Постанова 4813 № 520/739/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.07.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер справи №520/739/19 Апеляційне провадження № 22-ц/813/6201/20 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач), суддів-Ващенко Л.Г., Сєвєрової Є.С., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 13 лютого 2020 року, постановлене під головуванням судді Пучкової І. М., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та відзиву на позов У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі- ФГВФО, Фонд) про зобов`язання повернути грошові кошти в сумі 110 855,65 грн. Позов обґрунтовано тим, що йому призначене щомісячне довічне грошове утримання як судді у відставці,яке він отримував шляхом безготівкового перерахунку коштів Пенсійним фондом України у Київському районі м.Одеси. 10 червня 2011 року у відділенні № 21 ПАО «КБ Інвестбанк» на його ім`я був відкритий рахунок, видана книжка грошових вкладів, в якій зазначено рахунок - поточний пенсійний.Частину грошей з пенсійного рахунку він отримував, а частину грошей він вносив до цього ж банку на депозитний рахунок, про що був складений договір та відкритий особистий рахунок за № НОМЕР_1 . Зазначив, що депозитний договір на пенсійні кошти він не укладав, ФГВФО безпідставно об`єднав незаконно в одну суму пенсійний та депозитний рахунок. 12 січня 2017 року рішенням №86 почата ліквідація ПАТ «КБ «Інвестбанк» та надані повноваження ліквідатора банку. На депозитному рахунку було 150 000 грн., нараховані на них відсотки у сумі 1534, 22 грн. В порушення вимог чинного законодавства сума грошей з депозитного рахунку і пенсійного рахунку банк склав до однієї суми, чим штучно збільшив суму гарантованого вкладу 310 855, 65 грн., з яких ФГВФО повернув йому 200 000 грн., однак 110 855, 65 грн. не повернув. Посилаючись на те, що відповіді на кредиторську вимогу до банку від 21 лютого 2017 року він не отримав, а від ФГВФО він отримав відписку, позивач просив задовольнити його вимогу (а.с.1-3). У відзиві на позов представник ФГВФО просив відмовити у позові, посилаючись на те, що позивачем 18 січня 2017 року отримано суму 200 000 грн. гарантованих відшкодувань за вкладом за рахунок Фонду гарантування: 40 687, 18 грн. та 159312, 82 грн. у банку АБ «Південний». Станом на 21 лютого 2019 року в реєстрі акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Інвестбанк» обліковується кредитор ОСОБА_1 в четвертої черзі з сумою вкладу 110 855, 65 грн., дата включення 23 січня 2017 року. Зазначив, що: - ФГВФО починає виплату коштів в межах гарантованої державою суми відшкодування в розмірі 200 000 грн. вкладникам неплатоспроможного банку, які включені в Загальний реєстр вкладників; - Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку, та не відповідає за зобов`язання банків(ст.3 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб); - у Фонду відсутні будь-які первинні документи по вкладникам, а використовується інформація викладена в Загальному реєстру, яка надана уповноваженою особою Переліку вкладників; - у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його вкладниками/кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон е пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах; - на вказані обставини звертає увагу Верховний Суд України в постанові від 20 січня 2016 року по справі №6-2001цс15, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року по справі №910/23398/16, від 12 квітня 2018 року по справі №820/11591/15, Верховний Суд в постановах: від 08 лютого 2018 року по справі №308/3282/15, від 14 лютого 2018 року по справі №761/20903/15, від 14 лютого 2018 року по справі №553/2630/15 (а.с.40-42). Короткий зміст рішення суду Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 13 лютого 2020 року в позові відмовлено. Судове рішення мотивовано тим,що нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі-Закон №4452-V1), визначений порядок звернення кредиторів із вимогами про забезпечення відшкодування коштів за вкладами, зокрема, щодо включення їх до реєстру кредиторів на повернення банківських вкладів у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, та правові підстави задоволення Фондом таких вимог. 18 січня 2017 року позивачем ОСОБА_1 отримано суму гарантованих відшкодувань за вкладом за рахунок Фонду гарантування 200 000 грн.; 40 687, 18 грн. та 159312, 82 грн. у банку АБ «Південний». Станом на 21 лютого 2019 року в реєстрі акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «Інвестбанк» обліковується кредитор ОСОБА_1 в четвертій черзі з сумою 110 855,65 грн., дата включення 23 січня 2017 року, тому права позивача не порушені, виходячи з вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с.155-159). Доводи апеляційної скарги та відзив на скаргу В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, задовольнити його позов. Неправильність рішення суду мотивував порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт, крім доводів, які містяться у позові, зазначив, що: - суд не взяв до уваги, що без його згоди суми депозитного та пенсійного вкладів були об`єднанні в одну суму, чим збільшено суму гарантованої виплати на суму 110 855,65 грн.; - ліквідатор банку штучно склав дві суми грошей різних за своєю природою вкладів в одну, діючи протиправно, позбавив його права власності, порушив вимоги ст.41 Конституції України; - ГУ ПФУ в Одеській області у відповіді від 15 серпня 2019року повідомило, що відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 року № 662 (зі змінами), перерахування пенсій щомісячного грошового утримання судді у відставці на депозитні рахунки не передбачено (а.с.83-84,118-119); - перерахування коштів Пенсійним фондом здійснюється лише на поточні рахунки пенсіонерів в установах банків, стосунку до депозитних рахунків пенсіонерів Пенсійний фонд не має; - розглядаючи справу суд першої інстанції не мотивував рішення суду відповідно до вимог ЦПК України, процитував лише закони, не виконав повністю його клопотання про витребування доказів(а.с.164-171). У відзиві на позов представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб просить апеляційну скаргу залишити без задоволення , рішення суду без змін. Зокрема, представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, крім доводів, які містяться у відзиві на позов, зазначив, що: - відповідно до ст.26 Закону №4452-V1, Фонд гарантує кожному вкладникові банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 грн.; - вкладом в розумінні Закону №4452-V1 є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти (п.3 ч.1 ст.2 Закону); - граничний розмір відшкодування Фондом гарантування коштів за вкладами (незалежно від їх кількості у банку) не може бути меншим 200 000 грн.; - позивачем отримано суму гарантованих відшкодувань за вкладами за рахунок Фонду гарантування 200 000 грн., а саме: 40 687,18 грн. та 15 9312,82 грн. у банку АБ «Південний», тобто Фондом гарантування повністю виконано обов`язок перед позивачем щодо відшкодування йому коштів за вкладами у ПАТ «КБ «ІНВЕСТБАНК»; - враховуючи загальну суму вкладів ОСОБА_1 у ПАТ «КБ «ІНВАСТБАНК» у загальному розмірі 310 855,65 грн. (159 312,82 грн. на поточному та 151 542,83грн. на депозитному рахунках), виплачене Фондом гарантування відшкодування за вкладами у розмірі 200 000 грн., залишок коштів у розмірі 110 855,62 гри відповідно до ст.52 Закону №4452-V1 було акцентовано банком та віднесено до 4 черги кредиторів (а.с.181-185). Згідно ч.13ст.7,ч.1ст.368 ЦПК України розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження. З урахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів палати з розгляду цивільних справ зменшилась з 48 до 15 суддів), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством. Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Відповідно до п.4 ч.1ст.376 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відмовляючи у позові , суд першої інстанції виходив з того, що після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації відносно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання НБУ банківської ліцензії й переходу до процедури ліквідації банку задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Чинним законодавством не передбачено задоволення вимог кредиторів поза межами процедури ліквідації банку, тому позовні вимоги ОСОБА_1 до ФГВФО про зобов`язання повернути грошові кошти у сумі 110 855,65 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду. Судом встановлено, що позивачеві ОСОБА_1 , як судді у відставці на підставі чинного законодавства призначено щомісячне довічне грошове утримання, яке він отримував з 01 червня 2011 року по 30 листопаду 2016 року шляхом перерахунку коштів Пенсійним Фондом України у Київському районі м.Одеси, у загальній сумі 1144869,73 грн. на особовий рахунок НОМЕР_2 , який знаходився у відділенні № 21 АКБ «Інвестбанк», що підтверджується довідкою Головного управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області. 10 червня 2011 року відділенням АКБ «Інвестбанк» на ім`я ОСОБА_1 , був відкритий поточний пенсійний рахунок № П-18, виданий відповідний документ книжка грошових вкладів. Позивач ОСОБА_1 отримував накопичені суми грошей з пенсійного рахунку, частину грошей ОСОБА_1 вносив до АКБ «Інвестбанк» на депозитний рахунок, про що був укладений договір та відкритий особистий рахунок НОМЕР_1 . 23 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з письмовою кредитною вимогою, у якій просив повернути внесені кошти та нараховані на них відсотки (а.с.30). 15 грудня 2019 року рішенням Національного банку України № 490-рш/БТ ПАТ «КБ «Інвестбанк» віднесено до категорії неплатоспроможних. 15 грудня 2019 року рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 2856 на підставі рішення НБУ розпочато процедуру виведення з ринку ПАТ «КБ «Інвестбанк», призначено уповноважену особу ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ІНВЕСТБАНК». ФГВФО виплатив ОСОБА_1 гарантовану суму відшкодування в розмірі 200 000 грн., залишок вкладу в Реєстру кредиторів склав в сумі 110855,65 грн.(а.с.53). У ч.1ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З позовної заяви ОСОБА_1 та матеріалів справи вбачається, що спір виник між позивачем та ФГВФО щодо прийняття Фондом рішення про зобов`язання повернути грошові кошти у сумі 110 855,65 грн. Згідно п.1ч.1ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Так, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» №4452-V1 встановлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, і цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин. За змістом ст.3 Закону №4452-V1, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Згідно із ч.1 ст.4 Закону №4452-V1, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими ч.2 ст.4 Закону №4452-V1, серед яких, зокрема, ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників, підвищення рівня фінансової грамотності населення відповідно до цього Закону. Крім того, відповідно до ст.6 Закону №4452-V1, Фонд наділено повноваженнями видавати нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому законодавством, з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами. За змістом п. 17 ч. 1 ст.2 Закону №4452-V1, уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку. За приписами ч. 1ст.54 Закону №4452-V1, рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду. Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих, хто має право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону №4452-V1 вирішує виключно Фонд. Так, згідно з ч. 1, 2 ст.26 Закону №4452-V1Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 грн. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Відповідно до ст.27 Закону №4452-V1 Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку складає перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Відповідно до ч. 1ст.28 Закону №4452-V1 Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку. Гарантії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є гарантіями держави, передбаченими Законом №4452-V1, для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися державні кошти. Тому рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодувань сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків. Отже, правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання гарантованого відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку-боржника і не породжують прав та обов`язків для банку. Саме тому у ч. 8 ст.36 Закону №4452-V1 зазначено, що дія цього Закону на банки не поширюється. Таким чином, відсутні підстави вважати, що правовідносини між вкладниками та Фондом щодо формування переліку осіб, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду, складаються за участі банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг відшкодування вкладникам. Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу. Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади. Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Наведене свідчить, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим і не є спором у зв`язку з процесом ліквідації банку, а має окремий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (п. 4 ч. 2 ст.4 Закону №4452-V1). Вказані майнові вимоги заявлені позивачем не до банку-боржника, а до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та стосуються правомірності дій останнього, пов`язаних із своєчасністю виплати вкладнику грошових коштів у сумі 110 855,65 грн. Такий спір пов`язаний із виконанням ФГВФО владної управлінської функції з організації виплати суми залишку вкладу яка не повернута ОСОБА_1 , тому є публічно-правовим і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу ФГВФО та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд є суб`єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України. Оскільки позовні вимоги про стягнення з ФГВФО грошових коштів у сумі 110 855,65 грн. стосуються безпосередньо правомірності дій Фонду і розглядаються за правилами адміністративного судочинства, провадження у цій справі підлягає закриттю, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 12 квітня 2018 року в справі №820/11591/15. Так, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів. Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суд від 13 березня 2019 року у справі № 636/99/17-ц, провадження № 14-586цс18, від 06 лютого 2019 року у справі №815/2862/17, провадження № 11-1251апп18, від 13 листопада 2019 року у справі № 761/2987/18-ц, провадження № 14-285цс19, в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2020 року по справі № 199/7551/17-ц,провадження № 61-9391св19, від 03 березня 2020 року справа № 188/467/17, провадження № 61-20374св19 та інших. Таким чином, колегія суддів, приходить до висновку, що спір у даній справі не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Згідно п.1 ч.1ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Так, ч.1ст.377 ЦПК України встановлено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених ст.ст.255 та 257 цього Кодексу. Враховуючи те, що вимоги позову ОСОБА_1 у даній справі мають розглядатися за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства, оскаржуване судове рішення необхідно скасувати, а провадження у справі закрити. Таких правових позицій дотримується Верховний Суд в постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 761/36418/18, від 25 березня 2020 року по справі № 521/10074/17, в яких на стадії касаційного розгляду закрито провадження по аналогічним справам. Роз`яснити ОСОБА_1 положення ст.256 ЦПК України про право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції та права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 377,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м.Одеси від 13 лютого 2020 року скасувати. Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання повернути грошові кошти. Роз`яснити ОСОБА_1 право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції та право протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 13 липня 2020 року. Головуючий Судді: