спірні питання. Передбачено, що у питанні стягнення з колишнього роботодавця вчасно не отриманих сум заробітку, відсутній строк позовної давності. Заявник апеляційної скарги вказує, що є звільненим від сплати судового збору при поданні позову, оскільки згідно п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий зборі», учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору; оскільки спір стосується стягнення недоотриманого заробітку, звільнення від сплати можливе на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий зборі». Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Суд першої інстанції, повернув позовну заяву, у зв`язку, з тим, що ухвалою суду від 19.04.2021 року вказану заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти робочих днів, з моменту отримання копії ухвали, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформлену у відповідності до статті 167 КАС України, із зазначенням поважних підстав пропуску строку звернення до суду щодо нарахування одноразової грошової допомоги, оригіналу платіжного документу на підтвердження сплати судового збору та уточненої позовної заяви (у якій конкретизувати позовні вимоги щодо виду одноразової грошової допомоги. Суд першої інстанції вказував, що встановлення наявності або відсутності факту порушеного права здійснюється під час розгляду справи судом по суті лише у випадку своєчасного звернення до суду або у випадку пропуску строку з поважних причин. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню. Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Суд першої інстанції вказував, що позивач проходив публічну службу на посаді поліцейського взводу реагування Дніпровського міжрайонного відділу Управління поліції охорони в Запорізькій області, а з 05.01.2017 року звільнений зі служби в поліції за власним бажанням, при звільненні зі служби в поліції позивачу не було виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні. Саме з 06.01.2017 року позивач повинен був дізнатися про порушення його права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні. Листом від 10.11.2020 №М-13/43/27/8/01-2020 позивач повідомлявся про те, що при звільненні він не мав права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, проте, у місячний строк з 10.11.2020 року позивач також не звернувся з позовом до суду. Позивачем не надано до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначення жодних поважних причин пропуску строку звернення до суду починаючи з 05.01.2017 року. До позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Позивачу за звернення до суду з вищевказаною позовної заявою належало сплатити судовий збір в розмірі 908,00 грн., проте, позивачем до матеріалів справи не надано документів на підтвердження сплати судового збору, в розмірі та порядку встановленому Законом України «Про судовий збір». Позивач посилався на те, що він звільнений від сплати судового збору, як учасник бойових дій. Підставою для звільнення від сплати судового збору є не лише наявність у позивача статусу учасника бойових дій, а і те, що справа стосується порушення його прав саме як учасника бойових дій. Суд першої інстанції вказував, що підстави для звільнення позивача від сплати судового збору, відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» відсутні. Вимоги звернені у позовній заяві не стосуються заробітної плати та поновленні на роботі, а відтак в силу вимог п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач не звільнений від сплати судового збору за звернення із вказаним позовом. Як встановлено, 17.03.2021 року ОСОБА_1 подав до суду позов в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у не нарахуванні та не виплаті одноразової грошової допомоги у сумі 35565,75 грн.; стягнути з відповідача на його користь одноразову грошову допомогу у сумі 35565,75 грн. Встановлено, що ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 22.03.2021 року позов залишено без руху, запропоновано усунути недоліки позовної заяви протягом десяти робочих днів, з моменту отримання копії ухвали, шляхом надання до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформлену у відповідності до статті 167 КАС України, із зазначенням поважних підстав пропуску строку звернення до суду щодо нарахування одноразової грошової допомоги; оригіналу платіжного документу на підтвердження сплати судового збору в розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір»(сплатити 908,00 грн.) на р/р UA538999980313131206084008512, отримувач ГУК у Зап.обл/м.Зап. Дніпров./22030101, код ЄДРПОУ 37941997, банк Казначейство України (ЕАП), МФО 899998; уточненої позовної заяви (екз. для суду та для всіх учасників справи) у якій конкретизувати позовні вимоги щодо виду одноразової грошової допомоги. 06.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про усунення недоліків позову, надав уточнену позовну заяву, вказав на підстави не порушенням ним строку звернення до суду. У заяві просив суд звільнити його від сплати судового збору відповідно до пунктів 1, 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.04.2021 року позовну заяву повернуто. Також встановлено, що наказом Управління поліції охорони в Запорізькій області від 05.01.2017 року №3 о/с ОСОБА_1 поліцейського взводу реагування Дніпровського міжрайонного відділу Управління поліції охорони звільнено відповідно до п. 7 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», зі служби в поліції (за власним бажанням), з 05.01.2017 року. 27.10.2020 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до командира поліції охорони у Запорізькій області, в якій просив нарахувати та виплатити його належну грошову допомогу при звільненні. Судом першої інстанції встановлено, що листом від 10.11.2020 року №М-13/43/27/8/01-2020 ОСОБА_1 було надано відповідь на його заяву від 27.10.2020 року та повідомлено, що при звільненні він не мав права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні. З огляду на встановлені обставини, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ст. 102 Закону України «Про Національну поліцію» пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідно до частин 2, 4, 5 ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання. Поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали. Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейським визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей». Згідно ч. 1, 2 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Відповідно до пунктів 3, 11, 23 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 року № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання. Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення. Таким чином, одноразова грошова допомога при звільненні поліцейського входить до складу грошового забезпечення. Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення. Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України. Норми Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не встановлюють строку та порядку вирішення спорів щодо виплати або не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні. У такому разі слід звертатись до норм Кодексу законів про працю України. Згідно частин 1, 2, 3, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Таким чином, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого КАС України або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи, можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Дійсно, передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Проте варто враховувати, що спір ОСОБА_1 стосується недоотриманої ним одноразової грошової допомоги при звільненні, яка як встановлено є складовою частиною грошового забезпечення поліцейського, тобто його заробітку. Згідно ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Відсутній строк давності у спорах щодо стягнення недоотриманої заробітної плати разом як і грошового забезпечення чи його частини. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Суд першої інстанції помилко прийшов до висновку, що строк звернення з позовом складає один місяць з огляду на те, що спір пов`язаний з прийняттям та проходженням публічної служби. Слід враховувати, що спір повіданий з отриманням або не отриманням частини заробітку та за правилами КЗпП України, подібні спори не мають обмеження строком. Згідно ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно ч. 1, ч. 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду: адміністративного позову: фізичною особою або фізичною особою підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Нормами ст. 5 вищевказаного Закону передбачені пільги для сплати судового збору при поданні позову. Зокрема, пунктами 1 та 13 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі; учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Позивач не долучає до матеріалів справи доказ наявності у нього статусу учасника бойових дій, тобто не підтверджує, що є звільненим від сплати судового збору при поданні позову за цією обставиною. Проте, за правилами п. 1 ч. 1 ст. 5 вищевказаного Закону, від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати. Як вже було встановлено судом, стягнення одноразової допомоги є частиною грошового забезпечення, що за своєю природою прирівнюється до заробітної плати, заробітку. Позивач просить суд стягнути на його користь частину заробітку. Тобто варто казати про його звільнення від сплати судового збору. Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини, за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом. Разом з тим, Суд вважає, що встановлюючи таке регулювання, Договірні держави користуються певною свободою розсуду; застосовані обмеження не повинні обмежувати доступ, що залишається індивідууму таким чином або в такій мірі, що сутність права порушується; обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6, якщо воно не переслідує законної мети і якщо не існує розумного співвідношення пропорційності між використаними засобами та метою, яку потрібно досягти; національні суди надають звільнення від судових зборів тим заявникам, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію (Marina v. Latvia, № 46040/07, пункт 50, 52); такі особливості, як здатність заявника сплатити судові збори, та стадія розгляду справи, враховуються при оцінці того, чи був порушений доступ до суду (Paykar Yev Haghtanak Ltd v. Armenia, № 21638/03, пункт 48); обмеження суто фінансового характеру, які абсолютно не пов`язані з перспективами успішності позову, повинні бути предметом особливо суворого розгляду з точки зору інтересів правосуддя (Podbielski and PPU Polpure v. Poland, № 39199/98, пункт 65; Wesolek., № 65860/12). Отже, з огляду, що спір по справі стосується стягнення з відповідача одноразової грошової допомоги, яка є складовою грошового забезпечення, строк звернення у таких спорах є не обмеженим. Також звільняються від сплати судового збору позивача у справах за позовами про стягнення заробітної плати чи її частини. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що суд першої інстанції повертаючи позовну заяву вказав, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду про залишення позову без руху. Проте, ОСОБА_1 було вчасно виконано вимоги ухвали від 22.03.2021 року, надано пояснення щодо строку звернення до суду з позовом та щодо оплати судового збору. Суд першої інстанції мав нарікання щодо зазначення позивачем його позовних вимог, незрозуміло, яку саме одноразово грошову допомогу просить стягнути. Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 4 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду. Згідно ч. 1, ч. 5 ст. 160, КАС України, в позовній заяві зазначаються, зокрема: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. В позовній заяві зазначаються: зокрема, зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень; зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. Позивач викладає свої позовні вимоги у доступній йому формі та так, як вважає за потрібне. Суд не праві вказувати в якій формі та як викладати позивачу його позовні вимоги. Більше того, ОСОБА_1 у тексті позову та своєї заяви про усунення недоліків позову викладає обставини свого звернення та вказує, що просить стягнути одноразову грошову допомогу, не отриману при звільненні. У разі наявності у позові неточностей, некоректно викладених позовних вимог, особа позивач, може уточнити чи змінити свої позовні вимоги. У разі, коли особа вважає, що її право чи законні інтереси є порушеними, вона звертається до суду з відповідним позовом та обґрунтовує його на власний розсуд. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено право заявника на звернення до суду, з огляду на те, що повернення позовної заяви унеможливлює її належний розгляд та захист прав позивача у разі, коли буде встановлено дійсність їх порушення. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 312, 315, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року у справі № 280/2111/21 скасувати. Справу № 280/2111/21 направити для продовження розгляду до Запорізького окружного адміністративного суду. Постанова суду Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий - суддя О.М. Лукманова суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова