Постанова 4876 № 908/2782/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.12.2022 року м.Дніпро Справа № 908/2782/21 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Чередка А.Є., Мороза В.Ф., секретар судового засідання Крицька Я.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.01.2022 (повне рішення складено, оформлено та підписано 10.02.2022, суддя Левкут В.В.) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Елтранс Україна", м.Запоріжжя, до відповідача державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м.Київ в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", Запорізька область, м. Енергодар про стягнення 1218166,23 грн ВСТАНОВИВ: І. Короткий зміст і підстави позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Елтранс Україна" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", в якому з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог, просило стягнути з відповідача 891 290,00 грн основного боргу, 87 944,44 грн 3% річних та 238931,79 грн інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невиконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №457(1)20УК/53-121-01-20-09972 від 03.12.2020 щодо оплати вартості отриманого товару, що стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат. ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.01.2022 у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Елтранс Україна" 791 290,00 грн основного боргу, 87 944,44 грн 3 % річних, 230 249,56 грн інфляційних втрат та 18 142,25 грн судового збору. В частині стягнення 100000,00 грн. основного боргу провадження у справі закрито. В іншій частині позову відмовлено. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, оплату вартості отриманого товару у визначений у договорі строк не здійснив. Під час розгляду справи відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості у розмірі 100 000,00 грн. Порушення виконання грошового зобов`язання є підставою для нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат. ІІІ. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи учасників справи 3.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, судовий збір покласти на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Аргументуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що здійснення поетапної оплати поставленого товару (за окремими видатковими накладними) договором не передбачено, у зв`язку з чим зобов`язання щодо здійснення розрахунку з ТОВ "Елтранс Україна" в розмірі вартості товару без ПДВ виникло у відповідача 28.12.2020 (дата поставки повного обсягу товару, визначеного в п.1.1 договору). Отже, на думку скаржника, початком строку для розрахунку вартості товару без ПДВ - 3933749,25 грн є 24.12.2020, кінцем строку 22.02.2021 (21.02.2021 - вихідний день). Крім того, за твердженням скаржника, обов`язок відповідача щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ настає за умови реєстрації податкової накладної в ЄРПН. Заявник апеляційної скарги зазначає, що визначені позивачем періоди прострочення виконання зобов`язання з оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ (з 12.01.2021 по 13.10.2021, з 15.01.2021 по 13.10.2021 та з 14.01.2021 по 13.10.2021) значно перевищують період прострочення щодо виконання зобов`язання з оплати товару без ПДВ - з 23.02.2021 по 13.10.2021. Строк виконання зобов`язання щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ в договорі не встановлений, а отже визначається вимогою позивача відповідно до приписів ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України. Обґрунтована вимога щодо сплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ - 807595,60 грн до відповідача не надходила. Таким чином, на думку скаржника, строк оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ - 807 595,60 грн не настав, а обов`язок відповідача з оплати частини вартості товару в розмірі вартості ПДВ не набув характеру прострочення, що виключає можливість кваліфікувати дії останнього, як порушення виконання зобов`язання та відповідно можливість нарахування 3% річних та інфляційних витрат на суму ПДВ. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження повного дотримання умов, необхідних для здійснення відповідачем оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ. ТОВ "Елтранс Україна", визначаючи період прострочення виконання зобов`язання з оплати товару, безпідставно включив до нього дні фактичної оплати суми заборгованості - 13.10.2021 та 23.10.2021. 3.2 Доводи інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін. В обґрунтування своєї правової позиції позивач вказує, що відповідно до до п.3.2 договору кінцевий строк оплати за поставлену продукцію настав 22.02.2022. Позивачем було належним чином складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, що відповідно до договору є підставою для сплати покупцем суми ПДВ, включеної до вартості товару. Відповідач товар прийняв без заперечень та зауважень, а тому повинен був здійснити оплату за умовами договору. Доводи заявника апеляційної скарги про те, що строки оплати частини товару на суму ПДВ не встановлені, позивач вважає необґрунтованими, оскільки строк оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ погоджено сторонами в п.3.3 договору шляхом вказівки про подію - після реєстрації замовником податкової накладної, що відповідає приписам ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України. Твердження відповідача про те, що договором не передбачено поетапної оплати на суму ПДВ, на думку позивача, є хибними, оскільки відповідно до п.3.3 договору, оплата частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. ІV. Апеляційне провадження 4.1 Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2022 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Чередко А.Є., Мороз В.Ф. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2022 апеляційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2022 залишено без руху; надано державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу листом з описом вкладення, тривалістю 10 днів з дня отримання цієї ухвали та закінчення воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Верховною Радою України. Ухвалою апеляційного господарського суду від 22.08.2022 надано державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" строк для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2022, шляхом подання доказів надіслання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу листом з описом вкладення, тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали. На виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду від 22.08.2022 скаржником надані докази усунення недоліків апеляційної скарги. Ухвалою апеляційного господарського суду від 22.09.2022 відкладено вирішення питання щодо прийняття апеляційним господарським судом певного процесуального рішення з розгляду апеляційної скарги державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.01.2022 до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №908/2782/21. До суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи. Ухвалою апеляційного господарського суду від 17.10.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2022; призначено справу до розгляду на 24.11.2022 на 12 годин 00 хвилин. У зв`язку із аварійними/екстренними відключеннями енергопостачання у м. Дніпрі в Центральному апеляційному господарському суді була відсутня електроенергія, що унеможливило проведення судового засідання 24.11.2022 та розгляд апеляційної скарги у даній справі не відбувся. Ухвалою апеляційного господарського суду від 29.11.2022 призначено справу до розгляду на 15.12.2022 на 09 годин 40 хвилин в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку «EasyCon» (https://vkz.court.gov.ua/). 15.12.2022 у судове засідання з`явився представник позивача (поза межами приміщення суду), який надав відповідні пояснення. Відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та не забезпечив у судове засідання явку повноваженого представника. 08.12.2022 до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи до закінчення періоду воєнного стану в Україні та окупації м.Енергодар. Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено право кожного на судовий розгляд його справи упродовж розумного строку. У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України також закріплено розумність строків розгляду справи судом як одну з основних засад (принципів) господарського судочинства. Частинами 11,12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. За змістом п. 2 ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Розглядаючи клопотання учасника справи про відкладення розгляду апеляційної скарги, повинен оцінити обставини, на які останній посилається у ньому як на підставу для відкладення з точки зору їх поважності та за результатами такої оцінки або визнати такі причини неявки поважними і, як наслідок, відкласти розгляд справи, або відмовити у задоволенні такого клопотання у разі визнання причин неявки представника учасника справи неповажними. У пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 зазначено, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження. У разі відкладення розгляду справи за відсутності достатніх підстав, будуть порушені розумні строки тривалості судового провадження, що в свою чергу може бути порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і як наслідок - права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем у даній справі є державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція". Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. За приписами ст.64 Господарського кодексу України функції, права та обов`язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами. Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону. Частинами 1,3 ст.95 Цивільного кодексу України визначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. У даному випадку державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи та, як юридична особа, не було позбавлене можливості приймати участь в судовому засіданні та представляти інтереси структурного підрозділу. Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи, відповідач висловив свою правову позицію у поданій апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. 15.12.2022 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови. 4.2 Стислий виклад обставин справи, встановлених судам 03.12.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю "Елтранс Україна" (постачальник) та державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (покупець) укладено договір поставки товару №457(1)20УК (реєстраційний номер ДП "Енергоатом" 53-121-01-20-09972 від 16.12.2020), за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар (перелік, характеристики та вартість наведено у пункті договору). Відповідно до п.1.2 договору, строк поставки товару: грудень 2020 року. Згідно із п. 3.1 договору вартість товару, що поставляється за договором складає 4037978,00 грн., крім того ПДВ 20% - 807595,60 грн., разом 4845573,60 грн. Пунктом 3.2 договору передбачено, що розрахунок за товар, поставлений відповідно до п. 1.1, здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 (шістдесят) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного п. 1.1 договору. Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) (п. 3.3 договору). Відповідно до п.4.1-4.3 договору, поставка товару відбувається відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DDР - м. Енергодар. Вантажоодержувач: ЗВ ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом" склад № 4, вул.Промислова, м.Енергодар, Запорізька область. Поставка товару відбувається в строк згідно з п.1.2 договору. Товар, що поставляється, повинен супроводжуватись наступними документами: а) видаткова накладна - 3 прим.; б) паспортом або іншим документом, що підтверджує якість товару, виданим підприємством-виробником; в) рахунок-фактура; податкова накладна. Згідно з п. 10.2 договору досудовий порядок врегулювання спору між сторонами є обов`язковим. Даний договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і дії протягом року з дати його підписання (п.12.1 договору). На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу передбачений договором товар на суму 4845573,60 грн, що підтверджується видатковими накладними: №192 від 18.12.2020 на суму 1070332,80 грн, в т.ч. ПДВ 178388,80 грн; № 195 від 21.12.2020 на суму 553500,00 грн, в т.ч. ПДВ 92250,00 грн; № 199 від 21.12.2020 на суму 457698,96 грн, в т.ч. ПДВ 76283,16 грн; № 202 від 18.12.2020 на суму 1071,84 грн, в т.ч. ПДВ 178,64 грн; № 206 від 22.12.2020 на суму 888950,40 грн, в т.ч. ПДВ 148158,40 грн; № 207 від 23.12.2020 на суму 1874019,60 грн, в т.ч. ПДВ 312019,60 грн. Видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін без зауважень. Позивачем зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні за переліченими поставками, що підтверджується копіями відповідних квитанцій про реєстрацію податкових накладних за вказаний період. Всі податкові накладні зареєстровані позивачем в ЄРПН в строки, передбачені Податковим кодексом України. Відповідачем частково сплачено вартість поставленого товару, у зв`язку з чим позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 1/457 від 12.04.2021 про сплату заборгованості. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді. Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів. 4.3 Позиція апеляційного господарського суду у справі Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Предметом апеляційного перегляду є рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних. За змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно з частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства У статті 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України). Спірні правовідносини сторін виникли за договором №457(1)20УК від 03.12.2020, який за своєю правовою природою є договором поставки. Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Статтею ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України). За приписами ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За приписами ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України). З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 4845573,60 грн, Жодних зауважень щодо кількості або якості поставленого товару відповідач протягом строку прийняття по кількості та якості товару на адресу позивача не заявлено. Відповідачем частково сплачено вартість поставленого товару, заборгованість за отриманий товар складає 4 391 290,23 грн. Відповідно до п.3.2 договору розрахунок за весь товар, поставлений відповідно до п.1.1 договору, здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 (шістдесят) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного п.1.1 договору. Оплата покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п.3.3 договору). Встановивши факт невиконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості поставленого товару на загальну суму 891 290,00 грн, місцевий господарський суд, приймаючи до уваги оплату заборгованості у розмірі 100 000,00 грн під час розгляду справи в суді першої інстанції, місцевий господарський суд правіморно зазначив щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у розмірі 791290,00 грн та закриття провадження в частині стягнення 100 000,00 грн. Рішення господарського суду в наведеній частині не оскаржується, а тому відповідно до приписів ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не переглядається. Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів враховує таке. Позивачем нараховано та заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 87 944,44 грн та суму інфляційних втрат в розмірі 238 931,79 грн. Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Зазначені правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 87 944,44 грн та інфляційних втрат у розмірі 230249,56 грн. Вказаний висновок суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковим, враховуючи таке. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем здійснено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат по кожній накладній за два періоди, зокрема нарахування 3% та втрат від інфляції на суму вартості товару без урахування суми ПДВ, визначаючи початок періоду нарахування з урахуванням умов п.3.2 договору та окремо на суму ПДВ визначаючи початкову дату періоду з моменту отримання податкової накладної. За приписами частин першої і третьої статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Отже, сторони на договірних засадах передбачають, зокрема, формування ціни за договором. За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. За змістом пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін. Податок на додану вартість визначено у підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України як непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п."а" п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України). За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг). У пункті п.3.1. договору сторони погодили, що вартість продукції що поставляється складає 4 037 978,00, крім того ПДВ 20% - 807 595,60 грн, разом 4845573,60 грн. Колегія суддів зазначає, що положення договору, які визначають його ціну (вартість товару), що підлягає сплаті покупцем за поставлений товар, не розділяють вартість самого товару та суму ПДВ, що підлягає сплаті. Аналіз умов договору свідчить про те, що сума податку на додану вартість, зазначена у п.3.3. договору включається у загальну ціну товару, зазначену у п.1.1. та у п.3.2. договору, а тому вказана сума підлягає сплаті разом з вартістю поставленого товару. Крім того, оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку, не змінює строку оплати повної вартості товару, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч.1 ст.188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про включення суми ПДВ у загальну ціну товару. Зі змісту п.3.2 договору вбачається, що сторонами було узгоджено порядок здійснення розрахунків та встановлено, що оплата за товар здійснюється на умовах відстрочення платежу. Перебіг терміну відстрочення починається з дня наступного за днем поставки повного обсягу продукції і закінчується в крайній день цього терміну. Відповідно до видаткових накладних позивачем товар у повному обсязі було поставлено відповідачу 23.12.2020. Отже, відповідач мав сплатити вартість поставленого товару у строк до 22.02.2021. Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум 3% річних за видатковою накладною № 202 від 18.12.2020 (за період з 23.02.2021 по 12.10.2021, сума боргу 1 071,84 грн, разом з ПДВ); за видатковою накладною № 206 від 22.12.2020 (за період з 23.02.2021 по 12.10.2021, сума боргу 888 950,40 грн, разом з ПДВ); за видатковою накладною №195 від 21.12.2020 (за період з 23.02.2021 по 12.10.2021, сума боргу 553 500,00 грн, разом з ПДВ); за видатковою накладною №199 від 21.12.2020 (за період з 23.02.2021 по 12.10.2021, сума боргу 457 698,96 грн, разом з ПДВ); за видатковою накладною №207 від 23.12.2020 (за період з 23.02.2021 по 12.10.2021 (сума боргу 1 874 019,60,00 грн, разом з ПДВ), за період з 13.10.2021 по 22.10.2021 (сума боргу 1 391 290,00 грн, разом з ПДВ), за період з 23.10.2021 по 29.10.2021 (сума боргу 891 290 грн, разом з ПДВ); за видатковою накладною №192 від 18.12.2020 (за період з 23.02.2021 по 12.10.2021, сума боргу 616 049,43 грн ), колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 77 491,11 грн. При цьому при здійсненні розрахунку 3% річних, судом враховані дні фактичної оплати відповідачем суми заборгованості 13.10.2021 та 23.10.2021. Апеляційний господарський суд враховує, що відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат за видатковою накладною № 202 від 18.12.2020 (за період з березня 2021 року по вересень 2021 року, сума боргу 1 071,84 грн, разом з ПДВ); за видатковою накладною № 206 від 22.12.2020 (за період з березня 2021 року по вересень 2021 року, сума боргу 888 950,40 грн, разом з ПДВ); за видатковою накладною №195 від 21.12.2020 (за період з березня 2021 року по вересень 2021 року, сума боргу 553 500,00 грн, разом з ПДВ); за видатковою накладною №199 від 21.12.2020 (за період з березня 2021 року по вересень 2021 року, сума боргу 457 698,96 грн, разом з ПДВ); за видатковою накладною №207 від 23.12.2020 (з березня 2021 року по вересень 2021 року, сума боргу 1 874 019,60,00 грн, разом з ПДВ); за видатковою накладною №192 від 18.12.2020 (за період з березня 2021 року по вересень 2021 року, сума боргу 616 049,43 грн), колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 223 637,06 грн. Апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника про те, що оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від постачальника податкової накладної, тому у відповідача не виникло зобов`язання щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ, оскільки, яке вже зазначалося судом, отримання покупцем від постачальника податкових накладних, оформлених та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості товару, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч.1 ст.188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновку Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції. 4.4 Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до приписів ст.ст.275, 277 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції має повноваження змінити рішення у разі встановлення невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміни його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Встановивши невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, колегія суддів приходить до висновку про зміну цього рішення відповідно до приписів п.3 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України та часткове задоволення апеляційної скарги. 4.5 Розподіл судових витрат Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог Керуючись ст.ст.269,275,277,281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задовольнити частково. Рішення Господарського суду Запорізькоїх області від 26.01.2022 у справі №908/2782/21 змінити, виклавши у наступній редакції: «Позов задовольнити частково. Стягнути з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м.Київ, вул.Назарівська, буд.3; ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71504, Запорізька область, м.Енергодар, вул.Промислова, буд. 133; ідентифікаційний код ВП 19355964) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Елтранс Україна" (69084, м.Запоріжжя, вул.Кольорова, буд.7; поштова адреса: 69014, м.Запоріжжя, а/с 4802; ідентифікаційний код 39380838) 791 290,00 грн (сімсот дев`яносто одна тисяча двісті дев`яносто) грн 00 коп. - основного боргу, 77 491,11 грн (сімдесят сім тисяч чотириста дев`яносто одна) грн 11 коп - 3% річних, 223 637,06 (двісті двадцять три тисячі шістсот тридцять сім) 06 коп - інфляційних втрат та 17 886,94 (сімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн 94 коп - судового збору. Видати наказ. В частині стягнення 100000,00 грн. основного боргу провадження у справі закрити. В іншій частині позову відмовити». Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Елтранс Україна" (69084, м.Запоріжжя, вул.Кольорова, буд.7; поштова адреса: 69014, м.Запоріжжя, а/с 4802; ідентифікаційний код 39380838) на користь державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м.Київ, вул.Назарівська, буд.3; ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133; ідентифікаційний код ВП 19355964) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 383,74 грн (триста вісімдесят три) грн 74 коп. Доручити Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку. Постанова складена у повному обсязі 20.12.2020. Головуючий В.О.Кузнецов В.Ф.Мороз А.Є.Чередко