Постанова 4850 № 200/12301/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2020 року справа №200/12301/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г. суддів: Блохіна А.А. Гайдара А.В. за участю секретаря судового засідання Кобець О.А. за участю сторін по справі: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Сенников А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного (суддя Кочанова П.В.) від 10 лютого 2020 року (повне рішення складено 17 лютого 2020 року у м.Слов`янськ) у справі №200/12301/19-а за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання незаконною та скасування вимоги від 04.10.2017 року №Ф-1549-25 про визнати протиправним та скасувати рішення №193/05-99-45-12/3092207616 від 16 серпня 2019 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку, зобов`язання поновити реєстрацію ОСОБА_2 , фізичної особи - підприємця (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), платником єдиного податку другої групи з 1 липня 2019 року шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку; стягнення з Головного управління ДПС у Донецькій області суму понесених судових витрат. Рішенням Донецького окружного адміністративного від 10 лютого 2020 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення №193/05-99-45-12/3092207616 від 16 серпня 2019 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку; зобов`язано поновити реєстрацію ОСОБА_2 , фізичної особи - підприємця (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), платником єдиного податку другої групи з 1 липня 2019 року шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області судовий збір у розмірі 3 842,00 грн.; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 (п`ять тисяч) грн.. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що ним правомірно було прийнято спірне рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, оскільки під час проведення перевірки було встановлено порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме наявність податкового боргу з транспортного податку на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів-в останній день другого із двох послідовних кварталів, що відповідає приписам пп. 3 п. 299.10 ст. 299 Податкового Кодексу. Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 18.11.2010 року номер запису 2 271 000 0000 005905 та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області, Покровсько-Добропільське управління, Покровська ДПІ (м.Покровськ), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснюючи діяльність за спрощеною системою оподаткування. Основний вид економічної діяльності: Код КВЕД 47.72 Роздрібна торгівля взуттям і шкіряними виробами в спеціалізованих магазинах. Як вбачається з копії Свідоцтва платника єдиного внеску серії НОМЕР_2 264058 позивача, дата (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування - 01 січня 2012 року, ставка єдиного податку складає 20%. Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , за позивачем 13.10.2017 року проведено першу реєстрацію транспортного засобу марки: LEXUS модель: НОМЕР_4 тип: Загальний легковий універсал - Б. Відповідачем проведено камеральну перевірку щодо порушення вимог перебування на спрощеній системі оподаткування, за результатами якої складено акт від 16.08.2019р. №2468/05-99-45-12/3092207616, яким встановлено порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме: наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів-в останній день другого із двох послідовних кварталів, пп. 3 п. 299.10 ст. 299 Податкового Кодексу. Сума податкового боргу: Транспортний податок з фізичних осіб - 18011000 станом на: 01.01.2019р. - 6 250,00 грн., 01.02.2019р. - 6 250,00 грн., 01.03.2019р. - 6250,00 грн., 01.04.2019р. - 6 250,00 грн., 01.05.2019 р.- 6250,00 грн., 01.06.2019р. -6 250,00 грн., 30.06.2019 р.- 6 250,00 грн.. На підставі виявлених порушень, відповідачем прийнято рішення від 16.08.2019р. №193/05-99-45-12/3092207616 про анулювання реєстрації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 . За наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів відповідно до пп.3 п.299.10 ст.299 ПКУ, позивач виключений із Реєстру 30.06.2019 року. Відповідач листом (а.с.23) повідомив позивача про результати проведення перевірки. Крім того, у листі доведено до відома позивача про те, що він перебуває з 01.07.2019р. на загальній системі оподаткування. Наведені обставини сторонами не оспорюються. Згідно ст.19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначено статтею 299 Податкового кодексу України, за приписами пункту 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Відповідно до підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу. Підпунктом 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України визначено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів . За приписами пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності саме у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. Згідно п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПКУ, законами з питань митної справи. Пунктом 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України визначено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Тобто, право перебувати на спрощеній системі оподаткування втрачає саме підприємець - платник єдиного податку, у зв`язку з наявністю податкового боргу у такого суб`єкта господарювання. Отже, наявність податкового боргу у фізичної особи - підприємця по податкових зобов`язаннях, не пов`язаних з його господарською діяльністю, не є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про виключення такої фізичної особи - підприємця з реєстру платників єдиного податку. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що законодавство розмежовує поняття фізичної особи і фізичної особи-підприємця, а також правовідносини, в які вступають ці особи. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, підставою для прийняття спірного рішення про анулювання реєстрації платників єдиного податку став встановлений актом камеральної перевірки факт наявності у позивача податкового боргу з транспортного податку з фізичних осіб - 18011000 станом на: 01.01.2019р. - 6 250,00 грн., 01.02.2019р. - 6 250,00 грн., 01.03.2019р. - 6250,00 грн., 01.04.2019р. - 6 250,00 грн., 01.05.2019 р.- 6250,00 грн., 01.06.2019р. -6 250,00 грн., 30.06.2019 р.- 6 250,00 грн.. З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб марки: LEXUS модель: НОМЕР_4 тип: Загальний легковий універсал Б, належить фізичній особі ОСОБА_2 , доказів того, що вищезазначений транспортний засіб позивач використовував в підприємницькій діяльності, відповідачем до суду не надано. Згідно підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування. У відповідності до підпункт 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року) (підпункт 267.6.2 ПК України). Відповідно до підпункту 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Податкового кодексу України транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. На підтвердження наявності у позивача податкового боргу відповідачем надано податкове повідомлення-рішення форми від 12.12.2017 року «Ф» №11042439, яким фізичній особі ОСОБА_2 визначено грошове зобов`язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» за 2017 рік в сумі 6 250,00 грн.. Дане податкове повідомлення-рішення було надіслано позивачу на його податкову адресу, однак повернулось на адресу відповідача через невручення адресату: «за закінченням терміну зберігання». Враховуючи, що транспортний податок на який посилається відповідач був нарахований позивачу як фізичній особі, а не як фізичній особі-підприємцю, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що заборгованість по сплаті транспортного податку не може бути віднесена до заборгованості фізичної особи-підприємця, а тому відсутні правові підстави для застосування у спірних правовідносинах положень п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України. За приписами пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Доказів надіслання позивачеві відповідної вимоги відповідачем не надано. Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач повинен був скористатися своїм правом на стягнення податкового боргу саме з фізичної особи ОСОБА_2 , а не здійснювати анулювання реєстрації платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 . З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач при прийнятті спірного рішення діяв всупереч та не у відповідності до повноважень, наданих йому законодавством України, а тому зазначене рішення контролюючого органу є протиправним і підлягає скасуванню. Суд апеляційної інстанції вважає правомірним врахування судом першої інстанції правової позиції Європейського суду з прав людини (далі - Суд), викладену, зокрема, у справі «Рисовський проти України» де Суд наголошує, що державні органи зобов`язані діяти відповідно до принципу «належного урядування». Даний принцип ґрунтується на тому, що суб`єкти владних повноважень у питаннях, які стосуються основоположних прав людини, зокрема майнових прав, зобов`язані діяти вчасно, послідовно та у належний спосіб. Державні органи, які діють усупереч закону, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип «належного урядування» передбачає обов`язок владного суб`єкта діяти негайно, аби виправити власну помилку. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За таких обставин, судом першої інстанції правомірно було стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 3 842,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.. Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін. Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного від 10 лютого 2020 року у справі №200/12301/19-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного від 10 лютого 2020 року у справі №200/12301/19-а - залишити без змін. Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 14 липня 2020 року. Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 14 липня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 14 липня 2020 року та підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк касаційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину. Головуючий: Т.Г. Гаврищук Судді: А.А. Блохін А.В. Гайдар