Постанова 4876 № 904/955/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.07.2020 року м.Дніпро Справа № 904/955/20 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач) суддів: Паруснікова Ю.Б., Вечірка І.О., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2020 (повний текст рішення складено 26.03.2020, суддя Фещенко Ю.В.) у справі №904/955/20 за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (м. Київ) в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (м. Енергодар, Запорізької області) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Групп" (м. Дніпро) про стягнення суми штрафних санкцій за договором поставки № 20/05/38 від 25.03.2019 у загальному розмірі 43 060 грн. 86 коп. ВСТАНОВИВ: 1.Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції. Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, з вимогою стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Групп" (далі - відповідач) суму штрафних санкцій за прострочення поставки та непоставку продукції за договором поставки № 20/05/38 від 25.03.2019 у загальному розмірі 43 060 грн. 86 коп. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 20/05/38 від 25.03.2019 в частині повної та своєчасної поставки позивачу продукції на загальну суму 29 966 грн. 28 коп. За прострочення виконання зобов`язання щодо поставки продукції на підставі пункту 7.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 04.06.2019 по 23.12.2019 в сумі 5 483 грн. 83 коп. та штраф за прострочення постачання більше 30 днів у розмірі 7% від вартості продукції (29 966,28 грн. х 7%) в сумі 2 097 грн. 64 коп. За односторонню відмову відповідача від виконання зобов`язань за договором на підставі пункту 7.6. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 20 % від суми договору (177 396,95 грн. х 20%) в сумі 35 479 грн. 39 коп. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2020 у справі №904/955/20 позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Групп" про стягнення суми штрафних санкцій за договором поставки № 20/05/38 від 25.03.2019 у загальному розмірі 43 060 грн. 86 коп. - задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Групп" (49094, м. Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 100, квартира 218; ідентифікаційний код 41464728) на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01011, м. Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (71503, Запорізька область, м.Енергодар, а/с 306; ідентифікаційний код 26444970) - 5 483 грн. 83 коп. - пені, 2 097 грн. 64 коп. - штрафу та 370 грн. 09 коп. - частину витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Рішення мотивовано тим, що позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 5 483,83 грн та штрафу у сумі 2 097,64 грн., є законними, обґрунтованими, визнаються відповідачем, а тому підлягають задоволенню. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу у сумі 35,479,39 грн., суд першої інстанції зазначив, що оскільки штрафні санкції за недопоставку продукції чітко були визначені у пункті 7.2. договору, то у даному випадку застосування до відповідача штрафу на підставі пункту 7.6. договору призведе до порушення положень, закріплених у статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. 2.Короткі узагальнені доводи апеляційної скарги. Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2020 у справі №904/955/20 в частині відмови у стягненні штрафу за односторонню відмову від виконання зобов`язань в сумі 35 479,39 грн, та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає наступне. Продукція, від постачання якої відмовився відповідач, була призначена для виготовлення продукції для атомних електростанцій України. Оскільки позивач є державним підприємством, то здійснення закупівель здійснюється ним виключно із застосуванням електронних систем закупівель відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", що вимагає значного часу (процедура закупівлі до укладення відповідного договору триває не менше двох місяців), внаслідок чого позивач позбавлений можливості оперативно здійснити закупівлю необхідної для виробництва продукції у разі невиконання зобов`язань щодо її постачання контрагентами за раніше укладеними договорами. Наведені обставини обумовлюють необхідність для позивача вжиття посилених заходів щодо забезпечення виконання контрагентами укладених договорів, зокрема, шляхом включення до договорів, що укладаються за результатами проведення процедур закупівель згідно із Законом України "Про публічні закупівлі", умов про застосування заходів забезпечення виконання зобов`язань. З метою стимулювання контрагентів до виконання зобов`язань в натурі на виконання вимог статті 525 Цивільного кодексу України про недопустимість односторонньої відмови від виконання зобов`язань, в договорах, що укладаються позивачем, наявна умова про відповідальність контрагентів, які в односторонньому порядку відмовились від виконання своїх зобов`язань за договором, у вигляді штрафу в розмірі 20 % від суми договору. Відповідно, в договорі поставки № 20/05/38 наявний пункт 7.6, згідно з яким у разі односторонньої відмови Постачальника від виконання своїх зобов`язань за договором, Постачальник сплачує Покупцю штраф в розмірі 20 % від суми договору. Умова вказаного пункту договору відповідає вимогам частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, а також статтям 6, 627 Цивільного кодексу України. При підписанні договору відповідач погодився на відповідні умови, з позовною заявою про визнання недійсним пункту 7.6 договору до суду не звертався, судове рішення про визнання даного пункту договору недійсним не ухвалювалось, в зв`язку з чим у суду першої інстанції були відсутні підстави для незастосування даної умови договору та відмови у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу за односторонню відмову від виконання зобов`язань за договором. Відповідач не надав жодного доказу вжиття ним вичерпних заходів для недопущення господарського правопорушення, що унеможливлює звільнення його від відповідальності. Посилання суду першої інстанції на необхідність дотримання засад добросовісності, розумності та справедливості мають абстрактний характер, оскільки в судовому рішенні не зазначені критерії, на підставі яких суд прийшов до висновку, що укладений сторонами договір в частині п. 7.6. даним засадам не відповідає. У рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 зазначено, що суду надано право зменшувати розмір неустойки, за наявності підстав, а не взагалі відмовляти у стягненні, однак ч.3 ст. 551 ЦК України судом не застосована. Відповідач не звертався до суду із проханням застосувати ч.3 ст. 551 ЦК України, тому посилання суду на постанови Верховного Суду, які стосуються застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України не мають відношення до спірних правовідносин. Безпідставним є посилання суду на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 у справі №904/3988/17, оскільки спір у даній справі стосувався застосування неустойки на підставі окремого договору неустойки, як забезпечення виконання договору про закупівлю, і дана неустойка була застосована до відповідача за порушення строку постачання продукції, а не за відмову (а не за відмову від поставки) одночасно із застосуванням пені та штрафу за аналогічне правопорушення. Висновок суду про те, що штраф за відмову від виконання зобов`язань за договором, встановлений пунктом 7.6 договору поставки, насправді є штрафом за порушення строку поставки, в зв`язку з чим його застосування суперечить статті 61 Конституції України, не ґрунтується на нормах чинного законодавства та не відповідає дійсним обставинам справи. Відповідач у листі від 04.09.2019 року № 04/09-1 повідомив позивача про те, що він вимушений відмовити у задоволенні вимоги про допоставку продукції з огляду на відсутність у розпорядженні підприємства даної продукції. Таким чином, відповідач не лише допустив прострочення постачання продукції, але у вказаному листі взагалі відмовився від подальшого постачання продукції, тобто відмовився від виконання зобов`язань за договором поставки. Сума штрафних санкцій за нездійснення відповідачем поставки продукції за договором протягом півроку складає менше 7,5 тис. грн., при цьому позивач не отримав продукції на суму 30 тис. грн., яка необхідна для виконання замовлень атомних електростанцій, та яку він не має можливості закупити у іншого постачальника. Застосування штрафів відповідно до пунктів 7.2 та 7.6 договору не є застосуванням юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Стаття 61 Конституції України розміщена в розділі II "Права та обов`язки людини і громадянина", у зв`язку з чим виходячи із системного тлумачення, її дія розповсюджується на фізичних осіб, тобто не розповсюджується на спірні правовідносини, учасниками яких є юридичні особи. 3.Узагальнені доводи інших учасників справи. Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, погоджуючись, зокрема, з висновками суду першої інстанції.

4. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.05.2020 року, у складі колегії суддів головуючого судді Білецької Л.М. (доповідач), суддів Паруснікова Ю.Б., Вечірка І.О. відкрито апеляційне провадження за апеляційною Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2020у справі №904/955/20 в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2020 у справі № 904/955/20 слід скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Групп" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" штрафу за односторонню відмову від виконання зобов`язань за договором в розмірі 35 479, 39 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким частково задовольнити вимоги позивача про стягнення штрафу за односторонню відмову від виконання зобов`язання за договором, зменшивши розмір штрафу на 50 %.

5. Встановлені та неоспорені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини. Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, наявність прострочення поставки товару. 25.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Арма Групп" (далі - постачальник, відповідач) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - покупець, позивач) було укладено договір поставки №20/05/38 (далі - договір, а.с.9-15), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити в передбачені договором строки покупцю продукцію на загальну суму 177 400 грн. 00 коп., перелічену у даному пункті, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказану продукцію. У пункті 10.1. договору сторони визначили, що договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє 2 роки. Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано. У пунктах 3.1. та 3.2. договору сторони погодили, що загальна сума договору складає 177 400 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 29 566 грн. 67 коп. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін. В подальшому сторонами були внесені зміни до умов договору щодо переліку продукції та загальної суми договору, шляхом укладення додаткової угоди № 1 від 28.03.2019 до договору, в якій сторони дійшли згоди на підставі пункту 5 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", пункту 11.3 договору № 20/05/38 від 25.03.2019 пункт 1.1 зазначеного договору викласти в наступній редакції: "1.1 Постачальник збов`язується поставити в передбачені даним договором строки покупцю наступну продукцію: - труба 89х8 Ст20(ПВ) ТУ 14-3-460:2009/ТУ У 27.2-05757883-207:2009 у кількості 0,110 т, на загальну суму 7 436 грн. 13 коп. (без ПДВ); граничний строк поставки до 01.06.2019; - труба 108х5 ГОСТ 8732-78, сталь 20, ГОСТ 8731-74 у кількості 0,333 т, на загальну суму 12 487 грн. 50 коп. (без ПДВ); граничний строк поставки до 01.06.2019; - труба 133х6 ГОСТ 8732-78, сталь 20, ГОСТ 8731-74 у кількості 0,821 т, на загальну суму 30 787 грн. 50 коп. (без ПДВ); граничний строк поставки до 01.06.2019; - труба 32х4 ГОСТ 8732-78, сталь 20, ГОСТ 8731-74 у кількості 0,4 т, на загальну суму 19 000 грн. 00 коп. (без ПДВ); граничний строк поставки до 01.06.2019; - труба 57х5 ГОСТ 8732-78, сталь 20, ГОСТ 8731-74 у кількості 1,0 т, на загальну суму 37 516 грн. 67 коп. (без ПДВ); граничний строк поставки до 01.06.2019; - труба 16х1 ГОСТ 8734-75, сталь 20, ГОСТ 8733-74 у кількості 0,307 т, на загальну суму 23 546 грн.90 коп. (без ПДВ); граничний строк поставки до 01.06.2019; - труба 16х2,5 ГОСТ 8734-75, сталь 20, ГОСТ 8733-74 у кількості 0,086 т, на загальну суму 6 596 грн. 92 коп. (без ПДВ); граничний строк поставки до 01.06.2019; - труба 25х3 Ст20 ГОСТ 8734-75, сталь 20, ГОСТ 8733-74 у кількості 0,22 т на загальну суму 10 459 грн.17 коп. (без ПДВ); граничний строк поставки до 01.06.2019. Всього 3,277 т на загальну суму 147 830 грн. 79 коп. (без ПДВ), ПДВ 20 % - 29 566 грн. 16 коп.; разом - 177 396 грн. 95 коп., а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказану продукцію."; - пункт 3.1 викласти в наступній редакції: "3.1 Загальна сума договору складає 177 396 грн. 95 коп., в т.ч. ПДВ 29 566 грн. 16 коп." (а.с.16-17). Так, у розділі 5 договору сторонами були визначені умови щодо поставки продукції, зокрема: - поставка продукції за договором здійснюється до 01.06.2019 партіями відповідно до заявок покупця, в яких зазначається номенклатура, кількість продукції, що постачається, та строки її поставки (пункт 5.1. договору); - постачальник зобов`язаний здійснити поставку продукції, вказаної в пункті 1.1 договору, в номенклатурі, строки та кількості, зазначеній в заявці покупця (пункт 5.5. договору); - у разі ненадання заявок покупцем продукція, зазначена в пункті 1.1 договору, в будь-якому разі повинна бути поставлена постачальником не пізніше 01.06.2019 (пункт 5.6. договору); - продукція відвантажується на умовах DDP (ІНКОТЕРМС 2000) місто Енергодар, Запорізька область отримувач: Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом". Відвантажувальні реквізити покупця: місто Енергодар, Запорізька область, вулиця Промислова, 17 ЗНСО та ТВП АЕМ, склад металу (пункт 5.7. договору). Судом першої інстанції встановлено, що строком поставки товару, узгодженого у пункті 1.1. договору, в редакції додаткової угоди від 28.03.2019, на загальну суму 177 396 грн. 95 коп., з урахуванням норм частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, є 03.06.2019. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, відповідачем 31.05.2019 було частково поставлено позивачу товар, узгоджений у пункті 1.1. договору (в редакції додаткової угоди від 28.03.2019), на загальну суму 147 389 грн. 30 коп. Вказане підтверджується видатковою накладною № РН-31052 від 31.05.2019, яка підтверджує поставку відповідачем наступного товару: - труба 89х8 мм ст.20(ПВ) ТУ 14-3-460:2009/ТУ У 27.2-05757883-207:2009 у кількості 0,11 т, на суму 7 436 грн. 13 коп. без ПДВ; - труба 108х5 ГОСТ 8732-78, сталь 20, ГОСТ 8731-74 у кількості 0,295 т, на суму 11 062 грн. 50 коп. без ПДВ; - труба 133х6 ГОСТ 8732-78, сталь 20, ГОСТ 8731-74 у кількості 0,841 т, на суму 31 537 грн. 50 коп. без ПДВ; - труба 32х4 ГОСТ 8732-78, сталь 20, ГОСТ 8731-74 у кількості 0,395 т, на суму 18 762 грн. 50 коп. без ПДВ; - труба 57х5 ГОСТ 8732-78, сталь 20, ГОСТ 8731-74 у кількості 0,99 т, на суму 37 141 грн. 50 коп. без ПДВ; - труба 16х2,5 ГОСТ 8734-75, сталь 20, ГОСТ 8733-74 у кількості 0,085 т, на суму 6 520 грн. 21 коп. без ПДВ; - труба 25х3 Ст20 ГОСТ 8734-75, сталь 20, ГОСТ 8733-74 у кількості 0,218т на суму 10 364 грн.08 коп. без ПДВ (а.с.18). Як вбачається з матеріалів справи, дві позиції з переліку, наведеного у пункті 1.1. договору (в редакції додаткової угоди), не було поставлено в узгодженому обсязі, а саме: - трубу 108х5 ГОСТ 8732-78, сталь 20, ГОСТ 8731-74 з узгодженої кількості - 0,333 т на загальну суму 12 487 грн. 50 коп. (без ПДВ), відповідачем було поставлено лише 0,295 т на суму 11 062 грн. 50 коп. (без ПДВ); отже, не поставлено було продукцію в обсязі 0,038 т на суму 1 710 грн. 00 коп. (з ПДВ); - трубу 16х1 ГОСТ 8734-75, сталь 20, ГОСТ 8733-74 у кількості 0,307 т на загальну суму 28 256 грн. 28 коп. (з ПДВ) взагалі поставлено не було. Отже, загальна вартість не поставленого товару за договором складає 29 966 грн. 28 коп. (28 256,28 + 1 710,00). Враховуючи вказане, позивач звертався до відповідача із претензією № 2620/15 від 12.06.2019, в якій пропонував протягом 10 днів з моменту її отримання перерахувати на поточний рахунок Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" штрафні санкції за порушення умов договору поставки № 20/05/38 від 25.03.2019 в сумі 624 грн. 44 коп. (п/р № НОМЕР_1 у філії - Запорізьке обласне управління Акціонерного товариства "Ощадбанк", МФО 313957, ідентифікаційний код 26444970), а також поставити продукцію (а.с.20.21). У відповіді на вказану претензію за вих. № 04/09-1 від 04.09.2019 відповідач зазначив, що лише частково визнає розраховані позивачем штрафні санкції, а також вимушений відмовити у задоволенні вимоги щодо допоставки продукції з огляду на відсутність такої продукції у розпорядженні відповідача (а.с.21-22). В подальшому позивач направив відповідачу лист № 4287/15 від 178.09.2019, в якому пропонував протягом 10 днів з моменту отримання претензії сплатити штрафні санкції у сумі 40 813 грн. 93 коп. (а.с.23-24). Вказана претензія позивача була залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Несплата відповідачем у добровільному порядку нарахованих позивачем штрафних санкції за недопоставку продукції і стала причиною звернення із даним позовом до суду.

6. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції. 6.1. В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказів на підтвердження повної поставки товару, у згодженого у пункті 1.1. договору )в редакції додаткової угоди), а саме: залишку на суму 29 966 грн. 28 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності прострочення, шляхом надання належних доказів, не спростував. Більше того, наявність вказаного прострочення відповідачем визнається. При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань. Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України). Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України. Так, у пункті 7.2. договору сторони передбачили, що за порушення строків поставки продукції, визначених відповідно до пунктів 5.1, 5.5, 5.6 договору, та/або недопоставку продукції постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленої та/або недопоставленої продукції за кожен день прострочення, а у випадку, якщо прострочення поставки складає більше 30 днів, постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Якщо в результаті допущеного прострочення та/або недопоставки поставка продукції втратить інтерес для покупця, він має право відмовитися від прийняття продукції та вимагати відшкодування завданих збитків. При цьому, оскільки обов`язок відповідача щодо поставки продукції не є грошовим зобов`язанням, а та обставина, що за порушення строку поставки товару за договором постачальник зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1% несвоєчасно поставленої та/або недопоставленої продукції за кожен день прострочення поставки, не перетворює визначену договором пеню у пеню за порушення грошового зобов`язання, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", яким передбачено застосування відповідальності за невиконання грошового зобов`язання. Враховуючи вказане, за прострочення виконання зобов`язання щодо повної поставки продукції на підставі пункту 7.2. договору позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 04.06.2019 по 23.12.2019 в сумі 5 483 грн. 83 коп. Судом першої інстанції вірно встановлено, що під час проведення розрахунку пені позивачем були вірно визначені сума недопоставленого товару та період прострочення, але арифметично розрахунок проведено невірно. Так, враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем зобов`язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, узгоджена у пункті 7.2. договору пеня в період з 04.06.2019 по 23.12.2019 за недопоставку продукції на суму 29 966 грн. 28 коп. складає 6 083 грн. 15 коп. При цьому, відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення у вказаному вище періоді пеню, розмір якої є менший, ніж розрахований судом, зважаючи на приписи частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, правильним є висновок суду, що саме заявлений позивачем розмір пені підлягає стягненню з відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 5 483 грн. 83 коп. Крім того, за прострочення виконання зобов`язання щодо повної поставки продукції на підставі пункту 7.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф за прострочення постачання більше 30 днів у розмірі 7% від вартості продукції (29 966,28 грн. х 7%) в сумі 2 097 грн. 64 коп. Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню. Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України . Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Одночасне стягнення штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/10939/18, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16, від 19.09.2019 у справі №904/5770/18, від 28.08.2019 у справі № 910/11944/18, від 02.04.2019 у справі № 910/7398/18. Розрахунок заявленого до стягнення штрафу в сумі 2 097 грн. 64 коп. проведений у відповідності до умов договору та є арифметично вірним. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині штрафу у сумі 2 097 грн. 64 коп. 6.2. За односторонню відмову відповідача від виконання зобов`язань за договором на підставі пункту 7.6. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 20 % від суми договору (177 396,95 грн. х 20%) в сумі 35 479 грн. 39 коп. Обґрунтовуючи вказані вимоги, позивач посилається на відповідь на претензію за вих. № 04/09-1 від 04.09.2019, в якій відповідач зазначив, серед іншого, що вимушений відмовити у задоволенні вимоги щодо допоставки продукції з огляду на відсутність такої продукції у розпорядженні відповідача (а.с.21-22). Відмовляючи у задоволенні вимог щодо стягнення штрафу в сумі 35 479 грн. 39 коп. суд першої інстанції зазначив наступне: «Оскільки штрафні санкції за недопоставку продукції чітко були визначені у пункті 7.2. договору та судом задовольняються вимоги позивача щодо стягнення штрафних санкцій, розрахованих саме на підставі вказаного пункту договору, то у даному випадку суд приходить до висновку, що застосування до відповідача штрафу на підставі пункту 7.6. договору призведе до порушення положень, закріплених у статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Оскільки, як було вказано вище, по спірному договору відповідачем було допущено порушення у вигляді недопоставки продукції, що і кваліфікував позивач як відмову від виконання обов`язків постачальника за договором.» Колегія суддів не може погодитися з даним висновком суду з огляду на наступне. У пункті 7.6. договору сторони визначили, що у разі односторонньої відмови постачальника від виконання своїх зобов`язань за договором, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі 20 % від суми договору. У статтях 6, 627 ЦК України визначено один із загальних принципів цивільного законодавства - свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов`язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами. Свобода договору полягає передусім у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб. У ст. 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 р. у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Колегія суддів вважає, що відповідач, підписавши договір №20/05/38 погодився на відповідні умови договору, з позовною заявою про визнання недійсним п.7.6. договору до суду не звертався, судове рішення про визнання даного пункту договору недійсним до суду не надавалось. Колегія суддів приходить до висновку, що п. 7.6. договору відповідає вимогам чинного законодавства, а саме ст. ст. 6, 627 ЦК України, ст. 231 ГК України. Апеляційний суд зазначає, що пунктами 7.2. та 7.6. укладеного між сторонами договору поставки №20/05/38 передбачено відповідальність за різні господарські правопорушення (прострочення постачання та одностороння відмова від постачання продукції), застосування штрафів відповідно до пунктів 7.2 та 7.6 договору не є застосуванням юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а відтак необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що застосування до відповідача штрафу на підставі п.7.6. договору призведе до порушень положень, закріплених у ст. 61 Конституції України. Як вбачається із матеріалів справи, поставка труби 108х5 ГОСТ 8732-78, сталь 20, ГОСТ 8731-74 в кількості 0,038 т та труби 16х1 ГОСТ 8734-75, сталь 20, ГОСТ 8733-74 у кількості 0,307 т у строк, передбачений договором, здійснена не була. При цьому у відповіді на претензію позивача, відповідач відмовився в односторонньому порядку від виконання за договором поставки в частині постачання круга 40 в кількості 0,581 т та круга 35 в кількості 0,096 т. (а. с. 21-22). В зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що це є беззаперечною підставою для застосування до відповідача штрафних санкцій згідно пункту 7.6 договору поставки № 20/05/38. Разом з цим, згідно з частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Матеріали справи свідчать, що відповідачем за договором мало бути забезпечено поставку продукції на суму 177 400 грн. 00 коп., грн., тоді як фактично ним зобов`язання виконано частково та не було поставлено продукції на суму 29 966,28 грн. Нарахована позивачем сума штрафу згідно з умовами пункту 7.6 договору становить 35 479,39 грн. Зазначена сума штрафу є надмірною порівняно із сумою невиконаного відповідачем за договором зобов`язання. Апеляційний господарський суд вважає, що з урахуванням обставин справи існують правові підстави для зменшення розміру стягуваного з відповідача штрафу за відмову від виконання зобов`язань, з огляду на його значний розмір порівняно із сумою невиконаного відповідачем зобов`язання та одночасним застосуванням до відповідача інших штрафних санкцій за порушення строків поставки. З урахуванням наведеного апеляційний суд приходить до висновку про зменшення розміру стягуваного штрафу за відмову від виконання відповідачем частини зобов`язань до 50% нарахованої суми, що складає 17 739,69 грн.

7. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу. Довід скаржника про те, що ст. 61 Конституції України не розповсюджується на правовідносини, учасниками, яких є юридичні особи, спростовується усталеною практикою Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.12.2019 року у справі № 910/20370/17 та у постанові від 19.12.2019 року у справі №912/1153/19. Крім того, застосування приписів ст.61 Конституції України до правовідносин між юридичними особами випливає з рішення Конституційного Суду України від 30.05.2001 №7-рп/2001 (у справі про відповідальність юридичних осіб). Інші доводи скаржника знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи, про що відображено у п. 6.2. цієї постанови.

8. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права і інтереси особи за захистом яких вона звернулась до суду. Відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань за договором поставки від 25.03.2019 №20/05/38 в частині виконання зобов`язань з поставки товару.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2020 у справі № 904/955/20 ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, що в силу ст. 277 ГПК України є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги, а оскаржуване рішення слід скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Групп" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" штрафу за односторонню відмову від виконання зобов`язань за договором в розмірі 35 479, 39 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким частково задовольнити вимоги позивача про стягнення штрафу за односторонню відмову від виконання зобов`язання за договором, зменшивши розмір штрафу на 50 %, що складає 17 739,69 грн.

10. Судові витрати. Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанції покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275-280, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" - задовольнити частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.03.2020 у справі №904/904/20 - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арма Групп" на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" штрафу за односторонню відмову від виконання зобов`язань за договором в розмірі 35 479, 39 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма Групп» (вул. Набережна Перемоги, 100 кв. 218, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 41464728) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Атоменергомаш» (а/с 306, м. Енергодар, Запорізької області, 71503, код ЄДРПОУ 26444970) 17 739,69 грн. штрафу за односторонню відмову від виконання зобов`язання за договором. В решті вимог про задоволення штрафу про односторонню відмову від виконання зобов`язання - відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арма Групп» (вул. Набережна Перемоги, 100 кв. 218, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 41464728) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Атоменергомаш» (а/с 306, м. Енергодар, Запорізької області, 71503, код ЄДРПОУ 26444970) 5 255, 00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги. Видачу наказів згідно ст. 327 ГПК України доручити Господарському суду Дніпропетровської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Л.М. Білецька Судді Ю.Б. Парусніков І.О. Вечірко