Постанова 4855 № 320/6037/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6037/19 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 липня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. за участю секретаря Островської О.В., розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 229 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнати протиправними та скасування вимог,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить: - визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.08.2018 №Ф-5727-17/4001; - визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.04.2019 №Ф-5727-17/3907. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач всупереч вимогам чинного законодавства нарахував йому борг (недоїмку) зі сплати єдиного внеску не врахувавши, що позивач здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування та є пенсіонером за віком, і звільнений від сплати єдиного внеску в силу положень статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Відповідач проти позовних вимог заперечив та просив відмовити у їх задоволенні з тих підстав, що фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу, а звіт зазначеними особами не подається. Зазначив, що у разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску, що має місце у даному випадку, фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та які є пенсіонерами за віком, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, оскільки самостійно визначили розмір бази нарахування. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставина справи, рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що фізичні особи-підприємці, яким призначено пенсію за вислугу років, не звільняються від сплати за себе єдиного внеску на підставі ч.4 ст.4 Закону №2464, оскільки від сплати за себе єдиного внеску звільняються лише ті фізичні особи-підприємці, які є пенсіонерами за віком. Наголошує, що оскаржувані вимоги винесено правомірно, оскільки заборгованість зі сплати ЄСВ наявна в ІКПП позивача. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 25.10.1994, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основний вид діяльності: КВЕД 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах. В матеріалах справи наявне пенсійне посвідчення позивача серії НОМЕР_1 , з якого вбачається що позивач є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років з 04.08.1993. Позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, а тому віку для виходу на пенсію за віком досяг в 2014 році, саме тому згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців він не підлягає постановці на облік в пенсійному фонді України в зв`язку з прийняттям закону України від 04.07.2013 № 406 - VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи». Позивач 27.10.2018 отримав від ГУ ДФС у Київській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.08.2018 №Ф-5727-17/4001, згідно якої недоїмка складає 29869,26 грн, в тому числі штраф на суму 170,00 грн. На вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.08.2018 № Ф-5727-17/4001 позивачем направлено скаргу до ГУ ДФС у Київській області 01.10.2018 з проханням скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.08.2018 №Ф-5727-17/400, однак відповідь на неї позивач не отримував. 15.05.2019 позивачем отримано від ГУ ДФС у Київській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.04.2019 №Ф-5727-17/3907, згідно якої недоїмка складає 28231,14 грн в тому числі штраф на суму 170,00 грн. Позивач 21.05.2019 подав скаргу до ГУ ДФС у Київській області, в якій просив скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.08.2018 №Ф-5727-17/4001 на суму 29869,26 грн (в тому числі штрафні санкції у сумі 170,00 грн) та від 22.04.2019 №Ф-5727-17/3907, на суму 28231,14 грн (в тому числі штрафні санкції у сумі 170,00 грн). За результатами розгляду скарги, ГУ ДФС у Київській області винесено рішення №13278/Х/10-36-17-00-14 від 28.05.2019, яким скаргу залишено без розгляду у зв`язку з тим, що скарга надійшла до контролюючого органу, який не уповноважений її розглядати. Надалі, позивач звернувся зі скаргою від 13.06.2019 до Державної фіскальної служби України в який просив скасувати оскаржувані вимоги. За результатами розгляду скарги, ДФС України винесено рішення №33519/6/99-99-11-05-02-25 від 17.07.2019 про залишення скарги без розгляду, у зв`язку з пропуском позивача десятиденного строку на подання скарги. Позивачем подано повторну скаргу до ДФС України від 01.08.2019 в якій зазначенні вищенаведені в попередніх скаргах вимоги. 04.09.2019 ДПС України прийнято рішення №466/6/99/00/08-06-01 про розгляд скарги, в якому зазначено, що вимоги про сплату боргу не підлягають адміністративному оскарженню, оскільки оскаржувались та були розглянуті ДФС України. Позивач, не погоджуючись з вимогами про сплату боргу (недоїмки), вважаючи їх протиправними та такими, що не відповідають законодавству та підлягають скасуванню, звернувся даним адміністративним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що якщо фізична особа підприємець має право на пенсію за віком, але вибрала пенсію за вислугою років, то така фізична особа підприємець має право на звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки вибір виду пенсії не позбавляє набутого права, що пов`язане з певним віком. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VІ, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VІ встановлено, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI, особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. При цьому приписами частини четвертої статті 4 Закону України №2464 встановлено, що особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Дана норма кореспондує з пунктом 3 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.04.2015 №435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за №460/26905 (далі - Порядок №435), згідно з яким фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається. Отже, необхідними умовами для застосування положень частини 4 статті 4 Закону № 2464-VI, є отримання особою статусу пенсіонера чи встановлення такій особі інвалідності, а також отримання нею відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги. При цьому, єдиною підставою, за наявності якої вказані положення не підлягають застосуванню, - це добровільна згода особи на участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №805/2195/17-а (№ К/9901/3362/17). Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) визначено, що пенсіонером визнається особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом (абз.24). Відповідно до ч.1 ст.26 Закон №1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що позивач повідомляв контролюючий орган про те, що він є пенсіонером та надав копію відповідного посвідчення, а також докази того, що він є одночасно платником єдиного податку. Договір про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладав. У частині доводів сторони апелянта про те, що оскільки позивач самостійно відобразив суму нарахування єдиного соціального внеску, з огляду на що, коригуванню задекларовані показники не підлягають, колегія суддів до таких ставиться критично, з урахуванням того, що у позивача у даному випадку відсутні законодавчо визначені підстави для сплати ЄСВ, а тому, його нарахування є протиправним навіть за умови, що платник податків самостійно (помилково) подав таку звітність. Колегією суддів також враховується правова позиція, висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 814/779/17 (провадження № 11-1379апп18), відповідно до якої досягнення пенсійного віку є загальним страховим ризиком, який поруч із інвалідністю, вказує на втрату особою працездатності та передбачає право на отримання відповідного соціального забезпечення за рахунок системи загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку та на умовах, визначених чинним законодавством. У зв`язку з цим, застрахована особа у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування замість обов`язку подальшої сплати внесків набуває право на отримання відповідних страхових виплат у вигляді пенсій (за наявності необхідного страхового стажу), що логічно виключає можливість покладення на неї обов`язку одночасної сплати єдиного внеску та є нормативно визначеною підставою для звільнення такої особи від його подальшої сплати. Зважаючи на соціальну солідарність та справедливість у системі соціального захисту, до складу якої входить система пенсійного забезпечення, держава нормативно встановлює передумови щодо визначення пропорційної взаємозалежності між особистою участю особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та рівнем її подальшого пенсійного забезпечення за рахунок вказаної системи фінансування пенсій та інших соціальних виплат. А тому, частина 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», передбачає сплату єдиного внеску особою, яка отримує виплати за рахунок системи загальнообов`язкового державного соціального страхування при досягненні віку, виключно на добровільних засадах. Отже, частина четверта статті 4 Закону № 2464 встановлює пільги для всіх суб`єктів, які є пенсіонерами за віком, незалежно від того, на підставі якого закону особа набула статусу пенсіонера за віком, будь-то на пільгових умовах, чи набула вона певного віку відповідно до статті 26 Закону № 1058. Цією нормою не визначено обмежень щодо виду пенсії, яку повинна отримувати особа, яка звільняється від сплати єдиного внеску. Визначення статусу «пенсіонера за віком» передбачає необхідність отримання особою саме страхової виплати у формі пенсії. Водночас, із проаналізованих положень законодавства не можна зробити висновок про пряму нормативну вказівку щодо обов`язкового виду страхової виплати, яку повинна отримувати особа, що досягла пенсійного віку, для застосування норми про звільнення від сплати єдиного внеску. Таким чином, зважаючи на те, що позивач відповідно до наявних у справі документів підпадає під категорію осіб, які відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464, звільняються від сплати єдиного внеску, та приймаючи до уваги те, що ДФС України та ГУ ДФС у Київській області документально не підтвердили правомірність формування в особовій картці позивача недоїмки по сплаті єдиного внеску, суд першої інстанції дійшов до цілком правильного висновку про те, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішень з урахуванням вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що різний вид пенсії, обраний згідно із законодавством особами, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, не може вважатися виправданою, обґрунтованою та справедливою підставою різниці при вирішенні питання щодо застосування звільнення від сплати єдиного внеску для непрацездатних осіб одного й того ж виду. Крім того, якщо фізична особа підприємець має право на пенсію за віком, але вибрала пенсію за вислугою років, то така фізична особа підприємець має право на звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки вибір виду пенсії не позбавляє набутого права, що пов`язане з певним віком. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 13.07.2020. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна